СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

висуваються форми її життєдіяльності, спосіб життя, зміст спільнісної та групової свідомості, а також діяльність соціальних інститутів, що покликані не лише здійснювати функцію контролю і управління процесами в молодіжному середовищі, але, перш за все, визначати запити, потреби, інтереси молоді та сприяти створенню належних умов для її ефективного соціального старту.

Одною з провідних у соціології молоді виступає проблема дослідження молодіжної свідомості. При її з'ясуванні слід виходити з того, що свідомість молоді, як спільнісна, так і групова, — це різновиди масової свідомості, які вивчаються соціологами шляхом аналізу її основних форм (лолітико-правової, економічної, екологічної, моральної тощо), які функціонують на когнітивному (або теоретико-пізнавально-му), емоційно-чуттєвому та конативному (або поведінково-му) рівнях.

Окремої уваги заслуговує також з'ясування такого важливого поняття соціології молоді, як молодіжні проблеми. Висловлюється думка, що соціальні проблеми молоді — це не будь-які протиріччя її життєдіяльності, а лише такі, які поглиблюються і свідчать про недостатність існуючих способів їх вирішення, а значить, призводять до появи дезорганізу-ючих процесів у системі «суспільство — молодь». Молодіжні проблеми поділяються на два типи: в першому йдеться про зростаючі вимоги суспільства до молоді, в другому — про особистісні сподівання і прагнення молодих людей та складності з їх реалізацією. Докладніше про це мова піде у третьому питанні теми..

3. Стан дослідження молодіжних проблем та необхідність розвитку соціології молоді в Україні

Як вже зазначалось у попередній частині теми, в Україні соціологія молоді як науковий напрямок до останнього часу ледве жевріла і не мала вагомого практичного значення. Однак за останні часи з'явилась низка спеціальних дослідницьких центрів і осередків вивчення молоді та її проблем (як в межах академічної науки, так і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі. Перш за все слід відзначити появу спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і спорту, а саме Українського науково-дослідного інституту проблем молоді, заходами якого одержані цікаві соціологічні дані, що наводяться у цій темі. Основні напрямки його діяльності полягають у:

• проведенні фундаментальних та пошукових досліджень проблем молодого покоління, актуальних питань молодіжної політики, молодіжного та дитячого руху;

• вивчення процесу соціалізації молоді в період зміни суспільно-економічних відносин;

• дослідження запитів, інтересів молоді, розвитку тенденцій в молодіжному середовищі;

• розробка економічних, соціальних, організаційно-правових механізмів формування і проведення державної молодіжної політики в Україні.

Крім науково-дослідних підрозділів, у структурі інституту створені відділення підвищення кваліфікації працівників комітетів у справах молоді, підготовки працівників соціальних служб для молоді, вечірня жіноча гімназія, економічна школа та школа молодого політика. Остання за три роки свого існування підготувала 536 молодих політиків, які репрезентують 17 молодіжних та громадських організацій, 12 політичних партій в усіх регіонах України.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики велику роль відіграє з'ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на:

• соціальне,

• політичне,

• професійне та

• економічне самовизначення. Складний комплекс проблем, пов'язаний з цими процесами, і досліджує соціологія молоді.

Социология молодёжи

[править]

Материал из Википедии — свободной энциклопедии

Текущая версия страницы пока не проверялась опытными участниками и может значительно отличаться от версии, проверенной 16 июня 2011; проверки требуют 15 правок.

Перейти к: навигация, поиск

Социоло́гия молодёжи — отрасль социологии, изучающая молодёжь как социальную общность, особенности социализации вступающих в жизнь поколений, особенности образа жизни молодёжи, формирования ее жизненных планов, целей и ценностных ориентаций, в том числе профессиональных, социальную мобильность, выполнения различных социальных ролей различными группами молодёжи.[1]

Социологию молодёжи следует отличать от ювенологии — комплексной дисциплины, изучающей молодёжь как социально-возрастную группу и объединяющей социологический, психологический, политологический, культурологический, сексологический, этический и другие подходы.[2]Содержание [убрать]

1 История социологии молодёжи

2 Понятие «молодёжь»

3 Функции молодёжи

4 Примечания

5 Литература

6 Ссылки

[править]

История социологии молодёжи

Карл Маркс и Фридрих Энгельс рассматривали молодежь как каждое новое поколение, наследующее и продолжающее традиции старшего поколения. По их мнению, молодежь с одной стороны продолжает унаследованную деятельность, а с другой стороны благодаря трудовой деятельности видоизменяет старые условия.[2]

Позже, в конце XIX века Эмиль Дюркгейм исследовал особенности и пути вхождения молодёжи в те или иные структуры общества. Впоследствии данные исследования были продолжены американскими (Толкотт Парсонс, Роберт Мертон, Нейл Смелзер и др.), российскими (В. Т. Лисовский, Н. М. Блинов и др.), эстонскими и белорусскими социологами.[1]

[править]

Понятие «молодёжь»

В. Т. Лисовский одним из первых выдвинул само определение молодёжи в 1968 году: «это поколение людей, проходящих стадию социализации, усваивающих образование, профессиональные, культурные и другие социальные функции». Игорь Кон определял молодёжь как социально-демографическую группу, выделяющуюся на основе совокупности возрастных характеристик, особенности социального положения, и обусловленную социально-психологическими свойствами.

Основаниями для выделения молодёжи в отдельную группу стали: возраст, статус, ролевые функции. Однако, до сих пор не существует единого мнения по поводу возрастной границы. В Древнем Китае молодёжь составляли лица до 20 лет, Пифагор же определял молодость в рамках от 20 до 40 лет, называя это «Лето жизни».

На международном симпозиуме, проведённом в 1965 году в Москве, было дано определение юношеского возраста: 17 — 21 год для юношей и 16 — 20 лет для девушек. Однако современные учёные считают, что границы весьма условны и примерно молодёжь можно определить в возрасте от 13 до 30 лет. Весь этот интервал можно поделить на 3 подраздела:

подростки до 18 лет

молодёжь в возрасте от 18 до 24 лет

молодые взрослые от 24 до 30 лет.

[править]

Функции молодёжи

Молодёжь, в силу своих особенностей, выполняет особые социальные функции[1], порой противоречивые и не однозначные. Таким образом, молодёжь:

наследует достигнутый уровень развития общества и государства;

является, с одной стороны, главным участником социальной мобильности экономической инициативы, с другой — демонстрирует неполное включение в социально-политические отношения;

как социальный слой — является источником социально-экономического возрождения страны.