Всіх [засуджених на] смерть страчували на ринковій площі...»

(Законодавство Чжоу)

2.5.4. Наукова думка та освіта. Разом з міфами накопичувались і науко­ві уявлення про світ. Виникають філософські системи — даосизм та конфуціан­ство, які вперше поставили питання про призначення людини, її взаємодію з природою та іншими людьми. Час їх виникнення — VI—V ст. до н.е.

Основоположником конфуціанства був Кунцзи, Кун Фуцзи (в лат. транскрипції — Конфуцій) — мандрівний проповідник, якого пізніше обожнили (рис. 2.5,1). Конфуціанство всі свої сили спрямувало на обґрунту­вання соціальної ієрархії, Воно пропагувало традицій­ні давні вірування в надприродну силу Неба як верхов­ного божества, а також священний характер влади земного правителя як Сина Неба, який повинен бути батьком для своїх підлеглих. Послідовники конфуці­анства вчили, що Небо визначає поділ на шляхетних людей, здатних до морального самовдосконалення, та

2.5.1. Конфуцій

простих людей, яким призначено виконувати лише фізичну працю. Завдяки цим міркуванням конфуці­анство підтримувалося знаттю та тривалий час зали­шалося державною релігією- Проте центральними поняттями у Конфуція були незалежні від соціальних спекуляцій Небо, як символ справедливості і добра, та жень — гуманність: мудрець розумів волю Неба як вияв прихильності до люди­ни, а закони й ритуали — як гарантію цієї' волі.

Вчення даосизму повязують із ім'ям легендарного мудреця Лаоцзи. Легенда розповідає, що народився він із сивим волоссям, а тому назвали його Лао — «старий». Свою назву цей філософський напрям отримав від фундаментального поняття — дао-, яке означає вічну мінливість світу, що підпорядковується необ­хідності природи, рівновага якої забезпечується шляхом взаємодії чоловічого та жіночого начал —- ян та інь. Світ в уявленні даосиста складається з дрібних неподільних часток і постійно змінюється, де все безкінечно переходить у свою протилежність. Даосисти виступали проти обожнення неба, вчили, що небо, як і земля, — всього лише частини природи. Соціальним ідеалом даосизму була рівність, яку розглядали як повернення до природного стану.

Великий вплив на освіту мали ідеї Конфуція, який хотів бачити людину розвиненою духовно й фізично. Так, у конфуціанській «Книзі ритуалів» стверджу­валося, що кожна освічена людина повинна опанувати ритуал поведінки, грати на музичних інструментах, стріляти з лука, їздити верхи, гарно писати та лічити.

У Китаї існували приватні й державні школи, що готували чиновників. За пізньоханськоЇ доби в столичній школі Тайсюе — першому китайському вищо­му навчальному закладі — навчалося до ЗО тис. учнів!

Освіта не обмежувалася школою, У Стародавньому Китаї існувала дуже су­вора система екзаменів на чин — люди, які претендували на державні посади й кар'єру, мусили, наприклад, вміти самостійно написати літературний твір.

Ханські астрономи помітили існування сонячних плям, вміли передбачати місячні та сонячні затемнення, появи комет. Наприклад, в 613 р. до н.е. давньо­китайські астрономи вперше зареєстрували появу комети Галлея.

Ханські математики знали десятковий дріб та. вперше в історії винайшли від'ємні числа. Вже в епоху Шань китайці вміли рахувати до ЗО тисяч.

Досягненням світового значення був винахід компаса у вигляді квадратної залізної пластини з магнітною «ложкою», яка вільно оберталася на її поверхні;

ручка “ложки” завжди вказувала на південь. Винайдено перший в світі сейс­мограф.

Медичний каталог І ст- налічує 35 трактатів з різних хвороб. Були розроб­лені методи пульсової діагностики та лікування епідеміологічних захворювань.

Імперія Хань стає всесвітньо відомою завдяки виробництву шовку. Шовк виготовляли в Китаї ще в епоху Інь, але завозити його в інші країни стали лише після відкриття Великого шовкового шляху. Китай був єдиною країною стародав­нього світу, яка освоїла культуру шовкопрядіння. В імперії Хань розведення шов­копряда було домашнім промислом землеробів. Вивіз шовкопрядів за межі кра­їни карався смертю, Вивідати таємниці виготовлення шовку не вдавалося ніко­му. Про Його походження робилися найрізноманітніші припущення. У творах Вергілія та Стратона, наприклад, говорилося, ніби шовк росте на деревах та з них «зчісується».

Порох (для феєрверків), порцеляна (рис. 2.5,2) та паперові гроші — теж китайські винаходи,

Винахід паперу став важливим етапом у розвитку не лише китайської культури. Ви­робляти його з відходів коконів шовку поча­ли ще до нашої ери, але шовковий папір був дуже дорогим. Та коли був відкритий спосіб виготовлення паперу із деревного волокна, він зробився дешевим матеріалом для письма. Ви­готовлення дешевого паперу й туші сприяло вдосконаленню китайської писемності: в хан­ські часи був створений стиль письма, що за­клав основу сучасного накреслення ієрогліфів.