МЕТАБОЛІЧНИЙ

Метаболічний синдром (МС) - сукупність чинників, що підвищують ризик розвитку атеросклеротичних захворювань та діабету.

Критерії метаболічного синдрому, що рекомендуються ВООЗ:

•Інсулінорезистентність, яка ідентифікується за одним із таких станів:

•цукровий діабет II типу;

•рівень глюкози в плазмі крові натще ≥6,1 ммоль/л (≥110 мг/дл)с.

•порушення толерантності до глюкози;

•наявність АГ (САТ ≥140 мм рт. ст. або ДАТ ≥90 мм рт. ст.)

•Абдомінальний тип ожиріння, виражений як окружність талії:

•>102 см (>40 дюймів) для чоловіків;

•>88 см (>35 дюймів) для жінок.

•Рівень ТГ ≥1,7 ммоль/л (≥150 мг/дл).

•Рівень ХС ЛПВЩ:

<1,03 ммоль/л (<40 мг/дл) для чоловіків; <1,29 ммоль/л (<50 мг/дл) для жінок.

•Безсимптомна урикемія спостерігається у 25-40% хворих на артеріальну гіпертензію, у 75% у хворих на тяжку артеріальну гіпертензію та у 59% хворих, які приймають тіазидні й тіазидоподібні діуретики і вона, є, як правило, наслідком порушеного кліренс уратів нирками.

•Мікроальбумінурія − це екскреція альбуміну з сечею, в кількості, що перевищують допустимі нормальні значення, але не досягають ступеня протеїнурії

У пацієнтів з МС зазвичай виявляють жировий гепатоз, і він є однією з найчастіших причин підвищення концентрації печінкових ферментів (АЛТ). Проте визначення рівня АЛТ не є чутливим тестом, і такий рутинний скринінг не рекомендується. та НАЖХП/ НАСГ.

•Інші пов’язані з МС розлади, що мають враховуватися, включають:

•синдром обструктивного апное під час сну

•синдром полікістозу яєчників

•можлива депресія, що виникає на фоні зміни стилю життя.

НЕМЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ МЕТАБОЛІЧНОГО СИНДРОМУ

1.дієтотерапія; Здорове харчування (DASH, середземноморська дієта)

2.фізичне навантаження; (Фізична активність ≥150 хв/тиждень

3.Зниження маси тіла ≥5-10%

4.відмова від паління;

5.лікування синдрому обструктивного апное сну. (зниження маси тіла

– особливо при ожирінні;відмова від алкоголю та седативних препаратів – вони посилюють розслаблення м’язів глотки; корекція позиції під час сну – уникнення сну на спині; CPAP-терапія (Continuous Positive Airway Pressure)-золотий стандарт лікування – апарат подає постійний потік повітря, запобігаючи обструкції.

МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ЛІКУВАННЯ

1. Антигіпертензивні препарати (для лікування підвищеного артеріального тиску):

•Інгібітори АПФ (наприклад, еналаприл, лізиноприл, каптоприл). Раміприл-2,5–10 мг/добу.

•Сартани (блокатори рецепторів ангіотензину II) (наприклад, лосартан, ірбесартан, кандесартан).

лозартан-50–100 мг/добу.

•Бета-блокатори (наприклад, метопролол, бісопролол, небіволол). Застосовуються з обережністю при наявності діабетичної нейропатії. Бісопролол 2,5-10 мг/д

•Антагоністи кальцію (наприклад, амлодипін, фелодипін, верапаміл, дилтіазем). Амлодипін: 5–10 мг/д

•Діуретики (сечогінні засоби) (наприклад, гідрохлортіазид, індапамід). Гідрохлортіазид / індапамід: 12.5–

25 мг/д /2,5 мг.

ІІ. Препарати для корекції інсулінорезистентності та гіперглікемії (при порушеннях вуглеводного обміну):

•Метформін. Зазвичай є препаратом першої лінії при наявності інсулінорезистентності та/або цукрового діабету 2 типу. Початкова доза може становити 500 мг 1-2 рази на день з поступовим збільшенням

до підтримуючої дози (зазвичай 1000-2000 мг на добу, розділених на кілька прийомів).

•Препарати сульфонілсечовини (наприклад, глібенкламід, глімепірид). Стимулюють вироблення інсуліну

підшлунковою залозою. Глібенкламід-2,5–5 мг 1–2 рази на добу.(Максимальна доза: 15 мг/добу.) Корекція при

нирковій недостатності: не рекомендовано при тяжкому порушенні функції нирок. Глімепірид- 1 мг 1 раз на добу, можна поступово збільшувати до 2–4 мг/добу залежно від рівня глікемії.(Максимальна доза: 6-8 мг/добу.)

•Тіазолідиндіони (глітазони) (наприклад, піоглітазон, розиглітазон). Підвищують чутливість тканин до

інсуліну. Піоглітазон -15–30 мг 1 раз на добу.(Максимальна доза: 45 мг/добу.) Комбінація: може застосовуватися

з метформіном, похідними сульфонілсечовини або інсуліном. Корекція при нирковій недостатності: не потребує корекції дозування. Розиглітазон- 4 мг 1 раз на добу або 2 мг 2 рази на добу.(Максимальна доза: 8 мг/добу.) Комбінація: може застосовуватися з метформіном або похідними сульфонілсечовини. Корекція при нирковій недостатності: не потребує корекції дозування, але слід контролювати функцію печінки.

IІІ. Препарати для зниження ваги (за показаннями):

•Орлістат(це препарат, який використовується для лікування ожиріння. Він належить до класу інгібіторів ліпази і працює шляхом блокування ферментів, що розщеплюють жири в шлунково-кишковому тракті. ) - 120 мг 3 р/д з їжею.

•Антагоністи глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) (глутагіди) (наприклад, ліраглутид, семаглутид). Стимулюють секрецію інсуліну, сповільнюють випорожнення шлунка, знижують апетит. Дозування поступово збільшується. Ліраглутид - 0,6 мг

1 раз на добу, через тиждень підвищення до 1,2 мг/добу. (Максимальна доза: 1,8 мг/добу.) Вводиться підшкірно, незалежно від їжі. Використовується для контролю ваги у пацієнтів із ожирінням. Семаглутид - 0,25 мг 1 раз на тиждень, через 4 тижні підвищення до 0,5 мг/тиждень. (Максимальна доза: 1,0 мг/тиждень (у деяких випадках до 2,0 мг/тиждень)). Вводиться підшкірно, незалежно від їжі.Має переваги у зниженні серцево-судинних ризиків.

ІІІ. Гіполіпідемічні препарати (для корекції порушень ліпідного обміну)

•Статини (наприклад, симвастатин, аторвастатин, розувастатин). Дозування залежить від цільового рівня холестерину та індивідуальних особливостей пацієнта. аторвастатин 10–80 мг, розувастатин 5–40 мг) При TG >2.3 ммоль/л:

•Омега-3 поліненасичених жирних кислот (EPA і DHA) становить: 2–4 грами на добу: ПНЖК зменшують синтез тригліцеридів у печінці шляхом пригнічення експресії ліпогенних генів. Підвищують бета-окиснення жирних кислот, що сприяє зменшенню накопичення ліпідів. Прийом: під час їжі для покращення засвоєння.

•Фібрати (наприклад, гемфіброзил, фенофібрат, безафібрат).Гемфіброзил - 600 мг 2 рази на добу, за 30 хвилин до їжі.

Ефективний для зниження рівня тригліцеридів та підвищення ЛПВЩ (ліпопротеїнів високої щільності). Фенофібрат - 145 мг 1 раз на добу. незалежно від їжі. Він активує PPARα (Peroxisome Proliferator-Activated Receptor Alpha) — це ядерний рецептор, який функціонує як транскрипційний фактор. Він відіграє ключову роль у регуляції метаболізму ліпідів та енергетичного балансу. Основні аспекти:що сприяє зниженню рівня тригліцеридів та ЛПНЩ (ліпопротеїнів низької щільності). Безафібрат -200 мг 2–3 рази на добу,під час їжі.Знижує рівень тригліцеридів та підвищує ЛПВЩ.

•Потребують регулярного моніторингу функції печінки та рівня ліпідів у крові. Можуть комбінуватися зі статинами, але з обережністю через ризик міопатії.

•Езетиміб(гіполіпідемічний засобі) використовується для зниження рівня холестерину, особливо ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ). 10 мг 1 раз на добу,незалежно від їжі. Часто використовується разом зі статинами для досягнення більш ефективного зниження рівня холестерину.Езетиміб блокує всмоктування холестерину в кишечнику, що робить його ефективним для пацієнтів, які не можуть переносити високі дози статинів або потребують додаткової терапії.