2. Міжпредметна інтеграція

Дисципліни	Знати	Вміти
Нормальна анатомія	Анатомію верхньої та нижньої щелепи	Обстежити порожнину рота беззубих хворих, визначити границі протезного поля
Ортопедична стоматологія	Знати ступені піддатливості слизової оболонки	Визначити, який відби­ток в залежності від ступеню піддатливості слизової оболонки потрібно отримувати

Зміст теми заняття

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВІДБИТКИ ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

Для досягнення хорошої фіксації, стабілізації та рівноваги повних знімних зубних протезів необхідно досягти крайового прилягання протеза та створення максимального замикального клапана. Досягнути цих необхідних умов можна за допомогою функціональних відбитків. Функціональним відбитком називається відбиток, який відображає стан тканин протезного ложа під час функції. Родоначальником використання функціональних відбитків вважається Шротт (1864). Метод Шротта не отримав широкого застосування через свою складність, тим більше, що для хорошої фіксації протеза немає необхідності знімати функціональний відбиток із використанням усіх органів ротової порожнини, а достатньо провести кілька функціональних проб. Тому функціональним відбитком вважають відбиток, який отримано індивідуальною ложкою і краї якого сформовано за допомогою спеціальних функціональних проб. У практичній діяльності лікаря стоматолога-ортопедр доцільно користуватися робочою класифікацією відбитків, запропонованою Є.І. Гавриловим (1985)

Класифікація і методики отримання відбитків

Класифікація по Оксману

І тип	ІІ тип	ІІІ тип	IV тип
Отримувати анатомічний відбиток	Отримувати функціонально-присмоктуючий погружаючий	Отримувати функціонально-присмоктувальний компресій­ний	Отримувати функціонально-присмок­туючий комбінова­ний чи деференційний

Методика отримання функціональних відбитків

Основною метою даного етапу лікування повної відсутності зубів на щелепах є, безумовно, створення кругового замикаючого клапана, який буде забезпечувати добру фіксацію протеза. Цієї мети можна досягнути використанням індивідуальних ложок, способи виготовлення яких описані раніше, та методиками оформлення функціональних країв відбитка. Формування функціонального краю ложки можливо за наступними методиками. За допомогою пасивних рухів, шляхом функціональних проб та за допомогою власне функціональних рухів. Метод оформлення функціонального краю ложки розробив вперше Шротт. За допомогою пасивних рухів лікар проводить сам оформлення функціонального краю ложки. Але лікарю важко оптимально підібрати розмах рухів для кожного хворого. Ця методика досить суб’єктивна, а значить і в певній мірі неточна.

Недосконалість методики з використанням пасивних рухів для оформлення функціонального краю ложки побудило вчених шукати інший шлях вирішення цього питання. Слід нагадати таких вчених як Фіш, Слек, Свенсон. А також роботи Гербста, який в 1957 році описав повний комплекс проб для формування країв індивідуальної ложки та функціонального відбитку. Гербст врахував те, щоб кожна функціональна проба включала в себе рухи губ, язика, акт ковтання, відкривання рота. Він доказав, що за допомогою функціональних проб, цілеспрямованого оформлення країв індивідуальної ложки та майбутнього функціонального відбитку можна створити круговий замикаючий клапан.