2. Перевіркавибраногоелектродвигунанапусковиймомент

Умоваперевірки:

0,95²·0,85·μ_п·М_д.н.≥(1,2…1,3)Μ_зр.р.м., (40)деμ_п–кратністьпусковогомоментуелектродвигуна;М_н–номінальний момент двигуна, визначений за каталоговими даними,Нм;М_зр.р.м.–момент зрушення робочої машини, зведений до валаелектродвигуна.

Якщоумова(40)невиконується,вибираютьдвигунбільшої

потужностіабозпідвищенимпусковиммоментом.

3. Перевіркавибраногодвигунанаперевантажувальнуздатність

Умоваперевірки:

0,95²0,9·μ_к·М_д.н.М_{макс.н.д.}, (41)деμ_к–кратністьмаксимальногомоментудвигуна;М_{макс.н.д.}–максимальний статичний момент на валу електродвигуна при роботі,визначенийзанавантажувальноюдіаграмою,Нм.

ЯкщонавантажувальнадіаграмазаданазалежністюР₂=f(t),то

М_{макс.н.д.}наближеновизначаєтьсязаформулою:

M 9550^{Р2макс, (42)}

п

макс.н.д.

н

деР_2макс–максимальнапотужністьнавалуелектродвигуна,визначеназнавантажувальноїдіаграми, кВт.

Колинавантажувальнадіаграмапредставленапотужністю,споживаною двигуномР₁= f(t), то максимальне навантаження на йоговалу визначаютьтак:

^Mмакс.н.д.

9550^{Р1максн,}

п

н

деР_1макс– максимальна потужність, споживана двигуном, кВт;η_н–номінальнийККД двигуна.

Якщо ж навантажувальна діаграма задана залежністюІ = f(t),тоза даними табл.1 додатка Б будують залежностіη_ііcosφ_івід ступенязавантаженнядвигунаβ_і=Р₂/Р_ном.Розраховуютькоефіцієнтзавантаженнядвигуна

β=І_макс/І_ном (43)

ізазалежностямиη_і=f(β_i)іcosφ_і=f(β_i)визначаютькоефіцієнткорисноїдіїηі коефіцієнтпотужностіcosφприструміІ_макс.

РозраховуютьзначенняМ_{макс.н.д}заформулою:

^Mмакс.н.д.^

UI_максcos_{. (44)}



н

Якщоумова(41)невиконується,топотрібновибратиелектродвигунбільшоїпотужностіізновузробитийого перевірку.

5. Розробкасистемикеруванняелектроприводом

Принципіальними називають схеми керування, які визначаютьповний склад елементів електроустановок і зв’язки між ними і даютьуявленняпропринципроботиустановки.

Принципіальнісхемикреслять,якправило,рознесенимспособом. Фактичне розміщення окремих частин електроустановки невраховуютьабовраховуютьнаближено.Всіелементисхемизображуютьувиглядіумовнихграфічнихпозначеньзгідноз

вимогамиЄдиноїсистемиконструкторськоїдокументації.Складніпристрої,якімаютьсвоювнутрішнюсхему(регулятори,перетворювачі напруги, частоти струму, програмні пристрої тощо),дозволяєтьсязображуватиувиглядіпрямокутниказзовнішнімиклемами.Елементизображуютьу вимкненомустані.

Прирознесеномуспособізображенняумовніпозначенняелементівабоїхскладовихчастин,яківходятьдоодногокола,зображуютьпослідовноодинзаоднимнаоднійпрямій,аокремікола

– одне під одним. Лінії зв'язку між ними повинні бути найкоротшими іматимінімальнукількістьперетинів.

Кожнийелементпринципіальноїелектричноїсхемиповиненматибуквено-цифровеумовнепозначення,якескладаєтьсязлатинських букв і цифр однакової висоти (наприклад, автоматичнийвимикачQF1; електромагнітний пускачКМ1,КМ2,КМ3; теплові релеКК1,КК2,КК3тощо). Позиційні позначення на схемі проставляютьпоряд зумовним графічнимпозначеннямсправаабонадним.

Для зручності читання схеми та розробки за нею схеми з’єднаньділянки кіл принципіальної електричної схеми маркують. Маркуванняздійснюють від вводу джерела живлення, де вказують напругу мережіпостійногострумуабонапругуічастотуструмумережізмінногоструму.ВхідніділянкисиловогоколатрифазногозмінногострумумаркуютьL1,L2,L3,N; однофазного змінного струму –L1,N;L2,N;L3,N;постійногоструму–L+,L-.

Ділянкиелектричногокола,розділеніконтактамиапаратів,котушкамиреле,контакторів,обмоткамимашин,резисторамитаіншими елементами, повинні мати різне маркування (L1.1, L2.1, L3.1;L1.2, L2.1, L3.1і т.д.), а ділянки кола, що проходять через рознімні,розбірніабонерозбірніконтактніз’єднання –однаковемаркування.

Послідовність маркування повинна бути у напрямку від джерелаживленнядоспоживача,аділянкикола,щорозгалужуються,маркуютьзверхувнизунапрямкузліванаправо.Маркуванняпроставляютьбілякінцівабовсерединіділянкиколапривертикальному зображенні кола – зліва, при горизонтальному – надним. Кола керування, захисту та сигналізації маркують послідовнимиарабськимицифрамизліва-направо,у напрямку зверху-вниз.

Принципіальнуелектричнусхемуприводарозробляютьпісляопису її функцій. Останні визначають шляхом аналізу технологічногопроцесу,якийобслуговуєробочамашинатавимогдоступеняавтоматизації.Описперелікувиконуванихсхемоюфункційтапринципуїїроботиповиненбутикоротким,алеповним.Прикладвиконанняпринципіальноїелектричноїсхемикеруванняелектроприводомпоказаний на рис.4.

Схемою з’єднань називають схему, на якій показані з’єднаннявсіх складових частин електроустановки, а також проводи, кабелі іджгути,якимиздійснюютьсяціз’єднання,атакожмісцяїхприєднанняі вводу.

Схемаз’єднаньскладаєтьсянаосновіпринципіальноїелектричної схеми іповиннабути узгоджена знею.

Апаратиіприладинасхеміз’єднаньзображуютьувиглядіпрямокутниківабофігур,щозовнішнімиобрисаминагадуютьвідповіднийапарат,аїхелементи–увиглядіумовнихграфічнихпозначеньчипрямокутників.Розміщенняпристроївповинновідповідати дійсному розміщенню їх у шафі керування. Масштаби невитримуються. Біля графічних позначень треба вказувати позиційніпозначення елементів відповідно до принципіальної схеми. Проводи,що ідутьводному напрямку, допускається зливативодну лінію,а при

підході доапарата кожнийпровідтребазображатиокремою лінією.Місцеприєднаннядо апарата позначаютькружечкомзномером.

Номерипроводівпроставляютьбіляобохкінцівїхзображень.

Допускається біля обох кінців ліній вказувати адресу з’єднань.Прикладвиконаннясхемиз’єднаньпоказанийнарис.5.