5. Методи аналізу ефективності використання робочого часу

Ефективність витрат робочого часу можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з обґрунтованою мірою праці.

Найпоширенішими на підприємствах методами аналізу ефективності використання робочого часу робітниками є:

• хронометраж,

• фотографія робочого часу,

• фотохронометраж.

За допомогою хронометражу визначається тривалість елементів операцій, що повторюються. Хронометраж може проводитись з метою:

• установлення фактичної тривалості елементів виробничої операції;

• виявлення причин невиконання норм часу;

• вивчення передових прийомів і методів праці;

• установлення нових або уточнення діючих норм витрат праці.

На етапі підготовки до хронометражного спостереження необхідно визначити об’єкт і мету даного заходу, досліджувану операцію розчленувати на відносно самостійні частини (переходи, трудові прийоми), установити фіксажні точки, визначити кількість вимірів часу.

До початку спостереження до хронокарти заносять загальні відомості, які характеризують робітника, виконувану роботу, організацію робочого місця, технологічні параметри роботи, а також перелік складових елементів операції та фіксажні точки, що їх розділяють.

Певну складність при проведенні хронометражу становить визначення оптимальної кількості вимірів. Наприклад, на підприємствах компанії “Вестингауз Електрик Корпорейшн” (США) кількість хронометражних вимірів пов’язують із повторюваністю операцій протягом року:

На підприємствах компанії “Дженерал Електрик” (США) кількість вимірів поставлено у залежність від тривалості операції:

Визначити тривалість окремих елементів трудового процесу можна трьома способами:

• безперервним - всі елементи операції досліджуються відповідно до послідовності їхнього виконання;

• вибірковим - застосовується для вивчення окремих елементів операції незалежно від послідовності їх виконання;

• цикловим - використовується для дослідження тих елементів операції, що мають незначну тривалість (3-5 секунд).

Після закінчення спостереження слід обробити його результати. На даному етапі необхідно виключити дефектні виміри та визначити середню тривалість кожного елемента операції.

Після обробки слід провести аналіз результатів хронометражного спостереження, за результатами якого розробляються пропозиції щодо удосконалення організації праці.

Основним методом вивчення витрат робочого часу протягом робочого дня (або за коротший час) є фотографія робочого часу. Фотографія проводиться з метою одержання вихідних даних для розробки чи перевірки нормативів підготовчо-завершального часу, часу на організаційно-технічне обслуговування обладнання й інших виробничих об'єктів та часу перерв у роботі; виявлення втрат робочого часу та розробки заходів з удосконалення використання робочого часу.

Залежно від об’єкта спостереження розрізняють такі види фотографії:

1. Фотографія використання часу працівника:

• індивідуальна -спостерігач визначає використання часу одним працівником протягом робочої зміни або іншого періоду часу,

• групова - проводиться у тих випадках, коли робота виконується кількома робітниками, зокрема за бригадної організації праці,

• самофотографія - здійснює сам працівник, який фіксує величину втрат робочого часу, а також причини їх виникнення;

2. Фотографія часу роботи устаткування - спостереження за роботою устаткування та перервами в ній з метою одержання даних для обґрунтування витрат часу на обслуговування (одним робітником або кількома);

3. Фотографія виробничого процесу - це одночасне вивчення витрат робочого часу виконавців, часу використання устаткування і режимів його роботи; спостереження може виконуватися двома спостерігачами: один спостерігає за робітниками, інший – за устаткуванням.

Процедуру проведення фотографії розглянемо на прикладі індивідуальної фотографії часу.

Бланк індивідуальної фотографії має наступний вигляд:

№ п/п	Найменування витрат робочого часу	Поточний час		Індекс	Перекривний час	Тривалість, хв.	Примітки
		год.	хв.
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Початок спостереження	7	00	-		-
2	Одержання змінного завдання від майстра	7	06	Тпз		6
3	Ознайомлення з технічною документацією	7	15	Тпз		9
4	Доставка на робоче місце заготовок	7	35	Тпз		20
5	Огляд і настроювання верстата	7	40	Тоб		5
6	Обробка деталі (перехід № 1)	8	01	Топ		21
7	Розкладка інструментів	(7)	(48)	Тоб	6/8	-
8	Контроль розмірів деталі	8	03	Топ		2
9	Обробка деталі (перехід № 2)	8	12	Топ		9

Аналіз матеріалів фотографії починається із складання однойменних витрат, фактичного і нормативного балансів робочого часу у хвилинах і відсотках.

Баланс робочого часу за даними індивідуальної фотографії має наступний вигляд:

Елементи витрат часу	Індекс	Кількість вимірів	Фактичний баланс		Нормативний баланс		Відхилення (+;-)
			хв.	%	хв.	%
Підготовчо-завершальний час	Тпз	6	24	5,0	20	4,2	-4
Оперативний час	Топ	12	334	69,7	407	84,8	+73
Час обслуговування	Тоб	4	23	4,8	15	3,1	-8
Час непродуктивної роботи	Трн	2	12	2,5	-	-	-12
Час перерв, зумовлених технологією та організацією виробництва та праці	Тпнт	3	43	8,9	-	-	-43
Час перерв, пов’язаних з порушенням трудової дисципліни	Тптд	4	29	6,0	-	-	-29
Час на відпочинок і особисті потреби	Твоп	4	15	3,1	38	7,9	+23
Змінний робочий час	Тзм	35	480	100	480	100	-

За даними таблиці протягом спостереження було зроблено усього 35 записів про виконання робітником певних дій чи про перерви у його роботі. Нормативний баланс складено на підставі нормативних витрат часу Т_пз, Т_об та Т_воп, що відповідають конкретним умовам трудового процесу. Час непродуктивної роботи, перерв, зумовлених технологією та організацією виробництва і праці, та перерв, пов’язаних з порушенням трудової дисципліни, не включається, оскільки він не є необхідним за добре організованої праці.

Час на відпочинок та особисті потреби повинен зрости до нормативного рівня, тобто на 23 хв. Оперативний час збільшиться за рахунок скорочення втрат на 73 хв. (4+8+12+43+29-23).

На завершальному етапі аналізу робочого часу складають план заходів з удосконалення організації праці, усунення причин втрат робочого часу з метою продуктивнішого його використання.

Методи аналізу використання робочого часу управлінського персоналу розподіляються на три групи:

• методи особистих спостережень бувають неперервними (фотографія робочого часу і хронометраж) та вибірковими (періодичні і моментні спостереження);

• одержання даних від співробітників - анкетування (суцільне, вибіркове, індивідуальне), інтерв'ювання (індивідуальні і групові бесіди);

• розрахункові - розрахунки середньоарифметичних, середньозважених та інших характеристик витрат часу відповідно до кількості видів виконаних робіт протягом певного періоду часу.

Раціональність витрат робочого часу управлінського персоналу та робітників можна визначити на основі порівняння фактичних витрат робочого часу з нормативними і визначення оптимальної структури виконуваних робіт.

Коефіцієнт раціональності Кр витрат робочого часу персоналу визначається як:

,

де К_е – коефіцієнт екстенсивного використання робочого часу

К_і – коефіцієнт інтенсивності праці;

К_с – коефіцієнт раціональності структури витрат робочого часу

Коефіцієнт екстенсивного використання робочого часу визначається за формулою:

,

де Ф – повний фонд робочого часу, годин;

З – збитки робочого часу, годин;

Коефіцієнт інтенсивності праці визначається за формулою:

,

де У_н – нормативні витрати робочого часу на даний і-тий елемент або групу елементів робіт n; величина Ун визначається у годинах, знайдене значення прирівнюють до 1.

У_ф – відношення фактичних витрат робочого часу до нормативних; їх визначають згідно фотографії робочого дня або моментних спостережень;

знак перед радикалом при У_ф < У_н – плюс і при У_ф > У_н – мінус.

Коефіцієнт раціональності структури витрат робочого часу визначається за формулою:

,

де НВС – витрати робочого часу на роботи, які не відповідають спеціальності працівника, годин.

Таким чином, досліджуючи трудові процеси, важливо визначити фактичні витрати часу та їхню структуру протягом робочої зміни або певного проміжку часу в межах зміни. Дослідження та аналіз ефективності витрат часу необхідні для розробки нормативів часу, вибору раціональних методів праці, аналізу якості норм і нормативів тощо.

10