1.Визначення мікробіології як науки. Галузі мікробіології. Предмет і завдання медичної мікробіології. Основні риси та тенденції розвитку сучасної мікробіології.

Мікробіологія – наука, об’єктом вивчення якої є представники світу мікробів, їх взаємодія з оточуючим середовищем, використання мікробів на благо людства.

Галузі мікробіології: загальна, медична, ветеринарна , технічна, сільскогосподарська, санітарна, морська, космічна.

Завдання медичної мікробіології - вивчення етіології інфекційних хвороб,практичне застсування методів мікробіологічної діагностики, специфічної профілактики та терапії

Предмет медичної мікробіології - такі види мо, які в процесі еволюційного розвитку адаптувалися до людського організму, в ньому накопичуються, розмножуються, ведуть паразитичну діяльність, викликаючи інфекційні захворювання.

Риси сучасної мікробіології :

- нові інфекційні хвороби

- активація інф, що вважалися контрольованими

- з’ясування ролі м-бів в розвитку соматичних захворювань

- розробка принципово нових вакцин і методів діагностики

- використання м-бів в біотехнологічних процесах.

- Зараз активно прогресує галузь синтетичної мікробіології, створюються нові генетично змінені форми мікробів,проводяться маніпуляції з різними генами.

2.Відкриття організмів Левенгуком. Основні етапи розвитку мікробіології. Внесок Пастера, Коха в мікробіологію.

Емпіричний період – Робилися припущення щодо існування переносників захворювань

Левенгук - сконструював у1683 році мікроскоп (зб 150-300 р) і подачив дрібних переважно рухливих істот, яких назвав «живими звірятками». Він зробив першу морфологічну класифікацію бактерій. І розпочав описовий етап розвитку м-ї.

Пастер- започаткував фізіологічний єтап. Він довів неможливість самозародження життя,запропонував методи стерилізації та пастеризації. Обґрунтував роль мо у виникненні захворювань. Довів, що мо спричинюють гниття та бродіння. Відкрив анаеробів, отримав вакцину проти сибірки і сказу.

Кох розробив методи м-них досліджень, ввів у м-ю тверді поживні середовища – м'ясо-пептонний агар), що дозволили виділити чисті культури, імерсійну систему, анілінові барвники, дезінфекцію. Відкрив збудників сибірки, туберкульозу, холери.

Наступні етапи: хіміотерапевтичний, імунологічний, вірусологічний, молекулярно-генетичний.

3.Становлення основних напрямків мікробіологічної науки. Роль Самойловича, Дженера, Мечнікова, Івановського, Ерліха, Виноградського, Берінга, Рамона, Домагка, Флемінга, Заболотного, Зільбера, Жданова, Чумакова, бернета.Розвиток мікробіології в Україні.

Самойлович- досліджував чуму, запропонував сортування хворих, роботу медперсоналу в чумних джерелах в ізоляційному халаті, просоченому оцтом, спалення одягу хворих.

Дженер – запропонував для профілактики натуральної віспи щеплення матеріалом, одержаним із пустул корів, хворих на коров'ячу віспу, створивши першу вакцину, заснувавши цим імунологію.

Мечніков- започаткував учення про нормальну мікрофлору. Запропонував пробіотичні препарати, що призупиняють розмноження бактерій гниття заклав основи герентології та вчення про дисбактеріози. Заснував бактеріологічну станцію і почав застосовувати щеплення проти сказу.

Івановський – перша в світі докторська дисертація по вірусології – про вірус тютюнової мозаїки.

Ерліх- досліджував вплив на трипаносоми барвників і довів їх згубну дію,ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів.

Виноградський- довів явище хемосинтезу і кругообігу речовин за рахунок життєдіяльності мікробів.

Ерліх- довів ефективність дії органічних сполук миш’яку на збудника сифілісу, ввів поняття вибіркової дії хіміопрепаратів, запропонував основні принципи хіміотерапії.

Домагк- відкрив пронтозил і довів його активність проти бактерій.

Флемінг- відкрив пеніцилін.

Зільбер-сформував вірусо-генетичну концепцію виникнення злоякісних пухлин.

Жданов-вчення про універсальну векторну роль вірусів як реголяторів генофонду біосфери.

Заболотний-відкрив інститут мікробіології у Києві.

Чумаков-вивчав збудників трансмісивних вірусних інфекцій та запропонував вакцини проти них.

Розвиток в Україні

M.Ф.Гамалія  заснував у 1886 р. другу в світі пастерівську станцію в Одесі і першим на практиці почав застосовувати щеплення проти сказу.Загальну пошану здобув своїми працями видатний український мікробіолог Заболотний. Він організував першу в світі кафедру епідеміології при Одеському медичному інституті. Багато зусиль і праці віддав Д.К. Заболотний вивченню чуми, холери, сифілісу,дифтерії, черевного й висипного тифів.Теоретичні дослідження мінливості мікроорганізмів і бактеріофагів (В. Г.Дроботько, Г. О. Ручко, К. Г. Бельтюкова, Г. М. Френкель та ін.) знайшли практичне застосування в профілактиці лікування дизентерії, стафілококових хвороб.