МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУ ім. ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО ФАКУЛЬТЕТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА БІОФАРМАЦІЇ

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ З ДИСЦИПЛІНИ «ВАЛЕОЛОГІЯ З ОСНОВАМИ ФІЗІОЛОГІЇ» «на тему РУХ, ВОДА І ПОВІТРЯ ЯК ОСНОВА ЗАГАРТУВАННЯ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ»

ВИКОНАВ: студент 4го курсу групи БІ-11

Мартишев Олег Вадимович_____________

ПЕРЕВІРИВ: д.б.н., професор О.М.Дуган_

ОЦІНКА_____________________________

КИЇВ – 2025

Зміст…………………………………………………………………………2

Вступ…………………………………………………..…………………….3

Основна частина. …………………………………………………………...4

Заключення. ……………………………………………………………….22

Список використаної літератури.. ……………………………………….24

Вступ

Здоров’я – найвища цінність людини, яка забезпечує повноцінне життя, активність і працездатність. У сучасному світі, де значна частина населення веде малорухливий спосіб життя, перебуває під впливом техногенних факторів та часто нехтує природними механізмами зміцнення здоров'я, загартування організму набуває особливої актуальності.

Загартування організму – це система фізіологічних заходів, спрямованих на посилення адаптаційних можливостей людини та підвищення її стійкості до несприятливих умов довкілля. Цей процес базується на природних факторах: русі, воді та повітрі, які мають значний вплив на фізичне та психоемоційне благополуччя людини. Систематичне застосування загартувальних процедур сприяє зміцненню імунної системи, покращенню роботи серцево-судинної та нервової систем, а також підвищенню стійкості організму до стресових ситуацій та захворювань.

Валеологія, як наука про здоров'я та здоровий спосіб життя, розглядає загартування як один із важливих механізмів саморегуляції організму. Завдяки природним чинникам, таким як свіже повітря, вода та фізична активність, активізуються захисні сили організму, поліпшується обмін речовин, нормалізується енергетичний баланс та вдосконалюються адаптаційні можливості людини.

У даному рефераті розглянуто основні аспекти загартування організму, зокрема, механізми впливу руху, води та повітря на здоров'я людини, а також практичні методи їх використання. Окрему увагу приділено фізіологічним змінам, що відбуваються в організмі під впливом процедур для загартовування, та рекомендаціям щодо їх ефективного застосування у повсякденному житті.

Загартування – це не лише спосіб зміцнити здоров'я, а й філософія життя, яка сприяє гармонійному розвитку людини, підвищенню її життєвого тонусу та стійкості до змін довкілля. Усвідомлене застосування цієї практики допомагає не лише покращити фізичне здоров'я, а й виховати силу волі, самодисципліну та позитивний психологічний настрій.

Основна частина

Основні чинники загартовування

Минуло не одне тисячоліття з того часу, як людство відкрило для себе цілющу силу трьох великих лікарів природи: сонця, повітря і води. З найдавніших часів люди спостерігали, як ці природні стихії впливають на здоров'я та загальне самопочуття. Сонце наповнює організм життєдайною енергією, стимулюючи вироблення вітаміну D, який необхідний для міцних кісток і сильної імунної системи. Повітря, чисте і свіже, насичує кров киснем, що є запорукою активної життєдіяльності, а вода не лише дарує життя, а й загартовує, очищає та відновлює сили. Саме ці три природні фактори, використані у поєднанні з фізичною культурою та правильною руховою активністю, стають надійним гарантом здоров'я і міцного імунітету, допомагаючи запобігти численним хворобам.

Завдяки величезним досягненням науки, зокрема біології та медицини, людство змогло подолати безліч небезпечних інфекційних захворювань, які в минулому ставали причиною масових епідемій і забирали життя мільйонів людей. Ще століття тому такі хвороби, як віспа, скарлатина, поліомієліт, правець, кашлюк (коклюш), були справжньою загрозою, що залишала важкі наслідки на все життя. Однак завдяки розробці ефективних вакцин їх поширення було значною мірою зупинено, а деякі з них, як-от натуральна віспа, були ліквідовані повністю.

Проте навіть у сучасному світі, незважаючи на величезний прогрес медицини, існують хвороби, від яких ще не знайдено абсолютного захисту. Одним із таких викликів для людства залишаються грип і гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), які часто називають простудними захворюваннями. Особливість цих вірусів полягає в їхній високій здатності до мутацій. Вірусні агенти змінюють свій генетичний код, створюючи нові штами, що ускладнює розробку універсальної вакцини. Саме тому щороку люди стикаються з новими варіаціями грипу, що потребують постійного оновлення вакцин та адаптації медичних стратегій.

У цій ситуації на перший план виходить зміцнення власного організму. Лише висока функціональна активність імунної системи, яку можна досягти завдяки регулярним загартовуючим процедурам та здоровому способу життя, здатна забезпечити надійний захист від вірусних атак. Систематичне загартовування, фізична активність, раціональне харчування, достатній рівень відпочинку та позитивний психоемоційний стан допомагають підтримувати організм у бойовій готовності перед обличчям будь-яких викликів. Коли імунна система працює злагоджено, хвороба або зовсім не розвивається, або ж протікає у легкій, майже непомітній формі, без серйозних ускладнень.

Особливо важливим є загартовування в дитячі роки, адже саме в цей період формуються основні адаптаційні механізми організму. Чим раніше починають застосовувати природні загартовуючі фактори, тим стійкішим і міцнішим стає організм до дії несприятливих умов довкілля. Дитинство – це період активного розвитку, коли організм особливо чутливий до зовнішніх впливів і здатний швидко адаптуватися до змін. Саме тому природне загартовування відіграє ключову роль у зміцненні імунної системи, підвищенні витривалості та поліпшенні загального стану здоров'я.

Довкілля, багате на подразники, стимулює розвиток організму, пробуджує його приховані резерви, сприяє вдосконаленню адаптаційних та захисних механізмів. Постійна взаємодія із зовнішнім світом сприяє зміцненню нервової системи, що координує всі життєво важливі процеси. Так, відомо, що водне середовище порівняно з повітряним є інформаційно насиченішим: його неоднорідні контрастні впливи активніше стимулюють рецептори шкіри, покращуючи кровообіг і підвищуючи стійкість організму до змін температури. Контрастні впливи створюють ефект «тренування» для судин і нервової системи, що в довгостроковій перспективі знижує ризик розвитку багатьох захворювань.

Процеси інформаційного впливу відіграють визначальну роль не лише в період активного росту, а й упродовж усього життя людини. Організація фізіологічних процесів в органах і тканинах здійснюється завдяки сигналам, які надходять від центральної нервової системи. Чим різноманітнішими є зовнішні стимули, тим більш адаптивними стають механізми регуляції організму. Це особливо важливо для дітей, оскільки їхній організм ще формується і потребує постійного «навчання» у взаємодії із зовнішнім світом.

Використання контрастної дії під час переходу від одного фізичного чинника до іншого – наприклад, від тепла до холоду, від стану спокою до фізичної активності, від перебування на сонці до занурення у воду – сприяє активному загартовуванню. Вода, як середовище з іншою щільністю, температурою та теплоємністю, діє як потужний біологічний стимул, що мобілізує захисні ресурси організму. Контрастне загартовування сприяє адаптації до змін, покращує обмінні процеси, зміцнює судини та нервову систему.

Таким чином, природне загартовування є важливою складовою формування здорового, витривалого та стійкого до негативних факторів зовнішнього середовища організму. Воно не лише підвищує опірність до хвороб, а й сприяє загальному фізичному та психологічному розвитку людини, роблячи її більш енергійною, стресостійкою та гармонійною в усіх аспектах життя.

Правила загартовування

Загартовування є ефективним методом зміцнення організму, однак для досягнення результату необхідно дотримуватися певних принципів. Починати процедури найкраще в теплу пору року – навесні або влітку, коли природні умови сприяють плавній адаптації до холоду. Важливо поступово знижувати температуру води чи повітря, поєднуючи загартовування з фізичними вправами, наприклад, зарядкою або плаванням. Таке поєднання активізує кровообіг і покращує терморегуляцію, що підвищує ефективність процедур.

Перше правило полягає в індивідуальному дозуванні навантаження. Температура та тривалість впливу мають враховувати вік, стан здоров’я та індивідуальні особливості людини. Наприклад, для дітей або людей похилого віку слід використовувати щадні методи (обтирання, повітряні ванни), тоді як дорослі можуть дозволити собі холодні обливання. Важливо уникати надмірності: чим інтенсивніший холод (нижча температура води, сильніший вітер), тим коротшим має бути сеанс.

Друге правило – систематичність. Регулярні щоденні процедури, навіть короткочасні (5–7 хвилин), ефективніші за рідкісні тривалі сеанси. Перерва у загартовуванні, особливо більше тижня, призводить до втрати адаптаційних здібностей організму. Навіть у разі хвороби або погіршення самопочуття рекомендується не припиняти процедури, а лише зменшити їхню інтенсивність (наприклад, замінити контрастний душ обтиранням).

Третє правило вимагає поступового збільшення навантаження. Кожен новий етап (наприклад, зниження температури води на 2-3°C) має закріплюватися протягом 7-10 днів, перш ніж перейти до більш інтенсивного впливу. Різкі стрибки можуть викликати переохолодження або стрес для імунної системи. Ідеальна схема включає старт з м’яких методів (повітряні ванни при +20°C), потім перехід до обливання, а згодом – до контрастних процедур.

Четверте правило підкреслює необхідність індивідуального підходу. Наприклад, люди з хронічними захворюваннями (астма, серцева недостатність) повинні консультуватися з лікарем перед початком загартовування. Крім того, варто враховувати зовнішні фактори: висока вологість або вітер посилюють дію холоду, тому тривалість процедур у такі умови слід скорочувати.

Важливо пам’ятати, що після тривалої перерви, понад місяць, організм повністю втрачає набуту стійкість, тому відновлювати загартовування потрібно з початкового рівня. Для контролю прогресу рекомендується вести щоденник, де фіксуватимуться температура води, тривалість сеансів та реакція тіла, наприклад, відчуття бадьорості або озноб.

Загартовування повітрям

Повітря – найпростіший та найбезпечніший засіб загартовування дітей, доступний у будь-який сезон. На відкритому просторі його рух інтенсивніший порівняно з приміщенням, що активізує природні механізми адаптації організму. Коли дитина перебуває в приміщенні, її шкіра постійно стикається з повітряними потоками, які стимулюють судини до звуження або розширення. Ця «тренувальна» робота капілярів покращує здатність організму швидко реагувати на зміни температури навколишнього середовища. Систематичні прогулянки чи ігри на свіжому повітрі формують у дітей стійкий імунітет та зменшують чутливість до різких перепадів погоди.

Рис. 1 Загартовування повітрям.

Оздоровчий вплив повітря (рис. 1) починається з правильно організованого мікроклімату в приміщенні. Важливо забезпечити якісну вентиляцію, особливо в кімнатах, де діти проводять багато часу. Ефективність загартовування залежить від площі шкіри, яка контактує з повітряними потоками. Тому взимку варто привчати дітей до легшого одягу в межах приміщення, а влітку – дозволяти їм гуляти на вулиці в тонких сорочках та шортах. Перехід на полегшений гардероб має бути поступовим: спочатку знімають теплі шарі одягу (вовняні кофти, рейтузи), потім замінюють тканини з густої бавовни або фланелі на легкі матеріали з короткими рукавами. Наприклад, замість колготок можна використовувати тонкі шкарпетки, а довгі сорочки – на футболки.

Для досягнення максимального ефекту важливо поєднувати загартовування з руховою активністю. Ігри на свіжому повітрі, біг, стрибки або навіть звичайна ходьба стимулюють кровообіг, посилюючи позитивний вплив повітряних ванн. Для немовлят відмінним варіантом стають короткі сеанси загартовування під час перевдягання: достатньо 2–3 хвилин спочатку, щоб організм звик до нових умов. Для дітей віком від 3 років рекомендовані щоденні прогулянки тривалістю від 1 години, навіть у прохолодну погоду. При цьому варто уникати перегріву: якщо дитина пітніє, це сигнал, що одяг надто теплий.

Важливо враховувати індивідуальні особливості дитини. Наприклад, дітям з астмою або алергією на пилкові рослини необхідно обирати час прогулянок після дощу, коли повітря найчистіше. Якщо ж у дитини спостерігаються хронічні захворювання (наприклад, серцево-судинні), план загартовування слід обговорити з лікарем. Дослідження свідчать, що діти, які регулярно проводять час на свіжому повітрі, на 25-40% рідше хворіють на ГРВІ, оскільки їхній організм краще протистоїть переохолодженню та вірусам.

Після тривалих перерв у загартовуванні (наприклад, через хворобу) потрібно повертатися до процедур поступово. Починайте з 10-15 хвилин прогулянок у теплий день, поступово збільшуючи час перебування на повітрі. Навіть у разі незначного нездужання не варто повністю відмовлятися від загартовування – достатньо скоротити тривалість сеансів або використовувати більш легкий одяг.

Прогулянки на свіжому повітрі відіграють ключову роль у зміцненні імунітету та фізичного розвитку дітей. У літній період, коли температура в тіні сягає 18-20°C, дітям рекомендовано проводити на відкритому просторі майже весь час, за винятком нічного сну. Це стимулює обмін речовин, покращує апетит і сприяє активному розвитку рухових навичок. Виняток становлять лише спекотні дні з показниками понад 30°C: у такі періоди малюків краще залишати в приміщенні з відкритими вікнами, де температура зазвичай на 3-5°C нижча, ніж на вулиці. Важливо пам’ятати, що перегрівання не менш небезпечне, ніж переохолодження, тому влітку варто уникати прямих сонячних променів і забезпечувати дітям доступ до тіні та питної води.

Рис.2 Дитячий садок, група під час профілактичного сну взимку

У холодну пору року (рис.2) тривалість прогулянок залежить від віку дитини та погодних умов. Наприклад, діти 2-3 місяців потребують щоденного перебування на свіжому повітрі (разом із сном) протягом 2-3 годин, а для дітей від 6 місяців до 7 років оптимальний час збільшується до 5-6 годин із перервами на відпочинок. Зимові прогулянки мають свої обмеження: немовлят перших 2-3 місяців життя не варто виносити на вулицю за температури нижче -10°C, дітям 3-6 місяців рекомендовано уникати холодів міцніших за -12°C, а дітям від 1 до 1,5 року – за -16°C. Навіть у сильні морози (-20...-25°C) діти 3-7 років можуть гуляти до 30 хвилин, але обов’язково в захищеному від вітру місці та з додатковим захистом шкіри. Перед виходом на холод обличчя дитини слід змащувати жирним кремом або сучасними зимовими емульсіями на основі дьоготю чи пантенолу, які запобігають обмороженню. Одяг має бути багатошаровим, але не обтяжуючим: натуральні тканини, бавовна, тощо у поєднанні з мембраною для старших дітей забезпечать оптимальний теплообмін.

Рис.3 Сон на свіжому повітрі у садку

Особливу увагу приділяють сну на свіжому повітрі (рис. 3), який має лікувально-профілактичний ефект. Влітку діти можуть спати на вулиці протягом усього дня, а взимку – за дотримання температурних норм. Наприклад, немовлята 2-3 місяців сплять на відкритому повітрі за температури не нижче -5°C, діти 4-12 місяців – до –10°C, а діти від 1 до 7 років – до -15°C. Для організації сну в холодну пору ідеально підходять засклені веранди або спеціальні навіси, які захищають від вітру та опадів. Поступовість – ключ до звикання: перші сеанси сну на повітрі для немовлят тривають 15-20 хвилин, і лише з часом їх збільшують до 1,5-2 годин. Для дітей від 1 року до 7 років денний сон на вулиці стає частиною режиму дня, що сприяє глибокому відпочинку та зміцненню дихальної системи.

Дослідження показують, що діти, які регулярно сплять на свіжому повітрі, на 40% рідше страждають від респіраторних захворювань. Це пов’язано з тим, що прохолодне повітря знижує активність патогенів і насичує кров киснем. Однак важливо уникати різких переходів: якщо дитина звикла спати в теплій кімнаті, перші зимові сеанси слід проводити в інтервалах -5...0°C, поступово знижуючи температуру.

Повітряні ванни є важливою складовою загартовування дітей, які можна розпочинати вже з 2-місячного віку. Ця процедура не лише стимулює імунітет, але й покращує терморегуляцію організму, зміцнює шкіру та сприяє кращому сну. У теплу пору року сеанси рекомендовано проводити на захищених від вітру та прямих сонячних променів ділянках – під навісом, у тіні дерев, на закритих терасах або біля водойм (річка, озеро, море). Такі місця забезпечують оптимальний мікроклімат: повітря прогрівається до комфортної температури, а розсіяне сонячне світло надає додатковий біологічно активний вплив без ризику опіків. Восени та взимку, коли погода погіршується, повітряні ванни організовують у приміщеннях – наприклад, на засклених верандах або в кімнатах з частково відкритими вікнами. Головна умова – уникнути протягів, особливо для немовлят.

Під час процедури на організм дитини одночасно діють кілька факторів: температура повітря, його вологість, швидкість руху (наприклад, легкий бриз) та ультрафіолетове випромінювання у весняно-літній період. Таке комплексне вплив тренує судини, активізує обмін речовин і адаптаційні механізми. Для дітей до року процедуру проводять через 30-40 хвилин після годування – це дозволяє уникнути зригування та забезпечити комфортний стан. Дітям старшим за 1 рік сеанси призначають через 1-1,5 години після їжі, оскільки їхній травний тракт вже достатньо зрілий, а активність після прийому їжі не викликає дискомфорту.

Важливо поступово збільшувати тривалість повітряних ванн. Для немовлят початкові сеанси тривають 2-3 хвилини, згодом їх продовжують до 10-15 хвилин. Дітям від 1 до 3 років можна знаходитися на повітрі 20-30 хвилин, а дошкільнятам – до години. У холодну пору час скорочують на третину, але не відмовляються від процедур повністю. Наприклад, узимку немовлята можуть приймати повітряні ванни при температурі +18-20°C у кімнаті з відкритою кватиркою, а діти 3-7 років – гуляти на заскленій веранді за -5°C протягом 10-15 хвилин.

Під час сеансу слід уважно стежити за реакцією дитини: легке рожевіння шкіри, спокійна поведінка та рухливість свідчать про позитивний вплив. Якщо ж з’являються ознаки переохолодження: блідість, тремтіння, синюшність губ, або перегріву: почервоніння, пітливість, процедуру припиняють. Для додаткової безпеки взимку обличчя дитини можна захистити тонким шаром дитячого крему, а влітку – використовувати легкий одяг із натуральних тканин.

Повітряні ванни найефективніше поєднувати з фізичною активністю, що дозволяє посилити їхній оздоровчий вплив. Для дітей першого року життя ідеальним доповненням стають масаж, пасивні та активні гімнастичні вправи – вони стимулюють кровообіг і сприяють гармонійному розвитку м’язів. У старших дошкільнят повітряні ванни можна комбінувати з рухливими іграми, спортивними вправами або навіть нескладними працею в саду, наприклад, поливанням квітів або збором ягід. Фізична активність викликає природне збудження теплопродукції організму, що запобігає переохолодженню та знижує ризик застудних захворювань. Це особливо важливо в прохолодну погоду, коли терморегуляція дитини ще недостатньо тренована.

Ключовим аспектом є індивідуальний підхід. Так, дітям-алергікам варто уникати повітряних ванн у період цвітіння рослин, а дітям із неврологічними порушеннями – обмежувати тривалість процедур у спекотні дні. Під час сеансу слід уважно спостерігати за станом дитини: якщо шкіра набуває рожевого відтінку, а дитина залишається активною – це ознака правильної адаптації. Блідість, «гусяча шкіра» або млявість свідчать про необхідність припинити процедуру та зменшити навантаження наступного разу.