Фінансова система Великобританії

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ

ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра фінансів

Реферат

на тему: «Фінансова система Великобританії»

Виконала:

Студентка 3курсу

спеціальності 6503,групи 8

Бежанова К.П.

Факультету міжнародної економіки та менеджменту

Перевірила:

Даниленко Л.П.

Київ 2013

ВСТУП

Протягом останнього ХХ та на початку ХХІ століття фінансовий ринок Великобританії був найбільшим і найбільш розвиненим у світі, що відповідало ведучому місцю країни у світовій економіці. Але після Другої світової війни Великобританія поступово здала колишні позиції у світовому виробництві і торгівлі, але при цьому зберегла та зміцнила роль як міжнародного фінансового центру. За обсягом міжнародних фінансових операцій ринок Сполученого Королівства не знає собі рівних.

СТРУКТУРА ТА ОСОБЛИВОСТІ

ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМА ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

Великобританія є унітарною країною. Форма правління в країні – конституційна монархія. У формі єдиного документа конституції не існує. Конституційне значення мають традиції, законодавчі акти Парламенту та судові прецеденти. Головою держави є Королева, її Величність Єлизавета ІІ (з 6 лютого 1952 р.). Законодавчу владу в країні представляє Двопалатний Парламент. Депутати Палати Громад обираються за мажоритарною системою строком до 5 років. Функції виконавчої влади виконуються Урядом на чолі з прем’єр–міністром.

Велика Британія є світовим фінансовим центром, тому фінансова політика країни має свою специфіку.

На частку Великобританії припадає понад 40 % обороту торгівлі акціями іноземних емітентів (тобто іноземними акціями торгуються за межами національних ринків), третина валютних операцій, більше 40 % позабіржового ринку деривативів, п’ята частина міжнародного банківського кредитування, 60 % первинного і до 70 % вторинного ринку єврооблігацій. Лондон є на сьогодні провідним центром торгівлі дорогоцінними металами. На Англію припадає п’ята частина всіх зібраних премій з морського страхування. Країна займає перше місце у світі за позитивного сальдо в торгівлі фінансовими послугами – близько 50 млрд дол. у 2008 році (на початку світової фінансової кризи), причому з великим відривом від Швейцарії, що займає друге місце. У галузі фінансових послуг Великобританії у 2008 році було зайнято 1 071 тис. осіб. З них у Лондоні працює 338 тис., звичайно із розвитком кризи кількість їх на сьогодні зменшилась.

Фінансова система Великої Британії має таку структуру, як і інші країни. Провідною ланкою фінансової системи у Великій Британії є державний бюджет. Структура місцевих бюджетів визначена адміністративно–територіальним поділом держави: 65 графств і 444 округів (містечок). Місцеві бюджети не входять за доходами і витратами до складу державного бюджету. Фінансовий рік триває з 1 квітня до 31 березня наступного календарного року.

Фінансова система Великобританії, як і фінансові системи інших країн, розділяється на 4 традиційних ланки: державний бюджет, місцеві бюджети, спеціальні позабюджетні фонди, фінанси підприємств і домогосподарств. Розглянемо складові фінансової системи щодо централізованих фінансів Великобританії.

Державні фінанси Великобританії розподіляються на бюджет центрального уряду (державний бюджет), спеціальні позабюджетні фонди, фінанси місцевих органів влади, фінанси державних корпорацій.

Державний бюджет країни складається з двох частин: консолідованого фонду, який включає поточні надходження коштів та їх витрачання; національного фонду позик, куди входять доходи і витрати держави, пов’язані з рухом капіталу.

Основна частина витрат фінансується з консолідованого фонду (98 %), який формується переважно податковими надходженнями (95 %). До неподаткових надходжень відносять доходи від продажу державної власності, адміністративні стягнення та ін.

В Англії, як і в інших країнах, бюджет є основним економічним законом держави, який щорічно подається на обговорення урядом.

Дефіцит бюджету Великобританії у квітні становив 8,5 мільярда фунтів стерлінгів (13,4 мільярда доларів), що є рекордом з 1993 року. Причиною рекордного дефіциту є спад в економіці, який призвів до різкого скорочення надходжень до бюджету. Податкові доходи скоротилися на 9,5 відсотка. Зокрема, надходження від корпоративного податку впали на 27 відсотків, від ПДВ – на 23 відсотки, а від прибуткового податку – на 14 відсотків. Водночас державні витрати збільшилися на 5,4 відсотка, що було викликано необхідністю витрачати більше коштів на соціальну допомогу в умовах кризи. ВВП Великобританії у першому кварталі скоротився на 1,9 відсотка, а кількість безробітних зросла за цей період на кілька сотень тисяч осіб. Міністерство фінансів країни очікує, що за підсумками року дефіцит бюджету перевищить 175 мільярдів фунтів, що становитиме більше 12 відсотків від ВВП країни. Щоб закрити дірку в бюджеті, держава планує розмістити на ринку державні облігації на 220 мільярдів фунтів.

Місцеві органи влади в трьох частинах Великобританії: Англії, Уельсі і Шотландії – мають різну структуру. В Англії двоступінчаста система місцевих органів влади, що включають графства й округи сільської місцевості та містах. У 1992 р. в Уельсі та Шотландії була введена одноступінчата система місцевих органів управління.

У компетенцію органів місцевого самоврядування країни входить фінансування соціальних послуг, транспорту, освіти, житлово-комунального господарства. Але їх повноваження доволі звужені. Місцеві органи влади не мають права на будівництво та придбання житла, приватизацію місцевого транспорту та комунальних мереж, з–під їх контролю виведені деякі типи освітніх установ, витратні зобов’язання муніципалітетів істотно скоротилися. У даний час з місцевих бюджетів фінансується лише 36 % усіх державних витрат.

Структура витрат місцевих органів влади така, %:

соціальний захист – 33;

освіта – 28;

охорона правопорядку – 11;

комунальні послуги – 5;

транспорт та комунікації – 4;

інші – 19.

Система міжбюджетного вирівнювання Великобританії досить складна і різна у всіх складових частинах країни. Водночас фінансова допомога заснована на принципах, єдиних для всієї країни. Існує два основних види фінансової підтримки – блок-гранти (в Англії і Уельсі називаються грантами для збільшення доходів), які виділяються щорічно, та гранти на спеціальні цілі. Якщо центральний уряд бачить пріоритетним фінансування будь–якої конкретної статті місцевого бюджету, то кошти виділяються у межах гранту на спеціальні цілі.

Третьою ланкою фінансової системи є спеціальні фонди. Їх у країні понад 80. Провідне місце займає фонд національного страхування, кошти з якого йдуть на виплату пенсій, допомоги по безробіттю і хвороби. Він створюється за рахунок внесків населення, державних підприємств і дотацій уряду.

Крім фонду національного страхування, у фінансову систему Великобританії входять пенсійні фонди державних підприємств, зрівняльний валютний фонд, фонди гарантій експортних кредитів. Ці фонди створюються за рахунок коштів і дотацій підприємств і здійснюють витрати відповідно до своїх функціональних призначень.

Державні підприємства Великобританії поділяються на 3 види: Державні підприємства, змішані підприємства, відомчі підприємства.

Схема фінансової системи Великобританії представлена нижче:

Фінансова система Великобританії
	Державний бюджет:
	Консолідований фонд;
	Національний фонд позик
	Бюджети місцевих рівнів
	Спеціальні фонди:
	фонд національного страхування
	пенсійні фонди
	зрівняльні валютні фонди
	фонди гарантій експортних кредитів
	Державні підприємства:
	державні корпорації
	змішані підприємства
	відомчі підприємства

  

Найвпливовішим департаментом у британській системі управління державними видатками є Казначейство, яке поєднує функції міністерств фінансів та економіки. Структуру Казначейства складають шість управлінь: макроекономічної політики і міжнародних фінансів; бюджету і державних фінансів; державних послуг; фінансової звітності й аудиту; фінансового регулювання і промисловості; кадрів, капітального будівництва та інформації, а також виконавче агентство – Управління Сполученого Королівства з обслуговування державного боргу.

Основними джерелами державних доходів є податки, а саме: податки на доход (включаючи прибуток), в який входять індивідуальний податок з фізичних осіб, корпоративний податок і податок на нафтовий дохід; податок на капітал, який включає податок зі спадщини, податок на приріст капіталу, консульський збір та імпортні мита; непрямі податки: ПДВ, акцизи й митні платежі; платежі щодо державного страхування, які дають право на отримання допомоги. Основні принципи, що лежать в основі сучасної податкової політики уряду Великобританії, полягають у тому, що податкова система повинна: заохочувати зайнятість і служити стимулом до праці для кожного; сприяти накопиченню і довгостроковим інвестиціям; бути справедливою.

Податки відіграють основну роль (близько 90 %) у формуванні дохідної частини англійського державного бюджету .

Назва податку	Ставка
Податок на спадщину до 150 000 ф.ст. понад 150 000 ф.ст.	0 % 40 %
податок на додану вартість	17,5 %
акцизні збори	диференційовані
гербовий збір	від 0,5 до 20 %

 

На частку прибуткового податку з населення припадає 64 % від надходжень у вигляді прямих податків у державний бюджет Великобританії, а на частку податків з доходів компаній – 19 %.

Уряд з допомогою казначейства (Міністерства фінансів) здійснює управління і регулювання податкової системи країни. Ця діяльність контролюється парламентом.

Основними платниками місцевого податку є орендатори і квартиронаймачі. Ставка податку встановлюється як відсоток з фунта стерлінга від вартості майна. Так, при ставці 120 пенсів з 1 фунта стерлінгів власник майна вартістю в 500 фунтів стерлінгів повинен сплатити 600 фунтів стерлінгів у рік у вигляді податку місцевим органам влади. Ставка податку значно відрізняється залежно від території, а також для промислових і житлових будов. Законом були встановлені певні пільги з оподаткування місцевим податком для малозабезпечених (податкові знижки, зменшення ставки на 50 %). Пільгами також користуються і благодійні організації. У промислових зонах розвитку місцеві податки з промислової і комерційної власності не стягуються протягом 10 років.

Основною довгостроковою ціллю уряду Великобританії в галузі державних витрат є зростання асигнувань на соціальне забезпечення й охорону здоров’я та скорочення витрат на такі галузі, як оборона і підтримка промисловості й торгівлі.

Аналіз напрямів використання державних витрат був проведений з 2007 по липень 2008 рр. У результаті цих досліджень виявлено, що найбільшу частину державних коштів з 2008 по 2012 рр. планується використати на:

• освіту;

• охорону здоров’я;

• громадський транспорт;

• розбудову міст і ресурсів сільської місцевості.

Для реалізації інтересів держави і суспільства через систему державних витрат у Великобританії застосовуються різні форми фінансового контролю за витрачанням державних коштів. Попередній контроль за державними витратами здійснюється при щорічному обговоренні напрямів витрат державних коштів на наступний фінансовий рік представниками департаментів і міністерств, які можуть вносити свої пропозиції щодо державних витрат. Експертиза державних витрат, що виділяються за відповідними програмами, є важливою часткою їх реалізації. Причому на здійснення бюджетно-фінансового контролю виділяється частина загального обсягу бюджетних асигнувань за програмою. Фінансовий контроль у Великобританії завжди рентабельний: на один фунт стерлінгів, витрачений контролюючими органами, до бюджету додатково надходить тринадцять фунтів.

З початку 90–х років державний борг Великобританії постійно зростає. Обсяг державних запозичень для покриття дефіциту бюджету Великобританії у вересні становив 14,8 млрд фунтів стерлінгів. Для порівняння – у вересні 2008 р. обсяг запозичень становив 8,7 млрд фунтів. Обсяг накопиченого внутрішнього державного боргу у вересні виявився нижчим за прогнози британських аналітиків, які озвучували цифру в 15,3 млрд. фунтів, однак рекордно високим. Обсяг державних запозичень за підсумками I півріччя 2009–2010 фінансового року досяг 77,3 млрд. фунтів стерлінгів (33,8 млрд за I півріччя 2008–2009 фінансового року) .

Державні облігації мають номінал лише у фунтах стерлінгах, що робить їх привабливим інвестиційним інструментом. Це гідна альтернатива борговими зобов’язаннями, номінованих у євро і доларах США. Станом на кінець 2008 року загальний обсяг випущених і обігових облігацій становив 636,5 млрд фунтів стерлінгів. Ринок державних цінних паперів Великобрітанії представлений двома основними видами інструментів з фіксованою прибутковістю: облігаціями (gilts) і векселями (treasury bills). Частка облігацій становить 94 % ринкового боргу.

Хоча фінансову систему Великобрітанії за типом відносять до країни, «заснованої на ринку цінних паперів» (market–based), щодо співвідношення «активи банків / ВВП» вона перевершує Німеччину і Японію – країни з банківськими фінансовими системами. Причиною цього є те, що в Лондоні перебувають 254 іноземних банки (більше ніж будь–де в світі), на які у 2008 році припадало 58 % банківських активів. Діяльність іноземних банків в Лондоні пов’язана в основному з міжнародними операціями, а не з кредитуванням англійських позичальників. У цілому більше третини всіх кредитів банків (англійських і закордонних) у Лондоні припадає на іноземних позичальників.

Залежно від напряму діяльності англійські банки поділяються на комерційні та інвестиційні. Проте найбільші англійські банки можна назвати універсальними, оскільки вони утворюють групи, у складі яких є організації, що працюють у всіх сегментах. В Англії для небанківських професійних учасників зазвичай використовується термін broker–dealer або stockbroker.

Безумовно, глобальна фінансова криза 2008 року не могла не вплинути на банківську систему Великобританії. Основною небезпекою є те, що в даний час великі банки поєднують у своїй структурі два види діяльності: прийом вкладів у населення та здійснення спекулятивних операцій на фінансових ринках з використанням грошей вкладників. У результаті щоб гарантувати вклади населення, уряди провідних країн світу були змушені надати банкам багатомільярдну допомогу на покриття втрат від ризикованих операцій. Але державна допомога може вселити впевненість, що уряд країни  і в майбутньому прийде їм на допомогу, і це може підштовхнути фінансистів до того, щоб відновити ризиковані операції. Глава Банку Англії пропонує розділити найбільші банки, поставивши заслін між сектором роздрібних банківських послуг і ризикованими інвестиційними операціями. Таким чином, держава зможе гарантувати вклади, але більше не буде рятувати інвестиційні банки від банкрутства.

Найважливішою групою фінансових установ у Великобританії є страхові компанії, пенсійні фонди та інститути колективного інвестування. Страховий сектор Великобританії – найбільший у Європі та третій у світі після США та Японії. Частка Великобританії у загальному обсязі зібраних премій становила в 2006 році 11 %.

Як і в США, великий розвиток у Великобританії отримали пенсійні фонди, більше 60 % активів яких вкладено в акції (навіть більше ніж у США). Серед інститутів колективного інвестування (інвестиційних фондів) переважають пайові фонди (unit trusts) і ті, що з’явилися в останні 10 років інвестиційні компанії відкритого типу (open–end investment companies). За оцінками IFSL, загальний обсяг активів під управлінням англійських керуючих (пенсійними фондами, страховими резервами, активами інститутів спільного інвестування) в кінці 2006 року становив 3,8 трлн фунтів стерлінгів (7,46 млрд дол.), при цьому приблизно 30 % (1,1 трлн фунтів стерлінгів) активів належало іноземним інвесторам. Найбільшим гравцем виступає Barclays Global Investors, під керуванням якого більше 1,6 трлн дол. активів.

Звичайно, Лондон попри кризу продовжує зростати як центр міжнародних фінансових операцій. Збільшилися притоки капіталу, а також обмін валюти і торгівля цінними паперами, таким чином, у Лондоні представлена велика кількість іноземних банків – збільшилася конкуренція і розвиток техніки, прискорився процес обміну і торгівлі. Фондова біржа була реорганізована, і традиційна система брокерів і джоберів була скасована. У результаті утворився ряд компаній, які стали проміжною ланкою між британськими та іноземними банками і колишніми брокерами та джоберами. Наприкінці 80–х з’явилися і закони, що регулюють діяльність цих нових фінансових організацій. Довелося навіть створити нові контролюючі органи, які стежили за виконанням букви закону в цій сфері діяльності.

Усі комерційні банки перебувають під наглядом Банку Англії, який має право випускати банкноти в Англії і Уельсі (банки Шотландії і Північної Ірландії мають обмеженими правами випускати гроші на їх територіях). Банк Англії ліцензує банки, які в основному працюють із населенням (як Ощадбанк), інвестиційні, іпотечні та інші британські або іноземні банки. Розділові лінії в цьому секторі теж стали менш помітні, при тому що банки, що працюють з фізичними особами, розділилися на іпотечні банки, страхові банки, банки щодо роботи з цінними паперами тощо. Банк Англії також контролює ставку рефінансування, яка впливає на структуру і рівень процентних ставок. Він активно втручається на іноземні валютні ринки, охороняючи стабільність фунта. Фунт стерлінгів – одна з основних валют світу, а Лондон є одним з найважливіших торговельних центрів світу.

Заощадження населення вкладаються у розвиток економіки через мережу фінансових організацій. Прикладами можуть послужити страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди. Інші організації спеціалізуються в окремих областях фінансування; таким чином, фінансові організації забезпечують гроші під заставу нерухомості. Є ще компанії, які фінансують лізинг обладнання та середньо– і довгострокові ринки капіталу, які також фінансують банки або фондовий ринок, включаючи ринок інноваційних технологій.

ВИСНОВОК

Великобританія — одна з найбільш економічно високорозвинених постіндустріальних країн світу. Основні галузі економіки: машинобудівна, електрообладнання та автоматика, корабле- та авіабудівна, електроніка, металургія, хімічна, вугільна, нафтова, паперова, харчова, текстильна, легка промисловість. Розвинуті всі види сучасного транспорту.

Країна посіла сьоме місце в рейтингу Світового банку «Doing Business» за 2013 рік