2.3 Висновки за розділом.

Можна сказати, що твори Наталени Королеви, у котрих так чи інакше змальована ранньохристиянська тематика, позначені філософічністю, глибинністю морально-етичної проблематики, і тим вони залишаються актуальними для багатьох поколінь.

О.Мишанич про творчість Н. Королеви зауважив : «вона внесла в українську прозу нові теми з античного і європейського світу, успішно продовживши традиції Лесі Українки. В цьому найбільша її заслуга» [22; с.59].

Н. Королева знайшла в українській літературі свій індивідуальний художній світ, для якого є характерним поєднання східної і західної культур, язичництва і християнства, з’єднання романського, арабського, греко-римського, візантійського і слов'янського стилів. Як вчений - археолог, ерудит, людина новітньої європейської культури, пишучи твори на світові теми, Н. Королева зовсім не переслідувала пізнавальні і популяризаторські цілі. В центрі її уваги - людина та її духовний світ. Герої творів письменниці - біблійні люди, античні і міфологічні постаті, лицарі, винахідники, яких об'єднує жадоба знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові. Проте на яку тематику авторка б не писала, її завжди цікавило людське буття - духовність і культура як окремих особистостей, так і цілих цивілізаційних груп. А той факт, що вона була ще і археологом, робить її погляди зрозумілими.

Висновки

В першому розділі мною було простежено яких змін набувала українська література кінця 19-початку 20 ст. і яке місце в ній посідала іспанська письменниця Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелла-Наталена. Цей період відзначився приходом в літературу нової доби - доби модернізму. До України модернізм прийшов із Франції, до речі, де і починала писати Н. Королева свої твори. Часом зародження модернізму вважають сімдесяті роки 19 століття. В цю добу письменники відходять від традиційних тем, ідей, мотивів, образів; більше уваги приділяється до внутрішньої боротьби героя; використовуються художні прийоми, яких раніше не було в літературі. Твори стають більш ліричними, а символи використовуються, як засоби пізнання світу. В українську літературу приходить така творча постать, як Наталена Королева. Вона майстерно поєднує те, про поєднання чого раніше навіть мови не могло бути. Вона використовувала самобутні стилістичні прийоми та засоби, впровадила до української літератури нові теми, проблеми, по новому виклала написаний матеріал. Письменниця показала тенденції доби модернізму, і тим самим показала іншим, що не можна брати у рамки свою уяву, коли можна використовувати її в тих, чи інших жанрах.

Другий розділ курсової роботи присвячений життю та творчості Наталени Королеви в період знайомства та подружнього життя з Василем Королівом-Старим.

Перше оповідання українською мовою було надруковане у Відні. Поштовхом до писання творів українською мовою для Наталени Королеви була, звичайно, порада і підтримка близької людини - Василя Короліва-Старого, проте вона була цілком підготовлена до цього важливого кроку внутрішньо, свідомо прийшла в українську літературу, визнаючи при тому, що ні походженням, ні родом не є українкою, що її психіка розвивалась не на Україні. Її знайомство з Україною було досить поверховим: письменниця майже не жила серед українського народу і не мала можливості глибоко осягнути його ментальність. Опрацьовуючи історичні та біблійні теми, письменниця свідомо обходила теми української історії, але намагалася якимись невидимими гранями пов'язати світ стародавніх Скіфії, Русі і України з світом античності і середньовіччя. Як вчений-археолог, людина новітньої європейської культури, пишучи твори на світові теми, Н. Королева зовсім не переслідувала пізнавальні і популяризаторські цілі. В центрі її уваги знаходилася людина та її духовний світ. Її героїв об'єднує жадоба до знань, пошук істини, утвердження високих ідеалів загального добра, братерства і любові. За зовнішньою оболонкою світових тем творів Н. Королеви бачимо те, основне, що є наслідком болісних шукань письменниці, виявом її високого благородства, чистоти і шляхетності. Письменниця свідомо окреслила й тематику своєї творчості, і її жанрово-стильові параметри в зрілому віці. Вона писала про те, що добре знала завдяки науковим історико-археологічним студіям, про те, що спостерігала протягом життя.

Творчу спадщину літераторки становлять історичні романи, повісті, збірки літературно опрацьованих легенд. У своїх творах вона прагнула довести невід’ємність української культури від загальноєвропейської. Розмаїття художньої спадщині Н. Королеви є закономірним для її літературного хисту, бо розглянуті в другому розділі твори, дають право стверджувати, що письменниця володіла даром доречно застосовувати різні прийоми, засоби та жанрові форми. Перевага кожного з них зумовлена авторським ідейним задумом. Оптимальне використання різнопланових прийомів і засобів у гармонічному поєднанні з багатогранністю стилю є основою неповторної мистецької манери письменниці. Таким чином, художні пошуки й відкриття Наталени Королеви збагатили вітчизняну автобіографічну й християнську прозу своєрідними стилістичними прийомами й засобами, реалізували нову тематику, модернізували манеру викладу, відтворили образи емансипованих героїв. Тому постать Н. Королевої та її спадщина посідають одне з вищих місць у вітчизняному літературному процесі першої половини 20 століття.

У роботі зроблено висновок про подвійне авторське світобачення. Через християнський міф і сприймання його давніми римлянами та юдеями Н.Королева намагалася відтворити їх світогляд. Це дало літераторці змогу апелювати не лише до релігійної, а й до світової історії, бо письменниця одночасно виступала в ролі історика та філософа.

Наталена Королева - дуже творча особистість, з особливою манерою написання творів. Спадщина Н. Королевої заслуговує на ретельне вивчення не тільки у вищих навчальних закладах, а й у середніх школах, бо проза літераторки дає можливість направити юного читача у світ вічних цінностей.