українська лiтература авраменко 10

Літературні диктанти

Літературний диктант № 4

(МИХАЙЛО КОЦЮБИНСЬКИЙ, ОЛЬГА КОБИЛЯНСЬКА)

1.Передача безпосередніх вражень - ознака стильової течії....

2.Слово «intermezzo» у перекладі на українську мову означає....

3.Завершіть ряд: Оверко, Трепов і....

4.Сіра маленька пташка вимальовувала над полем у небі музичний інструмент... .

5.«Intermezzo» М. Коцюбинського за жанром — ....

6.Михайло Коцюбинський твір «Intermezzo» присвятив....

7.Палійчуки ворогували з родом....

8.Марічка в кінці повісті з'являється в образі....

9.Повість «Тіні забутих предків» екранізував....

10.«Земля» О. Кобилянської - зразок стильової течії....

11.«...На неї ні один порядний хлопець на селі не глядить, її ніхто порядний за

жінку не візьме. Вона погана волошка... Чоло волоссям заросло, а очі, яку

чортиці або як у голодної собаки!» — це портрет....

12. Антиподом Сави в повісті «Земля» виступає....

Літературний диктант № 5

(ВАСИЛЬ СТЕФАНИК, ЛЕСЯ УКРАЇНКА)

1.Тема новели В. Стефаника «Камінний хрест» — ....

2.Танець Івана Дідуха є таким сюжетним елементом....

3.Хрест з іменами Дідухів символізує....

4.Новела В. Стефаника «Камінний хрест» — зразок стильової течії....

5.Справжнє прізвище Лесі Українки — ....

6.Вислів «Contra spem spero» у перекладі на українську мову означає....

7.Провідний мотив вірша «І все-таки до тебе думка лине...» — ....

8.В автобіографічному вірші «Все, все покинуть, до тебе полинуть...» Леся Українка звертається до....

9.Вірш Лесі Українки «Хвиля» і драма-феєрія «Лісова пісня» — зразки стильової течії....

10.Композиційною особливістю драми-феєрії «Лісова пісня» є те, що кожна з трьох дій суголосна з....

11.«Своїм життям до себе дорівнятись» не зміг (не змогла)....

12.Гармонію людини і природи символізує в «Лісовій пісні» образ....

270

Літературні диктанти

Літературний диктант № 6

(МИКОЛА ВОРОНИЙ, ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ, ВОЛОДИМИР ВИННИЧЕНКО)

1.«А як поет — без перепони я стежу творчості закони» — це уривок з вірша М. Вороного....

2.Блакитною нанною в однойменному вірші М. Вороного виступає образ....

3.Провідний мотив вірша М. Вороного «Інфанта» — ....

4.Поема М. Вороного «Євшан-зілля» розповідає про події... століття.

5.Справжнє прізвище О. Олеся — ....

6.У назві збірки О. Олеся «З журбою радість обнялась» використано художній засіб....

7.«Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде!» — це уривок із вірша О. Олеся....

8.Твір О. Олеся «По дорозі в Казку» за жанром — ....

9.Новела «Момент» В. Винниченка має ознаки стильової течії....

10.Тема новели «Момент» — ....

11.Володимир Винниченко написав перший в українській літературі фантастичний роман, що має назву....

12.Володимир Винниченко як митець прославився не тільки в літературі, а й у....

271

Короткий словник літературознавчих термінів

Алегорія — спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями (алегоричний образ Бджоли в байці Г. Сковороди «Бджола та Шершень»).

Алітерація — зумисно надмірне повторення однакових приголосних звуків з метою створити звуковий образ зображуваного або посилили інтонаційну виразність мови.

Алюзія — художньо-стилістичний прийом; натяк, відсилання до певного літературного твору або історичної події.

Амфібрахій — трискладова стопа з наголосом на другому складі. Анапест — трискладова стопа з наголосом на третьому складі.

Анафора — єдинопочаток; уживаний на початку віршових рядків (глав у прозовому творі) повтор слів чи словосполучень (рідше — речень). Анафора відіграє важливу композиційну роль у художньому творі.

Асонанс — зумисно надмірне повторення однакових голосних звуків для посилення милозвучності мови.

Балада — ліро-епічний сюжетний пісенний твір, за основу якого взято подію легендарно-історичного, родинно-побутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей, учинків.

Бурлёск — жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається тим, що героїчний зміст викладається навмисно вульгарно, грубо, знижено або ж, навпаки, про «низьке» говориться піднесено, урочисто.

Віршування — мистецтво складання віршів, вираження автором думок і переживань у віршовій формі.

Гiнëpбoлa — троп, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета або явища з метою увиразнення їх (наприклад,

виплакати море сліз).

Гротёск — сатиричний художній прийом у літературі, заснований на явному спотворенні, перебільшенні чи применшенні зображуваного, на поєднанні різких контрастів.

272

Короткий словник літературознавчих термінів

Дактиль — трискладова стопа з наголосом на першому складі.

Драма — літературний рід, характерною ознакою якого є розкриття явищ життя й характерів героїв через розмови дійових осіб (діалоги, монологи). Драматичні твори, призначені для постановки на сцені. Основні жанри драматичного твору: власне драма, трагедія, комедія, трагікомедія.

Евфонія — це сукупність звукових явищ, які роблять мову милозвучною, мелодійною, насамперед алітерації й асонанси.

Елегія — один із жанрів лірики медитативного, журливого, меланхолійного змісту.

Епітет — троп; художнє означення, що підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмета й передає емоційне ставлення до нього {золота душа, світлі почуття). У фольклорі поширені постійні епітети {битий шлях, ясні зорі).

Епіфора — повторення однакових слів, словоспрлучень у кінці віршових рядків чи строф.

Епос — літературний рід, характерними ознаками якого є змалювання життя у формі авторської розповіді про людей і події. Епічні твори розповідні, у них широко й багатогранно відтворюються життєві явища, події подаються, як правило, у минулому часі, як такі, що відбулися. Основні епічні жанри: оповідання, новела, повість, роман, казка та ін.

Зорова (візуальна) поезія — сгштетичний різновид мистецтва, у якому текстовий символ (літера, слово, знак, речення) є елементом зорового образу завдяки специфічному його розташуванню в зображенні чи об'єкті.

Інвектива — пряме, гостре засудження певної вади.

1нтермёд1я — невелика за обсягом комічна сценка або п'єса, яку виконували в давні часи між актами основного драматичного дійства.

Іронія — засіб гумору, заснований на називанні супротивного, коли про щось мовиться ніби в позитивному плані, але прихований підтекст свідчить про протилежне.

Історйчний роман — твір, у якому відображено конкретну історичну добу, певні історичні події, історичні постаті, які жили й діяли в описуваний період.

Клавзула — це всяке римоване чи неримоване закінчення віршорядка, починаючи з останнього наголошеного складу.

273

Короткий словник літературознавчих термінів

Класицйзм — художній напрям у європейському мистецтві в XVII — на початку XIX ст.

Курйозний вірш — це вишуканий поетичний твір, незвичайний за формою, для якого характерне поєднання зорових і слухових елементів, узгоджених зі змістом.

Лірика — літературний рід, характерними ознаками якого є ритмічна мова, організована в короткі рядки, найчастіше з римами; зосередженість на розкритті внутрішнього світу людини, відтворенні емоційного відгуку автора (ліричного героя) на життя; безсюжетність. Ліричні твори невеликі за обсягом. За тематикою лірика поділяється на такі жанри: громадянська, інтимна, філософська, пейзажна та їн. Основні ліричні жанри: ліричний вірш, гімн, ода, елегія, пісня, послання, медитація та ін.

Літературний напрям — конкретна частина літературного процесу, породжена творчістю представників одного художнього методу, яка характеризується спорідненістю стильових ознак та існує в межах однієї епохи й нації.

Метафора — це троп, у якому ознаки одного явища переносяться на інше явище за подібністю між ними.

г

Метонімія — троп, заснований на перенесенні значення одного слова на інше за суміжністю {перекладати Байрона, заснуло село).

Мистецька (художня) тбчія — спорідненість творчих принципів митців на підставі подібних естетичних засад.

Містерія — різновид романтичної атегорично-символічної поеми з фотескпим змістом, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, участь надприродних сил як персонажів, символіка, філософічність, тяжіння до драматизації.

Мотйв — єдність теми та ідеї в ліричному творі.

Новёла — епічний жанр; невеликий за обсягом прозовий твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, напруженою та яскраво вимальованою дією.

Оксйморон — троп, заснований на сполученні логічно несумісних понять, протилежних за значенням слів, унаслідок чого створюється несподіваний експресивний ефект {дзвінка тиша, лихо сміється).

Оповідання — епічний жанр; невеликий прозовий твір, сюжет якого побудовано на одному, рідше декількох епізодах із життя одного або кількох персонажів.

274

Короткий словник літературознавчих термінів

Паліндром — невеликий твір, під час читання якого зліва направо і навпаки зберігається той же зміст («Ісус — усі» І. Іова).

Пародія — комічне або сатиричне наслідування, що відтворює в перебільшеному вигляді характерні особливості оригіналу; карикатура.

Повість — епічний жанр; середня форма епічної прози (більша за оповідання й новелу, але менша за роман), яка характеризується однолінійним сюжетом, що за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом та оповіданням.

Поетика — це особливості художньої форми фольклорного чи літературного твору, тобто особливості його побудови (композиції), художніх засобів, віршування та ін.

Поетйчний (художній) паралелізм — художній засіб поетичної мови, коли явища з різних сфер життя або природи зображуються паралельно.

Порівняння — це троп, що пояснює ознаки одного явища за допомогою іншого, чимось подібного на нього.

Пригодницький роман — роман, сюжет якого динамічний і насичений незвичайними подіями, а також характеризується несподіваним поворотом.

Псалмй — пісні релігійного змісту, створені біблійним царем Давидом.

Реалізм — один з ідейно-художніх напрямів у літературі й мистецтві XIX ст., для якого основною проблемою є взаємини людини й суспільства, середовища, вплив соціально-історичних обставин па формування духовного світу, характеру особистості, героя твору.

Рйма — співзвучність закінчень у суміжних чи близько розташованих словах у кіпці чи в середині віршорядків.

Ритм (поетичний, або мовний) — рівномірне чергування однорідних мовних одиниць, які називаються ритмічними одиницями (це — клавзула рима, римування, віршовий розмір, строфа).

Роман — великий за обсягом епічний твір, для якого характерне панорамне зображення дійсності, багатоплановість сюжету, переплетення сюжетних ліній; у романі відображено великий проміжок часу, багато подій, задіяна чимала кількість персонажів.

Романс — невеликий за обсягом вірш і музичний твір про кохання, призначений для сольного співу з інструментальним акомпанементом.

Роман-хроніка — роман, у якому змальовано історичні події в хронологічній послідовності.

Сарказм — їдка, викривальна, особливо дошкульна насмішка, сповнена крайньої ненависті й гнівного презирства.

275

Короткий словник літературознавчих термінів

Силабічна систёма віршування — система віршування, в основі якої — рівна кількість складів, часто 13, рідше 11, нри вільному розташуванні наголошених і ненаголошених складів.

Символ — умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, який умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття.

Синёкдоха — троп, заснований на кількісному зіставленні предметів і явищ; уживання однини в значенні множини, частини замість цілого, видового поняття замість родового {на нашу землю нога ворога не ступала; по дорозі йшли хустки й бороди).

Стиль добй — ідейно й художньо зумовлена єдність художніх засобів певної епохи; загальні погляди, традиції, переконання, смаки певної доби.

Сюжёт — система подій, у яких розкриваються характери персонажів і розв'язуються суперечності між ними.

Тёма твору — це життєві явища, змальовані в художніх образах з певних світоглядових позицій автора.

*/

Тонічний вірш — це система віршування, в основі якої однакова кількість наголошених складів у рядку.

Травестія — різновид жартівливої бурлескної поезії, коли твір із серйозним чи героїчним змістом і відповідною формою переробляється на твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Трон — слово, ужите в переносному значенні для характеристики певного явища; до тропів відносять метафору, іронію, гіперболу, епітет, порівняння та ін.

Фігурний вірш — твір, у якому домінує зоровий ефект.

Фоніка, або звукопис, — це сукупність звукових засобів художньої мови.

Хорёй — двоскладова стопа з наголосом на першому складі.

Художній мётод — спосіб художнього пізнання, відтворення і моделювання світу.

Художній характер — внутрішній образ людини, показаний у літературному творі.

Ямб — двоскладова стопа з наголосом на другому складі.

276

277

278

270