пальчевский

Виробляючи в собі вміння «сіяти» свої слова в душі клієнта соціально! му педагогу необхідно самонавіювати впевненість у власній майстерності.

Ця внутрішня впевненість насамперед проступає у погляді і в тоні голосу. Дляформуванняосновиїїможнавикористатиобразнусистему,пов’язануз дослідженнямиПавлаФлоренського:

·Слово – посередник між світом зовнішнім та світом внутрішнім.

·Слово – амфібія, котра «живе тут і там», встановлює зв’язки між світом зовнішнім та світом внутрішнім.

·Слово – сплетення звукових енергій.

·Слово – сплав особистості, народу та його історії.

·Слово – тілесна структура, здатна на спіральну дію, втягуючи, всмоктуючи в себе і підкоряючи кожного, хто до нього наблизився.

·Слово – конденсатор волі, уваги, усього духовного життя кожної людини.

·Слово підкоряє слухача, попередньо підкоривши того, хто його мовить.

·Слово має «сік» (Учитися відчувати його «смак»).

·Мовлення – виділення великої енергії (фахівці, говорячи про ора! тора, порівнюють його працю із працею шахтаря чи пілота).

·Слово – вогонь, який «горить» і «пече».

·Слово –синтез внутрішнього космосу людини.

·Слово – дитина окультових енергій рідної природи.

·Слово – одиничний астральний, магнетичний згусток, який упро! довж віків набув окультної індивідуальності.

·Слово – породження всієї людської тілесності, яке цілісно відобра! жає людину, заряджаючись енергією від таких людських органів, які його виробляють.

·Слово – насіння, яке завдяки енергетиці людського голосу і погля! ду проникає в іншу особистість, запліднює її уяву та фантазію і народжує щось нове в її внутрішньому космосі.

Соціальномупедагогу,навчаючисьбачитиівідчуватикожнеслово,до! цільно користуватися порадою видатного теоретика акторської майстер! ності К.С.Станіславського, згідно з якою внутрішнє бачення слова твори! тиме настрій, який викликатиме відповідні почуття, що супроводжувати!

муть це слово, певним чином «підсвічуючи» його.

Перцептивні здібності полягаютьуздатностісоціальногопедагогапро! никати увнутрішній світсвогоклієнта, виявляючийого справжнє ставлен! ня до навколишнього світу та відчуваючи психічний стан у даний момент. Проникати у внутрішній світ клієнта слід делікатно, без зайвої настійли!

вості,пам’ятаючи відомезастереженняросійськогопоетаВолодимираВи! соцького: «Я не люблю, коли мені лізуть у душу». Насамперед, слід учитися

проникати у цей світ за низкою зовнішніх ознак: поглядом очей, загальним виглядом (піднесеним чи опущеним), виразом обличчя, динамікою рухів, особливостямипосмішки(щира,довірлива,крива,злорадна,єхидна,ірон! ічна і тощо), тоном голосу, яким вимовлені неспровоковані наставником словаклієнта.Лишепісляцьогодоцільнопоставитиуточнювальніпитання в межах міри та делікатності.

Як правило, входять у внутрішній світ підопічного на основі аналогій із власним відповідним досвідом. Молодому фахівцю таке входження по! легшує порівняно незначна вікова різниця у тому випадку, коли йому до! водиться працювати з школярами або людьми свого віку. Однак навіть за цієї умови свіжість дитячих відчуттів поступово втрачається, дещо забу! вається, згасає здатність пригадувати та відтворювати їх у своїй уяві. Зара! дити цьому можуть заняття автотренінгом, які до того ж знімають втому, активізують фантазію та уяву, зумовлюють внутрішню концентрацію енергії.

Наприклад, після втомливого трудового дня можна сісти в м’яке зруч! не крісло або лягти на дивані. Заплющивши очі та виконавши всі необхідні дії для саморелаксації, уявити себе в дитинстві в улюблену пору року та в улюбленому куточку природи. Намагатися пригадати, коли це було, з яки! ми іншими обставинами пов’язувалося, які друзі в той період оточували, яким був характер стосунків із ними, про що фантазували, мріяли, чого боялися,чекали,щолюбили,ненавиділи,чомураділи.Замкнувшисьутому

світі минулого, важливо пригадувати різноманітні відчуття: запахи, звуки, дотик, смак. Інколи, на перший погляд, непомітна деталь допомагає вийти на далеке призабуте почуття, яке здатне повертати картини дитинства у всьому багатстві барв, звуків, асоціацій.

Такі «подорожі» в дитинство допоможуть «освіжити» сферу різнові! кових почувань та інтересів.

Проникаючи ж у внутрішній світ старшого від себе клієнта, доцільно використовувати досвід найближчих старших людей та досвід, відображе! ний у творах художньої літератури, кіномистецтва, в періодиці.

Проникнення у внутрішній світ клієнта – не самоціль. Найчастіше

воно необхідне для його доцільної корекції. Тому виявлене у результаті спостережень чи бесіди справжнє ставлення підопічного до навколишньо! госвіту, психічний стан, який супроводжує це ставлення,причини одного і другого необхідно розглянути у відомій нам системі координат, утворю! ваній принципами глобалізації та золотого перетину.

Науково-педагогічні здібності для свого розвитку потребують участі в науково!дослідній роботі соціально!педагогічного спрямування, у

постійній спрямованості до нового, творчого, у намаганні слідкувати за новинками наукового життя, творчим досвідом колег. Творчого фахів! ця цікавитиме такий досвід, як і будь!який факт, ситуація, подія чи процес, що мають соціально!педагогічне забарвлення, уже в силу того, що з’являється можливість розглянути їх у власній «системі коорди! нат», і «висіяти» таким чином золотоносні крупинки нового і сприйнят! ливого.

Зближують із науково!педагогічними дослідженнями мрія та фан! тазія. Такі дослідження стають своєрідним містком, який з’єднує ос! танні зі світом реальності. Для цього соціальному педагогу необхідно розвивати в собі вміння реалізовувати технологічний ланцюжок, вияв! лений у відомому уже нам вислові російського вченого К.Е.Ціолковсь! кого: «Спочатку обов’язково йдуть: думка, фантазія, казка. За ними виступає науковий розрахунок і уже, врешті решт, виконання коронує думку».

Для розвитку науково!педагогічних здібностей корисно сформува! ти у своїй уяві стійкий образ власної системи поглядів на життя та на зміст і характер фахової діяльності з метою пропуску через неї та її оці! ночні засоби будь!яких вибраних фактів, подій, ситуацій, процесів, явищ, об’єктів і т.д. Це може бути уже відомий образ «координатних» принципів глобалізації і золотого перетину або будь!який інший. Важ! ливо лише, аби він стимулював до наукового дослідження з його хвилюю!

чим пошуком істини. Творити такі образи можуть допомагати вислови відомих людей світу. Наприклад, французький скульптор Огюст Роден учить дивитися на світ з усіма його загадками і таємницями очима худож! ника, для якого «все прекрасне, тому, що в кожній істоті, в кожній речі проникливий погляд його відкриває характер, тобто ту внутрішню правду, яка просвічує крізь зовнішню форму. І ця правда є сама краса».

Авторитарні здібності допомагаютьсоціальномупедагогузавойовува! ти повагу і авторитет у своїх клієнтах, впливати на них силою власної внут! рішньої спрямованості.

Авторитет як важливий засіб впливу на особистість ніколи не завойо!

вується якимись штучними прийомами. Його не здобувають шляхом запо! бігання перед клієнтом. Він визріває поступово у повсякденній соціально! педагогічнійдіяльності,упродовжякоїфахівецьпродовжуєзалишатисяса! мим собою «справжнім». Сприяють такому визріванню почуття емпатії, толерантного ставлення до навколишніх, ерудиція, вміння дотримуватися

міриувсьомутаоцінюватинавколишнійсвітудосконалостійого«золотих» пропорцій з висоти вищих духовних цінностей.

Важливе значення також має виховання в собі вміння керувати своїм настроєм, не піддаватися спалахам гніву і роздратування, які нерідко зас! відчують невпевненість у власних силах чи зайнятій позиції та внутріш! ню слабість.

Основою для формування в самому собі доцільного суґестивного ком! плексу, який би сприяв збереженню і зростанню авторитету фахівця, мо! жуть бути такі вислови відомих людей світу:

«Людина повинна поважати своє покликання, яким би воно не було, і підтримувати гідність цього покликання, і вимагати від інших поваги до нього, якщо воно цього заслуговує» (Чарльз Діккенс)

«Роздумуйте неспішно, але дійте рішуче, поступайтеся великодуш! но, а супротивляйтеся твердо» (Англійський священник і літератор Чарльз Колтон).

«Немало можна добитися строгістю, багато – любов’ю, але найбіль! ше – знанням справи і справедливістю, незважаючи на особи» (Йоган Вольфганг Гете).

«Кожну думку, яку я закував у фразу, я зобов’язаний визволити свої! миділами»(ЛіванськийписьменникіфілософХалільДжебранДжебран).

Комунікативні здібності допомагають соціальному педагогу легко вступати в контакт з клієнтами. У ставленні до них необхідно бути щи! рим, сприймаючи людей без будь!яких упереджень на основі оптимістич! ного прогнозування. Фахівцю, який має комунікативні здібності,

підопічні часто довіряють найпотаємніші мрії, думки, самі просять пора! ди у складних життєвих ситуаціях, а це значно спрощує визначення їх характеру та залежно від нього напряму соціально!педагогічної діяльності.

Жадоба до щирого спілкування з ближнім є одним із виявів повноти життя, вміння уже зараз жити «на чистовик», не відкладаючи на завтра. На необхідність такого підходу до життя у свій час вказував російський пись! менник О.І.Герцен, ведучи мову про те, що замість того, аби думати за зав! трашній день, потрібно «обома руками вчепитися за чашу, налиту через край», яку уже сьогодні протягує саме життя.

Люди доброзичливі, здатні дарувати радість спілкування, приємні та

бажані в товаристві, як правило, уміють радіти тому, що є уже сьогодні, а не тому, що ще завтра, можливо, буде. Їх звикають бачити з посмішкою на обличчі.

Ф.М.Достоєвський радив своїм читачам для того щоб розгледіти лю! дину і пізнати її душу, вникати не в те як вона мовчить чи як вона говорить,

або як плаче чи хвилюється благородними ідеями, а звертати, насампе! ред, увагу на те, як вона сміється. Гарно сміється людина – значить гарна

людина.

Близьким до такої думки був також родоначальник німецької кла! сичної філософії Імануїл Кант, стверджуючи у свій час, що дітей, особ! ливо дівчаток, потрібно в ранньому віці привчати до невимушеного сміху, тому що веселий вираз обличчя поступово відображається і на внутріш! ньому світі і виробляє схильність до веселості, привітливості та прихиль! ності до всіх.

У світлі наведених суджень цілком зрозумілі намагання вчителів мо! лодшої школи в США з малих років привчати своїх вихованців красиво і щиро сміятися і, не втрачаючи поваги до старших, вільно та розкуто спілкуватися.

Для розвитку в собі здатності дивитися на світ крізь призму опти! мізму і радості, що породжує жадобу спілкування, можна формувати не! обхідні суґестивні установки, виходячи з таких висловлювань відомих у світі людей:

«На одну і ту ж саму річ можна дивитися трагічно і робити з неї муку, і дивитися просто і навіть весело» (Л.М.Толстой).

«Якщо життя не уявляється тобі величезною радістю, то це тільки тому, що розум твій неправильно спрямований» (Л.М.Толстой).

«Веселість – це небо, під яким цвіте все, крім злоби» (Німецький письменник і педагог Жан Поль).

Особистісні здібності соціальногопедагогавиявляються,насамперед,у

педагогічному такті, який передбачає дотримання необхідної міри у взає! мостосунках із клієнтами. Цю міру стосовно школи К.Д.Ушинський виз! начав так: «У школі повинна панувати серйозність, яка дозволяє жарт, але не перетворює всю справу в жарт, лагідність без нудоти, справедливість без примирливості, доброта без слабості, порядок без педантизму і, голов! не, постійна розумна діяльність» (Ушинский К.Д.Родное слово // Со! бр.соч.: В 11 т. – М.: АПН РСФСР, 1949. – Т.6. – С. 259.).

Засновані на принципах високої моральності стосунки з клієнтами дозволяють соціальному педагогу, зберігаючи свій авторитет, входити в довіру до них, що може стати певною запорукою доцільного педагогічного

впливу. Одним з таких найвищих принципів істинної моральності, на дум! ку В.Г.Белінського, є повага до людської гідності у будь!якій людині, без різниці від того, хто вона; повага лише за те, що вона – людина, а лише після цього – за її особистісні досягнення. Важливим також є виховання в собі вміння відчувати самого себе у кожному зі своїх клієнтів.

Датський філософ і письменник ХІХ століття Сьорен Кьєркегор звер! тав увагу на те, що нам була дана заповідь любити ближнього, як самого

себе, однак, якщо правильно зрозуміти її, то можна прочитати в ній і зво! ротнетвердження:«Тизобов’язанийлюбитисебеналежнимчином».Усвітлі ж такого «подвійного» змісту цієї заповіді, доходить висновку мислитель, той, хто знущається над ближнім, знущається, однак, над самим собою.

Внутрішньою оберігаючою межею такту у духовно розвинутих людей виступає сором, який, на думку К.Маркса, є своєрідною революцією або гнівом, спрямованим всередину себе. Навчитися остерігатися цього гніву, уникатиможливих«революцій»–однезважливихзавданьсоціальногопе! дагога в самовихованні. Для цього необхідно дотримуватися принципу, згідно з яким слід розглядати своїх клієнтів не крізь призму властивих для нихнедоліків,акрізьоблагороджуючийкристалїхдостоїнств.Оскількище Й.Гете попереджав, що, поступаючи з ближніми так, як вони того заслуго! вують, ми робимо їх тільки гіршими. Поступаючи з ними так, начебто вони кращі від того, що насправді являють собою, ми примушуємо їх ставати кращими.

Змістовою основою для вироблення необхідних соціальному педаго! гу суґестивних установок можуть бути такі вислови:

«Немає нічого легшого, як полюбити тих, кого любиш; але потрібно трішки любити й тих, кого не любиш» (Російський мислитель ХІХ ст. П.Я.Чаадаєв).

«Хороші манери складаються із дрібних самопожертв» (Американсь! кий філософ і письменник ХІХ ст. Ралф Уолдо Емерсон).

Організаторські здібності допомагають соціальному педагогу скон! центрувати свої зусилля на тих ділянках роботи, які повинен виконувати він сам особисто. Готуючи певний колективний захід, слід найповнішим чином покладатися на ініціативу його учасників. Якщо виникне не! обхідність щось підкоректувати, зауваження доцільно робити ніби між іншим, не посягаючи відкрито на авторство ініціативних учасників. Слід розвивати організаторські здібності також у своїх найближчих по! мічників.

Розвиткувласнихорганізаторськихздібностейсприяєвихованнявсебе почуття порядку і завершеності. Над цим необхідно працювати щоденно.

Вранці, ще лежачи в ліжку, доцільно сформувати структуру трудового дня, слідуючи принципу його «золотих пропорцій», згідно з яким головні сили повинні бути кинуті на виконання головної справи. Часто трапляється, що вирішення якоїсь однієї вузлової проблеми допомагає швидко і ефективно розв’язати низку інших.

Зібраності,порядку,завершеностівпрацісприяютьнапрацьованічіткі алгоритми дій, які дозволяють із метою ретельного виконання справ «по!

спішати повільно».

Для розвитку в собі організаторських здібностей, які безпосередньо пов’язані з відчуттями зібраності, внутрішнього порядку та завершеності, у пригоді стане формування соціальним педагогом у собі суґестивних ус! тановок на основі таких висловів відомих людей:

«Кожний раз, починаючи складну роботу, ніколи не поспішай, дай час, залежно від роботи, щоб увійти в цю складну роботу, мобілізуватися в порядку, а не безглуздо і поспішливо» (Російський учений!фізіолог І.П.Павлов).

«Найважливіше в будь!якій справі – пересилити момент, коли не хо! четься працювати» (І.П.Павлов).

«Якщо вагаєшся і не знаєш, як поступити, уяви собі, що ти вечором помреш, і сумніви відразу ж розвіються: відразу ж стане ясно, що є спра! вою обов’язку, а що – особистісні бажання» (Л.М.Толстой).

Конструктивні здібності,абопедагогічнауявадозволяютьсоціальному педагогупроектуватимайбутнєсвоїхклієнтів,детальноплануватисоціаль! но!педагогічну діяльність, передбачаючи її результати. Таке проектування бажано здійснювати на основі оптимістичних прогнозів.

Важливурольувикористаннітакихпідходіввідіграютьсуґестивніуста! новки, сформовані соціальним педагогом на основі таких вислові автори! тетних людей:

«Шукай в інших людях завжди хороше, а не дурне» (Л.М.Толстой).

«Оцінювати людей необхідно згідно з тими цілями, які вони ставлять перед собою» (М.М.Міклухо!Маклай).

«Щоб змінити людей, їх потрібно любити. Вплив на них пропорцій! ний любові до них» (Й.Г.Песталоці).

Мажорні здібності виявляють себе в оптимізмі соціального педагога та в гуморі. Оптиміст несе впевненість у собі, здоров’я і довголіття і цим, якмагніт,притягуєдосебевсіхоточуючих.Лікарірадятьуважкідніпідірва! ного здоров’я відмовлятися від спілкування з песимістами, вишукувати можливості заміни їх оптимістами.

Безоптимізмусоціальногопедагогаякфахівцянемає.Допоможеуфор!

муванні оптимізму проникнення такими думками:

«Відчай – горе слабих» (Французький письменник ХІХ ст. Жан До! лан).

«Великі нещастя не бувають тривалими, а малі не варті уваги» (Англ! ійський природодослідник Джон Леббок).

«Справжній оптимізм полягає в устремлінні до усвідомленого ідеалу» (Німецький мислитель ХХ ст. Альберт Швейцер).

«Щасливий той, хто вміє співати з душею чистою і відкритою... По! трібно вміти знаходити радість у всьому: в небі, в деревах, у квітах» (Фран!

цузький живописець Анрі Матісс).

Здібності до розподілення уваги необхідні соціальному педагогу для того

щоб тримати у полі своєї уваги всю групу клієнтів, з якими одночасно про! водиться певне заняття, і кожного із них, зокрема.

Відповідний рівень уваги і зібраності під час заняття фахівець підтри! мує поглядом своїх очей, інтонацією голосу, мімікою обличчя. Він не

поспішає перервати свою розповідь для того, аби повернути когось із своїх слухачів у поле зібраності та уваги. Це робиться лише в тому випад!

ку, коли всі засоби другого комунікативного плану вичерпані.

Майстерністьгармонізаціїпершогоідругогокомунікативногопланівв процесі спілкування розглянута нами в підрозділі 1.4, присвяченому суґес! тологічній майстерності соціального педагога.

Психомоторні здібності допомагають соціальному педагогу гармо!

нізувати вербальний комунікативний план із руховими навичками. Це має велике значення, оскільки, на думку деяких американських учених, невер!

бальнакомунікаціяпедагогастановить80%відусієїкомунікації.Зважаючи на це, соціальному педагогу необхідно вивчати не тільки «мову» свого об!

личчя, а й «мову» тіла. Пам’ятаючи, що ефективність невербальної комуні! каціївизначаютьвосновномучотиричинники:зоровийконтакт,виразоб!

личчя, положення тіла, відстань.

Чимало цінних порад для розвитку психомоторних здібностей знахо!

димоутеоретикаакторськоїмайстерностіК.С.Станіславського.Такіпора!

ди слушні не лише для актора, а й для будь!якого фахівця, вимушеного часто спілкуватися з клієнтами:

«Очі – дзеркало душі. Порожні очі – дзеркало порожньої душі». «Звичайно,врукиможебути20 000різнихположень,алевмійтекожне

з них виправдати ... Головне, щоб пальці були вільними, тоді вони ляжуть як потрібно. Вся справа в тому, щоб була незвичайна легкість»;

«Зайві жести – це сміття, це болото, це пляма ... Потрібно оволодіти

своїми жестами настільки, аби не вони панували над ним (акторам), а він над ними».

Гностичні здібності дозволяють швидко і точно розпізнавати предме!

ти, ситуації, явища, процеси, аналізувати їх, успішно оперувати відображе! ними образами.

Доскладугностичнихздібностейсоціальногопедагогавходятьтакіскла! дові: вироблена в собі впевненість у власній педагогічній майстерності, яка

дозволяє працювати на рівні лікаря!психотерапевта; віра в можливість по! зитивного впливу на клієнта з метою поліпшення його життя на основі внутрішньо властивих йому «потенціалів»; усвідомлення своєї значимості для долі клієнтів; уміння виявити не лише зовнішні, а й внутрішні конф! лікти своїх підопічних, розбиратися в них і знаходити шляхи їх розв’язку; вміння виявляти істинну сутність ситуацій, подій, вчинків, характеру сто! сунків – всього того, що певним чином пов’язане з соціалізацією особис! тостіякунікальноїскладноорганізованоїсистемиупотенційнихможливо! стях її буття.

Однак уміння знаходити самого себе у своїх клієнтах і визначати шля! хи допомоги їм приноситиме повноту задоволення лише в тому випадку, коли соціальний педагог, використовуючи набуті знання та вміння, зуміє створити самого себе таким, яким у найповнішій мірі можна відчувати радість від власної самореалізації.

Запитання і завдання

1.У чому полягає складність підготовки фахівців соціальної сфери? 2.Обґрунтуйте доцільність системи відбору майбутніх фахівців со!

ціально!педагогічноїроботивТернопільськомупедагогічномууніверситеті іменіВолодимираГнатюка.

3.Розкрийте особливості автосуґестопедичного формування комп! лексу самоцінності особистості, які прослідковуються у притчі О.Еверетта «Це я!».

4.У чому полягають такі важливі для фахівця соціально!педагогічної роботи здібності, як: психотерапевтичні, дидактичні, авторитарні, комун! ікативні, особистісні, організаторські, конструктивні, мажорні, здібності до розподілення уваги, психомоторні, гностичні ?

5.Визначіть шляхи їхнього розвитку.

Рекомендована література

1.АдриановМ.С.Невербальнаякоммуникация:паралингвистический дискурс // Вопросы психологии. – 1999. – № 6. – С. 89!100.

2.Василькова Ю.В., Василькова Т.А. Социальная педагогика. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – С. 61!85.

3.Гальперин П.Я., Кобылицын С.Л. Экспериментальное формиро! вание внимания. – М.: Изд!во Московского у!та, 1974.

4.Ковчина І.М. Підготовка соціальних педагогів через соціальні студії у різних країнах світу // Соціальна педагогіка / За ред. Капської. – К., 2000. – С. 55!68.

5.Мастерство актера в терминах и определениях К.С.Станиславско! го. – М.: Советская Россия, 1961.

6.Пальчевський С.С. Суґестопедагогіка. – Рівне: Редакційо!видав! ничий відділ РДГУ, 2002. – С. 288!292.

7.Розе Н.А. Психомоторика взрослого человека. – Л.: Изд!во ЛГУ, 1970.