- •Билет №1
- •Особливості організації
- •Билет №2
- •Билет №3
- •Билет №4
- •Билет №5
- •Билет №6
- •Билет №7
- •1. «Національна спортивна класифікація».
- •2. «Державні тесті і нормативи оцінки фізичної підготовленності населення Україні».
- •Билет №8
- •Билет №9
- •Билет №10
- •3. Класифікація фізичних вправ за значенням для вирішення освітніх завдань.
- •Билет №11
- •Билет №12
- •Билет №13
- •Билет №14
- •Билет №15
- •Билет №16
- •III. Оцінка рівня розвитку рухових якостей
- •IV. Оцінка организаторскіх, інструкторських навичок
- •Билет №17
- •Вербальні засоби спілкування
- •Невербальні засоби спілкування
- •Билет №18
- •Билет №19
- •Билет №20
- •Билет №21
- •Билет №22
- •Билет №23
- •Билет №24
- •Билет №25
- •Билет №26
- •Билет №27
- •Билет №28
- •Билет №29
- •Билет №30
Билет №1
1. Теорія і методика фізичного виховання як наукова і навчальна дисципліна.
Теорія і методика фізичного виховання як профілююча наукова і учбова дисципліна формує систему фундаментальних знань, яка визначає рівень професійної діяльності в області фізичного виховання. Глибока теоретична підготовка дозволяє вчителеві направлено освоювати нові відомості, критично сприймати ті або інші положення, правильно оцінювати роль суміжних наукових дисциплін в реалізації завдань фізичного виховання. Створювати основу для особистої педагогічної творчості.
Кожна область знань, як конкретна наукова і учбова дисципліна володіє своїм, тільки їй властивим предметом вивчення, тобто об'єктом і суб'єктом дослідження. Накопичені в результаті вивчення зведення формуються в певну систему і утворюють певну учбову дисципліну – предмет викладання.
У науці про фізичне виховання під об'єктів дослідження розуміється той або інший педагогічний чинник (система фізичних вправ, метод навчання і так далі), що вивчається, а під суб'єктом – людина, його реакція на виконання фізичних вправ. Таким чином в педагогічному дослідженні об'єкт вивчення не може існувати ізольовано від суб'єкта, і навпаки.
Предметом вивчення теорії фізичного виховання є встановлення загальних закономірностей фізичного виховання як педагогічного процесу. Під загальними закономірностями розуміються такі, які властиві в рівній мірі фізичному вихованню будь-яких контингентів населення: дітей і дорослих; початківців займатися фізичними вправами і кваліфікованих спортсменів.
Предметом вивчення методики фізичного виховання є встановлення приватних закономірностей фізичного виховання і реалізації загальних закономірностей в педагогічному процесі, що має конкретну спрямованість (методики загальної професійної фізичної підготовки, методика спортивної підготовки). Усередині кожної методики існують приватні методики. Різноманітність їх відповідає типовим різновидам контингенту тих, що займаються: їх віку, підлозі, професійній приналежності і спортивній спеціалізації (методика фізичного виховання дітей шкільного віку; методики фізичного виховання жінки і так далі). Методики окремих спортивно-педагогічних дисциплін (методики викладання гімнастики, спортивних ігор і ін.) утворюють самостійні наукові і учбові дисципліни.
Як теорія, так і методика не можуть існувати і розвиватися ізольовано. Теорія фізичного виховання є динамічною системою найбільш сучасних наукових положень, що відображають суть фізичного виховання. Вона створює фундамент для вдосконалення процесу фізичного виховання, узагальнюючи приватні закономірності і роблячи їх надбанням конкретних методик.
Методики у свою чергу створюють базу для теоретичних узагальнень, а реалізовуючи закономірності у вигляді систем педагогічних рекомендацій, перетворюють загальні теоретичні положення на описи конкретних дій вчителя і учнів. Через методики фізичного виховання здійснюється перетворення суспільного надбання (загальних теоретичних положень) на особисте (зміцнення здоров'я, придбання умінь і так далі). Таким чином, кожна методика не тільки використовує загальні закономірності для розробки конкретних рекомендацій, але і встановлює приватні закономірності, властиві педагогічному процесу з даним контингентом тих, що займаються.
Все це зумовило існування обох учбових дисциплін під однією назвою – теорія і методика фізичного виховання. По характеру предметів вивчення вони входять в систему педагогічних наук і як будь-яка педагогічна дисципліна обгрунтовує свої положення соціальними, психологічними і біологічними чинниками.
Резюме:
1. Теорія фізичного виховання є наука про загальні закономірності, що визначають зміст і форми побудови фізичного виховання як педагогічно організованого процесу, органічно включеного в загальну систему виховання людини.
Вона пізнає загальні закономірності, по яких в системі виховання відбувається управління фізичним розвитком людини і його фізична освіта. Це і визначає специфіку предмету теорії фізичного виховання. Разом з тим вона вивчає закономірні зв'язки фізичного виховання з інтелектуальним, етичним, естетичним, трудовим вихованням.
2. А методика фізичного виховання реалізує загальні закономірності в конкретному педагогічному процесі професійній фізичній підготовці і так далі
3. Теорія фізичного виховання прагне розкрити закономірне, відокремивши істотне від неістотного, необхідне від випадкового, прогресивне від віджилого з тим, щоб озброїти практику науковим керівництвом до дії.
2. Завдання та особливості організації позашкільної роботи в системі фізичного виховання школярів.
ЗАВДАННЯ залучити
якомога більше школярів в систематичне
заняття фізичними вправами; сприяти
організації корисного дозвілля; сприяти
зміцненню здоров'я; підвищувати
рівень фізичної підготовки; визначати
спортивну класифікацію; формувати
інструкторські і суддівські навики.