пальчевский

У цих випадках вимушений відпочинок багатьма сприймається бо! лісно з відтінком образи на керівників трудових колективів і навіть на тих,

хто продовжує працювати. Посильна праця і творчість, говорив у свій час відомий російський скульптор С.Т.Коненков, затримують прихід дрях! лості та в’янення. Це вже давно науково підтверджено. Тому керівникам трудових колективів необхідно всіляко вивчати можливості використання досвіду, творчого потенціалу тих, хто ще має силу і бажання працювати. У випадку, якщо трудівник добросовісний, такий підхід буде на користь як особистості, так і суспільства загалом. Можна передбачити різні варіанти: робота на повну ставку, половину або виконання якоїсь частки функціо! нальних обов’язків. У всіх випадках це пом’якшуватиме перехід до нової фази життя.

Керівникам, соціальним педагогам (якщо вони працюють у трудо! вому колективі) вихід на пенсію працівника слід не обмежувати застіллям, а перетворювати у подію громадського значення. Доречними тут бувають урочистігромадськізібрання,відповіднілітературно!художнімонтажі.Для винуватцяурочистостейвонистворюютьнагодусвоєрідногопідбиттяпідсум! ку життя, відчуття доцільності прожитих років, власної значимості. Для молодших членів колективу такі заходи створюють можливість налашту! вання на корекцію власних підходів до організації змістовнішого та повно! ціннішого життя.

Потрібно не забувати про людей похилого віку під час вирішування складних виробничих завдань. Чому б не використати їхній нагромадже! ний роками творчий потенціал? У високотехнологічній Японії цьому при!

діляютьособливовеликуувагу.Наприклад,навідповіднізасідання,депро! водяться «мозкові атаки» з метою вирішення складних технологічних про! блем,фірмиіззадоволеннямзапрошуютьтих,хтовжедавнознаходитьсяна заслуженому відпочинку. Для них це можливість не тільки «підробити», а й отримати необхідний у їхньому віці інтелектуально!емоційний спалах.

Завдякирозвиткунаставництваможнаназагальнукористьвикористо! вуватинетількипрофесійні,айпедагогічніздібностістаршихколег.Моло! дому фахівцю, який вперше розпочинає свій трудовий шлях у колективі, таке наставництво вкрай необхідне.

Кращих досвідчених фахівців адміністрації доцільно використову!

вати як радників, розумно поєднуючи все найкраще і прийнятне з досвіду минулогоіз можливостями тавимогами нового часу.

Не слід забувати людей пенсійного віку під час організації культурно! масових заходів та колективного відпочинку, особливо під час виїздів «на природу». Організація хорових колективів ветеранів, футбольних команд у

складі колись знаменитих футболістів, об’єднань учасників відомих істо! ричних подій – ось далеко не повний перелік форм залучення людей похи!

лого віку до активної діяльності, спрямованої на гармонійне поєднання особистогоігромадського.

Основніфункціїсоціально!педагогічногоспілкуваннязлюдьмицього віку і категорії: інформаційна, психотерапевтична, педагогічна, організа! ційна.

Інформаційна функція полягає в інформуванні об’єкта соціально!педа! гогічноїдопомогипрошляхирозв’язанняпроблемпенсійногозабезпечен! ня,оплатикомунальнихпослуг,характеруотриманняпільг,продажучиоб! мінуквартиритощо.Зцієюметоюдоцільноюбудеорганізаціяколективних зустрічей з юристом чи іншими фахівцями, які знають як вирішити ту чи іншу типову проблему пенсіонерів.

Особливої уваги потребує така робота з пенсіонерами віддалених сіл. Таких сіл досить багато на Поліссі та в Карпатах. Старі люди з підірваним здоров’ям не завжди мають можливість добратися «до району», щоб дізна! тися як вирішити ту чи іншу свою проблему. У цьому випадку керівникам райдержадміністраційтасоціальнихслужбдоцільновикористативідоміще з радянських часів «виїзди в народ». Сценарій їх не складний.

Визначається місце і час зустрічі. Населення віддалених сіл зазда! легідь повідомляється про це. У потрібний час місцевим керівникам не! обхіднопотурбуватися,абилюди,особливопристарілі,вчаснобулидостав! лені до місця збору та поінформовані про кількість і характер районних служб,зпредставникамиякихвідбудетьсябезпосереднязустріч.Добре,щоб

зназрілимипитаннямитапроблемамилюдейпохилоговікуціпредставни! ки були ознайомлені заздалегідь і мали можливість окремі із них вирішити до зустрічі. Саму зустріч можна провести у вигляді вечора запитань і відпо! відей, де на кожне конкретне питання відповідає представник тієї з район! нихслужб,якоївоностосується.Підчаспроведенняподібнихзаходів,якщо проблема не розв’язується, то хоч би започатковує свій розв’язок. Такий вечір розпочинає представник районної адміністрації короткою доповід! дю,вякійвисвітлюєособливостісоціально!економічногорозвиткурайону, його проблеми, хід їхнього вирішення. Бажано, аби такі виступи мали оп! тимістичне забарвлення, а не поглиблювали вікову кризу додатковими не!

гараздами. Посилити оптимістичне звучання заходу може концерт місце! вої художньої самодіяльності, яким доцільно завершити вечір.

Психотерапевтична функція реалізується під час допомоги клієнту в розв’язанні конфліктних ситуацій з адміністрацією, колегами по роботі, сусідами, обслуговуючими організаціями, членами родини, сім’ї. Її най!

частіше доводиться надавати в тих випадках, коли клієнт сам звертається за допомогою,пересвідчившись,щоопоринавласнийжитейськийдосвідмало.

У цьому випадку вивчення проблеми підопічного та вироблення конкрет! них порад є насправді психотерапевтичною діяльністю і відрізняється від психотерапевтичної практики лікарів!психіатрів та медичних психологів лише тим, що соціальний педагог не використовує таких цілеспрямованих психотерапевтичних засобів, як гіпноз та психоаналіз. Але в його арсеналі повинні бути вироблені вміння формувати доцільні психологічні установ! ки, знімати негативні суґестивні комплекси і формувати позитивні.

Людипохилоговікунерідковідчуваютьпсихологічнийдискомфорт.Інко! лицевідчуттяможенабиратиособливозагостренихформ.Уцьомувипадку виникаєнеобхідністьпсихотерапевтичногоспілкуваннязклієнтом.Вономає низкусвоїхособливостейітомуйогослідрозглянутидетальніше.

Технологія психотерапевтичного спілкування з клієнтом похилого віку.

Таку технологію, розраховану, насамперед, для людей молодших вікових груп, доволі повно розробив психолог І.О.Трухін. З деякими змінами її можна використовувати і для людей старших.

Загальні закономірності психотерапевтичного спілкування вчений пов’язує з необхідними послідовними етапами вирішення проблеми клієнта. Дотримування послідовності цих етапів якраз і дає можливість технологізувати процес психотерапевтичного впливу.

Етап створення сприятливих обставин для спілкування включає такі компоненти: подолання побоювання клієнта принизити себе в очах мо! лодшого за віком консультанта, який в окремих випадках може «в сини»

годитися;подоланнянедовіриклієнтадоспроможностімолодшогоспіроз! мовника розібратися в його проблемі; вияв емпатії та поваги до клієнта, підтримка і позитивна оцінка його особистості; демонстрація соціальним педагогом готовності до допомоги.

Етап вивчення проблеми клієнта. Включає знайомство консультанта зі всіма обставинами справи, особистісними рисами клієнта, оцінкою ним ситуації. Визначення на основі використання методології принципу до! повнюваностіНільсонаБорарамокчасу,просторутаобставин,умежахяких позиція, зайнята клієнтом, зберігає свою істинність.

Етап формування оцінки психотерапевтичної ситуації. Основними

компонентами такої оцінки є: визначення рамок істинності позицій, зай! нятих іншими учасниками проблемної ситуації; співставлення цих рамок із подібними рамками істинності позиції клієнта і на основі принципу комплементарності (доповнення до цілого) визначити елементи допов! нення до цілісного та завершеного; на основі вивчення причин проблеми

клієнта та особливостей його характеру встановити рівень готовності клієнта, з одного боку, до здійснення певних доповнень до власної по!

зиції з метою забезпечення її повноти і цілісності, а з іншого, до виявлен! ня готовності клієнта співпрацювати з консультантом; визначення здат! ності підопічного долати труднощі, йти на компроміс, домовлятися, уз! годжувати, самокритично оцінювати власні поступки; вивчення обставин життя клієнта і ролі в ньому інших учасників ситуації; виявлення можли! востей психотерапевтичної допомоги з боку консультанта.

Етап формування цілей, завдань та програми психотерапевтичної допомоги. Соціальний педагог розробляє програму допомоги клієнту, визначає їїтактичніоснови.Післяцьогоповідомляєклієнтупронаявністьтакоїпро! грами,можливостіїїреалізаціїтаочікуванірезультати.Однакпередклієнтом ставляться умови, дотримання яких може забезпечити успіх програми. У випадку,колипідопічнийпогоджуєтьсянаспівпрацю,українахізрозвине! ною системою соціальної допомоги існує практика складання контракту соціальногопедагогачипрацівниказклієнтом.Утакомуконтрактіпрогно! зується результат допомоги, обумовлюються обов’язки клієнта та консуль! танта. Останній несе відповідальність за вибір тактики допомоги, клієнт – за виконання даних йому вказівок та рекомендацій.

Консультативна допомога можевключатитаківидидіяльностісоціаль! ногопедагога:допомогаузмініпевнихжиттєвихобставинклієнта,наприк! лад,змінаумовпраці,вирішенняжитловихпроблем,отриманняможливих пільг,налагодженнястосунківувиробничомуколективі,усім’ї,зсусідами; захиствіднесправедливихпосяганьсторонніхлюдей;організаціяпрофесій!

ноїпсихотерапевтичноїдопомогиуформііндивідуальноїчигруповоїтерапії увипадкупоявивклієнтастійкихнегативнихемоційнихстанів,неадекватно! гореагуваннянатруднощі,навколишніх,атакожпевнихпсихічнихрозладів; формуванняупідопічноговпевненостіуможливостяхрозв’язанняпроблем! ноїситуаціїтаспрямуваннязусильнаїїконструктивневирішення.

І.О.Трухін рекомендує соціальному педагогу у процесі консультації клієнта дотримуватися таких загальних правил:

·Пропонуватиклієнтунеодин,акількаваріантіввирішенняйогопро! блеми, резервуючи за ним право вибору.

·Поряд із самими рекомендаціями давати оцінку складності їх ви!

конання, щоб клієнт знав, чого вартий кожний із варіантів.

·Вибір клієнта має бути максимально самостійним. Доцільно пропо! нувати клієнту обґрунтувати його.

·Навчити клієнта контролювати перебіг вирішення власної пробле! ми, запропонувавши йому певні критерії оцінки змін на краще.

·Надатиможливістьклієнтуотримуватирекомендаціїконсультантау ході практичного вирішення проблеми.

·Консультантуслідупевнитися,щоклієнтправильнозрозумівзапро! поновані рекомендації і не має внутрішнього протесту проти них.

Етап виконання програми допомоги залежно від складності проблеми може бути пов’язаним не лише з діяльністю соціального педагога, а й фахівців інших служб.

Найважливіші правила психологічного консультування, на думку І.О.Трухіна,полягаютьутому,що:

·Консультант не повинен висувати ніяких гіпотез щодо проблеми клієнта, доки не отримає достатньо інформації про нього.

·Практичні рекомендації давати лише за умови появи впевненості в тому, що клієнт їх виконає.

·Не слід маніпулювати чи експериментувати з клієнтом, розгляда! ючи його лише як об’єкт вивчення.

·Бути відвертим з клієнтом, не намагатися його «переграти» чи «роз! колоти», як це міг би зробити слідчий.

·Консультант не повинен зловживати саморозкриттям і мінятися з клієнтом ролями. Це буває корисним лише у виняткових випадках.

·Клієнта не завжди слід розуміти за аналогією з собою, оскільки він

єіншою людиною (а в нашому випадку, до того ж, можуть мати місце ще й значні вікові відмінності – С.П.).

·Судження про клієнта слід формулювати у вигляді гіпотези, а не безапеляційно.

·Якщо клієнт заперечує трактування консультантом його проблеми, це ще не є підставою для відмови від гіпотези, оскільки таке заперечення може бути захисною реакцією.

·Чим менше досвіду в консультанта, тим уважніше йому слід вислу! ховувати підопічного і обережніше робити висновки.

·Корисно робити записи і обмірковувати їх.

·Головне завдання консультанта – допомогти клієнту прийняти на себе відповідальність за власну поведінку і позбавитися від почуттів мен! шовартості (у нашому випадку найчастіше – зневіри, розчарувань – С.П.).

·Завдання консультанта – допомогти клієнту отримати власне «Я»,

мати мужність стояти на цій позиції.

·На стадії сповіді треба підвести клієнта як до розуміння власної про! блеми, так і до певних кроків її вирішення.

·Діяльністьконсультантапотребуєтимчасовогосамозречення,відмо! ви на певному рівні від власної особистості.

· На стадії сповіді клієнта консультант повинен зважити кожне своє слово, бути стриманим у виразах.

Етап оцінки результатів психотерапевтичного спілкування передба! чає вивчення характеру змін, які відбулися у внутрішньому світі клієнта та його поведінці. Основним результатом цих змін повинно бути зменшення,

ато й зникнення психологічного дискомфорту в клієнта.

Упсихотерапевтичному спілкуванні важливу роль відіграєемпатія со! ціальногопедагогадоклієнта.Вона,насамперед,передбачаєщирепроник! нення першого у сфери інтересів та емоційного стану другого, хоч це і не означає, що треба завжди і у всьому схвалювати поведінку підопічного. На! приклад,колидляньоговластивішкідливізвички.Продуктивне«емпатич! не» спілкування, як правило, забезпечує психотерапевтичний ефект. Для тогощобвоно булотаким,згіднозприйнятоюусуґестологіїтермінологією необхідно гармонізувати перший і другий комунікативні плани з усім ба! гатствомнеспецифічноїпсихічноїреактивностіостаннього.Вербальнііне! вербальнісигналинеповиннісуперечитиодинодному.Неможназапевня! ти співбесідника у своїй увазі до нього і, водночас, поспішливо під час роз! мови поглядати на годинник, уникати зверненого на себе погляду, перери! вати співрозмовника, занадто часто ставити запитання, швидко говорити чи використовувати довгі паузи, використовувати мовні штампи.

Емпатичноспілкуючисьізклієнтом,потрібноуважнодивитисяйомув очі, бути розслабленим, щиро посміхатися, виявляючи у посмішці та в сло! вах теплоту і турботу. Свою уважність і прихильність слід доводити теплим

голосом з відповідним ситуації інтонаційним забарвленням. Педагогічна функція соціально!педагогічного спілкування з клієнтом

похилого віку передбачає певний виховний вплив соціального педагога в процесі розв’язання посталих проблем. Особливо, якщо вони пов’язані з вихованням внуків чи дітей, які знаходяться під опікою пенсіонерів.

Головна помилка соціально!педагогічного спілкування – директив! нийстильзйогохибнимистереотипами:погрозливимизворотами,вжити! ми як попередження; негативними узагальненнями та перебільшеннями; зниженнястатусудитинишляхомобразливихвиразів;характеристикоюосо! бистості дитини замість характеристики її вчинків. Усе це разом призво!

дить до зниження статусу людини похилого віку посередництвом нерідко презирливого ставлення до внука!учня чи дитини, яка перебуває під опі! кою клієнта.

Організаційна функція соціально!педагогічного спілкування передба! чає вироблення необхідних організаційних рішень і координацію зусиль

усіхоб’єктівсоціально!педагогічноїдопомогизметоювирішенняназрілих проблем клієнта.

Наступна, друга стадія циклу тривалості старіння – власне старість із повною незайнятістю, не в меншій мірі, а навіть у більшій потребує тих самихформсоціально!педагогічногопатронату,щойперша.Однак,якзас! відчують спостереження, у цей віковий період багато людей посилено тяг! нутьсядоцерквитарелігії,переосмислюючисвоєжиттяурозширенихмас! штабах бачення і намагаючись завершити його «за законами вічності».

З давніх часів релігія і релігійні організації (групи віруючих при моли! товних центрах) були важливими чинниками соціалізації для широких мас населення (особливо людей похилого віку).Церква та релігія використову! ють практично всі механізми соціалізації. Роль таких механізмів та їхнє співвідношення залежить від конфесій. Так, у парафіях російської право! славноїцерквиособливо поширенітрадиційний та інституційниймеханіз! ми; у багатьох сектантських організаціях – інституційний і стилізований; в окремих східних конфесіях – інституційний і рефлексивний.

Упроцесісоціалізаціївіруючогореалізуєтьсянизкафункцій:ціннісно! орієнтаційна, регулятивна, комунікативна, милосердна, компенсаторна. Ціннісно!орієнтаційна спрямована на формування віри в Бога, безсмертя душі, позитивне ставлення до релігійних цінностей і норм. Вона дає мож! ливість віруючому «вийти» із горизонталі причинно!наслідкових зв’язків і, здобувшивнутрішнюсвободу,долучитисядовічнихцінностей.З’являється можливість «добудувати» власну екопсихологічну систему – своєрідний

внутрішній психологічний «дім», зробивши його комфортним і затишним у вечірній час життя.

...Життя притишує бурхливу течію. Спадають дні – листочки золотисті. І вічні істини – як лебеді в строю У вічнім небі – невимовно чисті. Усе летить, сплива в лазурну даль,

А на душі – печаль, печаль, печаль...

(С.Пальчевський)

Регулятивна функція проявляється у співвіднесенні поведінки вірую! чого із загальноприйнятими серед певної групи віруючих нормами і цінно! стями. Цьому сприяють колективні культові дії, організація відповідного стилю життєдіяльності.

Комунікативна функція пов’язана із створенням умов для спілкування віруючих у прийнятих у релігійних організаціях формах. Крім цього, її за!

безпечує культивування норм спілкування, що відповідають віронавчаль! ним принципам певної релігії.

Милосердна функція реалізується в різноманітних формах прояву лю! бові до ближнього та в акціях милосердя і благодійності як у рамках певної церкви чи молитовної організації, так і за їхніми межами. Завдяки цьому віруючінабуваютьспецифічногосоціальногодосвіду.

Компенсаторна (втішаюча) функція проявляється в гармонізації ду! ховного світу віруючих на основі узгодження його із вищими духовними цінностями. Помітну роль тут відіграє також допомога віруючим у вирі! шенніїхжитейськихпроблем,захистівідсвітськихнеприємностей,щофор! мує відчуття захищеності та внутрішнього спокою.

Таким чином, релігія допомагає людям похилого віку, з одного боку, кращеадаптуватисявновихжиттєвихумовахтаситуаціях,азіншого,відпо! відним чином уособитися в соціумі.

Третя, остання стадія циклу тривалості старіння – хвороблива старість, яка завершується смертю. У цей період особлива увага соціальних служб повинна бути прикута до одиноких престарілих людей, які позбав! лені радості родинних зв’язків. Таких людей необхідно влаштовувати на догляд у спеціальні будинки для престарілих або ж закріплювати за ними волонтерів соціальних служб. Адже трапляються випадки, коли одинока бабуся чи дідусь не в змозі навіть вийти з квартири, щоб запастися продук!

тами.

Значну духовну підтримку таким людям нерідко надають члени різно! манітних релігійних організацій. Адже підготовка до смерті вимагає не тільки мужності від помираючого, а й підтримки від оточуючих. Як це робиться, ми уже розглядали в підрозділі 2.2.

Особливої уваги в останній час заслуговує соціальна підтримка без притульних пристарілих людей, так званих «бомжів». У багатьох випад! ках, використовуючи схильність окремих із них до алкоголізму, пред! ставники злочинного бізнесу обманним шляхом скуповують їх квартири, залишаючи безпорадних, до того ж ще й підданих шкідливим звичкам лю!

дей без житла. Становище нещасних погіршується ще й через відразливе ставлення до навколишніх.

Досвід соціальної підтримки безпритульних дорослих людей поки що в Україні незначний. Однак перші напрацювання в цьому напрямі вже є. Наприклад, в Одесі діє благодійний фонд, метою діяльності якого

стала підтримка людей, котрі через певні життєві обставини опинилися без житла. Досвідом про особливості проблеми безпритульності та шляхи

їївирішенняділятьсянасторінкахжурналу«Соціальнаполітикаісоціальна робота» виконавчий директор Одеського благодійного фонду «Шлях до! дому» О.Венгржановська та директор фонду С.Костін (Венгржановська О., Костін С. Соціальна підтримка безпритульних // Соціальна політика і соціальна робота. – 2000. – № 2. – С. 38!47). Зважаючи на його цінність, вважаємо за необхідне зупинитися на ньому детальніше.

В організації благодійного фонду діє два потужних підрозділи – реєст! раційний центр (для всіх бездомних) і реабілітаційний центр (для 30 осіб). Для останніх облаштовуються кімнати з розрахунку на 2!3 особи. Термін реабілітації – від одного до трьох місяців. Листи, запити реєструє реєстрац! ійнийцентр,тамжевідновлюютьсядокументи,працюєпсихолог.Клієнтів забезпечують триразовим харчуванням.

Персонал реабілітаційного центру нечисленний – завідувач, медич! ний працівник (займається реєстрацією, спостереженням, може викли! кати допомогу), медсестри, кухар, три чергові соціальні працівники, які перебувають у центрі ввечері та вночі і не тільки охороняють, а й можуть провести виховну бесіду, вирішити певні проблеми, викликати директо! ра, швидку допомогу.

Середклієнтівцентрулюдирізногоосвітнього,інтелектуальногорівнів та віку. Тут і колишній головний лікар наркодиспансера, і професор, і ди! ректорзаводу,івидатнийуминуломужурналіст,художник,педагог,дирек! торшколи.Помітначасткаофіцерів,звільненихізармії,особливоколишніх

політпрацівників, які лишилися «не при ділі». Окремим із них «допомог! ли» дружини, які у свій час звикли до зарплат та «пайків» чоловіка, до того, що проблемиодяганнятагодування їхнедавалипорівнянобагатоклопоту. Колижчерезнизкувосновномуоб’єктивнихумовситуаціязмінилася,жінки їх вигнали зі свого життя.

Приблизно 30% клієнтів – це ті, які випадково потрапили до середо! вища безпритульних через продаж їх квартир обманним шляхом. Такі люди, а серед них особливо багато людей літнього віку, неймовірно ляка! ються і почуваються незахищеними.

Потенційніклієнтидізнаютьсяпроцентр,зодногобоку,завдякиособ!

ливійсистемісвоїхзв’язків,азіншого,завдякивидавництвуцентромгазети «Надні».Розповсюджувачіїїпропагуютьвидання,розповідаютьбезпритуль! ним, куди їм можна приходити, щоб отримати допомогу. Газету продають і самібезпритульнітамалозабезпеченілюди,якіпотребуютьдопомоги.Вона досить дорога у порівнянні з іншими, має своє «обличчя», технічно добре

оформлена.Приваблюєсвоїмзмістом,оскількиїїстворюємолодіжнатусов! каОдеси–здібніжурналіститаписьменники.

Авторитет подібних центрів та притулків серед бездомних великий. Спочатку, коли з’явивсяцей притулок, як засвідчують його організатори, в Одесу з надією поселитися в ньому та пробути все життя їхали бездомні з Криму,Білорусі,Санкт!Петербурга,Казахстану.

До створення не лише притулків, а й нічліжок для бездомних висува! ються серйозні вимоги. Треба враховувати те, що щоночі приходитиме людина з «нізвідки», брудна, нерідко інфікована. Її необхідно обігріти, забезпечити одягом, ліжком, погодувати, інколи – зняти стрес. Слід по! мити і зробити все можливе, щоб вона не стала джерелом інфекції для іншого. Усе це обходиться для організаторів недешево.

Досвід роботи Одеського благодійного фонду «Шлях додому» засві! дчує, що оптимальним варіантом створення в районах нічліжних будинків є будинок на 20!30 осіб. Створення подібних пристанищ, наприклад, на тисячу чоловік не практикується навіть у багатих країнах. Насамперед, ви! никає проблема охорони великої кількості бездомних. Сусідні території в цьомувипадкубудутьпограбовані,ручкискрізьвідкрученітазданінакольо! ровий брухт, каналізаційні люки – на чорний. До того ж керуватиме усім цим два!три ватажки, яких буде важко визначити. Якщо зібрати разом ве! лику групу бездомних, зокрема, жебракуючих на мафіозні структури, нар! команів, гвалтівників, і дати їм можливість визначитися як структурі, то зруйнувати її потім буде надзвичайно важко. Існує ще й інший бік справи: яким чином зібрати людей там, де заплановано? Адже самі вони у пере!

важній більшості випадків не прийдуть, оскільки в кожного з них «свій» харчовийринок,абож«свій»контейнердлясміття.Відньоговінневідійде, оскількицеджерелойогоіснування.Тутусевизначено:маршрут,розклад.У кожногоєзамовники:уодного–напляшки,віншого–напластмасу.Тому бездомний не піде ночувати в інший район міста, де «все уже зайнято».

Вражає загальна кількість бездомних. Хоч відповідних статистичних данихнемає,однак,уженаосновізареєстрованихдвохтисячосібуреєстра! ційному центрі Одеського благодійного фонду «Шлях додому» організато! ри його гадають, що загальна кількість «бомжів» у Одесі становить близько десяти тисяч осіб.

У реабілітаційний центр фонду проводиться відбір не за медичними показниками, а за чітко вираженим бажанням клієнта повернутися в суспільство. Реабілітація пропонується тим, хто ще в змозі відмовитися від алкоголю. Прийнятих у реабілітаційний центр одягають, харчують, дають можливість пройти обстеження на виявлення інфекційних захво!