Економічний розділ

Розрахунок повної собівартості і ціни програмного продукту.

Економічні знання є важливою складовою професійної підготовки спеціалістів. Спеціалісти з програмування постійно стикаються в професійній діяльності з необхідністю удосконалення економічних розрахунків , їх формалізацією. Тому економічна частина дипломного проекту є однією з важливих складових підтвердження навичок економічних розрахунків. Крім того ця частина має практичне значення для кожного конкретного виконавця , тому ,що висвітлює загальні підходи до розрахунків вартості розробки програм, що може знадобитися кожному розробнику у майбутній професійній діяльності.

Оформлення економічної частини дипломного проекту повинно відповідати вимогам, висунутих до оформлення основної професійної частини, і таким чином є невід ємною частиною загального завдання для дипломного проектування .

1. Теоретичні основи Розрахунку вартості програмного продукту і формування ціни.

На формування вартості програмного продукту в певній мірі впливає ринковий економічний закон попиту і пропозиції, але його вплив має і свої особливості. Так, зокрема , у практиці ціноутворення на

Програмне забезпечення (ПЗ) стикаються економічні інтереси професійних програмістів, і непрямі інтереси практично всіх інших представників нашого суспільства.

При визначенні вартості основна увага звертається на :

• Унікальність об’єкта купівлі – продажу,

• Якісні переваги порівняно з аналогами,

• Витрати виробника ( розробника ),

• Витрати, що матиме покупець при зміні передбачуваного продукту іншим.

• Ступінь терміновості та гостроту потреби

• Інші

Складність виникає при формування цін на ПЗ , що пояснюється такими особливостями :

1. Вартість інформації і вкладених в неї знань важко заміряти кількісно. Відповідно, складно провести один з етапів ціноутворення – встановлення попиту на товар, що визначається потребою покупця в даному товарі , ціною на товар – замінник , ціною на супутній додатковий товар , рівнем платоспроможності споживачів. Реальна цінність програмного продукту визначається тільки після застосування його користувачем.

2. Складність розрахунку витрат створення програмних продуктів пов’язана з тим , що вони є супутнім товаром і пропонуються користувачеві в рамках конкретної технології реалізації нововведень, де відбувається поступове накопичення навичок і практичного досвіду , що має особливу цінність як для користувачів , так і для розробників.

3. Доки те унікальне , нове, що вкладено в продукт не розголошене цілком або частково , власник може одержувати весь монопольний прибуток. У даному разі йдеться про ліцензування і продаж програмного продукту , коли в договорі купівлі продажу користувач і виробник виключають передачу продукту третій стороні.

4. Якщо приєднується третя сторона і наступні користувачі , продукт стає загальнодоступним.

Таким чином, складність кількісного визначення вартості , супутній характер створення і розповсюдження , а також тимчасовий характер привласнення монопольного прибутку виділяють програмний продукт з ряду звичайних промислових продуктів.

Хоча ПЗ- товар специфічний , оборот цього товару підпорядковується закону вартості . В обороті програмного продукту можна виділити деякі особливості :

• Вартість програмного продукту повертається не одразу. Значну частину витрат становлять витрати на розробку , а не на виробництво і відтворення,

• Можливість багаторазового використання програмного продукту різними користувачами

• Зниження його ціни при розширення кола користувачів.

• Програмне забезпечення ліцензується

• Існують додаткові способи розповсюдження ПЗ :

• Freeware - вільне розповсюдження програмного продукту

• Shareware - варіант, коли користувач одержує продукт з мережі або в іншій спосіб у тимчасове користування , а після цього Ю у разі задоволення використанням у роботі , перераховує розробникові означену суму .

• ( ASP-Application Servis Providers ) - оренда ПЗ

Ціни на програмні продукти коливаються навколо вартості , як і в разі з іншими товарами, але вони менш корельовані з вартістю порівняно з іншими продуктами і послугами.

Щоб оцінити специфіку ринку ПЗ , найпростіше розглядати кожний програмний продукт як оригінальний , який не має аналогів , або продуктів – замінників.

Тоді ринок даного продукту виникає лише разом із самим продуктом , право на нього повністю визначається авторським правом на програмний продукт , а продаж ліцензій може бути інтерпретований як продаж ринку частинами. Зокрема продаж усіх майнових прав на програмний продукт ( виняткова ліцензія ) відповідає продажу всього ринку , а продаж етикеткової ліцензії на одну копію – продажу мінімальної його частини.

Найпоширенішими методами встановлення цін на ПЗ є :

• Метод , заснований на вивченні попиту.

• Метод відчутної вартості

• Порівняння із цінами на базове ПЗ

• Наслідування лідера

• Витратний метод

• Встановлення ціни на ПЗ , засноване на еластичності попиту

• Встановлення ціни на основі споживчої вартості продукції

• Встановлення ціни копії програми

Витратний метод встановлення ціни

Цей метод передбачає використання даних про затрати праці ( людино-дні ) і витрати машинного часу ( машино-години ) , собівартість яких визначається заздалегідь, а знаряддя праці ( пакети прикладних програм , системи програмування ) і предмети праці ( бази даних ) у калькуляції не відбиті , хоча витрати на створення їх і експлуатацію досить великі. Саме цей метод буде використаний в даних розрахунках.

Найбільш простою і розповсюдженою є методика – середні витрати плюс прибуток - , що передбачає нарахування націнки на собівартість товару.

Інший спосіб ціноутворення, заснований на витратах, орієнтується на отримання цільового прибутку ( бажаного прибутку )

Ціноутворення , що безпосередньо базується на витратах виробництва , використовується переважно у тих випадках, коли інформаційна корисність багатогранна і виробництво продукту пов’язане з істотною економією в масштабах виробництва.