пальчевский

«Переживаючи кохання, людина переживає всю історію культури людства, починаючи від кам’яного віку і закінчуючи можливостями, які

закладені в ній»

Російський письменник М.М.Пришвін (1873-1954)

«Кохання – це, насамперед, відповідальність, а потім уже насолода, радощі. Щастя кохання – у великій відповідальності за людину»

Український педагог-мислитель В.О.Сухомлинський (1918-1970)

«Надмірні статеві насолоди значно шкідливіші, ніж нестача їх. Організм гине внаслідок статевих надмірностей... Стриманість у статевих стосунках так само необхідна, як і обмеженість у їжі і у задоволенні інших людськихпотреб»

Німецький мислитель і політичний діяч Август Бебель (1840-1913)

Запитання і завдання

1.Учомувиявляєтьсянебезпекатаскладністьсуспільнихпроблем,по! в’язаних із ВІЛ!інфекцією та СНІДом?

2.Розкрийте новий імідж СНІДу, який необхідно формувати у молоді, та його засадничі етичні принципи.

3.Охарактеризуйте чотириетапну психосоціальну модель перебігу СНІДу.

4.Сформуйте стратегічні основи діяльності соціального працівника в системі ВІЛ!сервісних організацій.

5.ОбґрунтуйтеметодичніосновипрофілактикиВІЛ/СНІДувзакладах освіти.

6.Виявіть безпідставність міфів про наркоманію, поширених серед молоді.

7.Розкажіть про методику виявлення ознак вживання наркотиків у підлітків.

8.У чому суть біопсихосоціодуховного підходу до лікування наркоза! лежнихлюдей?

9.Які ви знаєте програми та моделі соціальної роботи з наркозалеж! ними людьми?

10.Охарактеризуйте біопсихосоціодуховну модель психокорекцій! них впливів у роботі з наркозалежними клієнтами.

11.Токсикоманія як різновид наркоманії.

12.Визначіть основні форми роботи соціального педагога з клієнта!

ми, схильними до токсикоманії.

13.Особливості підліткової проституції у її зв’язку з проблемою нар! команії.

14.Сформуйте стратегічні напрями роботи соціального педагога з підлітками, схильними до проституції.

15.Якформуватипсихосексуальнукультурунеповнолітніх?

Рекомендована література

1.Безпалько В.В. Психологічні та соціальні проблеми дитячої і підліткової наркоманії // Практична психологія та соціальна робота. – 2004. – № 4. – С. 57!59.

2.Беляева В.В. Особенности социально!психологической адаптации лиц, инфицированных ВИЧ // Эпидемиология и инфекционные болез! ни. – 1998. – № 5. – С. 27!29.

3.Бойко А. Соціальна робота з клієнтами із залежністю від психоак! тивних речовин // Соціальна політика і соціальна робота. – 2001. – № 1. –

С. 73!79.

4.ВИЧ!инфекция:вопросыиответы //СПИД.СНІД.AIDS.–1999.– № 1. – С. 73!79.

5.Эпидемия ВИЧ/СПИДа в Украине: социально!демографический аспект. – К.: Министерство здравоохранения Украины. Программа раз! вития ООН. – 2000. – 52 с.

6.Иванова Л. Подростковая проституция: о некоторых аспектах про! блемы // Воспитание школьников. – 2002. – № 9. – С. 58!61.

7.МедведеваН.,ШишоваТ.Почемубуксуютнашиметодикиборьбыс наркоманией // Воспитание школьников. – 2003. – № 7. – С. 53!61.

8.Проблеми родичів наркозалежних (Інтерв’ю з батьком колишньо! го наркозалежного Анатолієм П.) // Соціальна політика і соціальна робо! та. – 2000. – № 3,4. – С. 49!59.

9.ПятаковЕ.Мифыонаркомании//Воспитаниешкольников.–2002.

–№ 8. – С. 48!52.

10.Родіонова Т.Ю. Духовна сфера як мішень психокорекційних впливів у роботі з наркозалежними пацієнтами // Практична психологія та соціальна робота. – 2002. – № 4. – С. 40!44.

11.Романов О.Л., Петрикова Т.И. Американская антинаркотичес! кая программа взаимной помощи среди подростков // Вопросы нарколо! гии! 1992. – № 3!4/ – C.143!148.

2.8. Соціально педагогічна підтримка в’язнів у пенітенціарних установах та після виходу з них

Кількість людей, які самі себе загубили, куди значніша, ніж кількість загублених іншими

Джон Леббок

Кримінально виконавча система України. Проблеми злочинності в державі. Вітчизняний досвід перевиховання молодих правопорушників. Основні напрями перевиховання підлітків у колоніях. Функції соціального педагога у пенітенціарній установі. Стратегічні основи соціально педагогічної діяльності в умовах пенітенціарних установах. Проект «Соціально психологічна адаптація неповнолітніх вихованців колоній до умов життя після звільнення». Співпраця соціального педагога

зпсихологічною та психотерапевтичною службами

увиправних установах. Методика і технологія проведення

релаксопедичних сеансів з метою саморегуляції та викорінення шкідливих звичок позбавлених волі. Найхарактерніші особливості контингенту виправних установ. Врахування їх у ході соціально педагогічної

діяльності.

Згідно з даними на кінець минулого століття кримінально!виконав! ча система України включала до свого складу 187 установ, у яких перебу! вало понад 206 тисяч осіб, з яких понад 43 тисячі знаходилися у слідчих

ізоляторах. На 1 червня 1999 року загальна кількість так званого спец! контингенту уже наблизилася до 220 тисяч осіб, що склало майже поло! вину відсотка всього населення країни. Таким чином, проблема злочин! ності у своєму кількісному вияві ненабагато відстає від проблеми, спри! чиненої ВІЛ/СНІДом. За сучасними стандартами військового оснащен!

ня така «армія» людей могла б гарантувати безпеку країни. Поняття «зло! чину» в уяві пересічного громадянина, як правило, асоціюється не тільки

з порушенням законів, а й із нанесенням шкоди потерпілому, тому вик! ликає у переважній більшості випадків розуміння покарання як завдан! ня злочинцю морального та фізичного страждання, зумовленого почут! тям помсти. Насправді ж мету покарання, що полягає у гарантуванні без! пеки суспільства та встановленні соціальної гармонії, порушеної злочи! ном, можна досягнути лише на шляху відновлення гармонії у внутрішнь! ому світі самого злочинця на основі принципів гуманізму та особистіс! но!орієнтованого підходу. Таким чином, одна з головних цілей покаран! ня переслідує профілактичну мету – не допустити скоєння повторних злочинів. Стосовно цього у Кримінальному кодексі України записано: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так й інши! ми особами» (стаття 50 Кодексу).

На жаль, виконанню цих завдань та функцій соціального педагога у пенітенціарних установах перешкоджають умови утримування в’язнів. У переважній більшості з них вони дуже далекі від загальновизнаних міжна! родних норм, декларованих, зокрема, Міжнародними стандартними пра! вилами поводження із в’язнями, європейськими пенітенціарними пра! вилами, Основними принципами поводження із в’язнями.

Своєрідним «чистилищем» перед тим, як почути вирок суду для знач! ної частини молоді, яка вперше потрапила під слідство, стають слідчі ізо! лятори. Незважаючи на те що вину ще не доведено, ті, хто знаходиться тут,

зазнають гірших випробувань, аніж засуджені до позбавлення волі. При! міщення надмірно переповнені. За свідченням дослідника проблем дотри! мання прав людини в установах пенітенціарної системи України О.Беца, ще кілька років тому тисячі осіб не мали індивідуальних спальних місць і змушенібули спатипочерзі.На цьомуґрунті міжзаарештованими виника! ли конфлікти, які супроводжувалися погрозами, насильством та фізични! ми розправами. До сьогодні дня немає умов для забезпечення роздільного утримування різних категорій злочинців. У одній камері з убивцями, ґвал! тівниками, рекетирами знаходяться дрібні крадії та інші особи, котрі не становлять значної суспільної небезпеки. Надмірна концентрація

підсліднихчизасудженихпризводитьдопоширеннявластивихкриміналь! ному середовищу негативних явищ: поділу засуджених на касти, виокрем! лення лідерів, боротьби за владу над засудженими, запровадження серед спецконтингенту вироблених у кримінальному середовищі норм поведін! ки, оцінки та самооцінки. З’являються «авторитети», які контролюють

«зону», отримують із волі гроші, наркотики, іноземну валюту, алкогольні напої тощо.

Утруднює вирішення проблеми ресоціалізації засуджених слабкий со! ціальний захист співробітників пенітенціарної системи. Це зумовлює плинність кадрів, позначається на фаховому рівні та службовій дисципліні персоналу.

Не сприяє поліпшенню соціального виховання в’язнів і та обстави! на, що на один загін їх у складі 100!120 осіб припадає лише один соціаль! ний працівник.

Статистика засвідчує, що понад 30% сімей засуджених розлучають! ся. 50% спецконтингенту – це молодь до 30 років. До того ж помітна тен! денція його швидкого омолодження. Понад 35% тих, кого звільняють, потребують спеціальної психологічної та психіатричної підтримки.

Наосновівивченнястанудотриманняправлюдинивустановахпенітен! ціарноїсистемиУкраїниО.Бецдоходитьвисновку,щоперебуваннязначної кількостінашихспівгромадянузакритихустановахвідзначеноістотнимисо! ціальними,моральними,психологічними,медичними,демографічнимита матеріальнимизбиткамиякдлязасуджених,такідлядержави.Істотнийроз! риввумовахжиттявзакритихустановахінаволінебезпечнийсоціальними наслідками:усуспільствочастоповертаєтьсяозлоблена,психічноневрівнова! женалюдиназасоціальноюповедінкоюйвисокоюкриміногенністю.

У пенітенціарних умовах молода людина, яка інколи й випадково по! трапляє за грати, проходить своєрідний «університет» десоціалізації, який морально,психічноіфізичноруйнуєособистість.Іхочостаннімчасомспра!

ви зрушилися на краще, однак, чимало проблем ще чекають на своє вирі! шення. З одного боку, виникає необхідність у розширенні спектру нев’яз! ничих санкцій: примусового попередження, умовного засудження, повної чи часткової відстрочки від виконання вироку, випробування (пробації), громадських робіт, обмеження волі чи свободи дій, спеціального нагляду, опіки психіатричних та соціальних служб, відвідування центрів порядку (для осіб до 21 року), комбінованих покарань тощо. А з іншого, – посилен! ня соціально!педагогічного патронату над людьми, особливо молодими, які не зуміли самотужки розв’язати свій конфлікт із суспільством. Такий патронат було б значно легше здійснювати, якби зробити пенітенціарні

установи прозорими для громадського контролю і залучити суспільство, державні органи та громадські організації до участі в процесі ресоціалізації осіб, позбавлених волі.

Досвід перевиховання, особливо підлітків, в умовах закритих установ має свою тривалу історію. Перша колонія для неповнолітніх правопоруш!

ників була створена в 1841 році в столиці Російської імперії Петербурзі. Основними принципами перевиховання в ній стали: повага до особистості

вихованця,залученняйогодопраці,співробітництвопедагогівівихованців, самоуправління.

Перший курс «Тюрмоведенья» був розроблений професором Мос! ковського університету І.Я.Фойницьким. У 20!і роки минулого століття з’явився посібник С.В.Поднишева «Основи пенітенціарної науки», в яко! му були виділені основні напрями соціально!педагогічного впливу на осбистість правопорушника: юридичне і моральне виправлення, загаль! ноосвітнє навчання, культурно!просвітня робота, трудове виховання.

Дослідник сучасних проблем російської пенітенціарної педагогіки Л.В.Мардахаєв виділяє такі основні напрями виправно!педагогічної ро! боти у сучасних виправних установах: карально!виховний, виправно! виховний, освітній і трудовий. Згідно з ними робота соціального педагога з ув’язненими здійснюється в три етапи. На першому з них під час надход! ження ув’язненогов колонію соціальний педагог вивчає його документи та причинивідхиленнявповедінці.Наосновіцьогоплануєтьсявиховнаробо! та, визначаються її форми і методи. На другому реалізується складена про! грама.Новачкамнадаєтьсядопомогавадаптаціїдоновихумовтавключен! ня їх у ритм життя колонії. Усі вони розділяються наставником приблизно на шість груп: 1) ті, що стали на шлях виправлення, вчаться, здобувають фах, виконують усі вимоги; 2) ті, що твердо стали на шлях виправлення, ініціативнівпрацітавиконаннірежиму,впливаютьнаінших,берутьучасть у самодіяльності, розкаюються в допущених правопорушеннях; 3) ті, що

доводять своє виправлення, займаються самоосвітою і самовихованням, засуджують свій злочин; 4) ті що, згідно з визначенням А.С.Макаренка складають«болото»імаютьневизначенуповедінку;5)порушникипорядку, які не підкоряються вимогам адміністрації; 6) злісні порушники, лідери злочиннихугрупувань.

Згідно з такою класифікацією соціальний педагог, як стверджує Ю.В.! Василькова,здійснюєіндивідуальнийпідхіддовихованців.Однак,нанашу думку, такий підхід швидше буде диференційованим, а не індивідуалізова! ним, оскільки названі групи не можуть охопити усього різноманіття індив! ідуальностей.

На третьому етапі після відбуття ув’язненим покарання підбивають підсумки всієї виховної роботи колективу колонії із перевиховання. Проте оцінкавихованостіможейнепідтвердитисяпіслявиходунаволю,оскільки нанеївпливатимутьбагаточинників:дотриманняправовихнормстосовно звільненого; низка залежностей: від середовища, в якому йому доведеться

жити; від наявності у нього житла і роботи; від навколишнього морального клімату. За таких умов певну роль здатна відіграти опікунська рада виправ!

ної установи, якщо вона створена.

У колоніях зміст виховання та перевиховання має такі напрями: пра! вове, трудове, моральне, фізичне і санітарно!гігієнічне виховання. Засо! бами виховання стають фізична праця, режим, навчання, залучення ув’яз! неного до громадського життя закритої установи.

Навчання неповнолітніх здійснюється за двома напрямами: загаль! ноосвітня підготовка (відвідування загальноосвітньої школи) і професійна освіта (у процесі праці), спрямована на здобуття професії, необхідної в’яз! неві після звільнення. У колоніях практикують індивідуальне і бригадне навчання,курси,школипередовогодосвіду,класимайстрів.Удеякихмісцях працюють професійно!технічні училища.

Важливимзасобомвихованнятаперевихованняув’язненихєвимогадот! римуваннячітковстановленогорежиму–рамокповедінкитаорганізаціїпраці й відпочинку. Це система заборон, правил, вимог, які обмежують зв’язок із зовнішнімсвітом,зродичами.Обмежуютьсяпобут,задоволеннязвичнихна волібажань,свободапересування.Режимвимушуєув’язненихзмінюватисвої інтереси,руйнуєдавністереотипиповедінки,формуєновінавички.

Однак, на жаль, процес «омолодження» злочинців триває. Непокоїть і ріст рецидивних злочинів серед неповнолітніх. Головними причинами по! вторних злочинів виступають: 1) відторгнення суспільством підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, 2) відсутність навичок самостійного життяпісляперебуваннявмісцяхпозбавленняволі,3)випадкипорушення

правнеповнолітніхпредставникамиорганівправосуддя.Цепотребуєвтілен! ня нових методів, форм та засобів соціально!педагогічної роботи з непов! нолітніми злочинцями. Нерідко у цих випадках соціальний педагог виму! шений працювати в тісному контакті з психологами.

Прикладом такого співробітництва є діяльність неурядової організації Дніпропетровського обласного громадського об’єднання спеціалістів со! ціальноїроботи«Новепокоління»,якезапочаткувалопроект,спрямований надопомогупідліткам,якіперебуваютьуконфліктііззаконом.Метайого– наданнядопомогизвільненимізколонії,утриматиїхвідповторнихзлочинів. ЦейпроектбувпідтриманийМіжнароднимфондом«Відродження».

Про особливості його реалізації в колонії для неповнолітніх міста Пав! лограда розповіла на сторінках журналу «Соціальна політика і соціальна робота» керівник проекту Т.Авельцева. (Авельцева Т. З досвіду соціальної роботи з підлітками – вихованцями колоній // Соціальна політика і соц! іальна робота. – 2000. – № 2. – С. 107 ! 109).

Проект «Соціально психологічна адаптація неповнолітніх вихованців колоній до умов життя після звільнення» реалізується шляхом проведення

психокорекційних заходів, спрямованих на нейтралізацію негативного впливу умов виховної колонії на психіку підлітка, заходів соціальної адап! тації, надання юридичної допомоги.

Згідно розробленої програми щотижня до колонії приїздять психоло! ги!практики для проведення психокорекційних тренінгів із вихованцями, якінезабароммаютьзвільнитися.Успівдружностізсоціальнимпедагогом, зважаючинайогохарактеристикивихованців,булосформованодвігрупи,з якими проводилися тренінги по суботах та неділях. Система таких занять розрахована на 48 годин (по 6 годин на день).

За рахунок коштів, залучених із місцевого бюджету, було розпочато соціально!психологічну роботу за методом інтерактивного театру. За пла! ном передбачено 10 занять тривалістю до шести годин кожне. Це дає змо! гу використовувати деякі психодраматичні моменти, можливості опраць! овувати ситуації з життя підлітків, залучати до дії глядачів. Уся робота складається з двох чи трьох циклів (кількість їхня визначається уже в про! цесі роботи). Кожний цикл містить вибір постановки, роботу над нею і показ у кожному із соціально!психологічних відділень (колишніх загонів) виховної колонії з наступним обговоренням. Поряд із вихованцями!акто! рами в роботу активно включаються глядачі (або міняються із вихованця! ми!акторами, або епізодично включаються у дії акторів), тобто глядачі не просто дивляться, а беруть активну участь у виставі.

Таким чином, ця форма соціально!педагогічної та психолого!корекц!

ійноїроботимаєдваспрямування:1)глибокуіпослідовнуроботузпідлітка! ми, які входять у так звану акторську групу; 2) роботу з глядачами під час вистави з наступним її обговоренням.

За участю дванадцяти волонтерів!підлітків обласної програми «Вибір за тобою, ровеснику» (м.Дніпропетровськ) проводяться зустрічі!заняття для всіх мешканців виховної колонії з первинної ранньої профілактики наркоманії та СНІДу. Завдяки обраному методу («рівний навчає рівно! го») такі заняття дають змогу усвідомити необхідність організації свого майбутнього життя без наркотиків та правопорушень. Під час спілкування ровесників,якіперебуваютьуколонії,зактивістамирухузаздоровийспосіб

життя відбувається обмін інформацією стосовно тих питань, які хвилюють вихованців.

У ході реалізації проекту проводилися опитування колоністів («баро! метр вихованця»), за результатами якого зручно коригувати поточні плани заходівпроекту.

Втілення у життя подібних проектів дозволяє успішніше відпрацьову! вати механізми соціально!психологічної реабілітації неповнолітніх, які,

перебуваючи у спецустановах, готуються до виходу на волю.

Добре, коли профілактичні заходи з метою попередження повторно! го правопорушення тривають після виходу колоніста за ворота закритої ус! танови.ВономожливевсистеміроботиДержавногоцентрусоціальнихслужб для молоді.

Так, наприклад, Рівненський обласний Центр соціальних служб для молоді за фінансової підтримки Державного комітету України у справах сім’ї та молоді постійно забезпечує тих, хто повертається з місць ув’яз! нення, необхідною для їхньої подальшої життєорганізації інформацією. У зверненнях, спрямованих до них, допомагає розібратися в самому собі, знайти свій шлях у самостійному житті.

Звертаючись до молодого правопорушника, який нещодавно відбув покарання,воднійізсвоїхлистівокцентрССМрадить:«НЕОСТУПИСЬ!» згодом,начевдружнійбесіді,будезвертання:«Шановнийдруже!Тибагато чого бачив у своєму житті: і поганого, і, можливо, не менше й доброго. І з власногодосвідутизнаєш,якарозплатачекаєнатих,хтоскоюєнеобдумані вчинки, що межують із порушенням закону, з надією, що «пронесе», але на цей раз «не пронесло». І нібито якийсь вчинок був лише невеликим жар! том, але він перетворився на роки перебування у виховній колонії. Школа такогодосвідузажадалавідтебевисокоїплати–позбавилаволі,але,зіншо! го боку, – надала тобі можливість виправити перед законом та державою власнупомилку.

Інколи стає себе дуже жаль – начебто і не хотів нічого поганого зро! бити, а вийшло... Буває й так, що в душі виникає ненависть до тих, хто був поруч і не підказав, не допоміг. «У них все зараз гаразд, а в мене – не так. Мені довелося жити в колонії». І від цього охоплює злість, стає боляче і підступає туга: «чому в мене не так, як у інших... Чому?» .

Спробуємо розібратися в твоїй ситуації. В тебе є різний життєвий досвід – і такий, як у всіх людей, і відмінний від інших тим, що тобі довелося пережити у період позбавлення волі. Ти вже знаєш, за які вчин! ки карає закон, як проходить процедура суду, що чекає потім. Як і те, як живуть, вчаться, працюють вихованці колонії. Але чи хочеш ти собі такої

долі на все життя?

Мабуть, все ж таки людині краще жити на волі і визначати, планувати, будуватисамійвласнежиття.Тобіпокищовідомийлишешлях,якийтивже пройшов – шлях до колонії. А чи ти знаєш, яким є інший шлях, який веде до життя без порушення закону?