ПОРІВНЯННЯ ВЕДЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ В НІМЕЧЧИНІ ТА УКРАЇНІ

Гуменюк Володимир Андрійович

Студент

Одеський національний економічний університет

м. Одеса, Україна

dir.vladimir@gmail.com

Анотація: Проведено аналіз роботи приватного підприємництва України та Німеччини. Виділено певні особливості, які визначають успішне функціонування малого бізнесу в Німеччині. Також у межах статті досліджено вплив функціонування системи приватного підприємства як основи соціально–економічного розвитку держави. Особливу увагу приділено національним рисам ведення бухгалтерського обліку. Обґрунтовано важливість підтримки державою малих приватних підприємств.

Ключові слова: малий бізнес, бухгалтерський облік, фінансова звітність, капітал, прибуток, домоуправління, підприємство.

Визначення питання дослідження. Сьогодні важко переоцінити значення малого бізнесу в загальній економічній системі держави. Сектор малого бізнесу є одним із найважливіших секторів, оскільки він визначає якість належного функціонування ринкової економіки в країні. Діяльність приватних підприємств має значний вплив на конкуренцію, оскільки вони є невід'ємною частиною конкуренції, яка, в свою чергу, зумовлює здорове функціонування ринкової економіки. Малі та середні підприємства (МСП) забезпечують численні нові робочі місця, задовольняючи попит на продукцію, яка не виробляється великими підприємствами та виконує свою соціальну функцію. «З 7,4 млн зайнятих в Україні у 2013 році понад дві третини (67,8%) працювали в секторі МСП: 40,7% у середньому та 27,1% у малому бізнесі. Незалежні підприємці забезпечили економіку 993,8 тис. робочих місць. Загалом у 2013 році сектор МСП забезпечив зайнятість 24,6% економічно активного населення України» [1 c. 20]. Слід зазначити, що мікро– та малі підприємства в Україні надзвичайно вразливі до негативних зовнішніх впливів, таких як коливання цін на ресурси, сировина та продукція, складність залучення коштів за рахунок кредитів, зміни податкового та митного законодавства. Втім, слід пам’ятати, що 2016 року Україна «піднялася» в рейтингу індексу легкості ведення бізнесу з 96–го на 80–е місце. позиції порівняно з 2015 р. [2] Таким чином, середовище для ведення як великого, так і малого та середнього бізнесу певною мірою покращилося, але про легкість ведення бізнесу в Україні говорити зарано.

У Німеччині розвиток малих підприємств є більш динамічним. Це викликано бізнес–середовищем, яке відрізняється від середовища в Україні. Враховуючи цей факт, можна зрозуміти, які особливості роблять малий бізнес у Німеччині ефективнішим, а також визначити, що можна перенести в українську практику ведення бізнесу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблеми малого підприємництва в Україні досліджують такі вчені, як Милявська Є.П., Воротін Л.І., Соколенко В.А. Бухгалтерський облік малих підприємств та особливості їх функціонування в Німеччині досліджують Жаріков Л. А., Наумова Н. В., Галузіна С. М. та Пупшис Т. Ф., що підтверджує актуальність дослідження особливостей та ефективності німецького бізнесу порівняно з вітчизняним.

Підкреслення ще невирішених аспектів проблеми. Проте чинники впливу на малий бізнес у Німеччині та Україні вчені досліджують окремо, не порівнюючи переваги та недоліки в їхньому функціонуванні. У цьому дослідженні пропонується дослідити, чого можна навчитися з організації таких підприємств у Німеччині. Український бізнес може виграти від німецької системи. А також припустити, які риси німецького бізнесу можна було б передати українським підприємствам, а що було б дуже важко реалізувати.

Мета дослідження. Стаття має на меті вивчити на конкретному прикладі особливості малого бізнесу в Німеччині, його фінанси та облік, а також провести порівняння бізнес–моделей Німеччини та України.

Основний матеріал. У цій роботі пропонується висвітлити основні переваги та недоліки ведення малого бізнесу в Німеччині та дослідити основні особливості промислової та фінансової діяльності типової німецької компанії. А також підказати, які особливості бізнесу в Німеччині можна практично застосувати в Україні.

По–перше, слід відзначити значення підприємництва для економіки Німеччини, яка у 2016 р. посіла четверте місце у світі за номінальним ВВП [3]. У 2011 році понад 60% (26,2 мільйона) працівників Німеччини працювали в малому або середньому бізнесі. 99,3% усіх компаній були малими [4]. Ми вважаємо, що з того часу ситуація суттєво не змінилася. Тому можна припустити, що така висока зайнятість і велика кількість малих і середніх підприємств зумовлені комфортними умовами для такого бізнесу в Німеччині.

Слід зазначити, що в Україні частка малого бізнесу в загальній кількості підприємств також велика: «У 2013 році в Україні було 393,3 тис. компаній. Серед цих компаній лише 659 вважалися великими, які мають понад 250 співробітників і річний дохід не менше 50 мільйонів євро. Таким чином, 99,8% компаній в країні класифікуються як МСП, з яких 81,0% входять до групи мікропідприємств, в яких працює до 10 осіб з річним доходом до 2 млн євро» [1].

Діяльність МСП є вразливою до зовнішніх факторів, таких як попит на товари та послуги, які пропонують компанії на ринку, вартість сировини та продукції, брак інвестицій та капіталу, адміністративний тягар податкових органів, а також як інші фактори. Ми можемо порівняти, як ці фактори впливають на МСП у Німеччині.

Перша риса, яка цікавить тих, хто думає про відкриття або розширення вже існуючого бізнесу, це низька процентна ставка (в середньому 3,45% [5]). Для отримання кредиту необхідно мати хорошу кредитну історію. Ця умова стосується і резидентів України, де Ошадбанк станом на листопад 2016 року надавав кредити під відсоткову ставку 21,75% [6]. Для відносно стабільних німецьких компаній, які працюють на ринку не менше 5 років і мають задовільні фінансові показники, такі банки, як Kreditanstalt für Wiederaufbau (державний), пропонують кредит у розмірі 1% (але за певних умов) [7].

Також важко не згадати про кваліфіковану робочу силу. У Німеччині Ausbildung є загальноприйнятою практикою, коли молоді люди не зобов’язуються навчатися в університеті, а працюють у сфері інтересів, отримуючи зарплату та одночасно здобуваючи знання, необхідні для їхньої майбутньої кар’єри. Крім того, варто відзначити той факт, що ця країна приваблює одних з кращих експертів з усього світу.

Однією з головних умов активного розвитку малого бізнесу в Німеччині є всебічний рівень державної підтримки. Основним напрямком допомоги з боку державних органів у Німеччині, як і в ряді інших розвинених країн, є високотехнологічні галузі. Малі підприємства в таких секторах мають привілейований доступ до державного фінансування. Фінансування включає напрямки, наведені в Табл. 1.

Таблиця 1

Табл. 1 Основні напрямки державної підтримки малого підприємництва Німеччини Джерело: складено авторами за інформацією [8 c. 659].

Державна підтримка малого бізнесу в Німеччині

Фінансування проектів у компаніях певних напрямків, що потребують найбільш радикальної модернізації виробництва

Кредитування малих і середніх підприємств, орієнтованих на інновації

Надання кредитів малому бізнесу, який задіяний у розвитку регіонів Німеччини з низькими економічними показниками

Фінансування проектів, спрямованих на збереження та поліпшення сприятливих умов навколишнього середовища, пов'язаних з охороною навколишнього середовища

Кредитування компаній, які займаються будівництвом нового житла та вирішенням житлових проблем

Важливою частиною будь–якого бізнесу є співпраця з податковою службою. У Німеччині протягом перших трьох років існування малого підприємства не встановлюється контроль за його доходами, але в кінці цього періоду відповідальні органи проводять детальний моніторинг фінансової діяльності підприємства. Але якщо компанія не порушує «правил гри» оподаткування, які є прозорими та стабільними (що дуже важливо для реалій України), то проблем не виникає.

У жовтні 2016 року прем'єр–міністр України Володимир Гройсман заявив, що уряд на позачерговому засіданні розгляне законопроект про податкові канікули для малого бізнесу на перші п'ять років. «Законопроект має на меті спростити життя бізнесу та усунути перешкоди, які заважають підприємцям нормально працювати та розвиватися далі. Зокрема, спростити адміністрування податків, скоротити витрати та час. Також запропоновані зміни передбачають запровадження податкових канікул на п’ять років для малого бізнесу, запровадження прозорого відшкодування ПДВ через єдиний реєстр та передачу баз даних ДФС до Міністерства фінансів», – написав глава уряду [9].

Однією з особливостей малого бізнесу в Німеччині є те, що вони можуть публікувати звіти у скороченій формі та звільняються від низки загальних вимог щодо складу та глибини деталізації фінансової звітності, включаючи складання пояснювальних записок. Вони мають право пропустити оформлення звітів про основні засоби та рух грошових коштів, а також звіт про основні результати та перспективи, і їм не потрібно перераховувати великих дебіторів і кредиторів.

Усі правила, що регулюють бухгалтерський облік і фінансову звітність у Німеччині, містяться в так званому Німецькому комерційному кодексі (HGB: Handelsgesetzbuch).

Господарський кодекс визначає мінімальні вимоги до бухгалтерського обліку та звітності для всіх компаній, які займаються комерційною діяльністю. Звичайно, можуть бути винятки з правила для підприємств, які не перевищують певний розмір (МСП) і основні вимоги до консолідованої звітності. Крім того, ці вимоги відрізняються в залежності від розміру підприємства. Підприємства поділяються на мікро–, малий, середній і великий [8 c. 659].

Вимоги до фінансової звітності в Німеччині відрізняються залежно від розміру компанії. Класифікація підприємств залежно від їх розміру наведена в Табл. 2.

Таблиця 2

Класифікація підприємств за розміром.

Розмір підприємства	Співробітники	Річний дохід
Мікро підприємство	До 9	До 2 мільйонів євро
Мале підприємство	До 49	До 10 мільйонів євро
Середнє підприємство	До 249	До 50 мільйонів євро
Велике підприємство	Більше 249	Більше 2 мільйонів євро

Джерело: Міністерство статистики Федеративної Республіки Німеччина [3].

Слід зазначити, що основні принципи бухгалтерського обліку в Німеччині, правила визнання, вимірювання та відображення економічної діяльності, дуже схожі на відповідні принципи в системі законодавства України. Однак є невеликі відмінності. А саме, у Німеччині дозволено використовувати два методи звітності про доходи: метод звітності про повні витрати за елементами витрат (Gesamtkostenverfahren) та метод звітності про функціональні витрати за статтями витрат (Umsatzkostenverfahren) [9].

Операції в іноземній валюті обліковуються на основі обмінного курсу на дату операції, а курсові різниці, що виникають під час платежу, відображаються як прибуток або збиток поточного періоду. Облік інфляції не визнається німецькими підприємцями, оскільки рівень інфляції в Німеччині низький. Він відіграє роль лише у випадках консолідації звітності, якщо дочірня компанія розташована в країні з гіперінфляцією [7].

Річна звітність усіх компаній, крім малих, перевіряється незалежними аудиторами.

Штрафи за порушення, пов’язані з підготовкою та поданням фінансової звітності, є різними. Вони варіюються від адміністративних штрафів за порушення термінів публікації звітів і штрафів до 5000 євро за затримку публікації звітів до позбавлення волі на строк до 3 років і великих штрафів у випадках спотворення звітності посадовими особами компанії або їх аудиторами [2].

Теоретично компанії в Німеччині мають право вибирати, яку індивідуальну фінансову звітність публікувати на основі національних стандартів або стандартів МСФЗ. Однак на практиці більшість компаній, які не котируються на фондових біржах, публікують свою звітність за німецькими стандартами, оскільки фінансова звітність, складена за німецькими стандартами, є основою для виплати дивідендів та оподаткування; і стандарти, визначені МСФЗ, досить складні.

Німецьке комерційне право пропонує широкий спектр правових форм компаній. Зараз ми коротко розглянемо особливості найпоширенішої організаційно–правової форми — індивідуального підприємства (Das Einzelunternehmen).

Індивідуальне підприємство (ІП) — підприємство, єдиним учасником якого є фізична особа, яка не відноситься до категорії вільних професій, діяльність якої здійснюється від імені цієї особи. Індивідуальне підприємство є найпростішою організаційно–правовою формою. IE не є юридично незалежною одиницею. Права та обов'язки, пов'язані з діяльністю та існуванням ПП, безпосередньо стосуються його єдиного учасника, який відповідає перед кредиторами всім своїм майном.

ІП створюється в момент повідомлення відповідної державної служби (Gewerbeamt) та отримання всіх необхідних дозволів, у випадках, коли це вимагається на основі діяльності ІП. У підприємця може бути кілька таких компаній, вони також можуть працювати за наймом, але з одним обмеженням вони можуть працювати не на себе. Все, що вимагає від такого підприємця держава, це вчасно та належним чином подавати свої доходи в податкову звітність. Проте держава застосовує цю вимогу і до всіх інших видів бізнесу .

Ця форма хороша для початкової фази. У цьому випадку компанія не визнається так званою Vollkaufmann або такою, до якої застосовуються вимоги комерційного права. Компанія не внесена до торгового реєстру (das Handelsregister), а її прибуток (der Gewinn) розраховується за спрощеною методикою. Але підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном: різниці між майном компанії та особистим майном у цьому випадку немає.

Проте типовий український бізнесмен може виділити й ряд слабких місць німецької системи.

По–перше, відмінна від української форма спілкування з громадськістю (зокрема податковою) владою. Німецькі бюрократи непідкупні, і в кінці перших трьох років без суворого контролю фінансову звітність перевіряють досить суворо.

По–друге, оскільки в Німеччині більшість людей займаються МСП, бар’єри для входу на ринок значні. Тому продукт має бути інноваційним, щоб дозволити бізнесу знайти свою нішу.

Однак очевидно, що ці два фактори мають подвійну природу. Інституційне середовище без корупції гарантує прозорість і стабільність його суб'єктів. Конкуренція висока, і ефект конкуренції опосередковано стимулює інновації.

Більш актуальними питаннями для секторів малого та середнього бізнесу в Україні є:

1. Важливість залучення коштів на початкових етапах функціонування МСП та на етапі його розширення до середнього рівня. Власники зазвичай вкладають власні кошти, оскільки доступ до банківських кредитів обмежений, а пропоновані процентні ставки невигідні. Завдяки такій ситуації розвивається неформальний ринок капіталу: підприємці використовують кошти друзів і родичів на найскладнішому етапі бізнесу – його заснуванні. «Як наслідок, малий бізнес на ранніх стадіях містить парадокс: поєднання найвищого ризику з найнижчим доходом. Крім того, невеликий стартовий капітал малого бізнесу створює додаткові обмеження для внутрішнього фінансування та ускладнює аутсорсинг».

2. Нерівність МСП та органів, що їх контролюють. Це стосується недостатньої чіткості законодавства (на відміну від прозорих законів у Німеччині), що призводить до того, що регуляторні органи зловживають наданими їм повноваженнями (в тому числі під впливом корупції) та стимулюють перехід МСП у тіньову економіку чи їх повне припинення.

3.Коливання цін на сировину та енергію.

4.Зміни в митному та податковому законодавстві.

5.Несприятлива політична ситуація в країні.

Висновки. У статті розглянуто особливості малого бізнесу в Німеччині та проблеми МСП в Україні. До позитивних рис малого бізнесу в Німеччині можна віднести наступне:

– невеликі німецькі компанії мають багато спрощень у бухгалтерському обліку порівняно з українським бізнесом;

– кредити доступніші, тому що процентні ставки в Німеччині нижчі;

– новий малий бізнес має податкові канікули протягом трьох років;

– прозорість та сталість нормативних актів, що визначають контроль підприємства з боку органів державної влади;