НАЦІОНАЛЬНО ВИЗВОЛБНОЇ ВІЙНИ

Узимку 1648–1649 років армія Великого князівства Литовського під командуванням польного гетьмана Януша Радзивілла перейшла у контрнаступ. Від травня литовські війська активізували бойові дії в Білорусі проти повстанців та козацьких загонів. Щоб зупинити наступ ворога, чернігівський полковник Яцько Кошка заборонив постачання провіанту литовському війську з Любеча й Лоєва. 3 квітня до Гомеля, на прохання місцевих міщан, вступили війська полковника Небаби.

У червні, через загрозу об’єднання Радзивілла з головними силами польського короля, той отримав наказ виступити в напрямку Києва. Януш Радзивілл зосередив 7301 вояка (822 гусари, 1660 драгунів, 2009 бронзових рейтарів, 1500 німецької піхоти та 700 гайдуків) біля Річиці, використовуючи цей район як базу.

Богдан Хмельницький, усвідомлюючи небезпеку прориву литовців в Україну, направив проти них київського полковника Михайла Кричевського. Той очолив з’єднані війська Київського, Овруцького та Любарського полків. Йому були підпорядковані також Чернігівський і Сіверський полки.

Кричевський розіслав універсали до мешканців Чернігівщини та Стародубщини, закликаючи до повстання. Загальна чисельність українських військ становила близько 20 тисяч осіб і зростала за рахунок селянських загонів. Переправившись через Прип’ять біля Мозиря, козацьке військо вирушило на північ у напрямку литовського табору. Переправу через Дніпро під Лоєвом з лівого берега прикривав Чернігівський полк (близько 5 тис.) під проводом Пободайла.

Перебіг битви

31 липня 1649 року козацький авангард на чолі з Кричевським підійшов до Лоєва та атакував литовські позиції. У розпал бою литовська кіннота, що поверталася з розвідки, раптово вдарила з тилу по українському табору, розбивши обоз. Ця частина козацького війська зазнала поразки.

Полк Пободайла з запізненням почав переправу на допомогу, але Радзивілл кинув кінноту в атаку, й частину українців було скинуто в Дніпро і розстріляно литовською піхотою. Сіверський полк Небаби, що рухався з півночі, також був атакований кіннотою противника і розбитий, попри наявність артилерії.

Коли увечері 31 липня Кричевський прибув з головними силами, козаки вже були деморалізовані. Бій тривав до ночі, але завершився поразкою. Загинуло до 10 тисяч козаків і селян. Решта відступила до табору в лісі, де тримала оборону. Після кількох атак Радзивілл зняв облогу, та вночі українці вийшли з оточення.

Уранці литовці знайшли в покинутому таборі тяжко пораненого Кричевського. За переказами, усвідомлюючи поразку і свою провину, він наказав нести себе в ліс і залишити там.