2.4.3. Капітель у вигляді бика (Персеполь)

подарунки перському цареві, причому пере­дано характерні риси вигляду, одягу та озброєння різних народів і племен. Весь персепольський ансамбль вкрито рельєфа­ми, які забарвлені здебільшого чотирма ко­льорами — червоним, зеленим, синім та жовтим. Рельєфи були доповнені елемен­тами із бронзи та різнобарвних паст. фор­ми всіх зображень вирізані дуже точно і всі сцени створені за єдиним зразком (ка­ноном) — незважаючи на те, що викону­вала рельєфи велика кількість майстрів. Тут знаходиться рельєф, що відтворює будів­ництво самого ансамблю, і рельєфи з зо­браженням царя Дарія на троні перед жертовником Агура-Мазди та ін. Для рель­єфів ахеменідського періоду характерні ретельно виписані деталі одягу і типів, але в них відсутня індивідуальність, не про­стежується інтерес до людської особистос­ті. Це природно випливало із завдання усла­влення могутності держави та її правителів.

Уславленню правителів слугував і палац у Сузах, побудований у VI—IV ст. до н.е. царями Дарієм, Ксерксом та Артаксерксом III. Багато в чому він нагаду­вав палацовий ансамбль Персеполя. Деякі приміщення палацу також були зве­дені на кам'яних платформах. Елементом палацової архітектури Суз були керамічні панно, виконані синім, жовтим, зеленим, бі­лим та чорним кольорами. На панно зобра­жені шеренги воїнів царя з незворушними, одноманітними обличчями, в пишному одязі (рис. 2.4.4).

2.4.4. Перські воїни

У Сузах була знайдена статуя Дарія І, яка колись стояла біля воріт його палацу. Цар зо­бражений у вигляді одного з єгипетських со­нячних божеств Атума (далася взнаки влада над підкореним Єгиптом), але в перському одязі, Перси визнавали політеїзм — за умо­ви поділу божеств на воїнів Агура-Мазди та Ангроманью, і ця статуя повинна була за­безпечити Дарію милість з боку єгипетських богів.

Ахеменідське мистецтво поєднало парадні багатоколонні палаци, тип надзвичайно струн­кої колони та систему оформлення в єдиний ансамбль архітектури, скульптури, та кераміч­них панно.

Образотворче мистецтво ахеменідського Ірану зазнало впливу багатьох наро­дів, які увійшли до складу імперії: тип колони перси запозичили з Єгипту, звичай прикрашати вхід до палацу рельєфними зображеннями фантастичних напів-людей-напівтварин прийшов із Ассирії, а сама архітектура нагадує малоазіатську.

Більш оригінальне ахеменідське мистецтво карбування по металу (чеканка) та різьблення по напівкоштовному (або коштовному) камінню — торебпшка — були тут одними з провідних видів мистецтва. Сюжети в ній часто повторюють­ся — це зображення правителя біля жертовника з вогнем, боротьба царя з різними фантастичними чудовиськами, сцени перемог, полювання царів та їхніх вельмож (рис. 2.4.5). Сюжети ці також символізу­ють ідею могутності та величі царської влади.

Досконалу скульптуру, на якій позначився вплив Ста­родавньої Греції (зображення божеств і царів у характерно­му іранському одязі, але за елліністичними художніми нор­мами), створила Парфія. Парфянами був відкритий новий тип архітектурної споруди — айван (склепінчаста зала, від­крита на фасад або у двір будівлі⁴¹). Парфянська архітекту­ра вирізнялась особливим колоритом — використовувались три кольори: білий, червоний та чорний. Такі споруди вла­стиві для архітектури всього Середнього Сходу.

Сасанідський період характеризується потужним міс­тобудівництвом, в якому широко використовувалися купо­ли. Особливу популярність в сасанідську епоху отримали рельєфи, що, як і раніше, уславлювали царів. Типовий рельєф Ардашира І, першого царя сасанідської династії, вирізьбле­ний над гробницею ахеменідського царя Дарія. Він зобра­жає сцену передачі Агура-Маздою символу влади цареві. Бог і цар зображені як вершники, що топчуть бога пітьми Ангроманью. У статуї останнього парфянського царя Арта-бана V простежується те ж прославлення земного волода­ря, що й у мистецтві класичного Ірану.

Значного розвитку сягає у сасанідському Ірані прикладне мистецтво, особ­ливо славилися художні тканини та вироби зі золота й срібла. Сасанідські шов­кові тканини були прикрашені візерунком з зображенням рослин, тварин і птахів. Для царя та знаті виготовляли предмети із дорогоцінних металів. Посуд зі срібла та золота оздоблювали зазвичай сценами з полювання, бенкетів, зобра­женнями богів і міфічних істот.

Сасанідське мистецтво, спираючись на традиції ахеменідської культури і адап­тувавши почасти уроки грецького мистецтва, зуміло виробити свій особливий стиль, для якого характерне нове для східної архітектури оформлення простору палацових зал, об'ємні рельєфи на скелях та високомайстерні вироби ужитково­го призначення.

Стародавній Іран відійшов від політеїзму, узагальнивши в «Авесті» дуалістич­ну картину світу як боротьбу Добра і Зла. Іранці вшановували хліборобство і скотарство, вважаючи це за природну норму буття; вони цінували чесність і справедливість, закони та порядок, хоча останні забезпечувалися засобами ти­ранічного пригнічення особистості. Не створивши чогось особливо оригінально­го в сфері мистецтва, запозичивши чимало культурних досягнень Месопотамії (клинопис та арамейську мову як міждержавну), іранський світ, однак, став реальним мостом між культурами Заходу та Сходу. Він об'єднав західні та східні впливи, переробивши їх в єдину культуру, яка, в свою чергу, впливала, на сусідні країни, передусім на Месопотамію та Індію, частково на давнє єврейство, а також на прадавнє слов'янство.