пальчевский

нестабільному, які досить повно вивчені професором Л. Орбан!Лембрик. Стабільність!нестабільність, вважає вона, – важлива характеристикастану

соціального життя не лише всередині держави, а й у системі міжнародних відносин. Створення умов для нормального функціонування соціальних інститутів передбачає стабільний розвитковий стан суспільства, його здатність до динамічності, адаптованості, інтенсивних внутрішніх зв’язків, автономності, саморегуляційності, гуманістичності. Нестабільність та со! ціальна криза, у свою чергу, характеризуються порушенням «ідеологічної цінності» суспільства (Е.Еріксон), руйнуванням попередньої системи вар! тостей або її повною заміною на іншу, конфліктними ситуаціями, соціаль! ним, економічним, соціально!психологічним, політичним напруженням.

Соціально!психологічнастабільність,зокрема,зосереджуєтьсянавзає! мозв’язках спільності й особистості, за яких жодна із сторін не може істотно змінити соціальну систему в своїх інтересах. Тому й утримується стан відносної рівноваги та збалансованості дій соціальних груп та індивідів. Якщо соціальні групи та окремі громадяни відносно безболісно пристосовуються до змін у соціальному середовищі, то стабільність вва! жаєтьсядинамічною.Водночас,дужевисокийрівеньсоціально!психологі! чної стабільності соціальної спільності зменшує її життєздатність, оскіль! кивонанездатнашвидкопристосуватисядореальнихсоціумнихзмін.Така стабільність безпосередньо залежить від суспільного прогресу, джерелом якогоєпотребитаінтересилюдей,ступіньїхзадоволення.Відсутністьмож! ливостей такого задоволеннязумовлюєрегрес.

Наосновівивченнявпливупевногоетапужиттєвогоциклуособистості

на успішність її соціалізації з урахуванням факту стабільності!нестабіль! ностірозвиткусуспільстваА.В.Петровськийвисловивприпущенняпроте, щодоцільностворитинеодну,адвімоделісоціалізаціїособистості,пізніше концептуально узагальнивши їх. Перша з них розрахована на відносно ста! більнесоціальнесередовище,адруга–відображаєстановленняособистості ушвидкозмінномусоціумі.Тобтожиттєвийшляхлюдинистаєсинхронізо! ваним чередуванням періодів творчості, активності й стагнації, кризи.

Поєднання стабільності суспільного розвитку з індивідуальним підне сенням особистостізасвідчуєнаосновіспостереженьтакізразкиїїсоціальної поведінки: позитивний бік – активно виважена позиція; професійне зрос!

тання; досягнення високих соціальних показників; збереження існуючих соціальнихвідносинтаконтактів;переважаннягруповоїідентичності;взає! морозуміння у спілкуванні; намагання розв’язати проблеми шляхом обго! ворення їх, діалогової взаємодії; рефлексивна поведінка; активність осо! бистості у пошуку потрібної інформації тощо; негативний бік – постійна

експлуатація потенційних можливостей, зокрема комунікативних; виник! нення психоневротичних зривів; спад активності на тлі експлуатації по!

тенцій; звичка до «соціального затишку», котра гальмує творчість; не! здатність швидко адаптуватися до змін.

Поєднання стабільності розвитку суспільства з індивідуальною кризою

дає такі взірці соціальної поведінки особистості: позитивний бік – «м’яке» проходженнякризовогоперіодурозвиткуособизадопомогоюадекватного соціальногозахисту,запобіганняфатальнимпрояваміндивідуальнихнега! раздів тощо;негативний бік –поглибленнясуспільноїадаптації,недостатні умови для розквіту індивідуальності, що затягує кризовий період розвитку особи,особистіснийзастій,стагнацію.

Поєднання нестабільності розвитку суспільства з індивідуальною ак тивністю зумовлює такі зразки соціальної поведінки: позитивний набір

– набуття нового досвіду, зокрема соціально!психологічного; актуалізація внутрішньогопотенціалу;реорганізаціястатусно!рольовихпозицій,надан! няпереваги«своїй»групі;якщовумовахстабільногосуспільствалюдинане повною мірою реалізувала свої можливості, соціалізація відбувається про! дуктивно, оскільки за кризових умов її зріла ідентичність виявляється най! потрібнішою (з боку огляду філософії нестабільності прискорювачем про! цесів соціалізації за таких умов слугує нелінійний позитивний зворотній зв’язок – С.П.); негативний набір – пошук «зовнішніх» ворогів; різкі со! ціальнізміниприносятьдисгармоніюусистемуусталенихвзаємин,можуть викликати крах ідеалів, апатію, суїцид тощо; найобдарованіші люди спро! можні впадати у стан психосоціального мораторію, що виражається у не!

прийнятті актуалізованих суспільних цінностей та формуванні власного морального кодексу; поширення конфліктної поведінки, дезадаптації в нових умовах життя, переживання глибокої особистісної кризи (чим пов! ніше відбувалася реалізація потенціалу особистості у стабільні періоди роз! витку суспільства, тим глибшою буде особиста криза).

Поєднання нестабільного розвитку суспільства з індивідуальною кри зою демонструє такі зразки соціальної поведінки: позитивні – суспільна криза може скорочувати індивідуальну за принципом «клин клином ви! бивають»; дати поштовх до нової мобілізації зусиль; стимулювати духов! ний, творчий, психоемоційний спалахи; сприяти переоцінці цінностей,

відпочинку (фізичний та психічний стани також цього потребують); задо! воленню потреби в орієнтації та адаптації; негативні – «заглиблення в минуле», ностальгія за ним; «замикання в собі»; ускладнення адаптації; апатія; аморальні та антисоціальні вчинки (алкоголізм, наркоманія тощо); можливий суїцид.

Як не трагічно, доходить висновку Л.Орбан!Лембрик, але найбільші труднощі приадаптаціїдо новихумовжиття супроводжуютьлюдей періоду

зрілості, оскільки вони найглибше переживають нестабільність суспільно! горозвитку.

Зважаючи на особливості соціалізації широких мас населення у стабільні й нестабільні періоди життя країни та на актуальні проблеми державотворення доцільними будуть такі стратегічні напрями соціаль

но педагогічної діяльності посадових осіб та керівників трудових колек тивів:

·У силу можливостей всіляко сприяти розвитку здібностей та та! лантівгромадян,самовизначеннюїх удоросломужиттінаосновівнутрішніх уподобань.

·Привносити свій внесок у створення матеріальних передумов для культивування знань і якостей високого професіоналізму в поєднанні з розвиненоюдуховноюосновоюякнайвищогобагатствалюдинитасуспіль! ства, в якому вона живе.

·Зосереджувати зусилля на вихованні людини!творця, а не люди! ни!виконавця, відповідним чином матеріально обумовлювати цю спря! мованість.

·У діяльності соціально!педагогічного спрямування враховувати соціокультурні та етнопсихологічні особливості соціальних груп та мен! тальностей громадян країни.

·Для подолання настроїв негативізму, невпевненості та когнітивно! го дисонансу розширювати матеріальні передумови для творчого самови!

яву особистості.

·Зважаючи на специфіку аспектів соціально!педагогічної діяльності посадовця, складати програми пошуку талантів та «вирощування» їх.

·Уникати розподілу повноважень на користь конкретної особи з ме! тою уникнення спокуси звуження громадянської свідомості.

·Виходити з того, що соціальні лідери повинні бути професіоналами.

·Орієнтуватися на залучення у команду лідера не тільки при! бічників, а й опозиціонерів з метою різнобічної «підсвітки» підходів до вирішення назрілих проблем.

·Сприяти формуванню владних структур з професійної, законослух!

няної та патріотично налаштованої еліти з державницькою психологією та сучасним громадянським мисленням.

·Всілякосприятикардинальномупіднесеннюролінауково!освітянсь! кої еліти у житті суспільства.

·У нестабільні періоди розвитку суспільства сприяти усталенню взає!

мин людей; на основі пошуку шляхів виходу з кризи формувати нові со! ціальніідеали;використовуватирадіо,пресу,телебаченнядлярозсіювання

почуттів апатії та зневіри; виявляти особливу увагу до найобдарованіших громадян країни, не допускати впадання їх у стан психосоціального мора! торію.

·Спрямовувати зусилля на підвищення культури кадрових сто! сунків, дотримання ґендерної рівноваги у владних структурах, а також на створеннядієвогомеханізмуочищенняїхвіддемагогів,кар’єристівтаінших випадковихелементів.

·Шукати нові форми зв’язку між елітою і територіальною грома! дою, які б забезпечували конструктивну участь останьої у місцевому само! врядуванні.

·У періоди стабільності суспільного розвитку штучно створювати умови, які б не усталювали звичок до «соціального затишку», а зумов! лювали б, відповідно до синергетичної термінології, входження особис! тості як складно організованої системи у ситуацію нелінійного позитив! ного зворотного зв’язку, який стимулював би і прискорював її творчий саморозвиток.

·Збагачувати власний арсенал психогігієнічних засобів впливу на лю!

дину.

Запитання та завдання

1.У чому полягають соціально!педагогічні функції керівників тру! дових колективів та високих посадових осіб?

2.Яка причина низького соціально!педагогічного впливу на колектив окремих керівників ?

3.Розкрийте структуру здібностей і особистісних якостей керівників. 4.Як,будучикерівником,відкоригувативласнийіміджісамопрезенту!

вати себе ?

5.Обґрунтуйте науково!педагогічні підходи до підбору кадрів і ко! рекції їх діяльності.

6.Сформуйте соціально!педагогічні основи поведінки керівника під час прийому відвідувачів.

7.У чому полягає мистецтво домовлянь та переговорів ? 8.Проблема базової моделі соціалізації особистості в сучасних умовах. 9.Роль і місце національної еліти в цілеспрямуванні процесів соціалі!

зації широких прошарків населення країни.

10.Виявіть вплив стабільних і нестабільних періодів розвитку суспіль! ства на соціалізацію особистості.

11.Обґрунтуйтестратегічнінапрямисоціально!педагогічноїдіяльності посадовців та керівників трудових колективів на сучасному етапі розвитку суспільства.

Рекомендована література

1.Борисова Е.М., Логинова Г.П., Мдивани М.О. Диагностика управ! ленческих способностей // Вопросы психологии. – 1997. – № 2. – С. 112! 121.

2.Косик В. Отдельные аспекты психодиагностики стилей управле! ния // Персонал. – 2002. – № 3. – С. 62!64.

3.Томан І. Як удосконалювати самого себе: Пер.з чеськ. – К.: Політ! видав України, 1998. – 318 с.

4.Милтс А.А. Гармония и дисгармония личности: Филос.!этич. очерк

. Пер. с латыш. – М.: Политиздат, 1990. – 220 с.

5.Орбан!Лембрик Л. Особливості формування громадської думки // Соціальна психологія. – 2004. ! № 2. – С. 77!89.

6.Орбан!Лембрик Л. Вплив кризових і стабільних періодів життя людини на процес її соціалізації у суспільстві // Психологія і суспільство.

– 2003. ! № 2. – С. 55!65.

7.Пірен М. Проблеми формування сучасної української еліти // Со! ціальна психологія. – 2004. – № 2. – С. 38!48.

8.Пронский Л. Правила ведения переговоров // Деловая жизнь. – 1996. – № 6. – С. 14!18.

9.ЧепелеваН.В.Психологическаягерменевтика–наукаопонимании // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. ! № 3. – С. 6!10.

2.11. Соціально педагогічна робота з пенсіонерами та з бездоглядними дорослими людьми

Вечірній час життя може бути найпрекраснішим, подібно до того, як найкрасивіші пелюстки квітки розпускаються останніми

СемюелСмайлс

Чинники довголіття та повноцінного життя, визначені на базі науково практичних напрацювань Інституту геронтології АМН України. Цикл тривалості старіння

та його стадії. Особливості соціально педагогічного патронату людей похилого віку першої стадії старіння. Шляхи

та засоби реалізації інформаційної, психотерапевтичної, педагогічної та організаційної функцій соціально педагогічного спілкування з людьми похилого віку. Технологія психотерапевтичного спілкування з клієнтом похилого віку. Особливості соціально педагогічного патронату пристарілих на другій і третій стадіях циклу тривалості старіння.

Досвід соціально педагогічної підтримки безпритульних дорослих людей.

«Є прекрасні дерева, – стверджував російський письменник М.М.Пришвін, ! які до самих морозів зберігають листя і після морозів до сніговиці стоять зелені. Вони чудові. Так і люди: перенесли все на світі, а самістаютьдосамоїсмертікращими».ЙогоспіввітчизникіколегаІ.Г.Ерен! бург підтверджував це: «Звичайно, у природи свої закони, тіло зношуєть! ся, стає немічним, але я зустрічав не раз і знав старих людей, веселих,

задиристих, які не розгубили сміливості свого ранку». Очевидно, у таких людей, на думку Ф.Ніцше, навіть «у смерті палає дух» і вона їм «удається». Але, мабуть, певні закономірності й тут діють. Як серед фахівців справжніх професіоналів високого класу зустрічається лише 5%, так і з!поміж людей похилого віку талановитих довгожителів, які до останніх днів зберігають

«сміливість свого ранку» одиниці. На жаль,наразі ця вікова категорія на! селення є найуразливішою, як і інша вікова категорія – діти. Але коли на

дітей спрямовується майже вся увага, то старі бабусі й дідусі нерідко зали! шаються майже бездоглядними не стільки у плані матеріальної підтрим! ки, як духовної.

Для того щоб визначити методологію та основні напрями соціаль! но!педагогічної роботи з такими людьми слід на основі наукових даних сформувати орієнтувальний образ довгожителя, в якого вечірній час життя подібний на «найкрасивіші пелюстки квітки», що «розпускаються ос! танніми».

Таємниці довголіття розкриті на базі науково!практичних напра! цювань Інституту геронтології АМН України. Завдяки цьому науко! вому закладу Україна стала Меккою геронтології. Наукові відкриття його учених!експериментаторів відзначені міжнародними преміями. Подібні інститути є лише в США і Японії. Очолює творчий колектив всесвітньо відомих геронтологів академік В.В.Фролькіс. Багато напра! цювань інституту в його представленні стають крилатими істинами. Частину з найголовніших висновків подаємо у вигляді стислих уза! гальнень:

·У кожну людину «вмонтований» свій Великий біологічний годин! ник –незвичний календар,що відображає сумарні зміни від початкужиття до смерті. Такий «годинник» вимірює не сам ритм, а втрату ритму життя. Вінможетоприскорюватися,тосповільнюватися,алезавждийдеводному напрямі–поступовогозменшенняритму.Отже,зменшуєтьсяізапас«заво!

ду». Згідно з О.Комфортом тривалість його «ходу» для людини розрахована до 120!130 років.

·Старіння – природний, багатопричинний процес. Але до «фінішу» люди йдуть із різною швидкістю. Вікова деградація організму швидко прогресує, як тільки перестає підтримувати високий рівень вітаукта (біоло! гічний процес, спрямований на стабілізацію життєдіяльності організму). Старіння генетично не запрограмований, але генетично детермінований процес.Старістьпочинаєтьсяврізнихлюдейпо!різномувжевмолодіроки.

·У медицині нині прийнятий такий віковий поділ життя: 1!15 –ди! тинство,16!30років–юність,31!44роки–молодість,45!59років–зрілість,

60!74 роки – похилий вік, 75!89 років – старість, 90 і далі – довгожитель! ство.

·Ідеальнимдлялюдиниєвік20!25років,колизакінчуєтьсярісторган! ізму. В ці роки відзначається найнижча смертність від усіх хвороб. Після цього віку починається шлях до вікової патології.

·Старість – не обов’язково неміч і страждання. Подібно до золотої грибної осені вона може стати найповноцінним періодом людського жит!

тя,зумовлюючитимсамимйогодовготривалість.Американськийписьмен! ник Едвард Уільям Бок вважає, що в п’ятдесят років справжнє життя лише розпочинається, оскільки людина в ці роки, нарешті, оволодіває тим, на чомузасновуютьсясправжнідосягнення,набуваєтого,щоможнавіддавати іншим,пізнаєте,чомуможнавчити,розчищаєте,начомуможнапочинати будувати.Подібнідумкипідтримувавфранцузькийписьменниктафілософ Альбер Камю, пишучи про людей, які досягли «вечора життя» і порівнюю! чи їх із птахами, політ яких удень завжди здається «безцільним» і тільки увечерістає«цілеспрямованим».Уперіодстаростіможевідбуватисянайдо! рогоцінніша і найнеобхідніша для особистості і суспільства в цілому робо! та. Підтвердженням цьому є діяння багатьох учених, які зробили видатні відкриття у віці від 75 до 85 років, видатних громадських діячів, представ! никівмистецтва,культури.

·Важливу роль для довголіття має психічний компонент здоров’я, на! самперед, висока духовність. Високі емоційний та інтелектуальний рівні – це не лише засоби задоволення людини своїм способом життя, а й важливі складові впливуна весьобмін речовинв організмі.Дослідження,проведені

вСША, у Балтіморі й Сіетлі, довели, що люди, які мають хорошу освіту, обізнані з художньою літературою, часто відвідують театри, цирк, художні виставки, мають інтелектуальних друзів та ще й інтелектуальну дружину чи чоловіка, хворіють значно рідше, ніж населення цих міст. Отже, духовні цінності й рівень фізичного здоров’я взаємодіють.

·Значно рідше хворіють і довше живуть люди, життя яких пов’язано з повноцінною родиною, в якій панують безкорисливі доброзичливі сто! сунки.

·Запорукою здоров’я та довголіття є посильна фізична праця, рух! ливість, заняття спортом. Фізична праця і спорт – різні речі, оскільки їх супроводжує різний психологічний настрій. Нині формується новий на! прям в оцінці значення спорту для здоров’я людини: великі навантажен! ня непотрібні, лише помірні. Багато людей переходять від бігу до ходьби

втемпі, зважаючи на те, що основне в цій справі – добитися, щоб приско! рювався ритм дихання, серця, аби виникало кисневе голодування. Такий

спорт – надійна система пристосування до можливих драматичних змін, з якими людина може зустрітися.

·Важливо вміти творити культ відпочинку в суботу та неділю. Бажано виїжджати в ці дні з дому, уникати одноманітності життя. Вчитися бачити «душу» природи і спілкуватися з нею у будь!яку пору року.

·Однієюзпричинподовженнянетількифізичного,айтворчогожиттяє розумнехарчування.Ухарчовихпродуктахнавітьмолодихлюдейповиннобути

малохолестерину,жируібагатовітамінівтасорбентів.Вставатиз!застолупот! рібнозвідчуттямголоду.Люди,якідотримуютьсязбалансованоїдієти,повно! цінно живуть без серйозних хвороб на 8!10 років довше. Ядром такої дієти є перевагаїжірослинногопоходження.Їстикраще4!5разівнадень,оскільки організмнеможевідразу«спалити»великукількістьенергетичнихречовин.

·Наше здоров’я на 20% обумовлене генетично, на 20% соціальним станом (харчування, умови життя і праці), на 50% тим, як людина сама до себе ставиться і лише на 8!10 % медичною допомогою. У світлі цього ста! ють зрозумілими слова народного цілителя Порфирія Іванова: «Здоров’я

–це розуміння життя».

·Передчасностаріютьлюдизнегативнимиособливостямихарактеру. Заспостереженнямифахівців,передчаснастарістьприходитьдолюдейзазд! рісних, злих, недружелюбних, брехливих, дріб’язкових. Дріб’язковість ха! рактерупризводитьдостресів,аті,всвоючергу,черезкоруголовногомозку впливаютьнавесьорганізмвцілому,різкопорушуючироботувсіхвнутрішніх органів і зумовлюючи хвороби.

·Скорочуєжиття«хімічнаагресія»,основнішляхинаступуякої–хар! чуваннятамедицина.Хімічніречовинивпливаютьнарослиннийтатварин! нийсвіт.Адаліпохарчовихланцюжках–налюдину,зумовлюючихвороби. Медицинажстворилалікизпобічнимшкідливимвпливомнаорганізм.Не! токсичнихпрепаратівпрактичнонемає.Більшетого,хворалюдиназазвичай приймає одночасно кілька ліків. Між діями препаратів виникають складні

взаємини,якіособливонебезпечнідляослабленихпрестарілихлюдей.Над! іятисянеобхіднонасвоїрезультативнісили організму,якийєчудовоюсисте! мою,щоможесаморегулюватися.Доцільноувипадкурозвиткупатологіїкри! тично підійти до узвичаєних поглядів на життя, докорінно змінити харчу! вання,звички,а,можливо,йприятелів!песимістівнаприятелів!оптимістів.

·У похилому віці слід пам’ятати про «вітамінний рай». Вітаміни, маючи високу фізіологічну активність, істотно впливають на якість життя. У цивілізованих країнах люди після 45 років свідомо двічі на рік вживають полівітаміни, не чекаючи повного знесилення. Доціль! но було б і нашим співвітчизникам щовесни і щоосені проходити цей

курс на базі дешевих, але належно оцінених за кордоном, вітчизняних полівітамінів «Декамевіт» і «Квадевіт», які підвищують працездатність, повертають бадьорість та впевненість, активізують роботу серцевої сис! теми, поліпшують функції травлення. Брак вітамінів групи В та вітаміну Є порушує обмін речовин, що, впливаючи на нервову систему, викликає

швидку втомлюваність, головний біль, роздратування, задишку, серце! во!судинні захворювання. Найбільше вітамінів та мікроелементів у всіх

зернових культурах, бобових, у насінні, у печінці тварин (особливо у те! лячій), у м’ясі, рибі, в яєчному жовтку, у молоці, картоплі, капусті, буря! ках, у пророслій пшениці, висівках, горіхах, кукурудзі, олії.

Вітамін Є має ще й здатність регулювати кисень у мозку. Цей вітамін є у яблуках, абрикосах, моркві, капусті, сухофруктах, вишні, молочних про! дуктах, петрушці, м’яті, хрінові, цибулі, гірчиці, редисці, часнику, помідо! рах,яєчномужовтку,грибах,продуктахморя.

·З усіх чинників ризику після алкоголізму і наркоманії найбільшим є паління. Ніщо так не пошкоджує внутрішню оболонку судин, як нікотин. Саме він і спричинює пухлини та інші незворотні зміни в організмі.

·Згубно на життя людей, особливо похилого віку, впливає така хво! роба, яку англійці назвали «телевізійні ноги». Сидіння годинами біля те! левізора зумовлює спочатку початкову, а потім повну атрофію м’язів нижніх кінцівок. Подібна ситуація породжує й «лінивий мозок», що теж веде до скорочення життя.

Отже, на основі цих висновків наукових досліджень та спостережень достатньо чітко проступає образ щасливого мудрого довгожителя, щасли! ва старість якого підготовлена всім попереднім життям. На жаль, не всіх така старість чекає. Однак і в першому, і в другому випадкахцикл тривалості старіння поділяється на три стадії: а) поступовий відхід від активної діяль! ності, б) власне старість із повною незайнятістю, в) хвороблива старість, яка завершується смертю. Кожна з цих стадій вимагатиме своїх особливос!

тей соціально!педагогічної роботи з клієнтом.

Особливості соціально педагогічного патронату людей похилого віку першої стадії старіння – поступового відходу від активної діяльності. З одногобоку,вихідлюдининазаслуженупенсіюустомлювальніднітрудової діяльності нерідко стає бажаним і уявляється радісною подією у житті із легким забарвленням «світлої печалі». Але спостереження підтверджують, що для більшості людей, які звикли сумлінно працювати на свою і загальну користь, ця подія далеко не радісна:

Як важко вранці після сну збагнуть,

Що вже не треба поспішать із дому, Що друзі!люди вже тебе не ждуть, Що не потрібен начебто нікому.

(С.Пальчевський)