Домедична допомога
Термін «клінічна психологія» належить:
А) Е. Кречмеру;
Б) П. Жане;
В) Л. Уітмеру;
Г) З. Фрейду.
Родоначальником нейропсихології можна вважати:
А) К. Прибрама;
Б) Г. Лейбніца;
В) А. Коха;
Г) Й. Галля.
Засновником наукової психології вважають:
А) В. Вундт;
Б) Т. Рибо;
В) Е. Крепелін;
Г) О. Лазурський.
Психолог, який вніс найбільший внесок у розвиток патопсихології ХХ століття:
А) В. Мясищев;
Б) В. Лебединський;
В) Б. Зейгарник;
Г) С. Рубінштейн.
Засновником нейропсихологічної школи є:
А) Н. Трауготт;
Б) Б. Корнилов;
В) І. Павлов;
Г) О. Лурія.
Засновник біхевіоризму….
А) Ф. Перлс;
Б) А. Адлер;
В) Б. Уотсон;
Г) М. Вертгаймер.
Засновником глибинної психології вважають…
А) Л. Бінсвангер;
Б) З. Фрейд;
В) Б. Скіннер;
Г) А. Елліс.
9. Психологію відносин розробив:
А) О. Леонтьєв;
Б) Д. Узнадзе;
В) В. Мясищев;
Г) О. Бодальов.
Що не належить до основних стадій індивідуальної психологічної корекції?
А) складання контракту між психологом та клієнтом;
Б) дослідження проблем клієнта;
В) проведення занять;
Г) оцінка ефективності проведеної роботи.
Розробка психології діяльності належить:
А) Б. Скіннер;
Б) О. Нечаєву;
В) О. Леонтьєву;
Г) О. Бернштейну
Клінічна психологія справляє значний вплив на розвиток наступних галузей медицини, крім:
А) психіатрії;
Б) травматології;
В) неврології;
Г) нейрохірургії.
Теоретичні і практичні проблеми цієї спеціальності не можуть розроблятися без клінічної психології:
А) фітотерапії;
Б) фізіотерапії;
В) психотерапії.
Г) соціотерапії.
Клінічна психологія справляє значний вплив на розвиток наступних загальнотеоретичних питань психології, крім:
А) аналізу компонентів, що входять до складу психічних процесів;
Б) вивчення співвідношення розвитку і розпаду психіки;
В) розробки філософсько-психологічних проблем;
Г) встановлення ролі особистісного компонента в структурі різних форм психічної діяльності.
Етична модель, яка у клінічній психології найбільше розвинулася протягом останньої чверті XX століття є:
А) модель Гіппократа;
Б) біоетика;
В) деонтологічна модель;
Г) модель Парацельса.
Принципом у клінічній психології, що може конкретизуватися як етіологія та патогенез психопатологічних розладів є:
А) принцип єдності свідомості та діяльності;
Б) принцип розвитку;
В) принцип особистісного підходу;
Г) принцип структурності.
Термін «деонтологія» у обіг ввів:
А) Р. Декарт;
Б) Б. Спіноза;
В) І. Бентам;
Г) М. Бубер.
До перших спроб локалізації ВПФ в корі головного мозку відносяться роботи:
А) К. Галена;
Б) Ф. Галля;
В) К. Клейста;
Г) О. Лурія.
Основним предметом реабілітаційної нейропсихології є:
А) встановлення причинно-наслідкових відносин між ушкодженим мозком і змінами з боку психіки;
Б) розробка методів інструментального дослідження хворих із локальними ураженнями мозку;
В) відновлення втрачених через травму або захворювання вищих психічних функцій;
Г) вдосконалення уявлень про нейропсихологічні симптоми та синдроми.
Автором культурно-історичної теорії розвитку ВПФ є:
А) І. Сеченов;
Б) В. Бехтерєв;
В) Л. Виготський;
Г) всі троє.
Зона найближчого розвитку – це…
А) найближчий до поточної дати віковий період;
Б) те, що дитина може зробити за допомогою дорослого;
В) рівень досягнутого інтелектуального розвитку;
Г) критерій навчальної успішності.
Системоутворюючим фактором для всіх типів функціональних об'єднань згідно з концепцією П. Анохіна є:
А) наявність зв'язку між елементами системи;
Б) багатозначність елементів системи;
В) наявність декількох рівнів у системі;
Г) мета.
Термін «гетерохронність» в нейропсихології означає:
А) труднощі формування гностичних функцій;
Б) неодночасність розвитку функцій;
В) патологію з боку рухового апарату;
Г) різниці в результатах нейропсихологічного тестування.
Змінність мозкової організації функцій є відображенням:
А) принцип системної локалізації функцій;
Б) принцип динамічної локалізації функцій;
В) принцип ієрархічної підпорядкованості функцій;
Г) всіх трьох принципів.
Жорсткість організації мозкових функцій обумовлена:
А) меншою вразливістю до травм;
Б) їх реалізацією в макросистемах головного мозку;
В) більш раннім періодом формування;
Г) останніми двома обставинами.
Основною тезою еквіпотенціоналізму є:
А) багаторівневість організації ВПФ;
Б) функціональна рівнозначність лівого і правого півкуль;
В) принципова подібність протікання психічних функцій у всіх людей;
Г) рівнозначність ролі всіх зон мозку в реалізації психічної діяльності.
Медіобазальні відділи головного мозку за класифікацією О. Лурія відносяться:
А) до енергетичного неспецифічного блоку;
Б) до блоку обробки екстероцептивної інформації;
В) до блоку програмування, регуляції і контролю;
Г) до жодного з них.
Інструментом виділення нейропсихологічного фактору є:
А) сукупність фізіологічних досліджень;
Б) клінічна розмова з хворим чи досліджуваним;
В) синдромний аналіз;
Г) математична процедура.
Відмінність асинхронії від гетерохронії у розвитку психіки дитини полягає в наступному:
А) в тому, що гетерохронія є природнім фактором розвитку;
Б) в масштабності охоплення психічних функцій;
В) в тому, що асинхронія стосується лише одного аспекту роботи мозку;
Г) відмінностей немає, це синоніми.
Порушення контролю за виконанням власної поведінки в основному пов'язане з…
А) патологією лобових ділянок;
Б) ушкодженням глибоких структур мозку;
В) порушенням роботи тім'яно-затиличних відділів;
Г) високою патологією.
До завдань, що вирішуються за допомогою методів нейропсихологічної діагностики, не відноситься:
А) постановка топічного діагнозу;
Б) оцінка динаміки психічних функцій;
В) визначення причин аномального психічного функціонування;
Г) вибір форм нейрохірургічного втручання.
Розлади різних видів відчуттів називаються…
А) агнозіями;
Б) галюцинаціями;
В) сенсорними розладами;
Г) ілюзіями.
Загальною ознакою зорових агнозій є:
А) невзможливість побачити щось;
Б) зміни у полі зору;
В) порушення мислительних процесів;
Г) втрата здатності впізнавання.
Нездатність впізнати плоский предмет на дотик з закритими очима називається:
А) аутотопагнозією;
Б) тактильною агнозією;
В) дермолексією;
Г) соматоагнозією.
Аутотопагнозія – ознака
А) нижньотеменного ураження;
Б) верхньотеменного ураження;
В) середньотеменного ураження;
Г) ураження вторинних відділів зорового аналізатора.
Принцип сенсорних корекцій складних рухів був розроблений:
А) В. Бехтеревим;
Б) І. Сєченовим;
В) О. Лурієм;
Г) М. Бернштейном.
Заміна потрібних рухів шаблонними є ознакою:
А) кінестетичної апраксії;
Б) просторової апраксії;
В) кінетичної апраксії;
Г) регуляторної апраксії.
Набуте порушення мови внаслідок ураження лівої півкулі називається:
А) алалією;
Б) мутізмом;
В) дізартрією;
Г) афазією.
Ураження тім'яно-затиличної області лівої півкулі часто призводить до
А) еферентної моторної афазії;
Б) сенсорної афазії;
В) семантичної афазії;
Г) динамічної афазії.
Основним дефектом при вербальній алексії є…
А) слабке зорове сприйняття;
Б) порушення одночасного впізнавання;
В) переплутування літер;
Г) перша і третя причини.
Аграфія – це…
А) втрата здатності до малювання;
Б) втрата здатності переносити навички письма з правої руки на ліву у правші;
В) нав'язливі повторення окремих літер під час написання або рухів при малюванні;
Г) порушення здатності правильно за формою та змістом писати.
Акалькулія часто поєднується з
А) семантичною афазією;
Б) кінестетичною апраксією;
В) соматоагнозією;
Г) емоційними розладами.