пальчевский

Дослідники звертають увагу також на те, що система самоврядування у загальноосвітній школі та школі!інтернаті або дитячому будинку може

бути приблизно однаковою за формою, але зміст її повинен бути дещо іншим, оскільки загальноосвітня школа є не єдиним соціальним вихов! ним середовищем для дитини і самоврядування не охоплює всіх сфер його життя, напротивагу школі!інтернату чи дитячому будинку. На жаль, сьо! годні у багатьох навчальних закладах інтернатного типу недооцінюють соціалізуючої ролі учнівського самоврядування, розуміючи його як вико! навчийорганпри керівній ролі дирекції школи і очолюваного нею педаго! гічного колективу. Таке розуміння не сприяє налагодженню рівноправних партнерських стовзаємин між педагогами та вихованцями.

Модель учнівського самоврядування Центру реабілітації дітей сиріт «Смарагдове місто» (м.Святогірськ Донецької області). Роль виборчого орга! нуналежитьмерії,щопрацюєяккомпонентсамоуправління.Кожнийгро! мадянин«Смарагдовогоміста» можевзятиучастьувиборах,якщо сформу! вав свою програму і має групу підтримки. Мерія обирається для вирішення таких питань: підвищення якості навчання, організації суспільно!корис! ної, культурно!масової та фізкультурно!оздоровчої роботи. Рішення мера втілюються в життя через укази. За сумлінне виконання своїх обов’язків кожниймеротримуєвідповіднепосвідчення,аім’яйогозаноситьсядо«Літо! пису мерії». Характер відносин мерії та її громадян базується на засадах демократії, гуманізму і толерантності. Діяльність мерії далека від форма! лізму. Діти у містечку співпрацюють з дорослими, а не виступають прости!

ми виконавцями їх рішень. У «Смарагдовому місті» присуджується «Орден Блакитної стрічки», який передбачає визначення переможців у таких що! тижневих номінаціях, як кращий учень, спортсмен, вожатий, найдобріша дитина, леді тижня, джентльмен тижня тощо. Ці нагороди присуджуються за результатами голосування всіх громадян «міста». До функцій мерії вхо! дять лише підбиття підсумків та нагородження. Важливу роль у системі самоврядування«Смарагдовогоміста»відіграєпрес!центр,якийвисвітлює основніподіїзжиттяколективу,змісттахарактердіяльностікерівнихорганів, надає всім можливість висловити свої думки.

Вітчизняна дослідниця проблем учнівського самоврядування у шко! лах!інтернатахЛ.Чумак,враховуючисучаснусоціально!педагогічнуситуа! ціютазавданнясучасноїшколи!інтернату,прийшладовисновкупроте,що система дитячого самоврядування, запропонована Я.Корчаком, певним чином будучи модифікованою, може успішно використовуватися сьогодні

в школах!інтернатах і дитячих будинках. Вона пропонує таку приблизну схему дитячого самоврядування, яка побудована з урахуванням досвіду

організації життєдіяльності дітей і дорослих у корчаківських виховних зак! ладах.

Схема дитячого самоврядування

Важливою тут є загальна ідея, спрямована на наближення системи са! моврядування до суспільної організації життя дорослих. Дитячий парла! мент,виконуючизаконодавчуфункцію,розробляєтасхвалюєзакониіпра! вила внутрішкільного життя, які повинні бути відображені в конституції. Кабінетміністрівєвиконавчою структурою,щоорганізовуєжиттєдіяльність колективу(чергуваннявшколі,наподвір’їтавспальнихприміщеннях;гос! подарчі справи, організація змагань, свят, конкурсів). Суд честі здійснює контрользадотриманнямзаконівжиття,виконаннямсвоїхобов’язківмеш! канцямиінтернату,розглядаєконфліктніситуації.Уньому,якусправжнь! ому суді, є представник обвинувачення, представник захисту, суддя і при!

сяжні. Такий суд привчає вихованців не тільки до усвідомлення своїх прав і обов’язків,айнавчаєжитиназасадахцивілізованогодемократичногосусп! ільства. Опікунська рада може існувати окремо або входити до складу кабі! нету міністрів. Вона призначає опікунів зі старших вихованців новачкам, молодшим та тим вихованцям, які потребують додаткового піклування,

допомоги та контролю за поведінкою. Прес!центр працює над формуван! ням суспільної думки. Висвітлює події, які відбуваються в житті інтернату,

проводитьреферендумидляобговореннязаконів,реформтавибориорганів самоврядування.Виявляєставленнявихованцівдодіяльностікерівництва. Педагогічний колектив разом із дитячими органами самоврядування здійснює загальне управління життям дітей та дорослих працівників, ство! рює умови для пробудження і реалізації творчого потенціалу всіх разом і кожного зокрема. Велика батьківська рада складається із співробітників навчальногозакладу,представниківгромадськості,доброчиннихорганізацій і фондів, церкви, підприємців – усіх, кому не байдужа справа допомоги дітям. Разом із педагогічним колективом велика батьківська рада дбає про те, аби наблизити життя дітей школи!інтернату до життя у родині, хоч би частково компенсувати відсутність батьківської опіки. Загальні збори є ви! щим органом у системі самоврядування. Але, щоб сформувати атмосферу справжнього демократизму під час їхнього проведення, соціальному педа! гогу школи!інтернату, заручившись підтримкою дирекції, необхідно про! вести відповідну роз’яснювальну роботу серед членів педагогічного колек! тиву,зодногобоку,ізіншого,!середсамихучнів,насамперед,старшоклас! ників.

Важливою ділянкою соціалізації дітей!сиріт та дітей, які залишили! ся без батьківської опіки, є організація літнього відпочинку учнів у той час, коли школа!інтернат чи дитячий будинок не працюють.

Методика організації оздоровлення та відпочинку дітей сиріт та дітей, які залишилися без батьківської опіки в літній період. Таке оздоровлення та відпочинок останнім часом організовують центри соціальної служби для молодіуспівдружностізшколами!інтернатамитадитячимибудинками.Його мета–знятинагромадженеупродовжрокупсихологічненапруження,акти! візуватифізичний,психічний,емоційний,інтелектуальнийрозвитокдити! ни, піднести рівень її соціалізації за рахунок оволодіння соціальними роля! ми,нормамиетикету,якіобумовлюютьповедінкувихованця.Формуючипе! дагогічнийколективтазалучаючидоньоговолонтерів,організаторизважа! ютьнаскладвідпочиваючихдітей:чицебудутьдіти!сиротитанапівсироти, щонавчаютьсявнавчальнихзакладахінтернатноготипу,чиконтингентви!

хованців буде змішаним, включаючи у себе дітей, що виховуються в сім’ї. Спільнозадміністрацієюінтернатувирішуєтьсяпитаннядоцільностівиїзду звихованцямишколиїхвихователівтавчителів.Використовуючисоціомет! ричні методи та психологічну діагностику, організатори визначають спосіб формуваннязагонів(гуртів)–завіком,закласами,заміжособистіснимиінте!

ресами,занахиламидопевноговидудіяльності.Відповіднимчиномрозпо! діляютьсяпозагонахвихователі,волонтери,викладачі.

Практика засвідчує, що для дітей приблизно десятирічного віку, непо! сидючих,активнихінеспокійних,необхіднопідібративихователівзрозви! неноюігровоюфантазієютафізичноенергійних.Напротивагумолодшим,у загони старших підлітків слід підшуковувати вихователя, який може стати для кожного відпочиваючого чутливим співрозмовником, порадником. У потрібний момент підтримає, допоможе налагодити стосунки з однолітка! ми, уникнути конфліктів. Для створення доброзичливого психологічного мікроклімату в загонах (гуртах) соціальному педагогу доцільно налагодити співробітництвозпсихологом.Разомізіншимиорганізаторамиоздоровлен! ня й відпочинку дітей та підлітків необхідно створити базу для задоволення інтересіввихованцівірозвиткуїхздібностей.Такоюбазоюможутьстатигур! тки за основним спрямуванням інтересів: технічної творчості (технічного моделювання,суднобудівний,авіамодельний,радіоелектроніки,автомодель! ний,фотосправи);художньоїтворчості(образотворчоготадекоративно!при! кладногомистецтва,хореографічний,драматичний,художньогослова,хоро! вий,народноїмузикитощо);зестетикипобуту(художньоївишивки,м’якої іграшки,кулінарноїсправи,плетіннягачкомтаспицями,виготовленнясу! венірівтаіграшок,пошиттяодягу,батіку,макраме,розписуподеревутощо); спортивні(плавання,футболу,баскетболу,волейболу,легкоїатлетики,на! стільноготенісу,туризму,шахів,шашоктощо);наукові(іноземнихмов,гео! графії,краєзнавства,астрономіїтаінші).Чимбільшепрацюватимегуртків, тим повніше можна буде задовільнити інтереси та потреби відпочиваючих.

Всебічномурозвиткуїх,набуттюсоціальногодосвідусприятимеорганізація такихформдозвілля,як:спортивнізмагання,різноманітніконкурси,вікто! рини,ігри,виставкитворчихробіт,концерти,музично!розважальніпрогра! ми, табірні та народні свята.

Певні особливості має соціально!педагогічна робота в дитячих притул ках – тимчасових пристанищах для дітей і підлітків. Такі заклади викону! ють в основному дві функції: 1) надають тимчасовий прихисток тим, хто його вкрай потребує, 2) вирішують подальшу долю юних жертв несприят! ливих умов соціалізації з урахуванням усієї сукупності обставин у кожному конкретномувипадку.

Досвід засівідчує, що всіх дітей, які поступають у притулок, умовно можна поділити на кілька груп:

1.Діти, які тимчасово залишилися без батьківської опіки, оскільки батьки знаходяться під слідством, в розшуку або в місцях позбавлення волі.

2.Діти, батьки яких позбавлені батьківських прав.

3.Діти!сироти, в яких батьки померли і діти, які втратили батьківську опіку через тривале лікування батьків.

4.Діти із сімей, у яких вони зазнавали фізичному чи сексуального на! сильства; із сімей, де діти залишаються бездоглядними не тільки вдень, а й уночі; із сімей, де батьки п’ють і влаштовують дебоші, створюючи умови, небезпечні для життя дитини.

5.Діти вимушених переселенців.

6.Діти, які проживали в аварійних помешканях, або взагалі були поз! бавлені житла.

Притулки для дітей і підлітків є не тільки тим місцем, де вони можуть сховатися від жорстокого поводження з ними, а й отримати кваліфіковану допомогу від соціального педагога, психолога, медичного працівника. Час перебування клієнта в закладі максимально використовується для реабі! літаційної роботи, соціальної адаптації, правової підтримки.

Технологія соціально педагогічної роботи соціального педагога у при тулку для дітей та підлітків. Під час прибуття в притулок постраждалі, насамперед, отримують медичну допомогу. Проходять діагностичне обстеження в дитячій поліклініці. У разі потреби їх зразу ж відправля! ють на лікування в стаціонарні відділення лікарні району чи міста. Уже на цьому етапі соціальний педагог ознайомлюється із станом здоров’я дитини, з характером перебігу її хвороби, з причинами захворювання. Вносить дані медичного огляду в соціальну карту дитини, в якій деталь! но фіксує всю вхідну інформацію про неї. Після цього приступає до вив!

чення сімейних умов життя вихованця, його родинних і соціальних зв’язків (коло спілкування). З цією метою відвідує сім’ю дитини чи підлітка. Вивчає матеріальні умови її проживання, ініціює складання акта обстеження матеріально!побутових умов життя (за трьома підписа! ми), визначає ставлення батьків до сина чи дочки та загальний мораль! но!психологічний клімат у родині.

Досвідроботивпритулку,якстверджує директородногознихО.Піме! нова,засвідчує,щонайчастішедітипоступаютьізхаотичних,низькоорган! ізованих сімей, які знаходяться у глибокій кризі. У таких сім’ях процвіта! ють пиятика, насильство, дебош, розтління дітей, привчання їх до зло!

дійства, обману, прогулювання шкільних занять. Хлопчики і дівчатка у та! ких сім’ях часто не мають навіть власного ліжка і нерідко сплять у дранті просто на підлозі, з якої навіть лінолеум знятий і пропитий горе!батьками.

Зважаючинаважливістьвідвідуваннясоціальнимпедагогомсім’ївихо! ванця, необхідно для організації вивчення умов її життя встановити необ!

хідний контакт із клієнтом чи групою їх. У цьому випадку слово «клієнт» стосується не тільки дитини, а насамперед її батьків та інших членів сім’ї.

О.Піменова на основі рекомендацій психологів пропонує таку такти ку для досягнення взаєморозуміння соціального педагога і клієнта:

1.Бесіду починати з «розминки» – розмови на нейтральні теми. Особ! ливо важливо дотримуватися цього правила, починаючи розмову з підлітками, оскільки вони переживають стадію звільнення від впливу дорослих і насторожено ставляться до будь!яких спроб проникнути у їх внутрішнійсвіт.

2.Продемонструвати співчутливий відзив, висловити розуміння складності ситуації. Чутливість сприяє встановленню контакту, оскіль! киспіврозмовникпочинаєсприйматисоціального педагога як людину, за! цікавлену в його долі.

3.Ставитися до клієнта «як до рідного» – бути природним, щирим, не приглушувати своїх почуттів. Манера спілкування – відкрита, безпосе! редня. Такий спосіб спілкування сприяє нейтралізації негативних емоцій клієнта.

4.Перш ніж вивчити цікаву для соціального педагога проблему, не! обхідно виявити увагу до стану клієнта на момент інтерв’ю.

Вважаємозадоцільне,враховуючивідповіднийсоціально!педагогічний досвід, до цих порад додати ще й такі:

1.Неперебиватиклієнта(цевикликаєвнутрішнєроздратування),дати йому можливість до кінця висловити свої думки, почуття. Пам’ятати, що уважний слухач викликає вдячність і бажання поглибити саморозкриття,

продовжити розмову.

2.У випадку, якщо соціальний педагог не може погодитися із співрозмовником, доцільно використати прийом, розроблений на основі принципу доповнюваності Нільсона Бора. Для цього, уважно вислухавши співрозмовника, зразу необхідно погодитися з ним. Але тут же, не затя! гуючи, слід допомогти йому визначити ті рамки часу, обставин, умов і ситуацій, у яких його думка зберігатиме свою істинність і за якими вона її втрачає. Запропонувати розширити ці рамки за рахунок міркувань со! ціального педагога.

3.У випадку, коли на початку розмови клієнт мовчазний і замкнутий,

знаходиться у позиції «замкнутого кола», відвідувачу також доцільно зай! няти цю позицію. Для цього, сидячи на стільці, можна обняти коліна рука! ми, схрестивши пальці рук «у замку». Згодом із появою в розмові ноток щирості соціальному педагогові можна, демонструючи порив відкритості та щирості, різко роз’єднувати руки, розривати «коло» і цим самим прово!

кувати співбесідника на подібний розрив. Досить часто таке «розірване коло» відкриває дорогу щирості.

Збір соціальним педагогом інформації, яка стосується життя дитини в сім’ї,ставитьчастковозаметувивченнядоцільностітаможливостейповер! нення дитини в сім’ю. Адже, якщо таке повернення з певних причин не! можливе, слід приступати до вивчення питань опіки клієнта найближчими родичами або передачу його в навчальний заклад інтернатного типу, чи в дитячий будинок. Тому для детальнішого вивчення соціального статусу дитини соціальний педагог зв’язується з її родичами, сусідами, школою, службами у справах неповнолітніх, відділеннями кримінальної міліції та іншими установами. Паралельно вирішує питання відвідування вихован! цем школи за умови проживання його в притулку.

З перших днів важливу ділянку роботи соціального педагога складає збір і ведення документації на кожного підопічного та оформлення осо! бових справ. У папку особової справи збираються всі дані про сім’ю, акти її відвідування, свідоцтво про народження (або його копія), соціальний номер, страховий поліс, ощадна книжка, опис майна, рішення суду і копії приговору, запити у різноманітні органи тощо. Зберігаються також доку! менти, які засвідчують надану раніше допомогу і підтримку постражда! лому та передбачуване вирішення його долі.

У подальшій роботі з вихованцем наставник установлює контакти з іншими структурами, що займаються наданням допомоги дітям із небла! гополучних сімей (центрами соціальних служб для молоді, управліннями та відділами у справах сім’ї і молоді, відділами соціального захисту, опі!

кунськими радами, службами у справах неповнолітніх, відділами кримі! нальної міліції, обласними відділеннями Дитячого фонду і товариства ЧервоногоХреста,Асоціаціямимолодіжнихгромадськихорганізацій,бла! годійними фондами, жіночими та релігійними організаціями). У випадку необхідності захисник соціальних прав дитини допомагає директору при! тулку готувати документи для порушення кримінальної справи в інтересах підопічного на усиновлення (удочеріння), встановлення опікунства чи пе! реведення в інший заклад.

Ось приблизний перелік документів, зібраних працівниками одного з притулків Республіки Башкортостан (Російська Федерація), які були по!

кладені в особову справу вихованця перед його відправкою в дитячий бу! динок:

1.Шкільна особова справа. 2.Свідоцтво про народження. 3.Соціальний паспорт.

4.Страховий медичний поліс. 5.Фотографії – 5 шт.

6.Довідка з місця проживання.

7.Рішення суду про позбавлення волі батька. 8.Свідоцтво про смерть матері.

9.Довідка про виділення ділянки батьку, який знаходиться в колонії, під забудову.

10.Оцінка незавершеного будівництва житловою комісією.

11.Постанова про закріплення за дитиною недобудованого будинку.

12.Ощадна книжка для нарахування пенсії через втрату годувальника.

13.Усі документи, що стосуються стану здоров’я.

Тривалість перебування дитини чи підлітка в притулку нормативно обмежується шістьма місяцями. Однак дотримуватися такої норми не зав! жди є можливість. Одним вихованцям для подальшого вирішення їх долі вистачає кілька днів, іншим буває мало одного року. Однак навіть після виходувихованцівзапорігпритулкусоціальнийпедагогнеперериваєспос! тережень за тими з них, які повернулися в сім’ю або потрапили під нову опіку.

Досвід показує, що найчастіше постраждалі повертаються в рідну сім’ю або до одного з батьків. Питання про доцільність повернення дити! ни в сім’ю, як правило, вирішує адміністрація притулку на основі реко! мендацій соціального педагога. Якщо ж висновок фахівця соціально!пе! дагогічної діяльності виявляється помилковим, дитина чи підліток мо! жуть повторно поступати в притулок.

Після направлення вихованця в дитячий будинок, школу!інтернат, сім’ю опікуна чи рідну сім’ю соціальний педагог разом із вихователями відвідує його за місцем проживання і навчання, проводить бесіди з учите! лями, вихователями чи класними керівниками, родичами. Зібрані дані про умови життя дитини і перебіг процесу її соціалізації передає у відділ опіки танагляду.

Альтернативою навчальним закладам інтернатного типу і притулкам для дітей і підлітків є дитячі будинки, організовані за сімейним принципом.

Вонистворюють можливістьдляособистісноорієнтованогосоціально!пе!

дагогічногопроцесувсоціальнійсім’ї,формуютьосновудлясамореалізації дитини!сироти,розвиваютьздатністьдосамостійногобудівництвавласно! го життя. Ідеальна структура такого будинку складається тоді, коли систе! моутворювальними чинниками її є спільне проживання братів та сестер в одній сім’ї, незалежно від їх віку, об’єднаних у соціальні групи не більше

10!12 чоловік у кожній. У цих випадках умови проживання максимально наближаються до сімейних. Вихованці проживають у дитячому будинку до

повного самовизначення у самостійному житті. Часто такі різновікові со! ціальні сім’ї формуються з різних дітей на основі психологічної сумісності. У цьому випадку названі брати і сестри, живучи разом, спільно вирішують назрілі життєві проблеми. Соціальні сім’ї проживають в упорядкованих котеджах, у режимі самообслуговування користуються кухнями і пральня! ми,оснащенимивсімнеобхіднимобладнанням.Післявідвідуванняшколи всі мають можливість для занять у спортивному залі та для фізичної праці у майстернях. Кровні брати і сестри проживають у кімнатах по 2!3 чоловіка. Длякожноготутставлятьіндивідуальнушафу,комодістіл.Успільнійвітальні

– м’які меблі, телевізор, магнітофон. Таким чином, створюються можли! вості як для усамітнення, так і для спілкування з друзями. Широкій оцінці дітьми навколишнього світу сприяє соціальна відкритість дитячого будин! ку. Адже його мешканці відвідують різні школи, засідання гуртків, заняття спортивних секцій, студій тощо. Вони також бувають у сім’ях своїх ровес! ників. У свою чергу, соціально активні ровесники часто приходять до них у гості.

Технологія соціально педагогічної діяльності в дитячому будинку сімей ного типу. Змістову основу цієї діяльності складає ідея традицій сімейно! го виховання. Найповніше вона реалізовується у тих випадках, коли пев! на сім’я включає у свій склад групу вихованців школи!інтернату. У цих випадках у дітей появляються прийомні батьки, які несуть за них повну відповідальність. Таких сімей із кожним роком в Україні з’являється дедалі

більше і більше. Однак поки що вони ще не є визначальними в організації дитячих будинків сімейного типу.

У перші ж дні після організації дитячого будинку і підборі його меш! канцівнаосновівідповідноїпсихолого!педагогічноїдіагностикинеобхідно внестивжиттябудинкудухсім’ї,відповідальностікожногозасамогосебета старшихзаменших.Соціальномупедагогусліддопомогтикожномувихован! цюскласти індивідуальнийрежимднятакимчином,щобвінпередбачавне лишеобслуговуваннясамогосебе,айвиконаннянизки сімейнихобов’язків. Наприклад,старшіпередвідвідуваннямшколимікрорайонуповиннівідвести дошкільниківудитячийсадок.Увільнийвіднавчаннячастасамопідготовки

домашніхнавчальнихзавдань,упродовжякоїстаршінадаютьдопомогумолод! шим,діти,насамперед,оволодіваютьнавичкамисамообслуговуваннязгіднозі своїмвіком.Привчаютьсясамостійнопідтримуватипорядокусвоїхкімнатах, на робочих місцях та на подвірній території. У весняно!осінній період вони працюютьнагородах,щорозташованінаорендованійземлі.Сільськогоспо!

дарськапрацяпоєднуєтьсязпрацеюпідчасканікулназаводах,ворганізаціях

іоб’єднанняхмістатаобласті.Декогоможназадіювативремонтнихбригадах,

організованихЦентрамизайнятості.

Зметою створення позитивних суґестивних комплексів, пов’язаних із ставленням до праці, соціальному педагогу бажано формувати у вихо! ванців доцільні суґестивні установки, змістовною основою для яких мог! ли б слугувати такі висловлювання відомих людей:

! Фізична праця за певних умов є «м’язовою радістю» (Учений!фізіо! логІ.П.Павлов).

! Благо людей у житті. А життя в роботі (Л.М.Толстой).

! Безумовною умовою щастя є праця... Праця фізична, яка дає апетит

іміцний, заспокійливий сон (Л.М.Толстой).

!Без праці немає чистого і радісного життя (А.П.Чехов).

!Правильно жити – значить працювати. Коли машина бездіє, її по! чинає роз’їдати іржа (Французький письменник Альбер Турньє).

Соціальному педагогу у своїй діяльності необхідно відходити від ко! лективістських форм виховання, а натомість орієнтуватися на індивіду! альні корекційні програми розвитку, складені на кожного вихованця. Такі програми розробляються на основі психолого!педагогічної діагностики і спрямовуютьсянарозвитокінтелектуальних,моральних,фізичнихтаволь! ових якостей особистості. Важливу роль у цих програмах грає система до! професійноїпідготовкипідлітків.Зодногобоку,вонапередбачаєнаявність творчих майстерень у дитячому будинку, де вихователі передають свою майстерність вихованцям, а з іншого боку, створюються умови для відвіду!

вання майбутніми професіоналами клубів і гуртків за інтересами, спортив! них, художніх, музичних шкіл тощо.

Соціальний педагог стежить за збереженням здоров’я членів соціаль! ної сім’ї. З цією метою пропагує здоровий спосіб життя, створює навчаль! но!методичний комплекс для педагогічного супроводу оздоровчої роботи, бере участь у створенні матеріально!технічної бази для виконання програ! ми«Здоровасім’я»,налаштовуєвзаємодіюпедагогічного,фізіолого!валео! логічного, психологічного напрямів індивідуальних корекційних програм розвитку вихованців; безпосередньо взаємодіє в рамках медико! психолого!педагогічних консиліумів, а також на рівні соціально!диспет!

черської діяльності.

Соціальний педагог вирішує основні проблеми соціально!правового захисту мешканців дитячого будинку. Основними розділами роботи з со ціально правового захисту є: 1) встановлення юридичного статусу (встанов! лення батьківських прав, позбавлення батьківських прав); 2) забезпечення