Лабораторна робота №1.

Вивчення конструкції та методики лабораторних досліджень електричних машин

Мета роботи. Вивчити конструкцію та методику проведення лабораторних досліджень електричних машин змінного струму

Хід виконання роботи:

1.Ознайомитися із теоретичними відомостями за темою досліджень.

2.Виконати завдання для самостійної поза аудиторної підготовки.

3.Виконати завдання та лабораторну роботу в лабораторії.

4.Оформити звіт та надіслати викладачу для перевірки.

ЗАГАЛЬНІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

На практиці зазвичай використовуються трифазні (m=3) машини змінного струму. Машини із іншою кількістю фаз (m = 1; 2; 6) застосовуються мають набагато меншу область застосування.

Проте усі електричні машини змінного струму розраховуються на роботу при синусоїдному змінному струмі. Крім того принцип дії усіх багатофазних машин змінного струму заснований на використанні обертового магнітного поля.

Перш за все розглянемо трифазні машини змінного струму. Вони поділяються на три основні типи: синхронні, асинхронні та колекторні.

У синхронних машинах ротор обертається із тією ж швидкістю і у тому ж напрямі , що і магнітне поле статора. Таким чином, ротор обертається синхронно із обертовим полем, тому машини даного типу називаються синхронними.

Синхронні машини використовуються перш за все в якості генераторів, і у переважній більшості випадків на електричних станціях змінного струму встановлюють синхронні генератори. Синхронні машини у режимі двигуна застосовуються значно рідше.

Ротор асинхронних машин обертається несинхронно, або асинхронно по відношенню до обертового магнітного поля, тому машини даного типу називаються асинхронними. Під час роботи асинхронної машини у режимі двигуна ротор обертається повільніше за поле, а у режимі генератора – швидше.

На практиці асинхронні машини переважно використовуються у якості двигунів, і переважна більшість електродвигунів у народному господарстві є асинхронними.

Колекторні машини змінного струму також обертаються несинхронно із магнітним полем, і у цьому сенсі є асинхронними машинами. Проте з огляду на наявність у них колектора та пов’язаних із цим особливостей вони виділені в окремий клас машин змінного струму. Найбільшого застосування колекторні машини набули у якості двигунів. Проте область їх застосування є досить обмеженою, тому найголовнішими видами машин змінного струму є асинхронні та синхронні.

Висновок:

Я вивчив конструкцію та методику проведення лабораторних досліджень електричних машин змінного струму.

Контрольні запитання 1. Поясніть конструкцію та принцип дії асинхронної машини.

Асинхронна машина складається з двох основних частин, які розділені повітряним зазором: нерухомого статора та обертового ротора. Статор і ротор мають осердя і обмотку. При цьому обмотка статора підключається до трифазної мережі, а енергія передається із обмотки статора в ротор (або навпаки) за рахунок магнітного зв’язку між статором і ротором.

2. Поясніть конструкцію та принцип дії синхронної машини.

3. Поясніть методику проведення лабораторних досліджень електричних машин змінного струму.

Під час проведення дослідів використовуються два методи: прямий або безпосередній та непрямий.

Прямий метод полягає в тому, що шукані величини вимірюються в процесі виконання досліду, який, як правило, вимагає наявності навантажувальних та гальмівних пристроїв і пов’язаний із значними витратами енергії та часу на проведення дослідів. Тому прямий метод використовується при дослідженні малопотужних електричних машин і трансформаторів, безпосереднє навантаження яких не викликає ускладнень

При непрямому методі досліджень в процесі виконання дослідів вимірюються не шукані, а інші величини, за допомогою яких визначаються шукані.

Непрямий метод рекомендується лише тоді, коли схема досліду достатньо проста і його проведення не пов’язане з великими витратами електричної енергії і

часу, а обробка результатів не викликає труднощів і кінцеві результати мають достатню точність.

Найбільш розповсюдженим непрямим методом при дослідженні електричних машин і трансформаторів є метод холостого ходу і короткого замикання, який доповнюється деякими іншими експериментами (вимірювання опорів обмоток, визначення реактивностей тощо).