Збереження вантажів при транспортуванні. МВ до КР
.pdf
Рис. 1. Графік коефіцієнтів трюмного укладання
10. U – питомий навантажувальний об’єм (ПНО), м3/т:
U = UМ К ТР.
Визначення КТР, КФ і розрахунок U для вантажів у зв'язуваннях здійснюється після заповнення табл. 3 (визначення розмірів зв'я- зування).
По кожному вантажу приводиться в масштабі його зовнішній вигляд із вказівкою розмірів (рис. 2) і нанесеним всім необхідним ма-
ркуванням.
10
Рис. 2. Приклад вказівки розмірів вантажів
Інформація про маркування визначається з опису вантажу, пунктів перевезення, правил нанесення маркування [2, 7].
Маркування наноситься на англійській і українській мові. Відсутня для маркування інформація вибирається студентом довільно (рис. 3).
Рис. 3. Приклад нанесення маркування на вантаж
Маркування наноситься на вантажне місце або на окремо прикріплену бирку й повинна обов'язково включати маркування: товарне, відправницьке, спеціальне. Якщо потрібно, також наносяться знаки небезпеки.
На підставі опису вантажів і обраної тари, складається таблиця сумісності вантажів, з урахуванням можливості їх пошарової (один на одного) укладання (табл. 2).
11
Таблиця 2
Вантажі знизу |
|
Вантажі зверху |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Порядок складання й заповнення таблиці представлено в /1, С. 151-154/. У записці необхідно обов'язково привести пояснення до використаного кодування й письмово коротко обґрунтувати це коду-
вання.
2.Укрупнення вантажних місць
Вякості укрупнення вантажних місць у роботі розглядається тільки їхня частина (піддон, зв'язування, вагон), причому основна увага приділяється укрупненню вантажних місць із використанням піддонів і зв'язувань.
2.1.Визначення норми завантаження вагонів
При виборі конкретного вагона, перевага надається тому, котрий дозволяє перевезти найбільшу кількість вантажу (має більшу вантажопідйомність), при цьому порожнього місця у вагоні повинне бути якнайменше.
У масштабі, по кожному вантажу, приводяться схеми завантаження вагонів (рис. 4) виходячи з габаритних розмірів вантажних одиниць і внутрішніх розмірів вагонів (Додаток 1), на яких повинне бути видно кількість вантажних місць по довжині, ширині й висоті вагона.
При розміщенні вантажів у вагоні зсув від його осі не повинне перевищувати 5 % по довжині або ширині.
На підставі наведених схем розраховується кількість вантажних одиниць у вагоні MВ. Розрахунки по визначенню MВ приводяться в записці (рис. 4). При визначенні MВ треба враховувати, що норма за-
вантаження вагона не може перевищувати вантажопідйомність ва-
гона.
12
Рис. 4. Приклад схеми завантаження вагона (вид з боку, з торця)
Після чого визначається норма завантаження вагонів РВАГ кожним вантажем:
РВАГ = MВ gм.
2.2. Формування пакетів
Способи пакетування генеральних вантажів можна розділити на дві групи: на піддонах; без піддонів (рис. 5).
Рис. 5. Тверді й гнучкі засоби пакетування: а – плоский піддон; б – піддон зі стійками; в – ящиковий піддон; г – строп-пакет; д – метал в пачці; е, ж – метал у зв'язуваннях; з – метал у багатооборотних стропах
Найбільше часто пакети формуються на піддонах типу 2П4В и 2П2В. Піддон 2П4В має розміри ℓподxbподxhпод – 1200х800х150 мм, масу gпод – 25 кг і вантажопідйомність G – 1,0 т.
Піддон 2П2В – 1600х1200х180 мм, gпод – 80 кг і G – 2,0 т.
13
Для оптимального розміщення вантажів на піддоні керуються співвідношенням лінійних розмірів вантажного місця й піддона. При розміщенні вантажів на піддоні вони не повинні виступати за краї піддона або цей виступ повинен бути мінімальним і не перевищувати
50 мм; площа піддона, що залишається не завантаженою повинна бути мінімальною [9]. Розташування вантажів на піддоні не повинне зміщати центр ваги пакета.
Виходячи з цього, критерій для вибору типу піддона можна сформулювати так: якщо на двох піддонах 2П4В міститься більше вантажних місць чим на одному 2П2В, то вибирається піддон 2П4В і навпаки. При однаковій кількості вантажних місць можна обирати який завгодно піддон. Вибір типу піддона для кожного вантажу обґрунтовується в письмовому виді.
При формуванні зв'язувань, вантажні місця, що їх складають, повинні розташовуватися так, щоб зв'язування мало найменший об’єм і його перетин наближався до квадрата [9].
Після розміщення вантажів на піддоні, визначається кількість місць у першому (нижньому) шарі вантажу nр (рис. 6) і визначаються габаритні розміри пакетів у плані ℓпxbп (наприклад: 1600х1200, 1680x1201, 1600х1250, 1652х1245, 1700х1300 мм).
Рис. 6. Приклади схем формування пакетів (вид зверху)
14
Для подальшого формування пакета керуються наступними правилами: по висоті пакет не повинен перевищувати HMAX = 1,8 м; маса пакета не повинна перевищувати його вантажопідйомності, GMAX
= G.
Розрахунок для одного вантажу описується повністю, розрахунки по всіх вантажах приводяться в табл. 3.
Таблиця 3
Елементи розрахунку |
Найменування вантажів |
1. Засіб укрупнення
…
11.PУД, т/м2.
1.Засіб укрупнення (піддон 2П4В або 2П2В, зв'язування)
2.nр – число місць у першому шарі, шт.
3.nh' – число шарів (рядів) вантажу по висоті, що може бути, виходячи з максимальної маси пакета, шт.:
nh' = (GMAX – gпод) / (gм nр).
4. nh'' – число шарів (рядів) вантажу по висоті, що може бути, виходячи з максимальної висоти пакета, шт.:
nh'' = (HMAX – hпод) / hм.
Значення nh' і nh'' рівні цілої частини результату ділення. 5. nh – фактичне число шарів (рядів) по висоті пакета, шт.:
nh = min {nh'; nh''}.
6. n – загальна кількість місць у пакеті, шт.
n = nр nh. 7. gп' – маса пакета без піддона, т:
15
gп' = n gм.
8. gп – маса пакета з піддоном, т:
gп = gп' + gпод.
9. hп – габаритна висота пакета, м:
hп = nh hм + hпод.
10. ℓпxbп – габаритний розмір пакета в плані, м.
Розмір пакета дорівнює габаритному розміру піддона, якщо вантаж не виступає за крайки піддона. Якщо вантаж виступає за крайки піддона, то розмір пакета дорівнює габаритному розміру вантажу.
При формуванні зв'язувань із металу їхня маса повинна бути від 2 до 3 т, із припустимим відхиленням не більше 25 . При цьому перетин зв'язувань повинен наближатися до квадрата [9]. Розміри вказуються з точністю до 1 мм, а маса – до 1 кг.
При розміщенні пакетів у штабелі, зазор між поруч розташованими пакетами становить близько 5 см. Таким чином, розміри, що займає кожний пакет на складі більше його габаритного розміру на 2,5 см., з кожного краю піддона (довжини та ширини). Тоді загальне звеличення довжини та ширини пакета, при його розміщенні в штабелі, складатиме 5 см., що необхідно враховувати при розрахунку питомого навантаження й вантажної площі штабеля.
11. PУД – питоме навантаження, що створює один пакет, т/м2:
PУД = gп / ((ℓп + 0,05) (bп + 0,05)).
Для вантажів у зв'язуваннях:
PУД = gп / (ℓп bп КУКЛ),
16
де КУКЛ – коефіцієнт укладання, КУКЛ = 1,15.
У записці приводиться зовнішній вигляд пакетів (рис. 7) та зв'я- зувань (рис. 5).
Рис. 7. Приклади зовнішнього вигляду пакетів (вид зверху та збоку)
При формуванні пакетів на піддонах необхідно враховувати пошарову «перев'язку» для забезпечення міцності пакета. У записці також вказуються засоби кріплення вантажу в пакетах, що застосовуються (стрічки, термоусадочна плівка тощо), що запобігають розвалу пакета.
На рисунках повинні бути зазначені розміри пакетів (зв'язувань). Наведена кількість видів повинне давати можливість визначити nр, nh, n.
3. Визначення навантажень при складуванні
Навантаження на підлогу складу при складуванні вантажів залежать від багатьох факторів. При розміщенні вантажів на складі їхнє різне навантаження на підлогу складу більшою мірою визначається висотою складування вантажу, що часто залежить від можливості перевантажувальної техніки.
3.1. Вибір засобів механізації
Основним засобом механізації, при складуванні генеральних вантажів у критих складах, є навантажувачі. Основними технічними параметрами навантажувачів є вантажопідйомність, маса машини, маневреність, висоти підйому або розвантаження, швидкості робочих
17
рухів, габаритні розміри, продуктивність, витрата енергії й надійність. У курсовій роботі навантажувачі вибираються тільки по вантажопідйомності, маневреності й висоті підйому.
Вантажопідйомність навантажувача – найбільша маса вантажу, на роботу з якої розраховані механізми машини.
Маневреність визначає можливість машини працювати у вузьких проїздах при захвату вантажу, укладанню його в штабель і переміщенні в проїздах, що перетинаються під кутом 90°. Залежить маневреність від габаритних розмірів машини і її радіуса повороту. Універсальний навантажувач при формуванні та розформуванні, повинен розвертатися в проїзді на 90°. Для оптимального використання площі складів, ширина проїздів у навантажувачів повинна бути мінімальної.
Висота підйому вил навантажувача повинна бути теж оптимальною, тобто обрані навантажувачі не повинні обмежувати фактичну висоту складування вантажів.
Характеристики навантажувачів, що необхідні для розрахунків їх технічних параметрів наведені в Додатку 2.
Розрахунок висоти складування вантажів, обумовленої використовуваним навантажувачем, і ширини проїздів між штабелями для одного вантажу на одному складі описується повністю, розрахунки по всіх вантажах приводяться в табл. 4.
Таблиця 4
Показники |
Найменування навантажувача |
1. QП, т
…
6.Найменування вантажу
7.Шифр складу
…
16.ВПР, м
1. QП – вантажопідйомність навантажувача, т.
QП gп.
18
2.HПВ – висота підйому вил навантажувача, м.
3.RС – радіус повороту навантажувача, м.
4.НГ – максимальна висота навантажувача, м.
Максимальна висота навантажувача не повинна перевищувати висоти складу, тобто НГ (НС – 0,1). Крім того, для меншої висоти складування потрібно вибирати навантажувач із меншою габаритною висотою.
Вище наведені умови можуть порушуватися, якщо навантажувач із більшою висотою забезпечує мінімальні проїзди. При цьому обов'язково повинне виконуватися умова НШ + (НГ – HПВ) (НС
–0,1), яка перевіряється після заповнення табл. 5.
5.а – відстань від передньої осі навантажувача до пакета, м.
6.Найменування вантажів.
7.Шифри складів (букви імені).
Дані в таблиці групуються за типом навантажувача, тобто одна графа (колонка) з даними по навантажувачу (строки з 1 по 5) може розділятися на групу колонок, залежно від кількості найменувань вантажів, при переробці яких використовується цей тип навантажувача. Кожна із цих груп може у свою чергу розділятися на групи колонок, у залежності від того – на якій кількості складів зберігання даного вантажу використовується цей тип навантажувача.
8.НС – висота складу, м.
9.hп – висота пакета з піддоном, м.
10.gп – маса пакета з піддоном, т.
11.НМ – максимальна висота укладання вантажу виходячи з можливостей перевантажувальної техніки, м:
НМ = HПВ – 0,1 + hп.
12.bп – габаритна ширина пакета в плані, м.
13.B1 – ширина проїздів між штабелями, що забезпечує необхідну маневреність перевантажувальної техніки, м (рис. 8, а):
B1= RС + а + bп +2 с.
19