Практична робота 5

Практична робота 5.

Перевірка справності люмінісцентних ламп, пускорегулюючих апаратів

Виконав: Скудря М.О.

Мета роботи:

1.1 Ознайомитися з будовою та призначенням стартера та дроселя

1.2 Ознайомитися з основними несправностями люмінісцентних ламп

1.3 Виконати перевірку справності люмінісцентих ламп, дроселя та стартера

Хід завдання:

1 Записати технічні дані ламп, дроселів, стартерів, що використовуються в роботі, розібрати стартер і скласти ескіз основних його елементів.

2 Зібрати схему відповідно та показати викладачу.

3 Включити автомат SF. Про наявність напруги на схемі свідчить лампа HL1, яка повинна ввімкнутися.

4 Встановити лабораторним автотрансформатором TV необхідну напругу.

5 Виконати перевірку справності лампи.

6 Виконати перевірку справності дроселя

7 Зробити перевірку стартера

Контрольні питання:

6.1 Яке призначення стартера? Поясніть його будову.

Ста́ртер — основний агрегат пускової системи двигуна, що розкручує його вал до частоти обертання, необхідної для запуску. Основні вузли стартера — двигун, редуктор, пристрої зчеплення й розчеплення з валом основного двигуна, пусковий пристрій.

6.2 Яке призначення дроселя? Поясніть його будову.

Дро́сель — це котушка ізольованого дроту, індуктивність якого використовують для блокування ВЧ складових змінного струму в електричному колі і пропускання НЧ, оскільки реактивний опір його пропорційний частоті. Типове використання — індуктивний компонент електричного фільтру.

Конструктивно виконується у вигляді гвинтових або гвинтоспіральних (діаметр намотування змінюється по довжині котушки) котушок одношарових або багатошарових намоток ізольованого одножильного або багатожильного (літцендрат) провідника на діелектричному каркасі круглого, прямокутного або квадратного перерізу, часто на тороїдальному карку числі витків - без каркаса. Іноді, для зниження розподіленої паразитної ємності, при використанні високочастотного дроселя одношарові котушки індуктивності намотуються з «прогресивним» кроком — крок намотування плавно змінюється по довжині котушки. Намотка може бути як одношаровою (пересічна і з кроком), так і багатошаровою (пересічна, внавал, типу «універсал»). Намотування «універсал» має меншу паразитну ємність. Часто, знову ж таки для зниження паразитної ємності, намотування виконують секційованою, групи витків відокремлюються просторово (зазвичай по довжині) одна від одної.

6.3 Будова люмінесцентної лампи.

Люмінесце́нтна ла́мпа, лампа денного світла — газорозрядне джерело світла, світловий потік якого визначається в основному світінням люмінофорів під впливом ультрафіолетового випромінювання електричного розряду в парах ртуті: до появи світлодіодних ламп широко застосовувалися для загального освітлення, оскільки мали світлову віддачу і термін служби в кілька разів більший, ніж у ламп розжарення того ж призначення.

Під час роботи люмінесцентної лампи низького тиску між двома електродами, що розташовані на протилежних кінцях лампи і являють собою нитки розжарення, виникає електричний струм та, як наслідок, тліючий розряд на відміну від люмінесцентних ртутних газорозрядних ламп високого тиску, в яких немає ниток розжарення і між електродами виникає дуговий розряд. У лампі, яка заповнена парами ртуті, змінний струм призводить до появи УФ-випромінення. Це випромінення невидиме для людського ока, тому його перетворюють на видиме світло за допомогою явища люмінесценції. Для цього внутрішні стінки лампи покриті спеціальною речовиною — люмінофором, що поглинає УФ-випромінювання і випромінює видиме світло. Змінюючи склад люмінофора, можна змінювати відтінок одержаного світла.

6.4 Назвіть основні несправності люмінесцентних ламп та їх

причини.

6.5 Чим пояснити, що з часом зменшується світловий потік лампи?

При нагріванні вольфрам, з якого виготовляється нитка розжарення, починає випаровуватися. Атоми осідають на внутрішній частині колби. В результаті чого з часом кількість випромінюваного світла лампою зменшується. Чим вища робоча температура лампи розжарювання, тим швидше відбувається цей процес.

6.6 У яких випадках у лампі виникає явище випрямляючого

ефекту?

У випрямлячах змінної напруги¹ найбільше застосування знаходять германієві і кремнієві напівпровідникові діоди. Основними методами отримання n-p переходів для випрямляючих діодів є сплавлення і дифузія.

Електронно-дірковий перехід утворюється вплавлянням алюмінію в кремній. Пластинка кремнію з n-p переходом припаюється до кристалоутримовача, що є одночасно і основою корпусу діода. До кристалоутримовача приварюється корпус зі скляним ізолятором, через який проходить алюмінієвий вивід.

У дифузійних діодах n-p перехід створюється при високій температурі дифузією домішку в кремній або германій з середи, що містить пари домішкового матеріалу. Конструкції дифузійних і сплавних випрямляючих діодів аналогічні. Малопотужні випрямляючі діоди мають відносно невеликі габарити і масу і за допомогою гнучких виводів монтуються в схему. У потужних діодів кристалоутримовач являє собою масивну тепловідводну основу з гвинтом і пласкою зовнішньою поверхнею для забезпечення надійного теплового контакту із зовнішнім тепловідводом. Між кристалом і основою звичайно вміщують пластинку з вольфраму або ковару, що має приблизно такий же коефіцієнт лінійного розширення, як і матеріал кристала. Це сприяє зменшенню механічних напружень в кристалі при зміні температури.

+Випрямляючи стовпи являють собою кілька спеціально підібраних діодів, сполучених послідовно і залитих епоксидною смолою.