Неговський__дисертація_diser

2

3

ВСТУП

Актуальність теми. Кардинальні зміни, що відбуваються в суспільному житті України, висувають високі вимоги до особистісних та професійно значущих якостей національних кадрів з вищою освітою. Усе більш актуальними у професійній діяльності стають активність,

ініціативність, самостійність, висока відповідальність фахівця, що унеможливлюється без професійної компетентності на основі фундаментальних знань, які забезпечують мобільність і адаптивність до динамічних умов ринку праці. У зв’язку з цим надзвичайно гостро постає проблема оновлення змісту та впровадження ефективних технологій професійної підготовки фахівців.

Удосконалення підготовки вчителя технологій розглядається сьогодні як невід’ємна складова реформи системи вищої педагогічної освіти в цілому.

Орієнтиром вирішення цього повинен стати Державний стандарт шкільної освітньої галузі «Технологія», головна мета якої полягає у формуванні технічно і технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя й активної трудової, гуманістичної і природовідповідної перетворюючої діяльності в умовах сучасного високотехнологічного інформаційного суспільства, життєво необхідних знань, умінь і навичок ведення домашнього господарства і сімейної економіки, основних компонентів інформаційної культури учнів, забезпеченні умов для їх професійного самовизначення,

виробленні в них навичок творчої діяльності, вихованні культури праці,

здійсненні допрофесійної та професійної підготовки за їх бажанням і з урахуванням індивідуальних можливостей.

Нові орієнтири шкільної освітньої галузі висувають високі вимоги до особистісних і професійних якостей учителя технологій. Зазначені якості повинні ґрунтуватися на глибокій професійній компетентності вчителя, яка,

у свою чергу, може бути забезпечена лише на основі формування в нього фундаментальних знань і широти його підготовки.

4

Завдання та змістові лінії оновленої освітньої галузі «Технологія» визначають, що вона повинна інтегрувати в собі знання інших освітніх галузей і на основі цього створювати належні умови для підготовки школярів до участі в майбутній перетворюючій діяльності в різних сферах суспільного життя. Для цього вчителю технологій у його професійній діяльності необхідно знати загальні основи виробництва, вміти правильно виділяти його основні складові елементи, здійснювати аналіз взаємодії цих елементів через призму суспільних і природних явищ. Закономірним відображенням такої вимоги повинна стати фундаментальна підготовка майбутнього вчителя

технологій з техніко-технологічних основ сучасного виробництва.

Проблеми фахової підготовки майбутніх учителів технологій були

предметом уваги багатьох провідних вітчизняних дослідників:

В. Андріяшина, І. Волощука, А. Вихруща, О. Гедвілло, В. Гетти, Р. Гуревича,

В. Гусєва, О. Коберника, В. Кузьменка, В. Мадзігона, В. Сидоренка,

Г. Терещука, В. Титаренко, Д. Тхоржевського, О. Шпака, М. Янцура та інших.

Питанням змісту та методики підготовки вчителів трудового навчання

Б. Сіменача, В. Стешенка, В. Харламенко, М. Ховрича, В. Чепка тощо.

Проте, такі питання, як зміст і методика формування у майбутніх учителів технологій загальнотехнічних знань про техніко-технологічні основи сучасного виробництва залишилися поза увагою дослідників. Отже,

актуальність дослідження зумовлена протиріччями між:

− вимогами суспільства до висококваліфікованих фахівців з освітньої галузі «Технологія» та відсутністю науково-методичного забезпечення їхньої підготовки;

5

−потребами загальноосвітніх навчальних закладів у мобільних учителях технологій, що досконало володіють інноваційними технологіями та відсутністю сучасних програмних засобів навчання;

−підвищенням якості техніко-технологічної підготовки учнів загально-

освітніх навчальних закладів і відсутністю теоретичних аспектів їх розробки. Нерозробленість даної проблеми, наявні протиріччя обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Формування загальнотехнічних знань

у процесі професійної підготовки майбутніх учителів технологій».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження входить до планів науково-дослідної роботи Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка як складова проблеми «Теоретико-методичні основи структури та змісту ступеневої підготовки вчителя трудового навчання» (РК № 0102U000218).

Тему дослідження затверджено вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (протокол № 2 від 31.03.2010 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 28.09.2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці змісту та методики формування загальнотехнічних знань у майбутніх учителів технологій.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

1)розкрити методологічні основи змісту загальнотехнічної підготовки майбутніх учителів технологій;

2)визначити місце загальнотехнічних знань у структурі професійної підготовки вчителя технологій;

3)виявити зв’язки між науково-технічними і навчальними загальнотехнічними поняттями та відобразити на основі цього об’єктну галузь технічного знання;

6

4)розробити вимоги до відбору, здійснити відбір і структурування загальнотехнічних знань, покликаних забезпечувати загальнотехнічну підготовку майбутніх учителів;

5)теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити методику формування загальнотехнічних знань у майбутніх учителів технологій.

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх учителів у педагогічних навчальних закладах.

Предмет дослідження – методика формування загальнотехнічних знань у студентів педагогічних ВНЗ.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних положень було використано методи досліджень:

– теоретичні: системний аналіз та узагальнення філософської,

психологічної, педагогічної літератури з проблем формування загальнотехнічних знань у професійній підготовці майбутніх учителів технологій;

– емпіричні: методи масового збору емпіричного матеріалу

(анкетування, бесіди, інтерв’ювання) з метою вивчення ставлення майбутніх учителів технологій до освітньої галузі «Технологія», а також відбір й обґрунтування педагогічних умов формування загальнотехнічних знань майбутніх учителів технологій у процесі фахової підготовки, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний);

– статистичні: статистичні методи обробки експериментальних даних, метод кореляції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше обґрунтовано систему загальнотехнічних знань як невід’ємну складову професійної підготовки майбутніх учителів технологій і запропоновано інтегрований підхід до її визначення; виявлено зв’язки науково-технічних і навчальних загальнотехнічних понять і на цій основі розкрито зміст загальнотехнічних знань як відображення об’єктної галузі технічного знання;

7

здійснено аналіз техніки і технологій сучасного виробництва як об’єктів загальнотехнічної підготовки;

уточнено сутність поняття «загальнотехнічне знання» з урахуванням стану і перспектив подальшого розвитку перетворюючої діяльності людини;

подальшого розвитку набули дефініції понять «техніка» і «технологія» як базових елементів системи загальнотехнічних знань.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методики формування загальнотехнічних знань, яка ґрунтується на активізації самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів, використанні в навчальному процесі системи практичних завдань для студентів і засобів навчання, які повною мірою відповідають навчально-

пізнавальній мотивації студентів.

Основні положення і результати дослідження впроваджено в практику навчального процесу Чернігівського національного педагогічного універ-

ситету імені Т.Г. Шевченка (акт про впровадження № 04-11/1078 від

11.10.2010 р.), Національного педагогічного університету імені М.П. Драго-

манова (акт про впровадження № 01-564 від 22.06.2010 р.), Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка (довідка про впровадження № 1283 від 14.10.2010 р.), Слов’янського державного педагогічного університету (довідка про впровадження № 68-10-252 від 15.10.2010 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (акт про впровадження № 1683/01 від 21.10.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та результати проведених досліджень представлено у виступах на міжнародних

науково-практичних і науково-методичних конференціях: «Проблеми фахової підготовки спеціалістів з напряму «Професійна освіта» (Херсон, 2008 р.), «Освітня галузь «Технологія»: реалії та перспективи» (м. Київ, 2010 р.), «Психолого-педагогічні основи формування професійної компетентності майбутніх учителів» (м. Кривий Ріг, 2010 р.).

8

Результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорю-

валися на засіданнях і методичних семінарах кафедри професійної освіти та безпеки життєдіяльності Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (2005-2010 рр.), а також щорічних науково-

методичних конференціях зазначеного ВНЗ.

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено у 5 наукових статтях, які опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК

України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (194 найменування). Загальний обсяг становить

215 сторінок друкованого тексту, з яких 161 – основний зміст. Робота містить

10 таблиць, 4 додатки на 37 сторінках.

9

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ЗМІСТУ ЗАГАЛЬНОТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ

1.1. Сутність загальнотехнічної підготовки на сучасному етапі розвитку виробництва

Під впливом науково-технічного прогресу в сучасному виробництві об’єктивно виникають і проявляються загальні риси політехнічного характеру, які виражаються в однотипності для багатьох провідних галузей виробництва технологічних процесів – механічних, хімічних, енергетичних тощо, більш широко застосовуються типові уніфіковані види механізмів та машин, інструментів і пристосувань, приладів, апаратів, систем автоматичного контролю й управління.

Розвиток продуктивних сил підпорядкований, закону, сутність якого полягає в тому, що машина все більше й більше заміщає працю людей.

Технологічні, транспортні, енергетичні та частково контрольно-управлінські функції від людини переходять до засобів праці. За робітником зберігаються виробничі функції, які надалі будуть неухильно звільнятися від фізичних зусиль і набувати інтелектуального змісту. Поєднання розумових і фізичних зусиль у виробничій діяльності людини ставить її в керівне, контролююче положення по відношенню до об’єктивних продуктивних сил і в цьому сенсі робить їх (робітників, інженерів і техніків) головною продуктивною силою.

В умовах такої праці працівник опиняється в центрі економічних,

техніко-технологічних, соціальних та інших відносин, а його здатність орієнтуватися в цій складній сукупності взаємозв’язків стає важливою передумовою швидкої і глибокої професіоналізації та соціальної активності.

Необхідність такої орієнтації найчастіше виникає там, де усталений виробничий досвід працівника не дає готової відповіді на запитання,

10

пов’язані з новими змінами техніки й технології виробництва, новими формами організації праці, новими принципами управління виробництвом,

коли наявний досвід не забезпечує динаміку трудових функцій. У цих умовах працівник змушений активізувати діяльність перш за все пошукового характеру, використовуючи при цьому знання загальних наукових основ виробництва. Основу такої діяльності становить політехнічна орієнтація.

Політехнічна орієнтація – це сукупність певних пізнавальних взаємодій людини з технікою, що виходять за межі вузькопрофесійних виробничих функцій [146]. Вони можуть бути викликані умовами праці, що склалися, або створюватися навмисно. Кожен конкретний випадок політехнічної орієнтації пов’язаний з певною політехнічної ситуацією. Такі ситуації виникають на науково-технічній основі і спираються на способи дії, які переносяться в нові умови. Розв’язання таких ситуацій здійснюється шляхом інтегрованої пізнавально-перетворювальної взаємодії людини з технікою, що виступає як процес і результат активного застосування знань наукових основ виробництва й узагальнених прийомів пошуку і переробки науково-технічної інформації. Реалізація таких політехнічних ситуацій передбачає виявлення суперечливих сторін техніки і технології, розкриття наукових і конструктивних основ виробничо-технічних об’єктів.

Основою структури орієнтації є знання і уміння політехнічного характеру. Отже, можна говорити не про політехнічну діяльність загалом, а

про ситуації взаємодії людини з технікою, в яких проявляються політехнічні функції загальної і професійної підготовки і за допомогою яких здійснюється широка орієнтація у виробничо-технічному середовищі, у технологічній системі виробництва в цілому.

До основних функцій політехнічної орієнтації належать такі [137]:

1. Функція «розпізнавання», спрямована на усвідомлення змісту технізованої праці в різних її аспектах (соціальному, економічному,

ергономічному, естетичному тощо), на визначення структурних та