2.5 Облік виробничих запасів.

У процесі діяльності бюджетних установ у складі інших їхніх оборотних активів у кругообігу беруть участь запаси — комплексна категорія, певна частина об’єктів якої з очікуваним терміном використання, що становить один рік, забезпечує функціонування зазначених суб’єктів господарювання протягом року, а решта виступає результатом специфічних для бюджетних установ видів діяльності з виготовлення продукції. Різноманітність складу запасів зумовлює потребу в класифікації, головною ознакою якої вважають функціональну належність. Так, запаси бюджетних установ поділяються на такі основні шість груп:

1) виробничі запаси;

2) тварини на вирощуванні та відгодівлі;

3) малоцінні та швидкозношувані предмети;

4) матеріали та продукти харчування;

5) готова продукція;

6) продукція сільськогосподарського виробництва.

Але так як дане підприємство є державним, і ніяких касових операцій не здійснює , так і виробничих запасів на підприємстві не розміщено. А отже і складу не має тому всі предмети праці знаходяться у матеріально відповідальної особи.

2.6 Облік готової продукції.

Готова продукція – продукція, матеріальний результат виробничої діяльності підприємства, установи, організації, що повністю закінчена обробкою, пройшла всі стадії технічного випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам та стандартам, не потребує подальшої обробки і здана на склад. Готова продукція оприбутковується на основі первинних документів – актів, накладних, відомостей випуску продукції та документів, що засвідчують якість.

     Бухгалтер, як особа, яка забирає та обробляє дані про успішність процесу збуту, повинен допомогти створити інформаційну систему і забезпечити релевантні дані для управління збутом. Ефективність роботи бухгалтера, аналітика та управління при реалізації готової продукції суттєво підвищується завдяки засобам інформації та автоматизації документообігу, які дають змогу оперативно накопичувати відповідні бази даних про наслідки господарської діяльності та використовувати їх для формування, редагування та друку вихідних документів, квартальних, піврічних і річних звітів, а також надавати інформаційні послуги відповідним організаціям, ланкам управління щодо ефективності роботи, підвищувати ефективність праці аудиторів і ревізорів.

Так як я практику проходжу в Управлінні Державної казначейської служби України у Білопільському районі, то ця організація займається тільки коштами держави їх використанням та перераховують на інші рахунки, і співпрацюють з банками. Отже документацію не ведуть по обліку готової продукції та її реалізації.

2.7 Облік власного капіталу.

Під власним капіталом бюджетних установ розуміють частину активів, що забезпечують функціонування та нормальний ритм роботи із здійснення основних функцій.

Власний капітал виступає гарантією організації діяльності бюджетних установ.

Він складається із сум створених фондів у необоротних активах, фондів у малоцінних та швидкозношуваних предметах, результатів виконання кошторисів та результатів переоцінок окремих активів.

Власний капітал обліковується на рахунках 4 класу. Вони пасивні, це означає, що створення фондів відображається по кредиту цих рахунків, а зменшення фондів по їх дебету.

Завдання обліку:

1. Контроль за формуванням фондів за джерелами утворення і їх зменшення за напрямками і причинами.

2. Визначення результатів виконання кошторисів за бюджетний рік.

3. Забезпечення користувачів різних рівнів управління інформацією про власний капітал.

Для обліку фондів призначені рахунки:

40 "Фонд в необоротних активах", який має субрахунок 401 "Фонд в необоротних активах за їх видами".

Призначений для обліку вкладень в фонд необоротних активів.

41 "Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах", що має субрахунок

411 "Фонд в малоцінних та швидкозношуваних предметах за їх видами".

Ці рахунки пасивні, по кредиту відображається створення фондів, а по дебету - його зменшення за рахунок нарахування зносу та списання залишкової вартості вибувших об'єктів.

Необхідність створення цих фондів зумовлена такими причинами:

1) В момент придбання цих активів установа витрачає грошові кошти, що закладені в кошторисі установи на видатки по відповідних кодах на придбання цих активів, а для звітування та контролю за виконанням кошторисів у видатках необхідно відображати всю суму понесених витрат. Саме через створення фондів установа має змогу досягти цього такими записами: Дт 81, 71 Кт 40, 41.

2) Придбані активи служать довгий час, при цьому вони частково втрачають свою вартість, що проявляється в нарахуванні зносу. Сума зносу не зменшує балансову вартість цих активів, а зменшує суму створених фондів. Завдяки цьому можна контролювати реальну вартість активів, що знаходяться на балансі установи.

Через створення фондів установа чи вищий орган має можливість спостерігати за наявністю власних активів упродовж тривалого часу.

Основні кореспонденції зі створення та зменшення фондів в необоротних активах, малоцінних та швидкозношуваних предметах.

Аналітичний облік ведеться в багатографних картках за джерелами формування та напрямках зменшення.

Операції з обліку фондів відображаються в меморіальних ордерах № 9 (Додаток О), 10 та інших.

Для визначення результату діяльності установи від надання державних послуг, реалізованої продукції, надання інших послуг відповідно до кошторису установи, як за загальним, так і спеціальним фондами, за результатами року призначено рахунок 43 "Результати виконання кошторисів", який містить наступні субрахунки:

431  "Результат виконання кошторису за загальним фондом".

432 «Результат виконання кошторису за спеціальним фондом» .

Порядок   визначення   фінансового   результату   виконання  кошторису доходів і видатків установи доцільно розподілити на два етапи:

1) визначення переліку субрахунків бухгалтерського обліку, які підлягають. закриттю заключними оборотами  після  закінчення  року   Вирішення  деяких питань, що можуть виникнути під час закриття певних рахунків

2) відображення фінансового результату в річному балансі установи, звірка і аналіз цього показника з даними інших форм звітності.

Перший етап передбачає закриття заключними оборотами залишків більшості субрахунків бухгалтерського обліку класу 7 "Доходи".

Заключними оборотами закриваються залишки за всіма субрахунками класу 8 "Витрати".

Заключні обороти повинні проводитися за допомогою субрахунків класу 4 "Власний капітал", а саме:

431 "Результат виконання кошторису за загальним фондом";

432 "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом";

441 "Переоцінка матеріальних активів";

442 "Інша переоцінка".

При закритті рахунків заключними оборотами слід здійснювати водночас документальну інвентаризацію сум, віднесених на ці субрахунки протягом року.

Другий етап визначення фінансового результату полягає у відображенні його у звітності. Відповідно до вимог нормативних документів, фінансовий результат бюджетна установа відображає в розділі І Пасиву річного балансу в спеціальних рядках "Результат виконання кошторису за загальним фондом", "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом" із застосуванням рядка "Результат переоцінки".

Від'ємне значення субрахунків 431 "Результат виконання кошторису за загальним фондом", 432 "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом" свідчить про нестачу фінансування або недостатність надходжень доходів за спеціальним фондом (у разі надання платних послуг або отримання грантів, подарунків), для забезпечення поточних потреб установи тобто негативний результат використання коштів свідчить про те, що видатки бюджетної установи перевищують її доходи.

Позитивне значення субрахунків 431 "Результат виконання кошторису за загальним фондом", 432 "Результат виконання кошторису за спеціальним фондом" говорить про те, що фінансування із загального фонду або доходів спеціального фонду протягом року було отримано більше, ніж здійснено видатків, або ж інший варіант: у кінці року було здійснено придбання матеріальних цінностей, які на 1 січня ще не витрачені на видатки установи, або ж є дебіторська заборгованість внаслідок здійснення попередньої оплати за матеріальні цінності, отримані послуги.

2.8 Облік розрахунків з оплати праці та соціального страхування.

Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає. Під працею ми розуміємо процес свідомої доцільної діяльності людей, в якій вони видозмінюють зовнішню природу чи людину, опосередковують, регулюють і контролюють обмін речовин між собою і водночас змінюють власну природу. Процес прикладання праці у нематеріальній сфері має певні особливості: - так як зазначалось, послуги надаються не як річ, а як діяльність, тому ця праця переважно розумова, хоча включає затрати фізичної праці; - у нематеріальній сфері переважає жива праця у складі сукупних витрат: на сьогоднішній день видатки на заробітну плату становлять від 60 до 85 %; - високий рівень кваліфікації працюючих у бюджетній сфері. У таких галузях, як освіта, охорона здоров’я, мистецтво, спеціалістів найвищої кваліфікації близько 50 % загальної чисельності працівників. Як загальна економічна категорія заробітна плата – це грошовий вираз вартості та ціни робочої сили. Більш прикладне формулювання викладено у ст. 1 Закону України “Про оплату праці”.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану ним роботу. В бюджетних установах фінансування виплат по заробітній платі здійснюється за окремою статтею, яка відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України” є захищеною. Це означає, що виплати по заробітній платі здійснюються першочергово разом з перерахуванням до фондів обов’язкових платежів. Облік праці та розрахунків по заробітній платі є одним із найважливіших напрямів облікового процесу бюджетних установ (Додаток П,Р).

До завдань обліку праці та її оплати слід віднести: - контроль за дотриманням штатної дисципліни та раціональним використанням робочого часу;

- правильне обчислення витрат робочого часу та облік праці; - правильне обчислення заробітної плати та утримання з неї; - здійснення своєчасних і достовірних розрахунків по заробітній платі; - контроль за використанням фонду заробітної плати; - забезпечення споживачів інформацією про працю і заробітну плату.

2.9 Типові форми єдиної первинної транспортної документації.

2. Застосування єдиної первинної транспортної документації

2.1. Перевізники, які експлуатують вантажні автомобілі - власні або орендовані - зобов'язані при випуску автомобіля на лінію видавати водію оформлений подорожній лист відповідної типової форми.

Подорожні листи типових форм, оформлені належним чином, видаються водію під розпис: N 1, N 2.

2.2. Перевезення вантажів автомобільним транспортом як на комерційній основі, так і для власних потреб, здійснюються тільки при наявності, належним чином оформлених товарно-транспортних накладних типових форм, що додаються до подорожнього листа.

2.3. Товарно-транспортна накладна типової форми N 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України.

2.4. Товарно-транспортну накладну типової форми N 1-ТН виписують у чотирьох примірниках.

2.5. У тих випадках, коли у розділі "Відомості про вантаж" товарно-транспортної накладної неможливо перелічити всі назви і характеристики пред'явлених до перевезення товарно-матеріальних цінностей, до товарного розділу товарно-транспортної накладної додається - як невід'ємна її частина - належним чином оформлена спеціалізована форма товарної накладної .

2.6. При перевезенні однорідних вантажів від вантажовідправника на адресу вантажоодержувача на одну і ту ж відстань при умові забезпечення цілісності вантажу, допускається оформлення однією товарно-транспортною накладною всього обсягу вантажу, перевезеного автомобілем за зміну

2.7. Перевезення вантажними автомобілями власних речей громадян за їх замовленням здійснюється за подорожнім листом.

2.8. Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом оформлюються подорожнім листом типової форми N 1 і товарно-транспортної накладної форми N CMR.

Але типові форми єдиної первинної транспортної документації не використовують на даному підприємстві, тому що вони працюють з коштами держави.