Техніка і технологія морського транспорту (порт). Конспект лекцій

11

зить з нього. Таблиця 1

Для варіантів 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 під складом розуміється як відкрита, так і закрита площа на території порту, призначена для зберігання вантажів, а також бони на акваторії порту (для завантаження-розвантаження круглого лісу).

Роботи із завантаження або розвантаження контейнерів (стафірування) відноситься до варіанта «склад – склад».

Залізничні вагони, вантажні автомобілі, плавзасоби, використовувані для внутрішньопортового переміщення вантажу по одному з варіантів, перерахованих у табл. 1, розглядаються як засоби внутрішньопортового транспорту.

При перевалці (перевантаженні) вантажу в порту відбувається трансформація партій вантажу. Маса суднової вантажної партії, доставленої в порт на судні, розчленовується на безліч більше дрібних партій вантажу, що вивозяться

зпорту у вагонах або автотранспортом.

Узворотному напрямку з безлічі партій вантажу, доставлених у порт в вагонах і автотранспортом формується суднова вантажна партія для завантаження на судно.

2.2 Технологічні схеми перевантажувального процесу

Сукупність способів і засобів, використовуваних у портах при перевантаженні вантажів, одержала назву технологія перевантажувальних процесів.

Найбільше фондоємною і трудомісткою частиною виробничого процесу порту є роботи із завантаження-розвантаження транспортних засобів, у здійсненні яких визначальне значення має технологія перевантажувальних процесів, яка впливає на пропускну здатність окремих перевантажувальних комплексів (терміналів) і порту в цілому.

Перевантажувальні процеси в порту можуть виконуватися всілякими способами й із застосуванням найрізноманітніших засобів. Вибір способу й засобів для перевантаження вантажів різних номенклатур залежить від цілого ряду факторів.

12

Метою будь-якого перевантажувального процесу є зміна місця розташування вантажу. В умовах порту процес перевантаження вантажу вважається технологічно завершеним, якщо результатом його з'явилася зміна місця розташування вантажу відповідно до одного з 12 варіантів (табл. 1).

Конкретні технологічні рішення варіанта процесу перевантаження вантажу з використанням одної технологічної лінії (ТЛ) названі технологічною схе-

мою (ТС).

ТС обумовлює короткий опис окремого технологічного рішення варіанта перевантаження вантажу однією ТЛ, який визначає состав і послідовність операцій даної ТЛ, а також типи перевантажувальних машин, технологічного оснащення й засобів укрупнення вантажних місць (ЗУВМ), використовуваних при виконанні кожної з технологічних операцій.

ТС характеризується відповідними технологічними показниками, до числа яких відносяться: кількість і розміщення робочих та перевантажувальних машин, продуктивність ТЛ.

ТЛ – сукупність взаємодіючих у певній послідовності перевантажувальних машин, технологічного оснащення й робітників, які здійснюють переміщення вантажу по тієї або інший ТС.

Технологічна операція – сукупність чинених з вантажем дій (захват, переведення, укладання й т. п.), які забезпечують зміну місця розташування вантажу. Будь-яка технологічна операція виконується на певному робочому місці (у трюмі, вагоні, на складі, на причалі й т. п.). Залежно від чого розрізняють суднову, вагонну, кордонну, внутрішньопортову транспортну, передатну, складську й автотранспортну операції, а також операції по завантаженню й розвантаженню контейнерів, ролл-трейлерів й інших ЗУВМ.

У ТС перевантаження вантажу, крім початкової й кінцевої операцій, залежно від умов і способу здійснення робіт може бути одна або декілька операцій переміщення й передатних.

Метою початкової операції є здійснення захвата вантажу у вихідному його положенні вантажозахватним органом (ВЗО). Залежно від роду вантажу, умов і способу здійснення робіт захвату вантажу можуть передувати більшменш трудомісткі й тривалі дії щодо підготовки вантажу, які включають місцеве (у межах даного робочого місця) переміщення порожнього вантажозахватного пристрою (ВЗП) і окремих місць вантажу для формування «підйому» (пакета) належної маси.

Кінцевою операцією, яка завершує технологічний процес, є штабелювання вантажу в кінцевому положенні відповідно до пред'явлених вимог.

При виконанні операцій переміщення забезпечується переміщення вантажу з початкового в кінцеве положення по території або акваторії порту.

Передатні операції зустрічаються в складних ТС, у яких вони забезпечують зв'язок суміжних операцій переміщення шляхом відповідної передачі вантажу з однієї машини на іншу.

Технологічні операції можуть виконуватися на різних робочих місцях, специфікою яких значною мірою визначається можливість застосування тих або інших технічних засобів, а також кількість одночасно зайнятих робітників.

13

При здійсненні перевантажувальних робіт прийняте позначення операцій: початкових, передатних, кінцевих – за місцем їхнього виконання, переміщення

– за типом використовуваних машин, як зазначено в табл. 2 Таблиця 2.

У ТС після найменування операції в дужках вказується:

а) для початкових, кінцевих і передатних операцій: використовувані машини, засоби малої механізації, спосіб штабелювання вантажу й інші дані, що

14

характеризують умови й спосіб здійснення робіт; б) для операцій переміщення: тип машини, ВЗП й інші дані, що характе-

ризують умови й спосіб здійснення робіт.

Операції переміщення розрізняють: кордонну (подача вантажу на судно й назад) і внутрішньопортову – транспортну.

ТС перевантаження вантажу можуть відрізнятися по кількості й вмісту (складу) окремих операцій, з яких вони утворені.

Залежно від роду вантажу, умов переміщення й характеристики використовуваних машин і пристроїв проміжні операції можуть складатися з операцій переміщення й передатних операцій. Технологічний процес перевантаження вантажу включає від 3 до 10 – 11 технологічних операцій. При цьому одна машина може обслуговувати кілька робочих місць і забезпечувати виконання ряду операцій: винесення вантажу із трюму судна, внутрішньопортове переміщення його й штабелювання на тиловій площадці.

Самою дрібною в технологічному відношенні частиною процесу є елемент операції, який характеризується певною цілеспрямованістю, організацій- но-технічними умовами; виконанням його завершується технологічно однорідна частина операції. Технологічна операція складається з декількох елементів, виконуваних у певній послідовності. В окремому випадку операція може складатися з одного елемента. Для кожного елемента операції обов'язковим є дотримання певної послідовності й безперервності виконання прийомів робіт які його складають.

У ході технологічного процесу перевантаження вантажу (до й після нього) на одному робочому місці, крім основної операції, може виконуватися послідовно або паралельно одна або декілька допоміжних операцій (зважування, сортування, завантаження вантажу у тару (рос. тарировка) й ін.).

Об'єднання в ТЛ операцій технологічного процесу перевантажувальних робіт й їхніх елементів здійснюється технічними засобами та робочими. ТЛ являє собою сукупність взаємодіючих у певному порядку машин, технологічного оснащення й робітників, які здійснюють переміщення вантажу за тим або іншим варіантом й що мають не менш однієї спільної технологічної ланки.

ТС дозволяє відрізнити один технологічний процес від інших, але не дає можливості зрозуміти його повністю й здійснити його без опису технології в необхідному обсязі й вказівки переліку потрібних технічних засобів.

Структура ТС перевантаження вантажу характеризується кількістю, складом і способом виконання основних операцій, а структура останніх – кількістю, составом і способом виконання елементів операції.

2.3 Характеристика та показники технологічного процесу

Характер технологічного процесу може бути різним, залежно від ступеня механізації й автоматизації його операцій і елементів. Розрізняють ручні, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані й автоматичні технологічні процеси перевантажувальних робіт.

Ручним є такий технологічний процес, у якому всі технологічні операції і їхні елементи виконують вручну без застосування підйомно-транспортних ма-

15

шин (ПТМ). При цьому під технологічним процесом розуміється закінчене переміщення вантажу по який-небудь ТС, що реалізує один з варіантів роботи. Ручні перевантажувальні процеси є відсталими й неефективними, вимагають досить великих витрат важкої ручної праці та у вітчизняних портах зараз їх майже не застосовують.

Механізованим вважається такий технологічний процес, у якому хоча б одна операція виконується ПТМ. При цьому, як правило, машини виконують основні, найбільш трудомісткі операції (підйом і переміщення вантажу із судна на причал, у кузов автомашини, на причіп, трейлер або у зворотному напрямку). Майже всі перевантажувальні процеси у вітчизняних морських портах у тому або іншому ступені механізовані. Ступінь механізації технологічного процесу визначається відношенням кількості операцій або їхніх елементів, виконуваних машинами, до загального числа його технологічних операцій або елементів. Рівень механізації технологічних процесів порту або термінала визначається відношенням кількості вантажу (у тонно-операціях), перевантаженого механізованими процесами, до загальної вантажопереробки (загальному, числу тон- но-операцій).

Перевантажувальний технологічний процес вважається комплексномеханізованим, якщо всі без винятку технологічні операції переміщення вантажу та їхніх елементів виконуються машинами. Вручну можуть при цьому здійснюватися тільки ті елементи операцій, які не полягають у переміщенні вантажу (застропка й відстропка, направлення (націлювання) на місце укладання, розворот «підйому» навісу, виправлення окремих вантажних місць й ін.). Комплексна механізація є вищою формою механізації технологічних процесів.

Рівень комплексної механізації (РКМ) перевантажувальних процесів порту або термінала визначається відношенням кількості вантажів (у тонноопераціях), перевантажених комплексно-механізованим способом, до загальної вантажопереробки, тобто загального числа тонно-операцій. Комплексна механізація технологічних процесів дозволяє звести важку ручну працю до мінімуму або повністю її ліквідувати.

При визначенні РКМ окремих ТС він може бути дорівнювати тільки 0 або 100 %. Проміжне значення він приймає тільки тоді, коли його розраховують у цілому по вантажопереробці, тобто як би «усереднюють» по всім ТС, по яких здійснювалося перевантаження.

Крім механізованих і комплексно-механізованих технологічних процесів існує також поняття про повну механізацію. Повністю механізованим є перевантажувальний технологічний процес, коли усі без винятку технологічні операції якого й їх елементи виконуються машинами. Праця робітників у даному процесі зводиться тільки до керування машинами.

Автоматизованим вважається технологічний процес, технологічні операції якого (хоча б одна) виконуються машинами автоматично, тобто без керування робітником-оператором (кранівником, водієм, машиністом й ін.). Ступінь автоматизації процесу, як і ступінь механізації, визначається відношенням числа автоматично виконуваних технологічних операцій до загальної їхньої кількості. Автоматичною є така технологічна операція, всі елементи якої викону-

16

ються автоматично. Якщо всі технологічні операції перевантажувального процесу є автоматичними, то й весь процес у цілому вважається автоматичним.

Крім ступеня механізації й автоматизації технологічний процес характеризується й техніко-експлуатаційними (технологічними) показниками.

Показники розрізняють основні й похідні. До основних показників відносять чисельність робітників NР і кількість машин NМ в ТЛ, а також продуктивність пиши РЛ.

Продуктивність технологічної лінії (Н) визначає кількість вантажу, що перевантажується однієї ТЛ протягом робочої зміни (т/зм.), і є функцією технічної продуктивності ланки ТЛ яка лімітує (РЛ, т/год.) і оперативного часу (ТОП, год.), а саме

Н = ТОП РЛ.

Технічна продуктивність будь-якої ланки ТЛ – це продуктивність, досягнута при повному використанні виробничих можливостей робочого місця в конкретних виробничих умовах. Технічна продуктивність ланки ТЛ що лімітує відповідає розрахунковій продуктивності всієї лінії.

Тривалість оперативного часу завжди менше тривалості регламентованої робочої зміни, тому середня за зміну годинна продуктивність ТС перевантаження вантажу (Н) відповідно менше розрахункової годинної продуктивності (т/год.) ТЛ, обумовленої так

НЧ = Н/Т = ТОП РЛ / Т.

Технологічна трудомісткість процесу характеризує загальні витрати праці робітників комплексної бригади (NР Т, люд. год.) при перевантаженні вантажу із продуктивністю Н.

Трудомісткість перевантаження однієї тонни вантажу (люд. год./т)

r = NР Т / Н,

де NР – кількість робітників у ТЛ, чол.; Т – тривалість зміни, год.

2.4 Технологічна документація

Регламентація технологічних процесів, організація їхньої підготовки, керування, контроль і впровадження здійснюються на основі комплексу технологічних документів, які утворюють систему технологічної документації на перевантажувальні процеси в портах.

Загальні положення з призначення системи, технологічної документації, розробці, правилам оформлення, звертання до нормоконтролю встановлюються керівним документом РД 31.40.21 «Система організаційно-технологічної документації на перевантажувальні процеси. Загальні положення», у якому приводитися наступний перелік документів:

1.Карта типового технологічного процесу (КТТП) ЗРР на універсальних перевантажувальних комплексах морських портів;

2.КТТП ЗРР на спеціалізованих перевантажувальних комплексах морських портів;

3.КТТП ЗРР, виконуваних у рейдових портах і портових пунктах, на льо-

17

ді берегового припаю й у необладнаного берега;

4.Відомча інструкція з типових способів і прийомів робіт (ВІТС);

5.Робоча технологічна карта (РТК);

6.Тимчасова технологічна інструкція перевантаження (ТТІП);

7.Місцева інструкція з типових способів і прийомів робіт (МІТС);

8.Рекомендації з організації технологічної роботи й забезпеченню технологічної дисципліни на ЗРР;

9.Положення про організацію системи забезпечення ЗРР технологічним оснащенням;

10.Положення про розробку КТТП ЗРР у портах;

11.Правила розробки робочої технологічної документації на ЗРР у морських портах;

12.Положення про організацію технологічної роботи в порту;

13.Карта уніфікованих допоміжних пристроїв, інструментів і піддонів для виконання ЗРР.

Розробка нових документів, переробка й коректування діючих документів здійснюються відповідно до плану розробки й перегляду керівних документів єдиної системи технологічної підготовки виробництва морського порту (ЄСТПВ МП).

Із усього комплексу технологічної документації найбільше часто піддаються коректуванню й перевиданню КТТП перевантажувальних робіт у морських портах. Поточне їхнє коректування здійснюється виданням повідомлень про зміну. При цьому вказуються конкретні найменування вантажів, для яких впроваджуються зміни.

Найпоширенішим документом із складу технологічної документації для морських портів є РТК, які поєднуються в збірники, часто разом з інструкціями зі способів і прийомів виконання перевантажувальних робіт.

РТК підписують головний технолог і помічник начальника порту по техніці безпеки й затверджує начальник порту або його заступник (портовий оператор). РТК систематично коректують з урахуванням появи нових ВЗП, типів машин, зміни характеристик транспортних засобів, умов роботи й ін.

Портові оператори (оператори термінала) здійснюють технологічні процеси, які є сукупністю технологічних операцій, пов'язаних з передачею вантажів з одного виду транспорту на іншій через склад, або минаючи його, на підставі такої робочої технологічної документації:

РТК, які повинні регламентувати технологічні процеси вантажних опера-

цій;

ТТІП, які повинні бути розроблені портовим оператором (оператором термінала) для експлуатаційної перевірки нових технологічних процесів;

інструкцій із застосування типових способів і прийомів робіт, які регламентують способи й приймання виконання окремих елементів технологічних операцій;

інструкцій з обробки небезпечних вантажів; схем складування вантажів, безпечного руху транспорту й інших схем.

Робоча технологічна документація розробляється з урахуванням вимог

18

нормативних документів, які регламентують умови й забезпечення безпеки здійснення вантажних операцій та складських робіт, і затверджується портовим оператором (оператором термінала) за узгодженням з адміністрацією морського порту.

РТК портові оператори (оператори терміналів) розробляють для кожного вантажу (групи однорідних у технологічному відношенні вантажів), які в сукупності повинні охоплювати всю номенклатуру вантажів, що перевантажуються портовим оператором (оператором термінала).

Схеми безпечного руху транспорту на об'єктах портової інфраструктури загального користування затверджуються АМПУ.

3 Показники експлуатаційної діяльності порту

3.1 Вантажообіг і вантажопереробка

Під вантажообігом порту (QГ) розуміється маса вантажів, що прибули в порт (QП) і відправлених з порту (QО) за певний період часу, незалежно від того, якими силами й засобами здійснювалося їхнє перевантаження

QГ = QП + QО.

Вантажообіг служить основним показником транспортно-економічного значення порту й застосовується в завданнях планування та аналізу виробничої діяльності. Складається річний вантажообіг з розбивкою на квартальний, місячному й добовий; при перспективному плануванні – вантажообіг на п'ять років і більше.

Вантажообіг характеризується структурою по роду вантажу, виду плавання (закордонне, великий і малий каботаж), по напрямку (експорт, імпорт, відправлення й прибуття в каботажі), а також сезонністю, рівномірністю надходження вантажів у порт. Вантажообіг виражається у фізичних тоннах, які враховуються тільки один раз – по завершеному виробничому процесу порту.

Вантажопереробка є показником, що охоплює весь обсяг перевантажувальних робіт, виконуваних силами й засобами порту, а також за допомогою притягнутої в порт робочої сили та орендного підйомно-транспортного обладнання (ПТО). Тому вантажопереробка в порівнянні з вантажообігом більш повно характеризує виробничу діяльність порту. Вантажопереробка виражається у фізичних тоннах і тонно-операціях. При завантаженні-розвантаженню судна (див. варіанти 1 – 7 у табл. 1) виконувані тонно-операції враховуються як фізичні тонни. Перевантаження вантажу по інших варіантах виражається тільки в тонно-операціях.

Вантажопереробка враховує й перевантажувальні роботи, які не пов'язані з морським вантажообігом: перевантаження вантажів, що надходять у порт не морським шляхом і після зберігання відправляються з порту не морським шляхом, завантаження-розвантаження ліхтерів, суден портового флоту, що здійснюють місцеві перевезення й ін.

Первинним документом для обліку вантажопереробки є наряд-завдання, яке видається комплексній бригаді портових робітників і притягнутим робітником.

При визначенні обсягу вантажопереробки варто враховувати, що перева-

19

нтажувальні роботи в портах підрозділяються на основні, допоміжні й позапортові.

До основних робіт відносяться завантаження й розвантаження суден, вагонів й інших видів транспорту, переміщення вантажів зі складу на склад.

Допоміжні роботи включають підвезення й відвезення такелажу, пристрій (встановлення) містків, покриття вантажів брезентом і забирання його, збирання виробничого сміття, кирковання (розпушення кирками) злежалих вантажів, кріплення й ув'язування вантажів на платформі, ремонт тари, підкочування й відкочування вагонів та ін.

До позапортових відносяться роботи, які не передбачені акордними ставками на перевантажувальні роботи, які виконувані портовими робочими на території порту й за її межами.

3.2 Кількісні і якісні показники роботи порту

Показники оцінюють різні сторони виробничої діяльності порту. Характерні дві форми їхнього вираження: абсолютним значенням – кількісні показники, відносним або порівняльним значенням – якісні показники.

Кількісні показники зведені по порту у дві групи:

затверджувані міністерством як основні, за якими оцінюється результат діяльності порту;

розрахункові, не передбачені планом, але які мають велике значення для обґрунтування затверджуваних показників або ув'язування планів. Останні показники доводять міністерством до порту розрахунково й не враховуються при оцінці виконання плану.

Затверджувані для порту показники містять:

обсяг перевантажувальних робіт у тоннах як кількісний показник вантажообігу порту;

загальний прибуток від всіх видів діяльності – найважливіший узагальнюючий економічний показник, що покладений в основу господарської діяльності порту як головне джерело виробничого й соціального розвитку;

ріст продуктивності праці з основної експлуатаційній діяльності в порівнянних доходах на одного працівника виробничого персоналу.

Розрахункові для порту показники характеризують основну виробничу діяльність порту й пов'язані із цим витрати ресурсів і засобів.

З виробничої діяльності кількісні показники, крім вантажопереробки в тонно-операціях, включають число оброблюваних портом перевізних засобів для кожного виду транспорту: морського та річкового (суднообіг), залізничного (вагонообіг), автомобільного (машинообіг). Крім того, по пасажирському флоту враховується пасажирообіг загальною кількістю прибулих і відправлених портом пасажирів на суднах протягом року.

Облік і статистична звітність виконання цих показників відображають рух суден, вантажів і пасажирів по видах плавання за рік з урахуванням приналежності прапора суден. Інформація приводиться укрупненно: по кожному виду плавання відзначається число суден й їхня реєстрова місткість нетто тонн по напрямках (прихід, відхід), у тому числі під прапором України; кількість паса-