Тема 1. Загальне вчення про хворобу, етіологію та патогенез.
Визначення поняття здоров’я. Основні фактори, від яких залежить здоров’я.
Здоровье – состояние полного физического, психологического и соціального благополоучия; состояние нормы.
Норма – состояние оптимальной жизнидеятельности и развития организма
Хвороба як біологічна, медична і соціальна проблема.
Болезнь – нарушение нормальной жизнидеятельности ЦЕЛОГО ОРГАНИЗМА из-за вредных причин, снижает адаптационные возможности, работоспособность, повышает возможность смерти.
Хвороба як нозологічна одиниця
Нозологическая ед – конкретная болезнь с известными причинами, механизмом развития и клинической картиной; основа номенклатуры и классификации болячек
Наприклад, для крупозної пневмонії основні характеристики як нозологічної форми включають:
(а) причину — пневмокок;
(б) основний механізм — запалення;
(в) особливу морфологію зміну легенях, що зумовлює (г) характерну клінічну картину.
Хвороба як недуга конкретної людини
Болезнь каждого человека индивидуальна и неповторима из-за особенных факторов жизни каждого человека (особенности причин, лок-я процесса, внешние условия, возраст, пол, наследственность и реактивность организма)
Основні закономірності та періоди в розвитку хвороби. Варіанти завершення хвороби.
Пат.процес – последовательность изменений и реакций вследствие реакции организма на патоген. Имеет скорость, направление, хар-р, стадии.
Пат.реакция – ненормальный ответ на +-нормальные раздражители (алергічні реакції, патологічні рефлекси, неадекватні психоемоційно-вегетативні реакції при неврозах)
Типові патологічні процеси – процессы, которые имеют постоянное развитие вне зависимости от места, вида животного и индивидуальных особенностей (воспаление, пухлинний процес, місцеві розлади кровообігу, гіпоксію, голодування, гарячку.)
Патологічний стан – законченное негативное изменение организма, например, после пат.процесса (стан після ампутації кінцівок, рубець, втрата зубів, любая недостаточность). Хар-ся степенью, не/возвратимостью, тяжестью.
Периоды развития болезни.
0. Предболезнь, преморбиоидная стадия — без видимых изменений, небольшие проблемы с приспособлением, в целом, немешающие жиз-ти.
Латентная стадия (или инкубационная) — от момента влияния патогенна до первых признаков
Стадия предвестников (продромальная) — от первых признаков до формирования типичной клинической картины.
Период выраженных проявлений (разгара болезни) -- полное развитие клинической картины.
Исход болезни.
Выздоровление — устранение нарушений, восстановление функционала организма
Повне видужання — исчезают все признаки болячки
Неповне видужання — последствия навсегда/надолго
Перехід у хронічну форму — длительная болезнь с рецидивом, т.е возвратом клиники болячки, и ремиссией, т.е временным облегчением
Ускладнення — добавочный пат.проц. при основном, из-за диагностики, лечения, игнорирования болячки.
Смерть — остановка жизнидеятельности.
Преагонія — угасание, замедление работы мозга, слабость, низкое АД, частое дыхание, гипоксия.
Агонія — на грани смерти; безсознательное состояние, отсутствие рефлексов, судорожное дыхание, замедление обмена вещ-в, работы ССС, гипотремия, запавшие глаза, серое лицо.
Клінічна смерть — нулевые внешние признаки жизни, т.е нет дыхания, сердцебиения, рефлексов, сознания, но в тканях еще есть энергия і реанімація може відновити всі функції організму.
Біологічна смерть — невозвратимая остановка жизнидеятельности.
Визначення поняття етіології. Проблема причинності в патології. Значення причин та умов у виникненні захворювань. Фактори ризику
Этиология – о том почему (причины), из-за чего (условия) возникают болячки.
Причина болезни – то, без чего болячки не было бы. Это что-то материальное, что объективно существует, что-то, что взаимодействует с организмом, что-то, что имеет специфичность (певний вірус викликає грип, а не інше захворювання.)
Умови виникнення хвороби — куча разных факторов, которые НЕ ОБЯЗАТЕЛЬНЫ для возникновения болячки. Могут усиливать причины и приводить к возникновению болезни, например, аллергены (причина) ничто, без гиперреакции оранизма (условие), или могут препятствовать развитию болезни (ПП, физ-ра, профилактика заболеваний, природный/приобритенный иммунитет). Условия могут определять тяжесть течения, локализацию, завершение болезни; так, стафілокок (причина) залежно від шляхів проникнення в організм (умови) може викликати чиряк, апендицит, ангіну, пневмонію, флегмону або сепсис.
Етіологічні фактори – причины + условия, которые могут вызвать болячки.
Фактори ризику – несколько факторов, которые, судя по популяции, повышают уровень заболеваемости опр.болячкой.
Екзогенні фактори |
Ендогенні фактори |
физические |
наследственность |
химические |
пол |
биологические |
конституция |
психические |
возраст |
социальные |
реактивность |
экономические |
|
Проблема причинности в патологии – часто бывает сложно доказать почему развилась та или иная болезнь, т.к болезни часто бывают сложно-полифакторными, или факторы могут усиливать или смягчать друг друга.
Основні напрями у розвитку вчення про етіологію: монокаузалізм, кондиціоналізм, конституціоналізм та інші.
Монокаузализм: болезнь вызывается одной конкретной причиной
Кондиционализм: болезнь возникает из-за совокупности условий.
Конституционализм: предрасположенность к заболеваниям зависит от индивидуальных особенностей организма (генетики, типа телосложения и т.д.).
Психосоматическое направление: болезни могут возникать из-за психологических факторов, таких как стресс, эмоции и психическое состояние.
Поняття про патогенез. Причинно-наслідкові відносини в патогенезі, первинні та вторинні пошкодження, їх рівень.
Патогенез — как (механизм) развивается болячка.
Причинно-наслідкові відносини в патогенезі
Пряма лінія: каждое явление порождает другое явление и является последстием предыдущего
Розгалужені типи.
Дивергенция: 1 причина – много последствий
Конвергенция: много причин – 1 последствие
Розрізняють первинне і вторинне ушкодження клітин.
Первинне ушкодження – прямое действие повр.фактора, приводящее к негативным последствиям, например, тромбоз коронарных артерий (гипоксия, алкалоз, гипуха)
Вторинне ушкодження – последсвия первичного, например, после тромбоза некроз
Поняття про «головну ланку» патогенезу та «хибні кола».
“Зачароване коло” — поддержание и усиление процесса самим собою, но не на прямую, а через предка.
Главное звено – главный процесс, необходимый для разворачивания пат.процеса. Его ликвидация останавливает весь пат.процесс. Наприклад, при цукровому діабеті головною ланкою патогенезу є нестача інсуліну, і введення цього гормону усуває такі симптоми, як гіперглікемія, глюкозурія, полідипсія, кетонемія і навіть кома.
Взаємозв’язок патологічних (руйнівних) і пристосувально-компенсаторних (захисних) явищ в патогенезі.
I. Власне патологічні зміни та явища — процеси ушкодження і руйнування. Приводят к нарушению гомеостаза, изменению структур, функций и метаболизма организма.
II. Захисні, пристосувальні та компенсаторні реакції і процеси. Устранение или предупреждение нарушений гомеостаза.
Явища місцеві і загальні, специфічні і неспецифічні, структурні та функціональні, їх єдність та взаємозв’язок.
Специфічні та неспецифічні процеси.
Специфические процессы – лежат в основе диагостики болячки, т.к опр. осн. хар-ки болячки.
Неспецифические: генетически детерменированый стандартный ответ
Місцеві та загальні процеси.
Местные: очаги затрагивающие опр.область, можуть за певних умов призводити до загальних змін в організмі. Наприклад, запалення, пухлини, опіки — це місцеві процеси, але при досягненні певного ступеня вираженості вони можуть викликати загальні порушення, такі як гарячка, кахексія чи опікова хвороба.
Общие: влияют на весь организм, могут вызывать местные, наприклад, цукровий діабет — це загальне захворювання, яке спричиняє місцеві процеси, такі як фурункули, ураження судин, нервів, нирок та сітківки ока.
Структурні та функціональні зміни.
Структурні: нарушение структуры (дегенерация, некроз)
Функциональные: нарушение функции (гормон.дисбалансы)
10. Загальні пристосувальні реакції. Адаптація і компенсація.
Захисні, пристосувальні, компенсаторні реакції та процеси – предотвращение нарушения работы организма под влиянием пат.факторов. В результаті реалізації цих процесів досягаються стани адаптації та компенсації.
Адаптація — приспособление к изменению вн.среды (много эритроцитов при нахождении в горах)
Компенсація — приспособление к болезни (гипертрофия органа)
Етапи розвитку:
Етап негайної адаптації та компенсації. Немедленная, но кратковременная, гиперфункция. Приклад: при зменшенні кисню в повітрі активуються хеморецептори, які стимулюють дихальний центр, що призводить до гіпервентиляції — збільшення частоти і глибини дихання для нормалізації газового складу крові.
Етап довгострокової адаптації та компенсації. Гиперфункция на долгое время через гипертрофию: гіперфункція → порушення внутрішньоклітинного гомеостазу → активація геному → синтез білків → гіпертрофія.