- •1. Поняття господарського права.
- •2. Суб’єкти господарювання: поняття і види
- •3. Господарські правовідносини: поняття і види
- •4. Методи правового регулювання господарських правовідносин
- •5. Господарсько-правові норми
- •6. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
- •7. Нормативні акти господарського законодавства: поняття і види
- •8. Система господарського законодавства
- •9. Колізії у господарському законодавстві
- •10. Господарське законодавство і господарське право, їх співвідношення
- •11. Проблеми вдосконалення господарського законодавства
- •12. Поняття та ознаки підприємницької діяльності
- •13. Характеристика некомерційного господарювання
- •14. Обмеження в підприємницькій діяльності
- •15. Принципи підприємницької діяльності
- •16. Умови здійснення підприємницької діяльності.
- •17. Державна реєстрація підприємництва.
- •18. Гарантії прав суб'єктів підприємницької діяльності.
- •19. Роль держави в діяльності суб’єктів підприємництва.
- •20. Реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності.
- •21. Загальна правова характеристика підприємств.
- •22. Загальна правова характеристика підприємницьких товариств
- •23. Види та категорії підприємств.
- •24. Загальна характеристика унітарних підприємств.
- •25. Загальна характеристика корпоративних підприємств.
- •26. Правове положення приватних підприємств.
- •27. Правове положення державних підприємств.
- •28. Правове положення комунальних підприємств.
- •29. Правове положення колективних підприємств.
- •30. Правове положення орендних підприємств.
- •31. Правове положення іноземних підприємств та підприємств з іноземними інвестиціями.
- •32. Правове положення казенних підприємств.
- •33. Особливості діяльності малих та великих підприємств.
- •34. Особливості правового положення філій, представництв та дочірніх підприємств.
- •35. Правове положення об’єднань підприємств.
- •36. Особливості правового становища промислово-фінансових груп.
- •37. Припинення діяльності підприємства.
- •38. Загальна характеристика господарських товариств.
- •39. Акціонерне товариство: поняття і види.
- •40. Характеристика акцій.
- •41. Дивіденди.
- •42. Порядок створення акціонерного товариства.
- •43. Органи акціонерного товариства.
- •44. Правовий положення товариства з обмеженою відповідальністю.
- •45. Правове положення товариства з додатковою відповідальністю.
- •46. Правове положення повного товариства.
- •47. Правове положення командитного товариства.
- •48. Речові права суб’єктів господарювання.
- •49. Форми власності в Україні.
- •50. Поняття права власності.
- •52. Право приватної власності.
- •53. Право колективної власності.
- •54. Право державної власності.
- •55. Правовстановлюючі документи.
- •56. Правовий режим майна підприємств.
- •57. Право інтелектуальної власності.
- •65.Забезпечення виконання господарських зобов’язань.
- •65. Забезпечення виконання господарських зобов’язань.
- •75. Порядок зміни та розірвання господарського договору.
- •1. Поняття господарського права.
54. Право державної власності.
До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республіканська) власність і власність адмін-територ одиниць (комунальна власність). Суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України. Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. Суб'єктами права державної власності на землю виступають: ВРУ- на землі загальнодержавної власності України; ВР АРК - на землі в межах тер-ії республіки, за винятком земель загальнодержавної власності; обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності. Управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповноважені управляти державним майном, вирішують питання створення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до зак-х актів України.Загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність ВРУ та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, прикордонних і внутрішніх військ; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток. У загальнодержавній (республіканській) власності може перебувати також інше майно, передане у власність України іншими державами, а також юридичними особами і громадянами. Держава та її адміністративно-територіальні одиниці не відповідають за зобов'язаннями один одного.
55. Правовстановлюючі документи.
Майнові права та майнові обов’язки суб’єкта господарювання можуть виникати:
з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;
з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;
внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;
з інших обставин, з якими закон пов’язує виникнення майнових прав та обов’язків суб’єктів господарювання.
Право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.
