Тиреоїдити – це група захворювань щитоподібної залози, що характеризуються її запаленням.
|
За клінічним перебігом: |
• |
Підгострі тиреоїдити: |
||||
• |
Гострі тиреоїдити: |
|
• |
Гранулематозний (Де |
|||
|
• |
Гнійний (бактеріальний) |
|
|
Кервена) |
||
|
|
• |
Лімфоцитарний |
||||
|
• |
Негнійний (асептичний) |
|
||||
|
|
|
(спорадичний |
||||
|
|
• |
Променевий |
|
|
безболісний, |
|
|
|
• |
Пальпаційний |
|
|
післяпологовий) |
|
|
|
• |
Хронічні тиреоїдити: |
||||
|
|
• |
Медикаментозний |
||||
|
|
|
|
|
• |
Аутоімунний (Хашимото) |
|
|
|
|
|
|
|
• |
Гіпертрофічна форма |
|
|
|
|
|
|
|
(зоб Хашимото) |
|
|
|
|
|
|
• |
Атрофічна форма |
|
|
|
|
|
|
|
(первинна мікседема) |
•Фіброзно-інвазивний (Ріделя)
•Специфічні
(туберкульозний, сифілітичний, грибковий тощо)
За етіологією:
•Аутоімунні
•Інфекційні
•Пов'язані з фізичними або хімічними факторами (наприклад, радіацією)
Симптоми:
•Біль у передній ділянці шиї, що може іррадіювати у вухо, щелепу, потилицю (характерно для підгострого тиреоїдиту).
•Збільшення щитоподібної залози (зоб).
•Утруднення ковтання або дихання (при значному збільшенні залози або фіброзному тиреоїдиті).
•Загальна слабкість, стомлюваність.
•Лихоманка (при гострому гнійному або підгострому тиреоїдиті).
Діагностика:
1.Клінічний огляд та анамнез: симптоми, пальпація щитоподібної залози для оцінки її розмірів, консистенції та болючості.
2.Лабораторні дослідження:
1.Визначення рівня гормонів щитоподібної залози: ТТГ, Т4, Т3).
2.Визначення рівня антитіл до щитоподібної залози: антитіла до тиреопероксидази (АТПО), антитіла до тиреоглобуліну (АТТГ), антитіла до рецептора ТТГ (АТ-рТТГ) – важливі для діагностики аутоімунних тиреоїдитів.
3.Визначення рівня С-реактивного білка (СРБ) та швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ): підвищені показники можуть свідчити про запальний процес, особливо при підгострому та гострому тиреоїдитах.
4.У деяких випадках може знадобитися визначення рівня кальцитоніну (для виключення медулярного раку щитоподібної залози).
3.Інструментальні дослідження:
1.Ультразвукове дослідження (УЗД) щитоподібної залози: дозволяє оцінити розміри, структуру щитоподібної залози, наявність вузлів або інших змін. При тиреоїдитах можуть спостерігатися дифузні зміни ехогенності, збільшення розмірів залози.
2.Тонкоголкова аспіраційна біопсія (ТАБ) щитоподібної залози: проводиться при виявленні вузлів або підозрілих ділянок для цитологічного дослідження. Може бути корисною для диференційної діагностики з іншими захворюваннями, включаючи рак щитоподібної залози.
3.Сцинтиграфія щитоподібної залози з радіактивним йодом або технецієм:
використовується рідше, але може бути інформативною для оцінки функціональної активності щитоподібної залози, особливо при підгострому тиреоїдиті (характерне знижене захоплення радіофармпрепарату).
Лікування
Сучасне лікування тиреоїдитів
Лікування тиреоїдитів залежить від форми захворювання, його причини та функціонального стану щитоподібної залози.
•Гострий гнійний тиреоїдит: потребує антибіотикотерапії, іноді хірургічного дренування абсцесу.
•Підгострий тиреоїдит: основне лікування спрямоване на зменшення запалення та болю.
•НПЗП
•Глюкокортикостероїди наприклад, преднізон або преднізолон 40 мг / добу протягом 1-го тижня, 30 мг / добу протягом 2-го тижня, 20 мг / добу протягом 3-го тижня, 10 мг / добу протягом 4-го і 5-го тижнів і 5 мг / добу протягом 6-го і 7-го тижнів. При симптомах гіпертиреозу можуть призначатися бета-блокатори.
•Хронічний аутоімунний тиреоїдит (Хашимото): якщо функція щитоподібної залози залишається в межах норми, специфічне лікування не потрібне, лише динамічне спостереження. При розвитку гіпотиреозу призначається замісна терапія препаратами левотироксину.
Хронічний фіброзно-інвазивний тиреоїдит (Ріделя)
Медикаментозне лікування:
Глюкокортикостероїди: можуть бути використані для спроби зменшення запалення та фіброзу, особливо на ранніх стадіях захворювання або при наявності системних проявів
Імуносупресивні препарати: у деяких випадках, особливо при підозрі на аутоімунний компонент можуть бути застосованні імуносупресанти, такі як метотрексат, азатіоприн або мікофенолат мофетил. Їх ефективність при тиреоїдиті Ріделя потребує подальшого вивчення.
Тамоксифен: деякі дослідження показували потенційну користь тамоксифену (селективного модулятора естрогенових рецепторів) у зменшенні фіброзу при різних захворюваннях, включаючи тиреоїдит Ріделя, але дані залишаються обмеженими.
Замісна терапія левотироксином: якщо функція щитоподібної залози порушена і розвивається гіпотиреоз, призначається замісна терапія левотироксином для підтримання нормального рівня гормонів щитоподібної залози.
Хірургічне лікування:
Істмектомія або часткова резекція щитоподібної залози: може бути розглянута для зменшення компресії трахеї, стравоходу або судин шиї, особливо при локалізованому процесі. ( є високий ризик пошкодження поворотних гортанних нервів і паращитоподібних залоз).
Трахеостомія: у випадках критичного стенозу трахеї може знадобитися тимчасова або постійна трахеостомія для забезпечення прохідності дихальних шляхів.
