УТТСС. РГР. Зберігання вантажів у портових складах

11

кладки, не обшиті деревом чи алюмінієм.

Стальні труби діаметром до 60 мм з товщиною стінки до 1 мм включно, труби діаметром 60 - 120 мм з товщиною стінки від 1,5 до 3 мм, а також прецизійні, капілярні, безрискові та з поверхнею, що відповідає еталонам, перевозять в ящиках чи решітках та в іншій жорсткій тарі, яка забезпечує товарний вигляд і зберігає якість труб під час транспортування.

Допускається укладання в одну тару декількох пакетів труб різного діаметра та різних марок сталі, але з окремим їх ув'язуванням.

Вага одного місця під час ручного вантаження повинна бути не більш як 80 кг, а механізованого - до 5 т.

Труби, сортамент яких не вказаний вище, перевозять в пакетах, міцно ув'- язаних не менше ніж у двох місцях. Вага пакета не повинна перевищувати 5 т. Труби діаметром 159 мм і більше перевозять поштучно. За згодою вантажоодержувача допускається поштучне перевезення труб діаметром від 114 до 159 мм.

Кінці гнутих труб і відводів повинні бути затуленими для захисту внутрішньої поверхні від впливу атмосферних опадів.

Відводи діаметром до 100 мм слід перевозити в контейнерах, а діаметром понад 100 мм і гнуті труби - бортовими автомобілями за умови захисту їх від впливу атмосферних опадів. Труби повинні бути щільно ув'язані в пакети чи упаковані в ящики.

Вантаження чавунних труб слід провадити так, щоб виключалась можливість ударів труби об трубу, об металеві чи кам'яні предмети.

Під час транспортування чавунних труб автомобілями розтруби повинні бути направлені навперемінно то в один, то в інший бік.

З'єднувальні частини (фітинги) перевозять у низках до 40 кг, в ящиках чи контейнерах.

Перевізники, що мають саморозвантажний рухомий склад чи засоби механізації, за Договором можуть здійснювати механізоване розвантаження металу і металовиробів.

Під час вантаження на рухомий склад металу і металовиробів різної довжини коротші повинні розміщуватися зверху.

Під час вантаження довгомірних металів на причепи-розпуски слід залишати зазор між кабіною і вантажем для забезпечення повороту причепа відносно автомобіля на 90 град. у будь-який бік.

Вантажі циліндричної форми вантажовідправник зобов'язаний закріплювати на автомобілях і причепах дротом, тросами і дерев'яними клинами.

Приймання від вантажовідправника і здача вантажоодержувачу металу і металовиробів провадяться Перевізником за кількістю вантажних місць і масою, зазначеними вантажовідправником у товарно-транспортній накладній.

Розділ 2 Визначення навантажень при складуванні Навантаження на підлогу складу при складуванні вантажів залежать від

багатьох факторів. При розміщенні вантажів на складі їхнє різне навантаження на підлогу складу більшою мірою визначається висотою складування вантажу,

12

яке часто залежить від можливості перевантажувальної техніки.

2.1. Визначення питомого навантаження Розвиток перевезень вантажів УВМ за допомогою піддонів, пакетів

або контейнерів є одним з основних напрямків підвищення ефективності перевезеньна транспорті. Це дозволяє прискорити обіг вантажів, підвищує продуктивність праці при виконанні завантажно-розвантажувальних робіт (ЗРР), скорочує витрати на транспортну тару й зберігання вантажів, підвищує схоронність, знижуєзбитки від розкрадань і псування вантажів, дозволяє автоматизувати виконанняЗРР, спрощує транспортно-експедиторські передатні, й інші комерційні операції.

Відповідно до вимог нормативно-технічної документації, тарно-поштучні вантажі необхідно пред'являти до перевезення в пакетах або контейнерах.

Питоме навантаження – навантаження, яке створюється одним ВМ.

У зв'язку з раніше зазначеними вимогами в даної РГР у якості ВМ будуть розглядатися пакети.

Способи пакетування генеральних вантажів можна розділити на дві групи: на піддонах і без піддонів (рис. 1).

Найбільше часто пакети формуються на піддонах типу 2П2В та П4В. Піддон П4В має розміри ℓПІД bПІД hПІД – 1200 800 150 мм, масу gПІД – 25 кг і вантажопідйомністю (в/п) G – 1,0 т. Піддон 2П2В – 1600 1200 180 мм, gПІД –

80 кг і G – 2,0 т.

Для оптимального розміщення вантажів на піддоні керуються співвідношенням лінійних розмірів ВМ і пакета, його в/п.

У РГР пакетування здійснюється з використанням обох видів піддонів

(П4В та 2П2В).

Перший вид (П4В) частіше використовується для залізничних перевезень, так як його зручно завантажувати навантажувачем у вагон. Цей тип піддона частіше всього буває одноразовим і не вимагає його повернення власникові.

Другий тип (2П2В) використовується для внутрішньопортових перевезень, здійснення ЗРР і для зберігання вантажів на складах. Часто буває, коли для цього на піддон 2П2В встановлюють 2 піддони П4В.

При розміщенні пакетів на піддоні у штабелі зазор між поруч розташованими пакетами становить біля 5 см. Таким чином, розміри які займає кожний пакет на складі, більше його габаритного розміру на 2,5 см з кожного краю піддона (по довжини й ширини). Тоді загальне збільшення довжини й ширини пакета, при його розміщенні в штабелі, становить 5 см, що необхідно враховувати при розрахунку питомого навантаження й вантажної площі штабеля;

Тоді питоме навантаження PП (т/м2), яке створює одне ВМ (пакетом на піддоні) визначається з виразу

PП = gП / ((ℓП + 0,05) (bП + 0,05)),

а для пакетів сформованих без використання піддонів (зв'язування сортового металу)

PП = gП / (ℓП bП КУКЛ),

13

де gП – маса пакета (зв'язування), т;

ℓП, bП – габаритна довжина й ширина пакета в плані, м;КУКЛ – коефіцієнт укладання, КУКЛ = 1,15.

Розраховуємо питоме навантаження PП для всіх трьох вантажів за виданим завданням:

Для бабіту за вихідними даними маса пакета (зв'язування) gП = 1,484т; габаритна довжина пакета в плані ℓП =1,6 м; габаритна ширина пакета в плані bП =1,2 м;коефіцієнт укладання, КУКЛ = 1,15.

Тоді питоме навантаження PП (т/м2), яке створює одне ВМ (пакетом на піддоні) визначається з виразу

PП = gП / ((ℓП + 0,05) (bП + 0,05)) =1,484 / ((1,6 + 0,05) (1,2 + 0,05)) = 0,719 т/м2.

Для меду за вихідними даними маса пакета (зв'язування) gП = 1,28 т; габаритна довжина пакета в плані ℓП =1,64 м; габаритна ширина пакета в плані bП =1,22 м;коефіцієнт укладання, КУКЛ = 1,15.

Тоді питоме навантаження PП (т/м2), яке створює одне ВМ (пакетом на піддоні) визначається з виразу

PП = gП / ((ℓП + 0,05) (bП + 0,05)) =1,28 / ((1,64 + 0,05) (1,22 + 0,05))=0,596 т/м2.

Для двотаврів за вихідними даними маса пакета (зв'язування) gП = 1,656 т; габаритна довжина пакета в плані ℓП =8 м; габаритна ширина пакета в плані bП =0,347 м;коефіцієнт укладання, КУКЛ = 1,15.

Тоді питоме навантаження PП (т/м2) для пакетів сформованих без використання піддонів (зв'язування сортового металу)

PП = gП / (ℓП bП КУКЛ) = 1,656 / (8 0,347 1,15) = 0,519 т/м2.

2.2. Розрахунок експлуатаційного навантаження Експлуатаційне навантаження – максимальне навантаження яке може

створити конкретний вантаж у конкретному складі з урахуванням усіх обмеженьпо висоті складування.

Експлуатаційне навантаження на підлогу складу РЕ (т/м2) визначається з вираження

РЕ = PП mh,

де PП – питоме навантаження, т/м2;

mh – фактична кількість рядів пакетів по висоті, од. Значення mh визначається з вираження

mh = HMAX / hП,

де HMAX – максимально припустима висота складування вантажу, м; hП – висота пакета вантажу, м.

Значення mh – ціла частина результату ділення.

У свою чергу HMAX розраховується виходячи з висот, які обмежують висоту штабелювання, тобто

HMAX = min {HТБ, HТ, H , HМ, HС, HФХ},

де HТБ – висота штабеля вантажу виходячи з вимог техніки безпеки, м; HТ, HФХ – висота штабеля вантажу виходячи з міцності тари й фізи-

ко-хімічних властивостей вантажів, м;

14

H' – висота штабеля, яка обумовлена технічним навантаженням, м;

HМ – висота штабеля вантажу виходячи з можливостей перевантажувальної техніки, м;

HС – висота складу, м.

Приймаємо для розрахунків наступні вихідні дані: для пакетів на піддонах (перший і другий вантаж) приймаємо зберігання в 4 (чотирьох) складах з різними технічними характеристиками (висотою складу й технічним навантаженням). Величина mh приймає значення 2 для складу № 1, 3 – для складу № 2, 4 – для складу № 3 і 5 – для складу № 4.

Пакети сортового металу (зв'язування) зберігаються тільки на одному складі – № 4. Величина mh = 8 од. за вихідними даними.

Проводимо розрахунки для одного вантажу по одному складу, розрахунки по всіх вантажах і складам наведені в табл. 1.

Експлуатаційне навантаження бабіту на підлогу складу № 1 РЕ (т/м2) визначаємо з вираження

РЕ = PП mh,

РЕ = PП mh= 0,719 2 = 1,438 т/м2. Таблиця 1

Розділ 3 Обґрунтування оптимальних розмірів штабеля Розміри штабеля визначаються кількістю вантажу в партії. Складування

вантажів здійснюється, як правило, вагонними відправленнями.

Кількість пакетів кожного вантажу у вагонному відправленні (партії) NВАГ визначається нормою завантаження вагона цим вантажем і його масою в пакеті. Часто NВАГ розраховується за умови, що вантаж прибуває не пакетований.

3.1. Оптимізація розмірів підстави штабеля Генеральні вантажі складують у портах на відкритих площадках і в пок-

ритих (критих) складах у вигляді штабелів різних форм і розмірів. Форма штабеля залежить від того, у якому виді надходить вантаж (поштучно або в пакетах), міцності тари, фізико-хімічних властивостей вантажів, правил техніки безпеки й т. п.

При невеликій висоті штабеля (до 2 м) уступи, як правило, не робляться, а штабель зовні виглядає як паралелепіпед. Якщо ж висота перевищує 2 м, то для стійкості штабель роблять з уступами. Вид і розміри уступу визначаються перевантажувальною технікою (навантажувач або кран), наявністю на штабелі людей, стійкістю окремих ВМ та ін.

15

Оптимізація розмірів штабеля виходить за рахунок мінімізації площі основи штабеля (YZ XZ → min). При цьому ширина штабеля не може бути меншдвох пакетів (YZ 2), а довжина повинна бути рівною або більшою ширини, тобто XZ YZ.

При формуванні штабеля з пакетів вантажів застосовуються наступні правила:

пакети складують довгою стороною (ℓП) поперек штабеля (по ширині) і відповідно, короткою (bП) по довжині;

кожний наступний уступ по довжині штабеля (X) робиться на один (1) пакет з кожного боку;

кожний наступний уступ по ширині штабеля (Y) робиться на половину(1/2) пакета з кожного боку.

При оптимізації використовуються наступні величини:

Z – кількість уступів (Z = 2 або 3; Z = 1, тільки якщо mh = 1); S – кількість пакетів по висоті в одному уступі;

Y, X – кількість пакетів по ширині й довжині верхнього уступу; YZ, XZ – кількість пакетів по ширині й довжині нижнього уступу.

Для простоти розрахунків можна прийняти для більшості вантажів первісне значення кількості уступів рівне 2, тобто прийняти Z = 2. У процесі побудови графіків і подальших розрахунків, значення Z може бути уточнено, а можливо й кореговане.

При значенні mh > 5, величина Z приймається рівною 3. Якщо при Z = 3 не виходить знайти оптимальну пару, то в записці приводяться необхідні побудови й розрахунки, обґрунтовується неприйнятність Z = 3, після чого приймається Z =2 і розрахунки повторюються.

Коли добуток Z на S більше mh, то в нижньому шарі (уступі) розташовується кількість пакетів рівне S, а у верхньому – залишок (mh – S). Тобто, у нижньому уступі число пакетів по висоті не може бути меншим, ніж у верхньому уступі. Якщо Z = 3, то в першому (нижньому) і другому уступі кількість пакетів по висоті однакова, а в третьому (верхньому) не більше ніж у кожному з тих, що лежать нижче.

Для бабіту та меду приймаємо Z = 2, для кожного складу схематичне зображення наведено на рис. 1.

Рисунок 1 – Схематичне зображення штабеля для вантажів бабіт та мед

3.2. Визначення розмірів штабеля Мінімізація площі основи штабеля здійснюється за допомогою графічно-

17

Після закінчення всіх побудов в межах двох осей – Х та N', на поле графіка залежно від Z визначаються конкретні (чисельні) значення ХZ і YZ, які наносяться на графік.

Суміщений графік функції N'' = (X, Y = const) з всіма написами представлений на рис. 2.

Рисунок 2 – Графік N’’ = f (X, Y = const) для вантажів бабіт та мед

Після нанесення значень XZ і YZ, з графіку знімаються значення пар варіантів розмірів підстави штабелю ХZ і YZ, які необхідні для подальшого визначення оптимальної пари.

При знятті значень із графіка, дробове значення XZ приймається рівним найближчому більшому цілому значенню XZ. Ціле значення XZ може розглядатися і як ціле, без округлення, і як дробове, з округленням у більшу сторону.

Значення YZ дорівнює відповідному значенню YZ ліній N''. Відбір таких пар здійснюється доти, поки XZ YZ.

Із всіх знятих із графіка пар вибирається оптимальна, тобто

X Z* YZ* = min X Z ,i YZ ,i .

19

Рисунок 3 – Формування розрахованого штабеля довгомірів двотаврів

Розрахунок для бабіту на складі № 1 описуємо повністю, розрахунки по всіх вантажах і складах наводяться в табл. 2:

Таблиця 2

1.NВАГ = 51 од. – кількість пакетів у вагонній партії;

2.Z = 2 од. – кількість уступів;

3.S = 1 од. – кількість пакетів по висоті в одному (нижньому) уступі.

4.mh = 2 од. – кількість рядів пакетів по висоті;

5.N' – кількість умовних пакетів, що становлять штабель, од.

N' = NВАГ / S = 51/1 = 51 од.;

6. XZ* = 11 од. – оптимальна кількість пакетів по довжині підстави штабе-

ля;

7.YZ* = 3 од. – оптимальна кількість пакетів по ширині підстави штабеля;

8.NZ – кількість пакетів у нижньому уступі (шарі), од.

NZ = XZ* YZ* S = 11 3 = 33 од.;

9.X2 – кількість пакетів по довжині другого уступу, од. X2 = XZ* – 2 = 11 – 2 = 9 од.;

10.Y2 – кількість пакетів по ширині другого уступу, од.

Y2 = YZ* – 1 = 3 – 1 = 2 од.;

20

11. N2 – кількість пакетів у другому уступі, од.

N2 = X2 Y2 (mh – S) = 9 2 (2 – 1) = 18 од.

12. N – кількість пакетів, що може вмістити штабель, од. N = NZ + N2 = 33 + 18 = 51 од.

Для двотаврів

NП = 0,5 ( mh2 + mh ). = 0,5 (82 + 8) = 36 од. NПУ = NП + k mh, = 36 + 6 8 = 84 од.

Розділ 4 Визначення ефективності використання складів Ефективність використання корисної площі складу характеризується ва-

ловим (фактичним) навантаженням – середнім навантаженням на 1 м2 корисної площі складу. Фактичне навантаження, як правило, характеризує завантаження складу в цілому.

Для розрахунку валового навантаження необхідно визначитися з конкретним розміщенням (розташуванням) на корисній площі складу штабелів вантажів. Для цього знаходяться лінійні розміри штабелів і необхідні технологічні розривиміж ними.

Розрахунок для бабіту на складі № 1 описується повністю, розрахунки по всіх вантажах приводяться в табл. 3:

1. XZ* = 11 – оптимальна кількість пакетів по довжині основи штабеля,

од.;

2.YZ* = 3 – оптимальна кількість пакетів по ширині основи штабеля, од.;

3.LШ – довжина основи штабеля, м

LШ = XZ* (bП + 0,05) = 11*(1,2 + 0,05) = 13,75 м. 4. BШ – ширина основи штабеля, м

BШ = YZ* (ℓП + 0,05) = 3*(1,6 + 0,05) = 4,95 м. 5. ВПР – ширина проїздів для навантажувачів, м ВПР = 2 ℓП + 3 c=2*1,6+3*0,2=3,8 м,

6.FВ – вантажна площа штабеля, м2 FВ = LШ BШ = 13,75*4,95 = 68,06 м2

7.FРОЗ – площа розривів між штабелями (ширина розривів дорівнює 1

м), м2

FРОЗ = 1/2 1 LШ = 1/2*1*13,75 = 6,875 м2;

8. FПРОХ – площа проходів між штабелями й стінками, а також між штабелями в середині складу для штабелів, сформованих з одного вагонного відправлення, м2

FПРОХ = 1/2 1 BШ + 1/2 1 LШ + 2 (1/2 1 1/2 1) = 1/2*1*4,95 +

+1/2*1*13,75 + 2*(1/2*1*1/2*1) = 9,85 м2;

9.F ПРОХ = 0 – площа проходів між штабелями й стінками, а також між штабелями в середині складу для штабелів, сформованих з декількох вагонних відправлень, м2.

10.FПР – площа для проїзду й маневрування навантажувача для штабелівсформованих з однієї вагонної партії, м2

FПР = 1/2 BПР (BШ + 1/2 1 + 1/2 1) = 1/2*3,8*(4,95 + 1/2*1 + 1/2*1) =