5.2.4. Будинки Новгорода Київської Русі

князів проти половців на чолі з князем Ігорем Святославовичем.Автор «Слова» широко використав усну народну творчість, змалював небезпеку князівськихрозбратів,гаряче закликаючи усіх разом устати «за землю Руську».

«Слово...»поєднує оповідь про невдалий похід молодого князя проти по­ловців з ліричним переживанням його поразки як загальнонаціональноїтраге­дії. Це водночас і повчання всякому властителю, і'заперечення того «епічного буйства», яке характеризує богатирів язичницького типу. «Слово...»є блиску­чим твором, в якому використані всі можливості літератури: повчання, худож­ня інтерпретація подій, елементи народної творчості. Основний пафос твору полягає в тому,що автор закликає до поміркованості й миру, хоча підносить і воїнську доблесть русичів. Стиль «Слова» дуже нагадує фольклорний:

З християнізацією України—Русі починається й становлення справжньої ар­хітектури (рис. 5.2.4). Від початку у слов'ян село й місто мали вигляд напівзем­лянок: використовували для будівництва здебільшого дерево й глину. Кам'яних будівель у дохристиянські часи не було. Місцеві будівничі навчилися у грецьких майстрів принципів кам'яного будівництв, стали виготовлятиплінфу,міцну цег­лу, що широко використовувалася у Візантії.

За князя Володимира Хрестителя в Києві була побудована велична Десятин­на церква (рис. 5.2.5). Таку назву вона отримала тому, що була створена на десяту частку княжого доходу, віддану на церковні потреби згідно з ранньохри­стиянськими нормами.

Не обходилося Й без курйозів, часом прикрих. Наприклад, греки, що буду­вали Десятинну церкву, звичні до кам'яного грунту, не здогадалися підвести під будівлю на нетривкому київському ґрунті кам'яний фундамент; перший варіант споруди завалився.

Кількість монастирів і храмів починає зростати. В часи князювання Яросла­ва Мудрого Київ уже був одним із найбільших міст Європи, добре відомий32

5.2,5. Десятинна церква

межами Київської Русі. Німецький хроністАдамБременський писав про нього з захопленням, створюючи легенду про велику столицю Русі, у якій начебто функціонують чотириста храмів.

Дійшли до нас відомості, як виглядав міський ансамбль стародавнього Києва.

У місто можна було ввійти тільки через четверо воріт. Головні з них — Золоті: над ними була золотоглава церква, щотакож служила добрим спостереж­ним пунктом у випадку нападу кочівників.

У центрі міста князь Ярослав заклав величний Софійський собор із тринад­цятьма куполами (рис. 5.2.6). Стіни центральної частини храму прикрашали фрески та мозаїки;апсидаз величезним зображеннямОранти— Богоматері у молитовній позі — сяяла мерехтливим золотим фоном. На одній зі стін храму поруч із святими був зображений князь Ярослав і Його родина. Софій­ський собор став місцем перебування глави церкви на Русі — київського мит­рополита. Тут була ще велика бібліотека, де зберігалися слов'янські та грецькі книги.

Чимало пам'яток давньої київської архітектури було зруйновано більшови­ками вже в нашому сторіччі (Успенський собор Києво-Печерської лаври й ін.);деякі з них, як,наприклад.Михайлівський монастир, сьогодні незалеж­ною Україною відновлені.