Билет №11

1. Дати характеристику техніки фізичних вправ.

У кожному довільному русі є рухове завдання і спосіб, яким дане завдання вирішується. Ті способи виконання фізичних вправ за допомогою яких рухове завдання вирішується доцільно, з щодо більшою ефективністю, прийнято називати технікою фізичних вправ.

Термін «техніка» відноситься не до всіх вправ, а тільки до найбільш ефективним, сформованим з урахуванням закономірностей рухів. Сама техніка не залишається незмінною. Вона безперервно удосконалюється і оновлюється, Сучасні наукові позиції висувають тезу про існування багатьох видів техніки: зразковою, доцільною, початковою, перехідною, досконалою. Зразкова техніка є ідеальною узагальненою моделлю раціональної системи рухів для вирішення даного рухового завдання. Доцільною буде індивідуальна для кожного спортсмена техніка, що є пристосуванням зразкового варіанту до його індивідуальних особливостей. Початковий або спрощений варіант техніки. Це метання гранати з місця. Критерієм раціональності техніки при маком підході виступає рівень відносної ефективності: порівнюються конкретні дії конкретних виконавців, еталоном визнається дія переможця. Початкова техніка винна зміниться перехідною, потім зразковою, а там, як правило, зразкова техніка виявляється застарілою і її треба міняти на сучасну і так далі.

Частини техніки. Розрізняють основу техніки рухів, і визначальну ланку і деталі. Основа техніки – це необхідний склад рухів, узгоджених в часі і просторі необхідних для вирішення рухового завдання певним способом.Визначальна ланка техніки – це найбільш важлива, раціональна частина даного способу виконання рухового завдання. Наприклад, для стрибків у висоту з розгону основною ланкою техніки буде відштовхування, сполучене з швидким і високим махом ногою; для метання – фінальне зусилля; для підйому розгином на гімнастичному снаряді – своєчасне і швидке розгинання в тазостегнових суглобах. Виконання основної ланки відбувається в порівняно короткий проміжок часу і вимагає великих м'язових зусиль.Деталі техніки – це другорядні особливості рухи, що не порушують його основного механізму. Деталі техніки можуть бути різними у різних спортсменів і в основному залежать від їх індивідуальних особливостей (наприклад, виконання махового руху сильне або слабо зігнутою ногою при стрибках у висоту і так далі). Правильне використання індивідуальних особливостей характеризує індивідуальну техніку, яка для даної особи є досконалою.Фази фізичної вправи:У дидактичних і наукових цілях в цілісній дії визначають фази або частини, наступні в часі один за одним. Фази – це деталі якої-небудь частини вправи. Кожна фаза ділиться на складові її елементи. Елементи – це рухи однієї частини тіла при виконанні вправи.У кожному ациклічному русі можна виділити 3 фази: підготовчу, основну і завершальну. Всі три фази взаємозв'язані, протікають злито і обуславливают один одного. Значення підготовчої фази полягає в створенні найбільш вигідних умов для виконання рухів в основній фазі. До цих умов відноситься замах (у метаннях); розгін; полуприсед (у стрибках х.г.).

2. Особливості календарного-тематичного планування на семестр.

Планування – це складання методично обгрунтованого документа в цілях систематизації навчання і виховання на основі закономірностей фіз. виховання.

Планування припускає спрогнозувати результат навчання, отримати результат, проаналізувати його і внести відповідні коректування.

Види планування:перспективне( програми), поточне (на навчальний рік,півріччя),оперативне( на кожний урок аба серію уроків).

Особливості кал.-тем. планування

На основі річного плану складається тематична робоча програма, в якій передбачається послідовність проходження учбового матеріалу в порядку ускладнення учбового матеріалу.

У практиці використовуються текстові і графічні варіанти, які широко представлені в методичній літературі.

Найбільш спрощеним і інформативним є графічний план, в якому з лівого боку графіка розміщується основний зміст програми, а з правою вказані номери уроків і хрестиками (або по етапах формування рухових умінь і навиків ставляться букви) наголошується на яких уроках і що вивчатиметься.

3. Педагогічна майстерність, її структура. Гуманістична спрямованість особистості вчителя в теорії і практиці В.Сухомлинського.

Майстерність учителя можна розглядати як найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо ми характеризуємо якість результату), як вияв творчої активності особистості педагога (характеризуємо психологічний механізм успішної діяльності). Коли ж ми прагнемо усвідомити витоки розвитку майстерності, зрозуміти шляхи професійного самовдосконалення, доцільно сформулювати визначення цієї педагогічної категорії так: педагогічна майстерність — це комплекс властивостей особистості, що забезпечує самоорганізацію високого рівня професійної діяльності на рефлексивній основі.

До таких важливих властивостей належать гуманістична спрямованість діяльності вчителя, його професійна компетентність, педагогічні здібності і педагогічна техніка. В цьому визначенні слід наголосити на таких особливостях:

1) педагогічна майстерність у структурі особистості — це система, здатна до самоорганізації, системотвірним чинником є гуманістична спрямованість;

2) підвалиною професійної майстерності є професійна компетентність (спрямованість і професійні знання становлять той кістяк високого професіоналізму в діяльності, який забезпечує цілісність системи, що самоорганізовується);

3) педагогічні здібності забезпечують швидкість самовдосконалення;

4) техніка, що спирається на знання і здібності, дає змогу виявити внутрішній потенціал учителя, гармонізуючи структуру педагогічної діяльності.

Усі складники педагогічної майстерності взаємопов'язані, їм властивий саморозвиток, а не лише зростання під впливом зовнішніх чинників.

Отже, щоб учитель діяв творчо, самостійно виважуючи результати своєї діяльності і коригуючи засоби з орієнтацією на мету, він повинен мати певне внутрішнє опертя, певні властивості, риси, розвиток яких забезпечить професійний саморозвиток педагога, а через нього — і розвиток учня.

Василь Сухомлинський (1918—1970) — педагог, засновник гуманістичної, новаторської педагогіки. У роботах В. О. Сухомлинського розкривається ідеальна модель гарного вчителя високого рівня педагогічної культури, якому властиві гуманізм, духовність, громадянськість, загальна культура, інтелект, якості дослідника, творчий підхід до справи, здатність до самовдосконалення, і подається всебічна характеристика складових педагогічної культури, показується їхнє переплетіння і взаємозв’язок. За думкою сучасних дослідників, проблеми педагогічної майстерності у творчості В. О. Сухомлинського розглядаються як єдність особистісних якостей педагога, його освіченості і володіння педагогічною технікою, а структура збагачується такими компонентами, як педагогічний оптимізм, характер духовного спілкування, широта емоційного діапазону вчителя, інші. Головний критерій оцінки культури праці вчителя великий педагог бачить в умінні пробудити в дітях інтелектуальні почуття, радість пізнання і визначає ряд умов для їх розвитку.