27,02

: «Закони проведення збудження по нервовим та м’язовим волокнам. Закон функціональної неспецифічності нервових волокон. Закономірності проведення місцевого і поширюючого збудження».

1. Закони проведення збудження по нервовим та м’язовим волокнам

Проведення збудження у нервових та м’язових волокнах підпорядковується декільком фундаментальним законам:

Закон анатомічної та фізіологічної цілісності – збудження передається лише по неушкодженому волокну. Якщо волокно перерізане або значно пошкоджене, передача імпульсу припиняється.

Закон ізольованого проведення – кожне нервове волокно проводить збудження незалежно від сусідніх волокон, навіть якщо вони знаходяться в одному нервовому стовбурі.

Закон двобічного проведення – у нервових волокнах збудження може поширюватися в обох напрямках від місця його виникнення. Виняток становлять мотонейрони спинного мозку, які мають односторонню передачу імпульсу.

Закон оптимальної та песимальної дії – при надмірному подразненні нервове волокно може перейти в стан гальмування, що запобігає його виснаженню.

Закон фізіологічної безперервності – нервовий імпульс може передаватися не тільки через власні структури, а й через синапси до наступного нейрона або м’язового волокна.

2. Закон функціональної неспецифічності нервових волокон

Закон функціональної неспецифічності нервових волокон стверджує, що будь-яке нервове волокно може проводити імпульси незалежно від їхньої природи. Це означає, що однакові нервові структури можуть передавати сигнали як відчуттів болю, так і, наприклад, механічного тиску чи температури.

При цьому специфічність сигналу визначається не самим нервовим волокном, а типом рецептора, що його збуджує, та областю мозку, яка отримує відповідний імпульс. Так, електрична стимуляція зорового нерва викликає зорові відчуття, навіть якщо подразник не є світловим.

3. Закономірності проведення місцевого і поширюючого збудження

Збудження в нервових і м’язових тканинах може мати два основні типи:

Місцеве збудження – виникає в ділянці подразнення, але не передається на значну відстань. Його характерними рисами є:

• залежність від сили подразника (чим сильніше подразнення, тим більше місцеве збудження);

• поступове згасання (таке збудження не поширюється далеко через слабкість імпульсу).

Поширююче збудження – здатне передаватися по всій довжині нервового або м’язового волокна, зберігаючи свою інтенсивність. Воно виникає при досягненні критичного рівня деполяризації та викликає потенціал дії, який передається далі за рахунок активного іонного транспорту.

Проведення імпульсу можливе завдяки механізму рефрактерності – стану тимчасової нездатності волокна до повторного збудження після проходження попереднього імпульсу. Це запобігає хаотичному збудженню і забезпечує впорядковану передачу нервових сигналів.

Автор работы Мáртышев Олег