1.Поняття, економічна сутність та значення кредитоспроможності підприємства

Необхідність кредиту зумовлена, передусім, закономірностями кругообігу капіталу в процесі відтворення. Відомо, що джерелом кредиту виступають тимчасово вільні грошові ресурси, які обов’язково мають бути повернуті для виконання притаманних йому функцій в економічній системі.

Питання якісної оцінки кредитоспроможності позичальника є актуальними для банківської системи і тому йому приділяється значна увага з боку вчених. Зокрема, значний внесок у дослідження даного питання зробили такі сучасні закордонні економісти як І.Бочарова, Е.Брігхем, Н.Х.Бунге, Л.Гапенські, Д.Єндовицький, В.Єдронова, В.Косинський, О.Лаврушин, А.Ольшанський, П.С.Роуз, Дж.Сінкі, А.Сміт, В.Усоскіна, С.Хасянова, Є.Ширінська та інші. Також даному питанню присвячено багато праць і вітчизняних вчених: В.Вітлинського, В.Галасюк, І.Гуцала, А.Мороза, М.Савлука, В.Сусіденка, О.Пернарівського, Н.Тарасенка, О.Терещенка, Я.Чайковського та інших. Однак, дослідження показали, що серед науковців немає єдиної думки щодо визначення сутності поняття «кредитоспроможність».

Проаналізувавши історичні нариси використання поняття «кредитоспроможність», можна зробити висновок, що це поняття з’явилося ще у ХVІІІ ст. Його використовували у своїх працях А.Сміт, Н.Х.Бунге, В.П.Косинський та ін. Так, Н.Х.Бунге в роботі «Теорія кредиту» (1852 р.) пов’язував кредитоспроможність з нерухомістю капіталу та вважав гарантією повернення боргу вкладення коштів у нерухомість [1]. Історія використання поняття «кредитоспроможність» свідчить про те, що це економічне поняття тісно пов’язане, насамперед, з культурою кредитування, яка є відображенням розвиненості кредитних відносин у країні. Еволюція даного поняття відбувається під впливом економічного середовища, у якому функціонують кредитні установи, тобто від ступеня розвиненості економіки країни, її вступу у світовий ринок.

Розгляд підходів вчених до трактування поняття «кредитоспроможність» показав, що вони різняться між собою. Це є зрозумілим, оскільки вони фактично відображають різні етапи функціонування фінансового ринку.

Порушення прямої залежності між формуванням фінансових ресурсів на підприємстві та їх розподілом і використанням стало однією з причин незацікавленості підприємства як товаровиробника в кінцевих результатах його фінансово-господарської діяльності. Виникла тенденція задоволення власних потреб за рахунок держави або інших підприємств.

Згідно Положення Національного банку України «Про кредитування» кредитоспроможність трактується як здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [3], а згідно Постанови Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» – як наявність у позичальника (контрагента банку) передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [4].

Кредитоспроможність, – вважає Белих Л.П., – це спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [9].

Український науковець Л.О.Примостка зазначає, що під «кредитоспроможністю» слід розуміти здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди [13].

Російський науковець О.І.Поєздник дає власне визначення: кредитоспроможність – це комплексне поняття, яке характеризує спроможність та готовність позичальника до здійснення кредитної операції, яка оцінюється банком з огляду на фінансово-економічне становище позичальника та на якість зробленої ним кредитної пропозиції, а також з точки зору прийнятності для банку кредитора кредитного ризику й можливості керувати ним [14].

Українські дослідники Валерій і Віктор Галасюки пропонують на основі визначення НБУ власне вдосконалене формулювання цього поняття: кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися зі своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності» [15].

Таким чином, аналіз сучасних трактувань поняття «кредито-спроможність» привів до висновку, що погляди вчених на визначення цього поняття здебільшого збігаються. Так, науковці сходяться у думці, вважаючи, що сутнісною ознакою кредитоспроможності є розрахунок зі своїми борговими зобов’язаннями. Особисто я погоджуюсь, оскільки під цим розуміється і повернення кредиту, і відсотків за ним, і інших зобов’язань позичальника. Проте, існує розбіжність у трактуваннях, оскільки одні автори вважають, що кредитоспроможність – це спроможність, інші – здатність та готовність, решта – можливість; система умов; наявність переумов і т. д.

На мою думку, «готовність», «можливість» та «наявність передумов» не завжди характеризують потенційні можливості позичальника до погашення кредиту. Крім того, розгляд змісту цих понять у словниках свідчить, що спроможність – це здатність до здійснення чого-небудь; наявність умов, сприятливих для чого-небудь; можливість [20]. Отже, дана властивість включає у себе решту з названих.

Незважаючи на те, що в сучасній економічній науці зроблено безліч пропозицій щодо методики оцінювання кредитоспроможності позичальника, серед науковців немає єдиного погляду на відмінності між поняттями «кредитоспроможність» та «платоспроможність».

Так, група авторів під керівництвом Вітлінського В.В., даючи характеристику цим поняттям, зазначають, що кредитоспроможність є вужчим поняттям, ніж платоспроможність, тобто кредитоспроможність характеризує можливість погашення лише позикової заборгованості. Однак, на відміну від платоспроможності, характеристика кредитоспроможності повинна бути дещо іншою, оскільки погашення позик можна здійснити за рахунок виручки від реалізації ліквідного майна, яке придбано банком у заставу під позику. Погашення позики може бути здійснене також завдяки гарантії чи за рахунок страхування [21]. Погоджується з цим і Лагутін В.Д. вважаючи, що кредитоспроможність – поняття вужче, ніж платоспроможність, адже погашення позики – це лише один з видів заборгованості, яку може мати підприємство [7]. Таким чином, автори вказують на підпорядкованість категорії «кредитоспроможність» категорії «платоспроможність».

Своєрідний погляд на взаємозв’язок і відмінність понять «кредитоспроможність» та «платоспроможність» висловлюють Валерій і Віктор Галасюки, які зазначають, що платоспроможність – це здатність підприємства виконувати зобов’язання. При цьому вказують, що свої зобов’язання підприємство може погасити не лише грошовими коштами, а й іншими видами активів – готовою продукцією, товарами тощо. На відміну від цього, кредитні зобов’язання позичальника перед банком мають погашатися виключно грошовими коштами. Також автори наголошують на тому, що потенційним джерелом погашення кредиту повинні бути виключно грошові кошти, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [15]. З такого трактування можна зрозуміти, що платоспроможність включає у себе кредитоспроможність.

Поєздник О.І. дотримується протилежної думки й наполягає, що кредитоспроможність, безумовно, є ширшим поняттям, в яке на правах елемента входить поняття платоспроможність, певним чином характеризуючи її [14, c. 9]. Така позиція, на жаль, є необґрунтованою.

На мою думку, не слід ототожнювати кредитоспроможність з платоспроможністю або вважати її складовою, і навпаки, оскільки платоспроможність, при якій здійснюється оцінка фінансового стану клієнта на певну дату (за сукупністю коефіцієнтів ліквідності), не може виступати достатньою підставою для оцінювання перспектив повернення ним кредиту.

Таблиця 1.1

Визначення дефініції “кредитоспроможність” у

нормативно-правових актах України

Визначення поняття	Нормативно-правовий акт
Кредитоспроможність – правовий і господарсько- фінансовий стан позичальника, який визначає наявність передумов для одержання ним кредитів, а також їх погашення у встановлені терміни.	Рекомендації НБУ щодо оцінки комерційними банками кредитоспроможності та фінансової стабiльностi позичальника.
Кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термі розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями.	Положення НБУ про кредитування
Кредитоспроможність – це наявність передумов для одержання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається за показниками, що характеризують його здатність своєчасно розрахуватися за раніше одержаними кредитами, його поточний фінансовий стан, спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.	Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні
Кредитоспроможність – це наявність у позичальника-контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором терміни.	Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків
Кредитоспроможність – вірогідність повернення позичальником житлового іпотечного кредиту і сплати відсотків за кредитом у повному обсязі й у встановлені кредитним договором терміни.	Стандарти надання, рефінансування та обслуговування іпотечних житлових кредитів

Таблиця 1.2

Класифікація кредитоспроможності позичальників

Ознака	Вид
Залежно від тривалості кредитної операції:	комерційна інвестиційна
Залежно від статусу позичальника:	корпоративний індивідуальний
За масштабами діяльності:	великі позичальники; дрібні ; середні.
Залежно від галузевої приналежності:	Промислові підприємства Підприємства сфери торгівлі і послуг Фінансові організації

Основними класифікаційними ознаками можна є:

• строк запозичення коштів;

• статус кредитора та позичальника;

• регіональну та галузеву приналежність;

• масштаб діяльності.

Кредитоспроможність підприємства є багатогранною і потрібно враховувати безліч факторів, кожен з яких повинен мати оцінку i бути дослідженим. Як кредитор так і позичальник зацікавлені в найбільш точній оцінці кредитоспроможності, оскільки дана процедура мінімізує ризики для обох сторін, а це має велике економічне значення в розвитку підприємництва та банківської системи [19].

Висновок. Узагальнивши підходи вчених до трактування поняття «кредитоспроможність» та врахувавши усі неточності, представляю власне визначення: кредитоспроможність – це спроможність позичальника у встановлений кредитною угодою термін повернути в повному обсязі кредит переважно за рахунок грошових коштів, які генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.