пальчевский

рювань. У випадку відсутності документів з направленими до медичної установи йде соціальний працівник і повністю контролює процес об!

стеження. Завдяки домовленості з головою райдержадміністрації та по! ліклініками є можливість викликати лікаря, коли у людини висока темпе! ратура, відправити хворого на амбулаторне лікування в поліклініку або на стаціонарне лікування в лікарню. Харчуванням хворих у лікарні опікують! ся певні конфесії, а реабілітаційний центр годує їх у суботу та неділю.

Складовою реабілітації є відновлення трудових навичок. З цією метою використовуєтьсямайстернядлявиготовленнярамок,атакожшвейнаісто! лярна. Частину клієнтів центр влаштовує на роботу – двірниками, приби! ральниками,вантажниками.Длятих,хтовирішуєзайнятисясільськимгос! подарством, у сільській місцевості здають в оренду на певний період поки! нуті хати. Люди живуть там, доглядаючи за господарством та вирощуючи городину для себе і на продаж.

Свідченням налагодження життя проживаючих у центрі реабілітації є випадки, коли чоловік і жінка починали жити разом, утворюючи сім’ю, або коли жінка забирала своїх дітей з інтернату.

Певну проблему становить поновлення документів новоприбулих. ВідповіднодоПоложенняпропаспортгромадянинаУкраїницейдокумент можна відновити лише за умови постійної чи тимчасової прописки. Тому є проблемою пошук таких людей, які б погодилися прописати на свою жит! лову площу. Найчастіше погоджуються на це у сільській місцевості.

Коли людина поступає на реабілітацію, вона бере зобов’язання дотри! муватися певних правил: виконувати всі вимоги і завдання адміністрації,

правила внутрішнього розпорядку, а також здати особисті речі до загальної камери схову. Клієнти зобов’язуються не дискримінувати людей іншої на! ціональності або кольору шкіри, економно витрачати матеріали. Без пись! мовогодозволуїмзабороняєтьсявиходитизцентру.Такийдозвіл–своєрід! ний ступінь захисту того, хто перебуває на реабілітації. Наприклад, якщо людина йде на роботу і її зупиняє міліціонер, то пред’явлений дозвіл зас! відчує, що зупиненого відпустили і у вечірній час будуть чекати на його по! вернення.

Дехто з прийнятих у реабілітаційний центр може залишити його уже через кілька днів. Варто раз!другий не стриматися і напитися. Слабовільні

заважають процесу реабілітації інших. Деякі повертаються. Однак «засид! жуватисянашиї»тутнікомунедають.Черезп’ятьднівлюдинамає влашту! ватися на роботу. Однак навіть за такої умови дехто з влаштованих інколи приходитьуцентр,щобекономічностатинаноги,скориставшисьбезкош! товним харчуванням, житлом та одягом.

Соціальна підтримка бездоглядних дорослих людей, які в силу як суб’! єктивних, так і об’єктивних причин «посковзнулися» в житті – проблема

загальнодержавного значення. Розв’язання її ще тільки започатковується, тому представлений досвід може слугувати орієнтувальною основою для подальшогорозгортаннясоціально!педагогічноїдіяльностівцьомунапрямі.

Питання та завдання

1.Що зумовлює повноцінне життя людини та її довголіття? 2.Поясніть слова народного цілителя Порфирія Іванова: «Здоров’я –

це розуміння життя».

3.На які основні стадії прийнято поділяти цикл тривалості старіння ? 4.У чому полягають особливості соціально!педагогічного патронату людей похилого віку впродовж кожної із стадій циклу тривалості старіння? 5.Сформуйте поняття про основні функції соціально!педагогічного

спілкування з людьми похилого віку.

6.Розкрийте технологію психотерапевтичного спілкування з клієнтомпохилоговіку.

7.У чому полягає особлива роль емпатії соціального педагога до клієнта у процесі психотерапевтичного спілкування?

8.Обґрунтуйтескладністьпроблемисоціальноїпідтримкибезпритуль! них пристарілих людей.

9.Розкрийте досвід соціально!педагогічної роботи Одеського благо! дійного фонду «Шлях додому».

10. Яку модель соціально!педагогічного патронату пристарілих без! домних людей могли б запропонувати ви самі?

Рекомендована література

1.Вайтхед М. Консультирование человека в состоянии горя // Прак! тична психологія та соціальна робота. – 2003. – № 9. – С. 43!49.

2.ВенгржановськаО.,КостінС.Соціальнапідтримкабезпритульних// Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. – № 2. – С. 38!47.

3.Гаулд Г., Левинсон Д., Вейлант Д. Ступени жизни // Наука и жизнь.

– 1977. – № 2. – С. 135 – 136.

4.Трухін І.О. Технологія консультативної соціально!педагогічної допомоги // Технологія соціально!педагогічної роботи / За заг.ред.проф. А.Й.Капської. – К., 2000.!С. 52!79.

5.Фролькіс В. «Наш великий біологічний годинник» // Рідна школа. – 1999. – № 10. С. 3!7.

2.12. Автосуґестопедичні основи формування особистості соціального педагога як фахівця

Перший твій обов’язок полягає в тому, щоб зробити щасливим самого себе. якщо ти сам щасливий, то зробиш щасливими й інших. Щасливий може бачити тільки щасливих навколо себе.

Людвіг Андреас Фейєрбах

Особливості підготовки фахівців соціальної сфери. Автосуґестопедія як один із методів самовиховання. Формування суґестивного комплексу самоцінності особистості соціального педагога. Формування і розвиток загальнопедагогічних здібностей соціального педагога: психотерапевтичних, дидактичних, експресивних, перцептивних, науково педагогічних, авторитарних, комунікативних, особистісних, організаторських, конструктивних, мажорних, здібностей до розподілення уваги, психомоторних, гностичних.

Система підготовки фахівців для соціальної сфери – наймолодша у системі вітчизняної професійної освіти, що певним чином обумовлює

нечіткість у розумінні визначальних напрямів її розвитку, довільність у

трактуванні головних завдань і технологій. За своєю аксіологічною і функ!

ціональною природою соціально!педагогічна діяльність є одним із най!

багатопланових і трудомістких видів професійної діяльності. Вона ста! вить вимогу осмислення явища соціальної освіти через розуміння логіки взаємодії регіонального у його зв’язку із національним та глобальним і особистісно!індивідуального розвитку життєвих сил людини. Зважаючи на це, завдання закладів освіти полягає в тому, аби до опанування фахом

соціальногопедагогазалучати,насамперед,тихстудентів,якіоптимістично

дивляться на світ та самих себе в ньому і прагнуть зробити, насамперед, самі себе щасливими для того, щоб навчитися робити щасливими інших,

пов’язуючи із своєю професією особистісну спрямованість та духовні цінності.

Однією з ключових проблем, покликаних сприяти вирішенню цього, надумкуВ.А.Поліщука,є,зодногобоку,обґрунтованийвідбірабітурієнтів, а,здругого,допрофесійнапідготовкаспеціалістів,їх«вирощування»,почи! наючи з дитячого віку – включення дітей і молоді в доступні їм форми соціальної допомоги як волонтерів. За свідченням ученого, в Тернопільсь! кому педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка розробляють! ся нові методики професійного відбору. Ця робота здійснюється у двох на! прямах: формування компактного опитувальника на основі виділених ос! новних блоків професійно важливих якостей соціального педагога, і ство! ренняпсиходіагностичногокомплексузметоювиявленняабітурієнтів,най! придатніших до навчання і майбутньої професійної діяльності соціального педагога.Задопомогоюопитувальниказ’ясовуєтьсяособистіснеобґрунту! ванняабітурієнтомпричинвиборунимцієїпрофесії;йогожиттєвихцінно! стей і цілей; бажання працювати з людьми, які потребують соціального захисту і соціальної допомоги; рівень сформованості інтересу до обраної професії;обізнаністьізможливимисферамимайбутньогопрацевлаштуван! ня.Окрімцього,уходівідборувраховуютьсярекомендаціїпрофесійнихсо! ціальних працівників, відділів у справах сім’ї та молоді, управлінь освіти, адміністрації соціальних служб та інших осіб, які здатні дати кваліфіковану оцінку даному претенденту як потенційному соціальному працівнику.

Складністьсоціально!педагогічнихзавданьвимагаєсамоудосконален! ня людини. Засновник «Римського клубу», лауреат Нобелівської премії

А.Печчеї підвів світове товариство до усвідомлення того, що соціальна сутність людини – це її і щастя, і біда, якщо вона не навчиться керувати новим рівнем своєї соціальності. З одного боку, «унікальність людини як виду в її можливості пристосовуватися до середовища (що змінюється) скорішезавдякикультурнимніжприродниммеханізмам»,азіншого,!«про! блемалюдськоговидунаданомуетапійогоеволюціївтому,щовінвиявився неспроможним у культурному плані повністю пристосуватися до тих змін, які він сам вніс у цей світ... Проблема в результаті зводиться до людських рисіспособівїхньоговдосконалення»(ПеччеиА.Человеческиекачества.– М., 1985. – С. 34, 40).

Такіжспособиїхньоговдосконаленнянеможливотранслювативідод! ного покоління до другого, обминувши процес самовдосконалення осо! бистості, яка стає транслятором цього досвіду. Йдеться про застосування соціальним педагогом засобів автосуґестопедії з метою самовдосконален! ня. Автосуґестопедія (за Г.К.Лозановим) – досягнення завдяки самонаві!

юванню стану концентративної психорелаксації, який забезпечує розк! риття резервного комплексу особистості. Під концентративною психоре!

лаксацієюГ.К.Лозанов розуміє особливий психічний стан, який є виявом діалектики у психології: з одного боку – психічне розслаблення, спокій, психічна релаксація, а з іншого, ! внутрішня концентрація, розкриття резервних можливостей психіки. В автосуґестопедії за рахунок незначних зовнішніх змін, вироблення запланованих самою особистістю доцільних суґестивнихустановок(відрізняютьсявідпсихологічнихустановокзаД.М.Уз! надзетим,щоспрямованінарозкриттярезервногокомплексулюдини,який значно розширює її можливості) досягається значний ефект у цілеспряму! ванніособистостінасаморозкриттявласнихздібностейізадатків.

Людині для того щоб знайти надійну опору в самій собі та стати неви! черпнимджереломвласногозростання,необхідно,насамперед,сформува! тивідповіднийсуґестивнийпозитивнийкомплекссамоцінності.Автосуґе! стопедичні основи формування його чітко проглядаються у притчі відомо! го американського мислителя О.Еверетта «Це Я!». Оскільки в ній розкри! вається також методика формування доцільних суґестивних установок, то наведемо її майже повністю.

«Я пропоную вам ... створити свій портрет. Портрет тієї особистості, якою ви насправді є. У цьому портреті знайдуть відображення ті могутні сили, які приховані у вас. У цьому портреті буде розказана вся правда про вас, як про сильну, красиву, люблячу, талановиту і везучу людину. Якраз такою ви і є насправді.

Розслабтеся на певний час, а потім сконцентруйтесь.

Перший крок. Уявіть перед собою пензлик, олівець чи крейду – що вам більше подобається. Починайте подумки малювати свій портрет. Спо! чатку постарайтеся намалювати тіло – овал (це голова), обриси тулуба, руки, ноги. Не обов’язково бути художником. Кожний здатний зробити це у своїй уяві. Малюючи тіло, намагайтеся дотримуватися реальних розмірів...

Наступний крок – нанесення деталей. Що у вас на голові? Звичайно, волосся. І спочатку ми намалюємо його. Волосся – це ваша прикраса, тому надайте йому того кольору, який подобається, тієї форми, яка подо! бається, адже ви малюєте себе таким, яким хочете побачити.

Далі, очі. Сила вашого «Я» у ваших очах. Хай вони будуть яскрави! ми та іскристими. Хай вони відображають радість і спокій вашого серця, хай вони будуть по!справжньому блискучими, хай вони сяють. Теперлице. Хай ваше лице буде розслабленим і зі спокійною посмішкою, неначе ви! ліплене скульптором. Хай воно виявляє любов, розуміння, прихильність

до всіх, яку ви насправді відчуваєте. Ви дивна і чудова людина – і повинні це визнати. Створюючи свій портрет, намагайтеся відобразити в ньому всі

кращі якості, якими ви володієте. Уявіть себе таким, яким би ви хотіли себе бачити. Одягніть себе так, як вам подобається. Створіть свою ткани! ну, свій фасон, навіть свій колір. Зробіть це зараз, в цю ж саму хвилину. Не потрібно занадто детально це обдумувати і розраховувати, покладіться на свій імпульс. Не забудьте ретельно намалювати руки, адже руки – це те, чим ви творите в цьому житті. Намалюйте їх сильними і міцними, якими вони є, але при цьому достатньо тонкими і ніжними, щоб творити пре! красне. Я надіюсь також, що ви не забули взутися ?

Тепер огляньте весь свій витвір. Скажіть собі: «Це мій портрет. Такий я насправді!» Ну, й як? Чи подобається він вам? Задайте собі це питання. Чи все вам у ньому подобається, чи не хочете ви що!небудь змінити, чи випра! вити? Ви можете це зробити. Пам’ятайте, що ви – творець свого життя. Додайтеостанніштрихидопортрета,доведітьйогододосконалості–зробіть його воістину красивим, схожим на вас, адже тільки ви знаєте, який ви.

Атепер оживіть цей портрет. Подивіться на себе у всій пишності. Ви

–Людина з великої букви. Ви дуже талановитий. Ви – Геній. Тепер вам залишилося зробити останній крок. Уявіть свій напис над портретом, виконаний золотими буквами, –«Це Я». Скажіть собі: «Так, це, насправді, Я – прекрасний, досконалий, любляча людина, яка володіє великою силою». Ви можете додати до цього й інші хороші слова. Але я вам про! поную сказати собі наступне: «Я просвітлений, внутрішня сила прони! зує мене новим світлом, мої думки приведені в порядок, я натхненний

тим, що можу зробити в цьому житті. Я сповнений фізичної енергії, як ніколи раніше. Цей портрет – правда про мене. І я закладаю його у свій мозок».

Будь!яка думка, що виникає у людини, зумовлює певні хімічні й фізичні реакції в її мозку. Вдивляючись у цей портрет, роздумуючи про нього, ви таким чином на фізичному рівні закладаєте відтиск свого «Я» у мозок. А ті думки, які знаходяться там, неначе магніт, притягують до вас обставини. Ваш мозок – це ваш вірний слуга, і все, на що ви його спря! муєте, він виконає. Тому, якщо ви закладете у свій мозок портрет, ваш новий імідж, то ви обов’язково станете таким, як на цьому портреті. Те,

щовималюєтеусвоїйуяві,фіксуєтьсяусвідомості.Ви–творець,івиздатні творити все, навіть самого себе (Эверетт А. Это я ! // На грани невозможно! го. – 1992. – № 7).

Длятогощобстворитисебеякфахівцясоціально!педагогічноїроботи, необхідно, насамперед, розвивати в собі такі загальнопедагогічні здібності:

психотерапевтичні, дидактичні, експресивні, перцептивні, науково!педа! гогічні,авторитарні,комунікативні,особистісні,організаторські,конструк!

тивні,мажорні,здібностідорозподілууваги,психомоторні,гностичні.Їхній розвиток цілком можливий на автосуґестопедичній основі.

Психотерапевтичні здібності необхіднісоціальномупедагогу,абипро! никаючи у внутрішній світ клієнта, не нав’язувати йому зовні у складних ситуаціях шляхів його розвитку, а виводити їх із нього самого, як складно організованоїсистеминаосновіпочуттяемпатії.Будь!якийоб’єктсоціаль! но!педагогічної дії потрібно сприймати без будь!яких застережень, таким, яким він є з усіма його позитивними і негативними якостями. «У кожної душі є багато облич, – говорив російський поет К.Д.Бальмонт, – у кожній людині приховано багато людей, і багатьох із цих людей, які утворюють одну людину, необхідно безжалісно шпурнути в огонь». Однак по!справж! ньому «шпурнути» цих «людей» в огонь може лише сам власник. Соціаль! ний педагог повинен лише підвести його до цього.

Головна«зброя»лікаря!психотерапевтаяксоціальногопедагога–цесло! во. Проникнутися його магічністю та силою допомагають дослідження ви! датного релігійного філософа, богослова П.Флоренського (1882 ! 1937). Сьогоднійогопоглядистановлятьпомітнийінтересдлясучасноїпедагогіч! ноїдіяльностітапсихопрактики.

Для П.Флоренського слово – це конденсатор волі та всього духовного життя.Синкретичнайогосилавідображаєтьсянимвобразікраплімеду,який поєднує в собі соки різних рослин. Як одиничний (астральний, магнетич! ний) згусток, слово має окультну індивідуальність, тому що, вистоюючи

віки, зростає в певному напрямі. Воно може й загинути. Як замкнений світ, слово аналогічне організму з тонкою структурою і складною побудовою, котрийутворенийкількоматілами–фізико!хімічним,психологічним(душа), одиничним(окультним,абоастральним).Зрештою слово– цепородження усієїнашоїтілесності.Уєдностііндивідуальноготавсезагальногополягаєйого антиномія.Прицьомуйогоіндивідуальнаформазаряджаєтьсяенергієювід органів,якійоговиробляють,атомуназванавченимнервовою,абоодом,аст! ралом,флюїдамичитваринниммагнетизмом.

Через слово з особистості випромінюються гени, що й можна назвати особистісноюгенеалогією.Нацеопираєтьсянайважливішийнауковийвис!

новокПавлаФлоренськогопроте,щотількизадопомогоюсловаоднаосо! бистість входить в іншу, починаючи в ній особистісний процес, який він називає «каріокінезом», тобто амінь прийняттям. Інакше кажучи, слово потрапляєвіншуособистість,плодоносить,подрібнюєтьсянапідмет!при! судок. Таким чином слово – сім’я (насіння), словесність – стать, говоріння

–чоловічестатевийпочаток,слухання–жіночий,діянаособистість–зап! ліднення.

Такий підхід філософа концептуально тотожний еротичній теорії пізнання античних філософів Платона і Сократа, які визначали спілку! вання як обмін енергетикою, запліднення словом.

Енергетичні ж основи мовлення виявляють себе лише у гармонійно! му зв’язку з усім багатством неспецифічної психічної реактивності, що особливо потребує до себе уваги в роботі актора театру й кіно. Детально психотерапевтичні підходи до використання слова в соціально!педа! гогічній діяльності розкриті нами в підрозділі 1.4., в якому йдеться про суґестологічну майстерністьсоціальногопедагога.

Соціальномупедагогу!початківцюзалишаєтьсянаосновіцього«озву! чити» свій уявний портрет «Це Я», формуючи таким чином суґестивний комплекс,восновіякогозакладенавпевненістьвенергетичнійсилікожно! госвогослова,уздатностійогоглибокопроникатиувнутрішнійсвітклієнта.

Дидактичні здібності –цеготовністьсоціальногопедагогатворчопідхо! дитидовиборуметодів,прийомів,засобів,зміступередачіпевногосоціаль! ногодосвідуклієнта, абодоцільної корекціїтакогодосвіду. Длятого щобна належномупрофесійномурівніформуватицюготовність,необхіднорозви! вати в собі здатність оцінювати ситуації, події, об’єкти, процеси, стосунки тощо в координатній площині виміру, визначеній двома найголовнішими принципами: глобалізації (вертикальним) та золотого перетину (горизон! тальним). Для вироблення в собі цієї здатності доцільно використати фан! тазіютауяву.Першийпринципможнапов’язатизобразомвисокоїдзвіниці,

другий – із вписаним Рафаелем у сферу тілом людини. Згідно з першим образом важливим є проникнення відчуттям «висоти» власного погляду на навколишній світ, життя і самого себе в ньому. Градацію цих висот можна визначити втакій послідовності:егоїстично!особистісна, сімейно!побуто! ва, особистісно!групова, відомчо!кланова, вузько!національна, загально! людська (виражена позицією вічних цінностей у їхньому національному вияві). Кожна із цих «висот» дозволяє лише у їй властивих масштабах вич! ленити головне і другорядне у певній сутності у всій складності її взаємозв’язків, обумовлених цими масштабами. Визначення ж головного і другорядного, або ж «тіла» і «тла» допоможе визначити основний напрям

спрямування зусиль соціального педагога і підібрати відповідні цьому на! пряму методи, прийоми та засоби реалізації цих зусиль.

Другий принцип золотого перетину найкраще ілюструється доскона! лою структурою людського тіла, в якому будь!яке порушення пропорцій створює враження калікуватості. Визначивши головне і другорядне з по!

зиції певної зайнятої «висоти» соціальному педагогу потрібно дотримува! тися відповідних «пропорцій» у своїх діях, судженнях, поведінці, намірах,

впливі тощо. Такі «пропорції» тісно пов’язані із відчуттям міри, вихід за межі якої робить дію, ситуацію, судження, вчинок, поведінку тощо «калі! куватими». Показовим у цьому плані є вислів англійського письменника і філософа ХІХ століття Томаса Карлейля: «Якщо людина знає міру, вона знає все».

Таким чином, цей принцип дозволятиме соціальному педагогу від! структурувати не лише зміст соціального досвіду, який необхідно переда! ти підопічному, а й структуру прийомів, методів та засобів соціально! педагогічного впливу.

Однак для цього необхідно, насамперед, учитися розглядати, а в ок! ремих випадках і планувати структурні елементи власного життя в коор! динатній площині цих двох визначальних принципів. Для цього в основу самоформування потрібного суґестивного комплексу можна покласти образи «координатних» принципів, а також згаданий вислів Томаса Кар! лейля. Вислів його співвітчизника поета Роберта Браунінга: «Вимірюйте висоту свого розуму за величиною відбитої ним тіні» – можна використо! вувати для формування суґестивної установки, спрямованої на засвоєння і застосування принципу глобалізації.

Експресивні здібності дозволять соціальному педагогу образно і яс! краво висловлювати свої думки, почуття, переконання, використовую! чи двоплановість у своїй поведінці, як це роблять у ході виступу на сцені чи під час зйомок кіноактори. Однак така поведінка ні в якому разі не

повинна бути штучною грою. У стосунках із клієнтом соціальному пе! дагогу потрібно бути конгруентним, тобто «фасадом», не «роллю», а та! ким, яким він є насправді. Коли сумно – сумувати, коли весело – смія! тися. Клієнт повинен бачити у своєму наставнику живу людину, а не стереотип. До того жвід цієї людини повиннайти енергетика життя, бадьо! рість, доброта.

Длятогощобсловосоціальногопедагогапрониклоуклієнта,мовнасінни! на,і«заплодоносило»,необхідно«допомогти»йомувцьомувідповіднимтемб! ром,інтонацією,смисловимнаголосом,ритмікоюголосу,поглядомочей,ви! разомобличчя,рухамирук,поставоютіла.Алейцьогозамало.Вагомимслово

стаєтоді,коливонопочинаєбутиконцентраторомістини,визрівшивкоорди! натнійплощиніпринципівглобалізаціїтазолотогоперетину.Однакіцього недостатньо.Словоістинилюбитьбути«одягненим»убарвистийодягобразу, якийзагострюєсмисловуйоготочність,сприяєміцномузапам’ятовуванню. Кращимдоказомцьогоєнародніприслів’ятаприказки.