Лаб 9 тсео

Лабораторна робота 9

ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЗВАРЮВАЛЬНОГО ОБЛАДНАННЯ

Виконав: Скудря М.О.

ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Зварювання – процес отримання нероз'ємного з’єднання металів шляхом місцевого нагрівання їх до температури рідкого або пластичного стану із застосуванням механічного зусилля або без нього.

Джерелом тепла для розігріву може бути: полум’я газового пальника, термітна суміш, електрична дуга та ін. Найбільш широко поширена електродугове зварювання.

Дугове зварювання класифікується: по виду електрода: плавиться, не плавляться;

по виду дуги: вільної або стислій;

за характером впливу дуги на основний метал: прямого або непрямого впливу, трифазної дугою.

Дугове зварювання виробляється постійним струмом прямої та зворотної полярності, змінним струмом промислової або підвищеної частоти і пульсуючим струмом.

Напруга, що необхідна для збудження дуги, залежить: від роду струму (постійний чи змінний); дугового проміжку; матеріалу електрода і зварюваних кромок; покриття електродів і ряду інших чинників. Значення напруг, які забезпечують виникнення дуги в дугових проміжках, рівних 2 ... 4 мм, знаходяться в межах 40 ... 70 В. Напруга для сталої зварювальної дуги може бути визначено за формулою:

UД = а + вLД,

де а – коефіцієнт, з фізичної сутності становить суму падінь напруг в зонах катода і анода, В; в – коефіцієнт, що виражає середнє падіння напруги на одиницю довжини дуги, В/мм; Lд - довжина дуги, мм. На практиці часто використовують емпіричну формулу:

UД = 20 + 0,04 IД,

В. Умови стабільного горіння зварювальної дуги на змінному струмі ускладнюються періодичними змінами напруги мережі (100 раз в секунду) з послідовними утвореннями катодної плями то на електроді, то на виробі в залежності від полярності напруги, що подається. Повторне порушення дуги відбувається при підвищеній напрузі, так званому піку запалювання