Зміст
Вступ......................................................................................3
Збір анамнезу........................................................................3
Загальний огляд пацієнта.....................................................3
Фізикальне обстеження.........................................................4
Інструментальні методи діагностики.................................8
Лабораторна діагностика....................................................8
Висновки................................................................................9
Список використаної літератури.........................................10
ВСТУП.
Обстеження хірургічного хворого є ключовим етапом у встановленні діагнозу, виборі тактики лікування та подальшому прогнозі. Методичний підхід дозволяє уникнути помилок, своєчасно виявити життєво небезпечні стани та забезпечити належну допомогу.
Збір анамнезу.
Перш за все уточнюються скарги пацієнта. Їх виявлення проводиться активно, зосереджуючись на тих, що мають відношення до передбачуваного основного захворювання. Важливо враховувати, що кількість і характер скарг залежать від типу та ступеня вираженості патології, конкретної клінічної ситуації, а також індивідуальних особливостей пацієнта.
Іноді можливі випадки агравації — перебільшення симптомів, або ж симуляції, коли пацієнт вигадує скарги, не пов’язані з реальною патологією. Таке може бути зумовлено психічними порушеннями або бажанням досягти певної мети. Водночас не виключена і протилежна ситуація — коли хворий свідомо занижує або приховує прояви хвороби.
Біль є найпоширенішим і одним із перших симптомів у пацієнтів хірургічного профілю. Під час аналізу больового синдрому важливо детально з’ясувати його характер (гострий, ріжучий, тупий, ниючий або переймоподібний), інтенсивність (від помірного до різко вираженого, аж до нестерпного), час виникнення (раптово, поступово; час доби, сезону), локалізацію і напрям поширення болю з урахуванням топографо-анатомічної будови та розташування органів у відповідній зоні.
Також обов’язково враховується зв’язок болю з певними чинниками — фізичним навантаженням, прийомом їжі, зміною положення тіла, ковтанням, диханням, кашлем тощо.
Супутні скарги можуть включати: блювання, нудоту, гикавку, печію, дисфагію, відрижку, порушення спорожнення кишечника, сечовипускання.
Збирається анамнез захворювання (anamnesis morbi): детальний опис початку, перебігу та динаміки основного захворювання.
Збирається анамнез життя (anamnesis vitae): хронічні захворювання, перенесені операції, шкідливі звички, спадковість, алергії тощо.
Загальний огляд пацієнта
Об’єктивне обстеження пацієнта повинно бути комплексним і охоплювати всі органи та системи.
Під час оцінки загального стану пацієнта звертають увагу на його тяжкість: він може бути добрим, задовільним, середньої важкості, важким, дуже важким або термінальним.
Визначається рівень свідомості: вона може бути ясною, загальмованою або повністю відсутньою.
Оцінюється положення пацієнта в ліжку: активне, пасивне чи вимушене. Також враховується його здатність пересуватись — чи ходить самостійно, чи кульгає, чи потребує допоміжних засобів (милиць, тростини).
Аналізується вираз обличчя: він може бути звичайним, страждальницьким, маскоподібним, з виразом страху, гніву, одутлим, або з характерними ознаками, як-от «обличчя Гіппократа». Оглядають очі та склери: звертають увагу на наявність ністагму, розширення чи звуження зіниць, птозу повік, форму носа (наприклад, сідлоподібний), а також дихальні рухи крил носа.
Зовнішній вигляд хворого оцінюється з погляду відповідності віку — чи виглядає на свій вік, молодше чи старше.
Вивчається статура: чи має правильну будову тіла, чи є якісь вади. Визначається тип конституції — астенічний, нормостенічний або гіперстенічний. Також фіксуються маса тіла та зріст пацієнта.
Температура тіла може бути нормальною, підвищеною або зниженою.