Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
тесты терапия.doc
Скачиваний:
47
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
194.05 Кб
Скачать

А. Тестові завдання для перевірки готовності до вивчення теми:

1. Чим відрізняється клінічна лікарня від звичайної?

1. В клінічній лікарні одночасно мають бути відділення терапевтичного, хірургічного та педіатричного профілю.

2. Тим, що поряд з лікувальною роботою проводиться дослідження медикаментозних засобів робота.

3. Тим, що поряд з лікувальною роботою проводиться навчання студентів.

4. Клінічна лікарня відрізняється більшою кількістю ліжок.

5. У звичайній лікарні, на відміну від клінічної, обмежений перелік інструментальних та лабораторних обстежень.

2. Яка маса тіла вважається нормальною для людини зростом 180 см?

1. Не менше 65 кг.

2. Близько 80 кг.

3. 65–70 кг.

4. Не більше 95 кг.

3. Що таке медична деонтологія?

1. Наука про моральні обов’язки медика в процесі професійної діяльності.

2. Правила вірного призначення медикаментозного лікування.

3. Наука про вірний вибір необхідного обсягу діагностичних заходів.

4. Правила належного підтримання режиму перебування хворих у лікарні.

5. Наука про організацію надання невідкладної медичної допомоги.

4. У приймальне відділення хірургічного стаціонару родичі привезли пацієнта із проявами серцевого нападу. Медичний персонал відділення надав родичам хворого адресу кардіологічної лікарні та направив хворого до неї. Які дії мали здійснити співробітники приймального відділення?

1. Медперсонал поступив абсолютно вірно, оскільки в хірургічному відділенні немає умов для кваліфікованої кардіологічної допомоги.

2. Медперсонал поступив вірно, оскільки надаючи допомогу непрофільному хворому вони могли пропустити хірургічного пацієнта.

3.Медперсонал поступив не вірно, хворого слід було госпіталізувати та лікувати у стаціонарі, незалежно від його профільності, до одужання.

4. Медперсонал поступив не вірно, слід було надати хворому невідкладну допомогу та викликати спеціалізовану кардіологічну бригаду для доправлення пацієнта у кардіологічне відділення.

5. Медперсонал поступив не вірно, слід було одразу відправити хворого до профільного відділення на транспорті лікарні.

5. Що являє собою антропометричне дослідження?

1. Дослідження частоти дихання та властивостей пульсу.

2. Вимірювання зросту, маси тіла, обхвату грудної клітки.

3. Вимірювання артеріального тиску та пульсу.

4. Проведення інструментального дослідження стану серцево-судинної системи.

5. Вимірювання температури тіла.

6. Який, на вашу думку, найбільш прийнятний засіб для санітарного прибирання лікарняних палат?

1. Дистильована вода.

2. Медичний спирт.

3. Розчин хлорного вапна низької концентрації.

4. Розчин йоду низької концентрації.

5. Розчин брильянтового зеленого низької концентрації.

7. Як часто, на Вашу думку, мають провітрювати лікарняні палати?

1. Не повинні провітрюватись, оскільки може виникнути протяг.

2. Не менше 1 разу на тиждень.

3. Не частіше 1 разу на 2–3 дні.

4. Не рідше 2 разів на день.

5. Вікна повинні бути відкритими постійно – і взимку, і в літній період.

8. Яка частота пульсу вважається нормальною.

1. до 60 ударів за хвилину.

2. 60–90 ударів за хвилину.

3. 80–100 ударів за хвилину.

4. 60–80 ударів за 10 хвилин.

5. 80–100 ударів за 10 хвилин.

9. Чим вимірюється зріст пацієнта?

1. Лінійкою.

2. Сантиметром.

3. Ростоміром.

4. Кутовим вимірювачем.

5. Планшетою з позначками довжини.

10. Що потрібно розуміти під поняттям „преморбідний стан”?

1. Проміжний стан між здоров’ям і хворобою.

2. Реабілітаційний етап розвитку хвороби.

3. Етап найбільш виражених ознак захворювання.

4. Етап одужання.

5. Етап після одужання.

11. Що означає поняття „здоров’я”?

1. Відсутність хвороби.

2. Відсутність фізичних вад.

3. Високий рівень фізичної і розумової працездатності.

4. Висока активність адаптаційних резервів організму.

5. Стан фізичного, духовного і соціального благополуччя.

12. Які із зазначених чинників належать до зовнішніх факторів ризику захворювань людини?

1. Обтяжена спадковість.

2. Порушення режиму харчування.

3. Схильність до алергічних реакцій.

4. Зниження парціального тиску в крові.

5. Розлади з боку нервової системи.

Матеріали для самоконтролю:

А. Тестові питання:

  1. Хворий, який перебуває на лікуванні у клініці, під час прогулянки вийшов за межі території парку лікарні. Як кваліфікувати таке порушення.

  1. Хворий порушив внутрішній розпорядок роботи клініки.

  2. Хворий порушив лікувально-охоронний режим.

  3. Хворий порушив санітрано-гігієнічний режим лікарні.

2. Санітарка під час прибирання туалентної кімнати виявила відсутність склянки з просвітленим розчином хлорного вапна, про що голосно сповістила чергову медичну сестру, яка знаходилась у протилежному кінці коридору. Який режим порушила санітарка?

1. Санітарно-гігієнічний.

2. Лікувально-охоронний.

3. Лікарняний.

3. В тиху годину медсестра зайшла до палати і голосно зауважила хворому за несвоєчасний прийом ліків. Чи правильно вона поступила? Якщо ні, то який режим в

1. Медсестра поступила абсолютно правильно, бо своєчасне приймання ліків – основа вдалого лікування.

2. Ні, медсестра не права, вона грубо порушила лікувально-охоронний режим.

3. Ні, медсестра не права, вона порушила санітарно-гігієнічний режим.

4. Як часто слід проводити гігієнічне прибирання палат?

1. Один раз.

2. Двічі на добу.

3. Три рази на добу.

4. Два рази на тиждень.

5. Кожного разу після виявлення забруднення.

5. Яка максимальна кількість ліжок може бути розміщена у лікарняній палаті?

1. 4 ліжка.

2. 6 ліжок.

3. 8 ліжок.

4. 12 ліжок.

5. Встановлюється керівництвом лікарні.

6. Визначте оптимальну температуру в лікарняній палаті терапевтичного відділення:

1. 16–17 С.

2. 18–20 С.

3. 21–25 С.

4. 24–26 С.

5. Залежить від уподобань пацієнтів.

7. Який норматив площі ( із розрахунку на одного хворого) в лікувальній палаті?

1. 3 м2.

2. 5 м2.

3. 7 м2.

4. 10 м2.

5. 12 м2.

8. Який із розчинів застосовується для дезінфекції ванни після санітарної обробки хворого?

1. 0,5% розчин карбофосу.

2. 0,5% розчин хлораміну.

3. 0,5% просвітлений розчин хлорного вапна.

4. 3 % перекис водню.

5. 80% етиловий спирт.

9. Яким термометром вимірюється температура води гігієнічної ванни?

1. Ртутний медичний термометр.

2. Термоментр на рідких кристалах.

3. Спиртовий термометр у футлярі.

4. Електротермометр.

10. Якою повинна бути температура гігієнічної ванни?

1. 31–32 С.

2. 33–34 С.

3. 35–36 С.

4. 38–40 С.

5. 41–42 С.

11. Як запобігти утворенню пари підготовці гігієнічної ванни

1. Вимкнути вентиляцію.

2. Підвісити над ванною відкритий посуд із соляною кислотою.

3. Готувати ванну шляхом послідовного наливання холодної, а потім гарячої води.

4. Розвісити над ванною сухе простирадло.

5. Відкрити двері для утворення протягу.

12. Яка оптимальна кількість стільців (табуретів) має бути у палаті?

1. Не обмежується.

2. 5-6 стільців (табуретів).

3. За кількістю ліжок.

4. 1-2 табурети, незалежно від кількості ліжок.

5. 2 стільці на кожне ліжко, щоб вільно розмістити відвідувачів.

13. Яке призначення приліжкових тумбочок?

1. Для зберігання медикаментів.

2. Для зберігання предметів особистої гігієни хворого.

3. Для зберігання коштовних особових речей хворого.

4. Для зберігання взуття та одягу хворого, яке він одягає при прогулянках.

1. Хто є засновником сучасного наукового методу розпитування хворого:

1. С.П.Боткін.

2. Г.А.Захарїн.

3. О.О.Остроумов.

4. В.П.Образцов.

5. М.Д.Стражеско

2. До яких методів діагностики належить розпитування хворого:

1. Обєктивних.

2. Інструментальних.

3. Додаткових.

4. Субєктивних.

5. Експериментальних.

3. З якої системи органів слід починати розпитування про стан органів та систем:

1. З серцево-судинної, враховуючи її важливість у кровозабезпеченні органів.

2. З дихальної, враховуючи її роль у постачанні кисню до тканин.

3. З тієї, яка виходячи із розпиту хворого вважається ураженою.

4. З нервової, оскільки саме її функціонування забезпечує нормальну роботу організму.

5. Важливо провести розпит по всіх системах, а з якої починати – принципового значення не має.

4. Який висновок слід зробити на підставі розпитування хворого:

1. Оцінено загальний стан хворого.

2. Поставлений попередній діагноз.

3. Зясовано, яка система уражена та як між собою повязані скарги.

4. Призначено лікування.

5. Оцінено стан здоровя хворого.

5. Які скарги хворого слід вважати основними:

1. Ті, що примусили хворого звернутися до лікаря.

2. Ті, з яких розпочалось захворювання.

3. Загальну слабкість, зниження працездатності, оскільки вони найбільше впливають на життєдіяльність хворого.

4. Ті, які не вдається коригувати лікуванням.

5. Скарги з боку серцево-судинної системи, зважаючи на розповсюдженість патології кровообігу та важкі наслідки.

6. Які з перерахованих нижче скарг належать до загальних:

1. Біль у ділянці серця.

2. Кашель з виділенням харкотиння.

3. Печія та відризка кислим.

4. Часте, болюче сечовипускання.

5. Слабкість, порушення сну, зниження працездатності.

7. З чого слід починати зясування скарг хворого:.

1. Зі скарг, яких почалось захворювання.

2. Зі скарг, які турбували хворого на момент госпіталізації.

3. Зі скарг, які турбують пацієнта на момент розпитування.

4. Зі скарг, які не піддаються лікуванню.

5. Зі скарг, які першими зникли при призначенні лікування.

8. З чого слід починати зясування анамнезу захворювання:

1. З часу появи та початкових проявів захворювання.

2. З вияснення, чим лікувався хворий до звернення до лікаря.

3. При хронічному перебігу захворювання – з кратності звернення до лікаря та результатів попереднього лікування.

4. У стаціонарного хворого слід вияснити, як змінився його стан після госпіталізації.

5. Вияснити скарги на момент розпитування.

10. Для яких із зазначених захворювань спадкова схильність має особливе значення:

1. Гострі респіраторні захворювання.

2. Ішемічна хвороба серця, цукровий діабет.

3. Хронічний тонзиліт.

4. Інфекційні захворювання сечовидільної системи.

5. Бронхіти, особливо гострі.

1. Хто є засновником сучасного наукового методу розпитування хворого:

1. С.П.Боткін.

2. Г.А.Захарїн.

3. О.О.Остроумов.

4. В.П.Образцов.

5. М.Д.Стражеско

2. До яких методів діагностики належить розпитування хворого:

1. Обєктивних.

2. Інструментальних.

3. Додаткових.

4. Субєктивних.

5. Експериментальних.

3. З якої системи органів слід починати розпитування про стан органів та систем:

1. З серцево-судинної, враховуючи її важливість у кровозабезпеченні органів.

2. З дихальної, враховуючи її роль у постачанні кисню до тканин.

3. З тієї, яка виходячи із розпиту хворого вважається ураженою.

4. З нервової, оскільки саме її функціонування забезпечує нормальну роботу організму.

5. Важливо провести розпит по всіх системах, а з якої починати – принципового значення не має.

4. Який висновок слід зробити на підставі розпитування хворого:

1. Оцінено загальний стан хворого.

2. Поставлений попередній діагноз.

3. Зясовано, яка система уражена та як між собою повязані скарги.

4. Призначено лікування.

5. Оцінено стан здоровя хворого.

5. Які скарги хворого слід вважати основними:

1. Ті, що примусили хворого звернутися до лікаря.

2. Ті, з яких розпочалось захворювання.

3. Загальну слабкість, зниження працездатності, оскільки вони найбільше впливають на життєдіяльність хворого.

4. Ті, які не вдається коригувати лікуванням.

5. Скарги з боку серцево-судинної системи, зважаючи на розповсюдженість патології кровообігу та важкі наслідки.

6. Які з перерахованих нижче скарг належать до загальних:

1. Біль у ділянці серця.

2. Кашель з виділенням харкотиння.

3. Печія та відризка кислим.

4. Часте, болюче сечовипускання.

5. Слабкість, порушення сну, зниження працездатності.

7. З чого слід починати зясування скарг хворого:.

1. Зі скарг, яких почалось захворювання.

2. Зі скарг, які турбували хворого на момент госпіталізації.

3. Зі скарг, які турбують пацієнта на момент розпитування.

4. Зі скарг, які не піддаються лікуванню.

5. Зі скарг, які першими зникли при призначенні лікування.

8. З чого слід починати зясування анамнезу захворювання:

1. З часу появи та початкових проявів захворювання.

2. З вияснення, чим лікувався хворий до звернення до лікаря.

3. При хронічному перебігу захворювання – з кратності звернення до лікаря та результатів попереднього лікування.

4. У стаціонарного хворого слід вияснити, як змінився його стан після госпіталізації.

5. Вияснити скарги на момент розпитування.

10. Для яких із зазначених захворювань спадкова схильність має особливе значення:

1. Гострі респіраторні захворювання.

2. Ішемічна хвороба серця, цукровий діабет.

3. Хронічний тонзиліт.

4. Інфекційні захворювання сечовидільної системи.

5. Бронхіти, особливо гострі.

А. Тестові завдання для перевірки готовності до вивчення теми:

1. Яка температура тіла вважається нормальною в пахвинній ділянці:

1. 36,6–36,8 С.

2. До 37,0 С.

3. 36,5–37,0 С.

4. 36,1–36,9 С.

5. 36,4–36,7 С.

2. Як відрізняється температура у прямій кишці від температури тіла у пахвинній ділянці?

1. Вища на 1 С.

2. Вища на 2–3 С.

3. В нормі така ж сама, відрізняється тільки при патології.

4. Нижча на 1 С.

5. Вранці така ж сама, ввечері вища на 1 С.

3. Яка тривалість вимірювання температури тіла у пахвинній ділянці?

1. Не більше 5 хвилин.

2. До 10 хвилин.

3. До 15 хвилин.

4. Від 5 до 15 хвилин в залежності від патології.

5. Понад 20 хвилин, особливо у важких хворих.

4. З якою метою перед вимірюванням температури тіла очищують від поту пахвинну ділянку?

1. Для забезпечення гігієнічних умов процедури.

2. Для профілактики від застуди.

3. Для забезпечення вищої точності вимірювання.

4. З метою кращої фіксації термометра.

5. Для покращення тактильних відчуттів хворого.

5. У яких випадках застосовують вимірювання температури у прямій кишці?

1. При кишковій кровотечі.

2. При геморої.

3. При пухлинах прямої кишки.

4. При проносах.

5. При виснаженні організму.

6. Яке зниження температури тіла називається літичним?

1. Каскадоподібне.

2. Хвилеподібне.

3. Поступове.

4. Раптове.

5. Більше, ніж на 4 С за 2 години.

7. Яка система у першу чергу страждає при кризисному зниженні температури тіла?

1. Нервова.

2. Серцево-судинна.

3. Система травлення.

4. Система виділення.

5. Ендокринна система.

8. Який рівень температурної реакції свідчить про субфебрильну температуру?

1. 37,0–38,0 С.

2. 38,5–39,0 С.

3. 38,0–39,0 С.

4. 39,0–39,5 С.

5. Понад 40,0 С.

9. Який рівень температурної реакції характеризує помірну лихоманку?

1. 37,0–38,0 С.

2. 38,5–39,0 С.

3. 38,0–39,0 С.

4. 39,0–39,5 С.

5. Понад 40,0 С.

10. Яку температуру тіла, виміряну в пахвинній ділянці, називають високою?

1. 37,0–38,0 С.

2. 38,0–39,0 С.

3. 39,0–40,0 С.

4. 40,0–41,0 С.

5. Понад 41,0 С.

11. Яку температуру тіла, виміряну в пахвинній ділянці, називають надто високою?

1. 37,0–38,0 С.

2. 38,0–39,0 С.

3. 39,0–40,0 С.

4. 40,0–41,0 С.

5. Понад 41,0 С.

12. Яка температурна реакція характерна для гіперпіретичної лихоманки?

1. 37,0–38,0 С.

2. 38,0–39,0 С.

3. 39,0–40,0 С.

4. 40,0–41,0 С.

5. Понад 41,0 С.

13. Як змінюється температура тіла після приймання їжі?

1. Не змінюється.

2. Незначно знижується.

3. Дещо знижується в конкретній ділянці.

4. Підвищується в ділянці живота.

5. Підвищується.

14. Які коливання температури протягом доби притаманні постійній формі лихоманки?

1. В межах 1 С.

2. В межах 0,5 С.

3. Однакова температура тіла протягом доби.

4. В межах 2 С з мінімальними значеннями увечері.

5. В межах 2 С з мінімальними значеннями вранці.

15. Добові коливання температури тіла у хворого 4–5 С. Для якого типу лихоманки характерні такі значення?

1. Ремітуючої.

2. Хвилеподібної.

3. Гектичної.

4. Зворотної.

5. Спотвореної.

16. Які особливості забезпечення рідиною організму у хворого з високою температурою тіла?

1. Частий прийом невеликої кількості рідини.

2. Частий прийом значної кількості рідини.

3. Частий прийом мінеральної води у дозі 2–3 склянки на добу.

4. Часте змочування губ.

5. Рідке (через 6–7 годин) приймання великої кількості напоїв ( до 0,5 л на прийом).

17. У хворого температура супроводжується головним болем. Яку першу допомогу Ви надасте такому хворому?

1. Холодний компрес на голову.

2. Гаряча грілка на потилицю.

3. Вдихання нашатирного спирту.

4. Тепла грілка на скроні.

5. Інгаляція кисню.

Б. Тести:

1. Які цифри АТ відповідають “оптимальному”?

1. 140/90 мм.рт.ст.

  1. 130/85 мм.рт.ст.

  2. 120/80 мм.рт.ст.

  3. 150/100 мм.рт.ст.

  4. 160/90 мм.рт.ст.

2.Що таке “нормальний артеріальний тиск”?

1.140/90 мм.рт.ст.

2.150/95 мм.рт.ст

3.130/85 мм.рт.ст

4. 160/100 мм.рт.ст

5.150/95 мм.рт.ст.

3.Яким значенням відповідає “високий нормальний тиск”?

1.160-180-/100 –120 мм.рт.ст.

2.120 /80 мм.рт.ст.

3. 110-140/70-90 мм.рт.ст.

4.135-139/ 85-89 мм.рт.ст.

5.140 /90 мм.рт.ст.

4. Який тиск відповідає м”якій (І стадії) АГ?

1.130-140 /90-100 мм.рт.ст.

2.100-130 /60-80 мм.рт.ст.

3.120-140 /80-90 мм.рт.ст.

4.160-180 / 100-110 мм.рт.ст.

5.140-159 / 90-99 мм.рт.ст.

5.Який тиск відповідає помірній (ІІ стадії) АГ?

1.160-179/ 100-109 мм.рт.ст.

2. 190-200/ 140-150 мм.рт.ст.

3.140-160 / 80-90 мм.рт.ст.

4. 110-140 / 70-90 мм.рт.ст.

5.130-140 / 90-99 мм.рт.ст

.

  1. Який тиск відповідає важкій (ІІІ стадії) АГ?

1.130-139 / 90-99 мм.рт.ст

2.180 / 110 мм.рт.ст.

3.120 / 80 мм.рт.ст.

4. 140-150 / 90-100 мм.рт.ст.

5.150 / 100 мм.рт.ст.

7. Який тиск відповідає “ізольованій систолічній” АГ?

1. 160 / 110 мм.рт.ст.

2. 140 / 90 мм.рт.ст.

3. 160 /90 мм.рт.ст.

4.120 / 80 мм.рт.ст.

5. 100 /  60 мм.рт.ст.

8. З якого параметру ви починаєте вивчати властивості пульсу?

  1. ритмічності

  2. частоти

  3. наповнення

  4. напруження

  5. однаковий по наповненню на обох променевих артеріях

9..В нормі частота пульсу дорівнює ударам за хвилину:

1.50-60

2.60-70

3.60-100

4.50-90

5.60-90

10. Дефіцит пульсу спостерігається при:

1.Недостатність мітрального клапана

2.стеноз мітрального клапана

3.серцева недостатність

4.миготлива аритмія

5.атеросклеротичний кардіосклероз

11. .Прискорений пульс спостерігається при:

1.звуженні гирла аорти

2.голодуванні

3.серцевих блокадах

4.підвищеній температурі тіла

5.при жовтусі

12. .Сповільнення пульсу спостерігається при:

Соседние файлы в предмете Терапия