Гнучкі режими праці
Найпоширенішою формою гнучкого режиму праці є гнучкий або ковзний графік (flextime) - надання працівникові можливості самому визначати початок, кінець і тривалість робочого дня, але за умов дотримання місячної (тижневої) норми робочого часу, обов'язкового виконання встановлених трудових норм, збереження нормального ходу виробничого процесу.
Приклад початку та закінчення роботи в умовах гнучкого режиму.
У випадку виробничої необхідності керівництво має право відміняти гнучкий графік робочого дня для окремих категорій чи колективів працівників.
Працівники, які порушили правила роботи за гнучким графіком (прийшли або залишили роботу в жорстко установлений час, не відпрацювали місячної або тижневої норми робочого часу тощо) можуть бути позбавлені права працювати за даним графіком.
Дослідження на підприємствах США показали, що в результаті застосування гнучкого графіку робочого дня зменшились втрати робочого часу через запізнення, підвищилась продуктивність праці, зменшилась кількість прогулів, роботоспроможність до кінця робочого дня знижувалась меншими темпами. Існують також і недоліки застосування гнучкого графіку: складнощі в управлінні, виникає необхідність у системі контролю робочого часу, що не завжди подобається працівникам.
Слід звернути увагу також на практику застосування трьох- чотирьох денного робочого тижня. За даними одного дослідження у 80% фірм США, які працювали за даним графіком, покращились показники роботи, зменшилась кількість запізнень, прогулів. Даний графік також дозволяє економити на транспортних витратах, на витратах по догляду за дитиною, полегшує працівникові відвідання медичних та інших закладів. До недоліків трьох- чотирьох денного робочого тижня слід віднести наступні: інколи виникає неукомплектованість і недоступність людей в потрібний час, проблеми контролю відпрацьованих годин, складнощі в плануванні робочих графіків, проведенні зборів тощо.
До гнучких режимів праці відноситься також розподіл роботи. Перша концепція job sharing передбачає можливість двом або більше особам поділити між собою одноденну роботу однієї людини. Наприклад, дві людини можуть поділити роботу, розраховану на 40-годинний робочий тиждень, коли один працює до обідньої перерви, інший - після неї. Біля 10% опитаних фірм США висловили своє позитивне ставлення до розподілу роботи.
Друга концепція work sharing передбачає тимчасове скорочення робочих годин для групи працівників з метою попередження їхнього звільнення. Так, 400 працівників можуть погодитись працювати лише 35 годин на тиждень, щоб уникнути звільнення 30 працівників.
Відома американська фірма "Хьюлетт-Паккард" почала орієнтацію на людину ще в 40-х роках. Хьюлетт і Паккард вирішили, що їхня фірма не буде постійно звільняти і набирати нову робочу силу. Це було досить сміливе рішення для часів, коли електронна промисловість майже повністю залежала від державних замовлень. Пізніше в умовах спаду 70-х років і зниження ділової активності фірми замість того, щоб звільнитись, співробітники погодились на скорочення робочого часу на 20% і відповідне зниження заробітної плати. В результаті "Хьюлетт-Паккард" успішно пережила кризу, не принісши їй в жертву повної зайнятості.
До гнучких режимів праці відноситься також гнучке місце (flexiplace). Дана концепція передбачає можливість вибору працівниками місця роботи. Працівникам дозволяється або заохочується робота вдома чи у філіалі ближче до дому.
Телекомунікація виступає інструментом для роботи за таким графіком. Працівник працює вдома з відеомонітором і використовує телефонні лінії для передачі листів і даних в офіс.
Наприклад, найкращі західні готелі у Феніксі як офісний персонал використовують ув'язнених Арізонського Жіночого Центру (в'язниці для малобезпечних злочинців). Підраховано, що 7 млн. американців застосовують телекомунікації в різних видах діяльності
Підприємці, особливо в Європі, використовують організацію праці, яка називається "гнучкий рік" (планування робочих годин на рік). За даною концепцією працівники можуть вибрати (протягом 6 місяців) кількість годин, які вони хочуть відпрацювати кожен місяць. Працівник, місячна норма робочого часу якого складає 110 годин, може, наприклад, відпрацювати 150 годин у січні, а в лютому - 70 годин.