наукові записки том 47

російського варіанта світового бренда, бо на сьогодні це є економічно вигідним і дає змогу орієнтуватись на прогнозовану космополітичну частину населення. Головна причина того, що на території України немає національного варіанта чоловічого журналу, — безпосередній зв’я- зок з економічними ризиками та копіткою роботою з аудиторією. Передрук із російського варіанта закордонного бренда легко адаптує видання до нашого ринку, але поглиблює його залежність від сусідньої країни.

1.Максиматкина А. И. Проблемы адаптации контента иностранных журналов на российском печатном рынке // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10 : Журналистика. — 2009. — № 3. — С. 179—192.

2.Башкеев М. С. Влияние рынка на журнальную периодику: новые технологии и решения // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10 : Журналистика. — 2009. — № 2. — С. 231—238.

3.Кісарова Н. Гендерні стереотипи глянцевої преси України // Творчі та організаційні особливості функціонування медійного простору : зб. наук. пр. —

Т.1. — С. 171—174.

4.Дяченко І. М. Преса для жінок: від «тонкого» журналу до журналу — «товстуна» // Соціальні комунікації сучасного світу. — 2009. — С. 70—72.

5.Дозморова С. И. Типологические особенности журналов для мужчин // Типология периодической печати : учеб. пособ. для студ. вузов / М. Е. Аникина, В. В. Баранов, О. А. Воронова и др. ; под ред.

М. В. Шкондина, Л. Л. Реснянкийной. — М. : Аспект Пресс, 2007. — С. 171—177.

6.Демченко В. Д. Часопис «Плейбой» як спосіб життя // Вісник ДНУ. — 2005. — № 4. — С. 3—10.

7.Фукс Э. Иллюстрированная история нравов: Буржуазный век / Э. Фукс. — М. : Республика, 1994. — 442 с.

8.Маркузе Г. Эрос и цивилизация: филос. исслед. учения Фрейда : [пер. с англ.] / Г. Маркузе ; [пер. и предисл. А. А. Юдина]. — К. — 310 с.

9.Медіакіт 2011 української версії Men’s Health [Електронний ресурс]. — URL : http://menshealth.com.ua/user/doc/Mediakit_2011_rus.pdf.

10.Медіакіт 2011 російської версії Men’s Health [Електронний ресурс]. — URL: http://www.mhealth. ru/about/magazine/MH_mediakit2011_rus.pdf.

11.Медіакіт 2011 британської версії Men’s Health [Електронний ресурс]. — URL : http://www.na tmagnewsletters.co.uk/menshealth/MediaPackOctober 10.pdf.

12.Медіакіт 2011 американської версії Men’s Health [Електронний ресурс]. — URL : http://www. menshealth.com/mediakit/aud_demos.html.

13.Men’s Health. — 2009. — № 1—11 (укр. версія).

14.Men’s Health. — 2009. — № 1—12 (рос. версія).

15.Men’s Health. — December. — 2009. — № 12.

16.Николас Мюллер на обложке русского Men’s Health [Електронний ресурс]. — URL : http://www. insnow.ru/news/2270.

17.Men's Health за сноуборд Health [Електронний ресурс]. — URL : http://www.imedia.ru/ news/4591.

-

П о д а н о д о р е д а к ц і ї 1 8 . 0 4 . 2 0 1 2 р .

ність.

Актуальність дослідження. Розбудова демократії в Україні, яка належить до перехід-

них суспільств, потребує, передусім, піднесення рівня політичної експертності пересічного громадянина, формування нової соціальної й політичної свідомості. Телебачення взагалі й безпосередньо аналітичні програми сприяють адаптації людини в соціальному просторі, формуванню громадської думки, розвитку та легітимації символічного універсуму, розвитку соціального консенсусу, який є неодмінною умовою демократизації соціального простору.

Але виконання цього функціонального навантаження взагалі телебаченням і безпосередньо аналітичними програмами потребує наукового обґрунтування й постійного аналізу з боку фахівців, які досліджують теорію телебачення. Тим більше, що саме аналітичні програми є тим жанром, який ще достатньо новий для Українського телебачення, а це означає, що він потребує особливої уваги науковців. У сучасному суспільстві відбуваються суттєві зміни, які на макрорівні пов’язані з переосмисленням ролі самого телебачення в житті суспільства як наслідок бурхливого розвитку альтернативних мас-медіа, а на мікрорівні — з тим, що саме в перехідному суспільстві від ЗМК очікується великий і конкретний внесок у формування громадської думки. Це вимагає від фахівців не тільки переосмислення традиційних кваліфікаційних параметрів телевізійних жанрів, насамперед жанрів публіцистичного мовлення, а й формування нових підходів до телевізійних жанрів, а також дуже швидкого й мобільного реагування на потреби суспільства в отриманні достовірної, неупередженої інформації, яка повинна стати підґрунтям для формування соціальної практики членів суспільства і моделей політичної поведінки їх як громадян України.

© Кащавцева Ю. В., 2012

Аналіз останніх досліджень і публікацій.

Нові соціальні реалії й новий соціальний формат сучасного суспільства диктують також і нові вимоги до самого телебачення як до провідного ЗМК. А це, у свою чергу, означає, що для можливості відповідати на «виклики» нової епохи телебачення повинне шукати нові жанри або вдосконалювати вже існуючі. Що означає переосмислення можливостей телебачення як інформаційного джерела.

Особливо це стосується посилення діалогових можливостей телебачення, оскільки в нього з’явився дуже потужний інформаційний конкурент — інтернет, що не тільки є більш могутнім щодо інформаційного ресурсу, а й більш привабливим для людини через свою «інтерактивність», а саме можливість надавати канал так званого «зворотного зв’язку». Тому перед телебаченням постає завдання створити такий продукт, що був би, по-перше, конкурентним стосовно інтернет-продукції, і, по-друге, був би дуже високої якості.

Ці проблеми частково знайшли своє вирішення в дослідженнях вітчизняних і закордонних науковців: Б. Потятиника, Н. Габор, С. КараМурзи, О. Косюк, О. Кузнецової, Дж. Потера, Г. Шиллера тощо, у матеріалах «Телекритики», інших спеціалізованих інтернет-сайтів — www. piar.kiev.ua, www.polit.ru, www.manipulation. com.ua, www.psycho.ru, www.medialiteracy.com, www.medialiteracy.boom.ru, www.cje.org.ua.

Актуальні проблеми телевізійної журналістики, сучасний стан і тенденції комерціалізації телебачення, які стають причиною зміни його жанрової й тематичної структур, проаналізова-

каєвої, Г. Петрова [1], що дає можливість визначити місце інформаційно-аналітичних про-

журналістського матеріалу. Ці жанри засновані на таких аналітичних методах: інтерв’ювання, опис ситуації, порівняння інтересів різних сто- рін-учасників ситуації, визначення перспектив розвитку. Активно використовується залучення історичного й сучасного фактологічного матеріалу у вибудовуванні процесу, визначенні при- чиново-наслідкових зв’язків.

Проте значні труднощі виникають на практиці, коли в одному матеріалі наявні ознаки різних жанрів. У цьому разі йдеться про дифузію жанрів, про синтетичність телебачення. З екранів телевізорів практично зникли автономні інформаційні повідомлення, які раніше начитували диктори. Спеціалісти вважають, що саме радіомовлення «примусило» змінити обличчя новинних програм, зробивши їх інфор- маційно-аналітичними. Звідси — наповнення цих програм репортажами, інтерв’ю, коментарями і навіть замальовками, нарисами. Тому зазвичай новинні випуски, переважно у вечірню годину, складаються з 6—8 сюжетів, особливо вдень, коли відбуваються якісь катаклізми. З іншого боку, новинні програми традиційного типу почали використовувати такий формат повідомлення, який не супроводжується додатковим коментарем (у титрах так і зазначено «Без коментарів»), що дає можливість передавати членам суспільства будь-яку значущу інформацію, не переходячи при цьому від новинного жанру до жанру аналітичного.

Риси аналітичних жанрів телевізійної журналістики визначає не тільки аналітичність. Зображальність телебачення загалом обумовлює певну художність не тільки кожного повідомлення, незалежно від жанру, а й самого зображення. Останнє залежить від композиції, освітлення, ракурсу — усіх творчих аспектів операторської та режисерської роботи, які є невід’ємними для тележурналістики в цілому. При цьому художність виявляється в різних видах публіцистики різною мірою. В інформаційній журналістиці визначальним є факт-подія- явище, в аналітичній публіцистиці художність виявляється не тільки в зображальних засобах, а й у відборі фактів, форми аналізу, до певної міри навіть в образності розповіді.

Жодна попередня гіпотеза в дослідницькій журналістиці не має права слугувати підґрунтям для кінцевих висновків.

Головною метою аналітичної журналістики є позитивний результат втручання. Драматургія екранного розгляду будується так, щоб аудиторія могла самостійно зробити висновки з наданих фактів та аргументів.

Таким чином, стимулюється самосвідомість телеглядача, який починає розуміти, що результативність програми вимірюється не

швидкістю вживання заходів «кимось», а залежить від великої кількості об’єктивних умов. Від характеру проблеми, яка досліджується. Від рівня поінформованості аудиторії. Від ступеня зацікавленості (чи незацікавленості) організацій, у компетенції й можливості яких змінити ситуацію. Від ставлення самих телеглядачів до ситуації, що склалася. Відповіді на запитання, які поставило життя, телевізійна публіцистика шукає не тільки для суспільства, а й разом із суспільством. Вона виступає як інструмент впливу через взаємодію. Телебачення більше, ніж будь-який інший засіб комунікації, має право взяти на себе завдання своєрідної узгоджувальної комісії.

Аналітичних програм на Українському телебаченні значно менше, ніж інформаційних. Їх співвідношення залежить від концептуальної побудови мережі мовлення телевізійного каналу.

Висновки. Сучасний етап еволюції телебачення (1996—2006) визначається розвитком інфор- маційно-аналітичних програм типу, що сформувався і має певні типологічні ознаки. Інформа- ційно-аналітичні програми є втіленням тих перетворень, які відбулися в країні в цей період: телебачення стає «дзеркалом» нового життя, відображенням тих процесів, які відбуваються в суспільстві. Програми цього типу дають можливість не тільки інформувати про подію, а й давати аналіз, коментар, прогнозувати розвиток ситуації й вплив, який подія, що відбулася, справляє на життя країни, суспільства, людину.

Докладно аналізуючи факти, виявляючи причиново-наслідкові зв’язки, інформаційноаналітична програма представляє глядачеві подію такою, якою вона ввійде в історію, складає уявлення про світ сьогодення й про те, яким чином він може змінитися завтра. Аналітичні програми є виразниками точки зору телеканалу, на якому вони виходять, визначають характер інформаційно-аналітичного мовлення. Інформаційну політику каналу глядач сприймає через призму інформаційно-аналітичних програм. Через їх призму глядач сприймає також і світ, в якому він існує, а це означає, що його суб’єктивна «картина світу» формується під активним впливом аналітичних програм.

1.Вартанов A. C. Актуальные проблемы телевизионного творчества: На телевизионных подмостках : учеб. пособ. / A. C. Вартанов. — М. : Книжный дом «Университет», 2003. — 319 с. ; Прохоров Е. П. Исследуя журналистику / Е. П. Прохоров. — М. : РИП-холдинг, 2005. — 202 с.

2.Бурдье П. Социальное пространство: поля и практики / П. Бурдье ; [cост., общ. ред. пер. с фр. и послесл. Н. А. Шматко]. – М. ; С.Пб. : Алетейя, 2007. – 576 с.

Перше десятиріччя XXI ст. ознаменувалося новим якісним підходом у дослідженнях

гендерного дискурсу у мас-медіа. Коло наукових розвідок вітчизняних та закордонних теоретиків у цей період помітно звужується, окреслюючи тісні міждисциплінарні зв’язки. Поєднання та дифузія філософської, психологічної, лінгвістичної, культурологічної парадигм із категорією гендеру, два складники якої мужність та жіночність — концепти, які є історично змінними, сприяють випрацюванню нових наукових підходів. Сьогодні наука переходить до нової хлономної парадигми, в основі якої закладені цілісне сприйняття світу, а також визнання багатогранності та заперечення одновимірності суспільних перетворень у суспільстві. Одним із них варто визнати зміну місць між категоріями «маскулінного» та «фемінного». Цей етап перетворень ідентичності суб’єкта історично можна пов’язати з посиленням жіночого начала, який у розумінні філософських пошуків Шпенглера стане культурою, а не цивілізацією.

Новий перехід у науці гендерології знаходить проекцію й на публіцистичний дискурс (друковані видання), де відбуваються перетворення та зміна професійної ідентичності, яка безпосередньо впливає на процеси комунікації між окремими суб’єктами та аудиторією.

Важливим у структурі цієї роботи є розуміння та розрізнення дефініцій «гендерологія» та «фемінологія» для визначення їх асимілятивних систем у структуру медіадискурсу як об’єкта дослідження.

Український досвід теоретичних досліджень на предмет визначення цих дефініції та їх типізації — досить збіднений. Натомість російські науковці, спираючись на досвід скандинавських та американських учених, відпрацьовують нові теоретичні підходи та виокремлюють дефініції гендерології та фемінології.

Дослідниця Н. Коч 1975 р. уперше вводить термін «фемінологія». Головна відмінність жіно-

чих досліджень, або жіночих студій, як наукового напряму від попередніх теоретичних учень соціально-статевих ролей, етнографії, соціології та психології полягає в тому, що вони: 1) орієнтовані на критику наук; 2) спрямовані на критику суспільства; 3) пов’язані з жіночим рухом; 4) перебувають на міждисциплінарному науковому рівні [1, 21].

Російський фемінолог Г. Селласте визначає два підходи до жінки як об’єкта дослідження. Перший із них — жінки як соціально-демографічна група, другий — як відносно автономне утворення, соціум. Як зазначила Селласте, фемінологією є наука про становище та соціальну роль жінки в суспільстві, яка розглядає сукупність соціальноекономічних, політичних, правових та соціокультурних умов, що складаються в суспільстві для реалізації спільних із чоловіками та специфічних інтересів жінок, забезпечення їх життєдіяльності [2, 31]. Подібне визначення, спираючись на дефініцію Г. Селласте, дає й російська дослідниця Е. Жижко. Білоруська дослідниця О. Чеснокова визначає фемінологію як міждисциплінарну теорію, що вивчає проблеми статевого деформізму, дипсихізму та символізму, а також історію рухів на Заході та в слов’янських країнах [3].

Уведення в науковий обіг поняття «гендер» (англ. gender — стать) та «гендерологія» як науки передбачало закріплення ідеї про те, що соціальні особливості статей визначаються історичними та етнокультурними умовами, і, таким чином, біологічна стать не впливає на заданість ролей чоловіків та жінок [4]. Гендерознавство визначається як система знань про соціальний статус жінок і чоловіків, їх взаємовідносини як безпосередньо в процесі самоорганізації та самоуправління власного життя, так і через громадські й державні структури, що зумовлені історично визначеним способом засобів виробництва та способом виробництва cуспільного й індивідуального життя. У полі зору гендерології як міждисциплі-