Класифікація раку легенів:

І. Клініко-анатомічна класифікація раку легенів, що не втрачає значення і нині, хоча за кордоном (за винятком країн СНД) практично не застосовується.

1. Центральний рак — (ендобронхіальний, перибронхіальний, розгалуже­ний). Пухлина локалізується у головному, часточковому або сегментарному бронху.

2. Периферійний рак розвивається з епітелію субсегментарних бронхів, бронхіол (сфероподібний, пневмонієподібний, рак Пенкоста — верхівки ле­гені).

3. Атипові форми (медіастинальний рак, міліарний карциноматоз, мозко­ва, кісткова, печінкова форми), зумовлені особливостями росту та метастазу­вання.

ІІ. Морфологічна класифікація — наведена вище (див. Міжнародну гісто­логічну класифікацію пухлин легенів та плеври).

У клінічній практиці широко застосовуються поняття „недрібноклітинний рак легенів" (НДРЛ) та „дрібноклітинний рак легенів" (ДРЛ) внаслідок відмінностей цих пухлин за походженням, перебігом, методами лікування і прогнозом. Поширене також розподілення плосколітинного раку й аденокар­циноми на високо-, помірно- та низькодиференційовані типи.

Плоскоклітинний рак легенів зустрічається у 40-50% випадків, аденокар­цинома — у 20-30% та дрібноклітинний рак — у 20—25% випадків.

Класифікація за системою ТNМ (6 видання, 2002 р.).

Клініка раку легенів:

За наявності раку легенів клінічні симптоми, зумовлені пухлиною, тісно переплітаються з симптомами супутніх ускладнень. Клінічна картина захво­рювання визначається здебільшого клініко-анатомічною формою пухлини.

Первинні (місцеві) симптоми — кашель, задишка, біль у грудях, кровохаркання.

Вторинні симптоми — з'являються унаслідок супутніх запальних усклад­нень, регіонарного або віддаленого метастазування, інвазії прилеглих органів.

Загальні симптоми — слабкість, утомлюваність, нездужання, зниження апетиту, зумовлені загальним впливом на організм пухлини, що розвивається.

Паранеопластичні симптоми (синдроми) — остеоартропатія, синдром Кушинга, мігруючий тромбофлебіт, нейро- та міопатії тощо.

Відомо, що між появою пухлини і початком її клінічного прояву проходить 2-3 роки.

Центральний рак легенів:

1. Кашель(Спочатку він сухий; із наростанням обтурації бронха кашель супроводжується виділенням слизистого або слизисто-гнійного мокротиння.),

2. кровохаркання(виявляється у вигляді прожилок крові в мокротинні або дифузного його забарвлення. На пізніх стадіях захворювання мокротиння набуває вигляду малинового желе.),

3. задишка(виражена тим більше, чим біль­ший просвіт ураженого бронха),

4. біль у грудній клітці, підвищення температури тіла, пітливість, загальна слабкість.

Найбільш характерною рисою у клінічній картині центрального раку ле­гені є ознаки обтураційної пневмонії.

У чоловіків віком понад 45 років, які курять, розвиток рецидивної пнев­монії дозволяє припустити рак легені.

На пізній стадії клінічна картина центрального раку ускладнюється симптомами поширення процесу за межі легенів із залученням у процес плеври, зворотного або діафрагмального нерва, а також метастазами у віддалених лімфатичних вузлах та органах.

Периферійний рак легенів:

1. тривалий час перебігає без клінічних симптомів і клінічно розпізнається пізно.

2. Перші симптоми з'являються лише тоді, коли пухлина поширюється і переходить на сусідні структури. Найбільш характер­ними симптомам:

   1. біль у грудній клітці та задиш­ка. Коли пухлина поширюється на бронх і звужує його просвіт, клініка пери­ферійного раку стає подібною до такої центрального раку. Проте, на відміну від центрального раку, під час рентгенологічного дослідження на тлі ателекта­зу виявляється тінь самої пухлини.

   2. За наявності периферійного раку верхівки легені може спостерігатися симптомокомплекс, описаний Пенкостом (H.Pancoast) у 1924 р. (біль у ділянці плечового суглоба і плеча, атрофія м'язів передпліччя, синдром Горнера). Рентгенологічними особливостями цієї форми варто вважати локалізацію пухлинного вузла в ділянці верхівки, порівняно швидке проростання плеври, деструкцію І—II ребер, а іноді і поперечних відростків хребців.

   3. Пневмонієподібний рак розвивається у результаті поширення по легенях периферійного раку або за одночасної появи численних первинних пухлин­них вогнищ у легеневій паренхімі та злиття їх у єдиний пухлинний інфільтрат. За морфологічною будовою це частіше високодиференційована аденокарци­нома. Ця форма не має якихось особливих клінічних ознак. Спочатку її може характеризувати сухий кашель, потім з'являється мокротиння, спочатку незначне, в'язке, далі — рідке та пінисте.

Крім центральної і периферійної форм раку легенів спостерігаються й ати­пові форми (кісткова, мозкова, печінкова, шлунково-кишкова, медіастиналь- на тощо). До атипових форм раку легені відносять ті досить рідкісні випадки, що клінічно проявляють себе картиною метастатичного ураження одного з віддалених органів за відсутності ознак патології легенів.

Кісткова форма:

• симулює первинну пухлину кістки. Мозкова, печінкова, шлунково-кишкова форми мають аналогічний характер.

Медіастинальна форма:

• болем за грудниною,

• розпиранням,

• задишкою.

• Пізніше приєднується ціаноз, набряк шиї, розширення вен передньої грудної стінки — так званий синдром верхньої порожнистої вени.

Серед відомих синдромів раку легені важливим є гіпертрофічна остеоартропатія (синдром Пера—Марі—Бамбергера). Гіпертрофічна остеоартропатія виявляється болем у суглобах, частіше колінних та надп'ятково-гомілкових, і довгих трубчастих кістках, появою щільних набряків м'яких тканин у цих місцях. Під час рентгенографії спостерігається стовщення періосту діафізів довгих трубчастих кісток, але рентгенологічних змін суглобів немає. Клінічні прояви остеоартропатії нерідко виникають раніше, ніж місцеві прояви раку легені. Видалення пухлини призводить до швидкого зворотного розвитку симптомів остеоартропатії. Появу синдрому на тлі раку легені позв'язують із підвищенням рівня естрогенів. Іншим проявом високої продукції естрогенів у разі раку легені є гінекомастія, що характеризується звичайно двобічним збільшенням грудних залоз у чоловіків. Часто гінекомастія супроводжується гіпертрофічною остеоартропатією. Паранеопластичні прояви зустрічаються у 5% хворих на рак легені.