ОснТех лаб 7

3.  Що називають опором заземлювального пристрою і як його нормують?

Опір заземлювального пристрою - це електричний опір шляху між точкою заземлення та землею. Він вимірюється в омах і вказує на ступінь ефективності заземлення. Чим нижчий опір заземлювального пристрою, тим краще його функціонування і захист від струмів короткого замикання. Норми опору заземлювальних пристроїв можуть варіюватись залежно від країни, стандартів та вимог безпеки. Наприклад, в багатьох країнах максимально допустимий опір заземлювального пристрою для електричних систем становить 1 ом або навіть менше. Проте, специфічні вимоги можуть бути встановлені в місцевих електротехнічних нормативах.

4.   Від яких природно-кліматичних факторів залежить опір заземлювального пристрою?

• Вологості грунту: Вологий грунт має кращу провідність, що може знизити опір заземлювального пристрою. Сухий грунт, натомість, може мати вищий опір.

• Типу грунту: Провідність грунту залежить від його складу та типу. Наприклад, глинистий грунт має кращу провідність, ніж піщаний грунт. Глибина заземлення також може впливати на опір.

• Кліматичних умов: Екстремальні погодні умови, такі як дощі, сніг, морози, можуть впливати на опір заземлювального пристрою.

• Геологічних умов: Геологічні умови, такі як наявність скель або гірських порід, можуть впливати на опір заземлювального пристрою.

5.   Як конструктивно виконують заземлювальні пристрої?

1. Заземлювальний електрод: Це металевий стержень, лист або інший провідник, який занурюється в землю. Він забезпечує електричний контакт з землею і відведення струму від системи.

2. Провідники: Для з'єднання заземлювального електрода з системою використовуються провідники, зазвичай з міді або алюмінію. Вони забезпечують електричний шлях від системи до заземлювального електрода.

3. Заземлювальна сітка: Це мережа металевих стрижнів або плит, які розташовуються на певній глибині під землею. Заземлювальна сітка забезпечує розподіл струму по широкій площі, що поліпшує ефективність заземлення.

4. З'єднувальні елементи: Для з'єднання провідників, електрода і заземлювальної сітки використовуються спеціальні з'єднувальні елементи, такі як затискні скоби, клеми або сварні з'єднання.

5. Маркери і ідентифікаційні знаки: Заземлювальні пристрої часто позначаються маркерами або ідентифікаційними знаками, щоб вказати їх місце розташування і іншу інформацію, таку як дату установки або технічні дані.

6.   Чому елементи конструкції заземлювального пристрою повинні мати нормовані поперечний переріз і товщину?

• Механічна міцність: Заземлювальні елементи повинні витримувати фізичні навантаження, такі як вітер, сніг, сейсмічна активність і механічне навантаження від землі та споруд. Нормований поперечний переріз і товщина елементів забезпечують їх достатню міцність та стійкість.

• Ефективність заземлення: Шлях для струму від системи до землі повинен бути достатньо провідним. Заземлювальні елементи з великим поперечним перерізом можуть забезпечити низький опір заземлення, що дозволяє ефективно розсіювати струм у землю і забезпечувати належну безпеку.

• Відвод тепла: Деякі заземлювальні пристрої, такі як заземлювальні електроди від теплових підстанцій, можуть випромінювати значну кількість тепла. Відповідно розраховані розміри дозволяють забезпечити належний відвод тепла, щоб запобігти перегріву і пошкодженню пристрою.

7.  Яке конструктивне виконання мають вертикальні елементи складного заземлювального пристрою?

• Заземлювальні електроди забивні: Це сталеві, мідні або інші металеві стержні, які забиваються в землю. Вони мають різні діаметри і довжини, вибираються залежно від глибини заземлення і необхідного опору.

• Пали: Це довгі металеві труби або стержні, які занурюються в землю. Вони можуть бути використані для заземлення структур, таких як високі мачти або будівлі.

• Заземлювальні мережі: В складних заземлювальних пристроях можуть використовуватись мережі заземлювальних електродів, які складаються з декількох вертикальних елементів. Це дозволяє розподілити струм по широкій площі заземлення і підвищити ефективність заземлення.

8.   Яке конструктивне виконання має горизонтальний елемент складного заземлювального пристрою?

1. Закладка в землю: Горизонтальний елемент розташовується на певній глибині під поверхнею землі. Його зазвичай розташовують на глибині від 0,5 до 1,5 метра, залежно від місцевих умов, типу ґрунту та вимог нормативних документів.

2. Матеріал проводу: Горизонтальний елемент може бути виготовлений з міді, алюмінію або іншого провідного матеріалу. Зазвичай використовуються спеціальні провідники з високою провідністю та міцністю для забезпечення надійного заземлення.

3. Розмір та форма: Горизонтальний елемент може мати різні розміри та форми, залежно від потужності системи та вимог заземлення. Зазвичай використовуються плоскі або круглі провідники з нормованими поперечними перерізами для забезпечення відповідного опору заземлення.

4. З'єднання: Горизонтальний елемент з'єднується з вертикальними заземлювальними елементами або іншими частинами заземлювальної системи за допомогою спеціальних з'єднувальних елементів, таких як клеми, сварні з'єднання або болти.