Організація портових операцій. МВ до практичних занять

70

води, тому що в більшості випадків майже весь трюм знаходиться нижче ватерлінії. Температура огородження твіндека визначається температурами верхньої палуби, яка обмежує його зверху, і зовнішнього повітря, що визначає температуру надводних бортів. Загальною для трюму та твіндека є температура поділяючої їх палуби, яка дорівнює температурі повітря у відсіку (рис. 1).

Рис. 1 Схема розподілу температур у відсіку судна

Необхідність вентиляції з погляду запобігання підмокання (випаданні вологи) визначається за співвідношенням значення температур предметів (огородження, вантажу й т. п.) у вантажному відсіку (ti) і точки роси повітря ( О) у цьому відсіку (трюмі та твіндеку). Так як система вентиляції володіє певної інерційністю (поки включать, поки зміняться параметри повітря у всьому приміщенні й т. п.) застосовується так званий «температурний запас вантажу» ( t). Для більшості вантажів t приймається рівним 3 С. Наявність температурного запасу вантажу ( t) дає певний запас часу для вживання заходів щодо запобіганню підмокання. До того ж наявність t згладжує наслідки впливу епізодичного коливання температури.

При вентиляції вантажного приміщення, у кожному разі, не повинні погіршитися параметри, які пов'язані з конденсацією вологи. Тому можливість вентиляції визначається за співвідношенням значення температур предметів (огородження, вантажу й т. п.) у вантажному приміщенні (ti) і точки роси зовнішнього повітря ( Н).

Крім запобігання підмокання вантажу, вентиляція забезпечує необхідний для забезпечення схоронності повітрообмін, який вимагають транспортні характеристики деяких вантажів. Тому після рішення питань про необхідність і можливість вентиляції, виникає питання про доцільність вентиляції.

По лоціях, Атласу океанів, гідрометеорологічних довідниках та довгостроковим прогнозам погоди можна до початку рейсу, з достатньою вірогідністю, визначити параметри навколишнього середовища (температуру повітря, води та відносну вологість), зробити висновки про режими вентиляції та зробити вибір типу судна, необхідного для перевезення.

У роботі вирішуються питання: необхідності, можливості та доцільності вентиляції, а також вибору типу судна. Визначення необхідних параметрів здійснюється за допомогою t- діаграми (рис. 2).

Порядок виконання роботи. Відповідно до заданого варіанта визначаємо з табл. 1:

72

температуру сухого термометра психрометра (tC), С;температуру вологого термометра психрометра (tВЛ), С;

температуру вантажу (tГР), верхньої палуби (tП), забортної води (tВОД) і повітря зовні (tВ), С;

відносну вологість повітря зовні ( ), %. Таблиця 1

огородження бортів та нижньої палуби (дна) трюму – tТР = tВОД;палуби, що розділяє трюм і твіндек – tР = tC;

огородження бортів твіндека – tТВ = tВ;

палуба, що закриває твіндек та весь відсік (люкові закриття) – tП.

1. Рішення питання про необхідність вентиляції здійснюється по параметрах повітря та предметів усередині відсіку.

Знаходимо по t- діаграмі (рис. 2) шкалу температур (нахилена градуйована пряма лінія (рис. 3, лінія 1)) на якій розташовані обоє значення – tC і tВЛ.

Від точки tВЛ проводимо криву лінію нагору ліворуч (рис. 3, лінія 3), а від точки tC проводимо горизонтально ліворуч пряму лінію (рис. 3, лінія 2) до перетинання ліній tС і tВЛ.

Із точки перетинання опускаємо вертикальну лінію (рис. 3, лінія 5) до перетинання зі шкалою і знімаємо значення точки роси повітря у відсіку – О.

Вертикальну лінію для визначення значення (рис. 3, лінія 5) можна вести як донизу, так і нагору.

Порівнюємо О з температурою предметів у трюмі та твіндеку, при цьому можуть виникнути наступні ситуації:

73

якщо ( О + t) ti, то вентилювати не потрібно;

якщо О < ti ( О + t), то вентилювати рекомендується; якщо О ti, то вентилювати потрібно.

Рис. 3. Побудови на t- діаграмі

Для трюму значення ti – tГР, tТР, tР, а для твіндека – tГР, tТВ, tР, tП.

Наведені умови розписуємо окремо для трюму, твіндека та кожного значення ti з відповідним коментарем (не потрібно, рекомендується, потрібно).

На підставі цього здійснюємо наступні висновки:

якщо для всіх ti приміщення – не потрібно, то це приміщення вентилювати не потрібно;

якщо хоча б для одного ti приміщення – рекомендується, то це приміщення вентилювати рекомендується;

якщо хоча б для одного ti приміщення – потрібно, то це приміщення вентилювати потрібно.

2. Рішення питання про можливість вентиляції здійснюється по параметрах повітря зовні та предметів усередині відсіку.

Знаходимо по t- діаграмі (рис. 2) шкалу температур (рис. 3 лінія 1) на якій знаходиться значення температури повітря зовні (tВ).

Від точки tВ проводимо горизонтально ліворуч пряму лінію (рис. 3, лінія 2) до перетинання з нахиленою прямою лінією відносної вологості повітря зовні ( ) (рис. 3, лінія 4).

Якщо на t- діаграмі є нахилена пряма лінія (рис. 3, лінія 4) відповідна заданій відносній вологості повітря зовні ( ), то на ній знаходиться точка перетинання з лінією температури повітря зовні (tВ) (рис. 3, лінія 2). Від цієї точки опускаємо вертикальну лінію (рис. 3, лінія 5) до перетинання зі шкалою і знімаємо значення точки роси зовнішнього повітря – Н.

Якщо на t- діаграмі немає нахиленої лінії відповідної заданої відносної вологості повітря зовні ( ), то знаходимо дві нахилені прямі лінії (рис. 3, лінії 6) між якими розташоване задане значення . Лінія температури повітря зовні (tВ) (рис. 3, лінія 2) проводиться через ці лінії. Отриманий відрізок А – В, обмежений цими двома нахиленими лініями (рис. 3, лінії 6), розділяємо так, щоб на ньому з'явилася точка відповідна значенню . Від цієї точки опускаємо вертикальну лінію (рис. 3, лінія 5) до перетинання зі шкалою і знімаємо значення точки роси зовнішнього повітря – Н.

74

Порівнюємо Н з температурою предметів у трюмі та твіндеку, при цьому можуть виникнути наступні ситуації:

якщо ( Н + t) ti, то вентилювати можна;

якщо Н < ti ( В + t), то вентилювати не рекомендується; якщо Н ti, то вентилювати не можна.

Для трюму значення ti – tГР, tТР, tР, а для твіндека – tГР, tТВ, tР, tП.

Наведені умови розписуємо окремо для трюму, твіндека та кожного значення ti з відповідним коментарем (можна, не рекомендується, не можна).

На підставі цього здійснюємо наступні висновки:

якщо для всіх ti приміщення – можна, то це приміщення вентилювати можна;

якщо хоча б для одного ti приміщення – не рекомендується, то це приміщення вентилювати не рекомендується;

якщо хоча б для одного ti приміщення – не можна, то це приміщення вентилювати не можна.

3. Рішення питання про доцільність вентиляції здійснюється на підставі раніше зроблених висновках про необхідність і можливість вентиляції.

При цьому можуть виникнути наступні ситуації:

якщо вентиляція не потрібна, але можлива або неможлива та не рекомендується – то вона не здійснюється;

якщо вентиляція рекомендується або потрібна та можлива – то вона здійснюється;

якщо вентиляція потрібна або рекомендується, але неможлива або не рекомендується – то вирішується питання до яких параметрів необхідно змінити вентиляційне повітря.

У перших двох випадках для перевезення підходить будь-яке універсальне суховантажне судно.

Для останнього випадку здійснюємо розрахунок про можливість зміни параметрів повітря. Для цього визначаємо те мінімальне значення MIN, яке дозволить здійснити вентиляцію, С

MIN = min {ti} – 3.

Для трюму значення ti – tГР, tТР, tР, а для твіндека – tГР, tТВ, tР, tП.

Наведені умови розписуємо окремо для потрібного приміщення (трюму, твіндеку).

Знаходимо по t- діаграмі (рис. 2) шкалу температур (рис. 3 лінія 1) на якій знаходиться значення tВ. Від точки tВ проводимо горизонтально ліворуч пряму лінію (рис. 3, лінія 2). На шкалі знаходимо значення MIN через яке проводимо нагору або донизу вертикальну лінію (рис. 3, лінія 5) до перетинання із прямій tВ. Для точки перетинання визначаємо вологість повітря (рис. 3, лінія 4), тобто мінімальну припустиму вологість зовнішнього повітря MIN. Визначаємо різницю ( ) між цим значенням ( MIN) і фактичною вологістю зовнішньо-

го повітря , % (табл. 1)

= – MIN.

На підставі значення здійснюємо вибір типу судна:

75

якщо 15, то підходить універсальне суховантажне судно з кондиціонером;

якщо 15, то потрібно рефрижераторне судно.

Всі висновки та розрахунки по всім розв'язуваним питанням приводяться в протоколі.

Практична робота № 11. Підготовка танків до наливу

Мета роботи. Прищепити вміння організації робіт щодо підготовки танків до зміни нафтопродуктів.

Загальні вказівки. Порядок підготовки танків для зміни нафтопродуктів у даній роботі здійснюється відповідно до ДСТ 1510-84 «Маркування, упакування, транспортування та зберігання нафти і нафтопродуктів».

Загальні положення та методика підготовки танків до наливу інших наливних вантажів принципово не відрізняються від наведеної.

Очищення металевих поверхонь вантажних танків нафтоналивних суден являє собою сукупність ряду складних фізичних і хімічних процесів, висока результативність яких залежить від конструктивних і технологічних параметрів устаткування, режимів механізованої мийки та властивостей застосовуваних миючих речовин.

Істотне значення має визначення ступеня чистоти поверхні вантажних танків під час перевезення різних видів нафтопродуктів та інших вантажів.

Під чистотою поверхні варто розуміти такий її стан, при якому залишкова кількість забруднення не впливає на якість наступного вантажу в кожному конкретному випадку. Чистота поверхні вантажного танка є змінною величиною, яка залежить від вимог, що висуваються до якості вантажу який перевозиться.

Якість нафтопродуктів знаходиться в прямої залежності від хімічного складу, умов зберігання, транспортування, стану поверхні вантажних ємностей. Неякісне очищення ємностей з-під залишків нафтопродукту іншого сорту прискорює процеси перетворення продуктів окислювання в смолисті речовини.

Погано підготовлені поверхні сталевих вантажних ємностей без захисних лакофарбових покриттів при зміні вантажу можуть забруднювати нафтопродукт залишками попереднього вантажу, продуктами його окислювання, механічними домішками та продуктами корозійного руйнування суднових корпусних сталей. Тому, вид забруднення поверхонь вантажних танків впливає на вибір типу мийного засобу, технологічного режиму мийки.

Склад забруднення і його властивості залежать від виду та сорту перевезеного вантажу, строку експлуатації судна, тривалості рейсу, технологічних режимів мийки, очищення й вибірки (видалення) залишків з ємностей, регулярності та старанності очищення поверхонь вантажних танків від відкладень, що утворилися, умов прийому баласту до вантажних ємностей.

Основними способами очищення поверхонь вантажних танків від залишків раніше перевезеного вантажу та інших видів забруднення є: хімікомеханізована мийка; механізована мийка водою; механізована мийка водяними розчинами миючих хімічних препаратів.

Якість очищення залежить від механічної сили удару струменя та темпе-

76

ратури миючого розчину.

Однак є певні труднощі, які пов'язані з утилізацією промивних вод з танкерів. Тому застосування мийних засобів, при мийці танків нафтоналивних суден, дозволяється тільки відповідними нормативно-технічними документами.

Крім того, зустрічаються ситуації, коли перевезення одного вантажу після іншого неможливе (заборонене). Тому в основному застосовується поетапна зміна перевезених нафтопродуктів, без спеціальної (або мінімальної) обробки (підготовки) танків.

Порядок виконання роботи. Відповідно до заданого варіанта визначаємо з табл. 1 шифри вантажів.

Таблиця 1

Пред'явлені до перевезення чотири види нафтопродуктів заносимо в голівку та боковик табл. 3, тобто замість «вантаж 1» , «вантаж 2» й ін. записуємо в рядок і стовпець найменування конкретних нафтопродуктів.

77

Таблиця 3

Вантаж 1

Вантаж 2

Вантаж 3

Вантаж 4

Тобто в табл. 3 одержуємо 12 пар вантажів – «залишок – підлягає наливу», для яких визначаємо порядок підготовки до зміни нафтопродуктів.

Для цього в табл. 4 знаходимо рядок з найменуванням нафтопродукту, що підлягає наливу та стовпець, який відповідає злитому продукту (залишок). На їхньому перетинанні знаходиться шуканий шифр операції щодо підготовки танків, який заносимо у відповідний осередок табл. 3.

Під табл. 3 приводимо пояснення (опис дій) до наведених в цій таблиці кодам. Якщо код (шифр) має верхній індекс (як ступінь), то його опис теж приводиться в роботі. Якщо індекс міняє основний код, у відповідному осередку табл. 3 приводиться й змінений (коректований) код. Наприклад: 52 → 4.

На підставі кодів наведених у табл. 3 і трудомісткості (матеріалоємності) дій щодо підготовки танків, складаємо таку послідовність зміни нафтопродуктів, при якій витрати на підготовку танків були б мінімальні. Така мінімізація може бути досягнута шляхом максимізації суми кодів підготовки до перевезення від одного нафтопродукту до іншого.

Для цього будуються схеми різної послідовності зміни нафтопродуктів (рис. 1, а). Кількість таких варіантів визначається числом перестановок Pm з m елементів, тобто Pm = m!, яка в даній роботі складе: Pm = 4! = 24.

Рис. 1. Приклади схем послідовності зміни нафтопродуктів

З наведених схем вибирається та, у якої сума кодів максимальна – це й буде оптимальна послідовність зміни нафтопродуктів. При відборі оптимальної схеми, з переліку виключаються ті, які має код підготовки «0» (рис. 1, б). Якщо кілька варіантів мають однакову суму кодів, то вибирається та, у якої в послідовності є максимальний код. У протоколі вказується порядок підготовки трубопроводів і правила перекачування нафтопродуктів, при їхній зміні.

Примітки (до табл. 4)

Якщо код у табл. 4 має цифру у верхньому регістрі (ступінь), то спочатку коректуємо цей код відповідно до примітки, позначеним «*».

Якщо ж код у таблиці 4 не має цифру у верхньому регістрі, то опис цього коду визначаємо в розділі позначення цифр.

Для прив'язки нафтопродукту до конкретної групи (їх 24) необхідно скористатися приміткою, позначеною «**».

79

*Примітка:

1 – налив однойменних (по маркам) нафтопродуктів допускається на любу

кількість за умови, якщо якість суміші продукту що наливається і залишку відповідає вимогам стандарту або технічним умовам на даний продукт;

2 – якщо судно перед наливом злитого нафтопродукту перевозило нафту, мазут, моторне паливо або інший темний нафтопродукт, то підготовку ведуть відповідно до позначення 1;

3– при механічному видаленні залишку підготовку ведуть відповідно до позначення 3;

4– при відвантаженні тракторного гасу як сировини для піролізу підготовку ведуть як для цієї сировини;

5– для арктичного дизельного палива підготовку ведуть відповідно до позначення 4;

6– перед наливом нафти, яка йде на виготовлення авіаційних масел, підготовку ведуть відповідно до позначення 4;

7– після нафти, яка має температуру спалаху нижче +28 С, підготовку ведуть відповідно до позначення 4;

8– перед наливом мазуту, який йде на виготовлення авіаційних масел, підготовку ведуть відповідно до позначення 4;

9– перед наливом осьового масла «С» підготовку ведуть відповідно до позначення 4.

Цифри (коди) у таблиці позначають:

0– налив заборонений;

1– видалити залишок нафтопродукту, емульсії та води, промити розчинником, пропарити (або змити гарячою водою) і просушити днище;

2– видалити залишок нафтопродукту, емульсії та води, змити гарячою водою й просушити днище;

3– видалити залишок нафтопродукту, емульсії та води й просушити

днище;

4– видалити залишок нафтопродукту, емульсії та води;

5– видалити залишок насосами;

6– зачищення не потрібно (залишок не більше 0,5 % від вантажопідйомності або ємності). Наявність підтоварної води не допускається.

7– зачищення не потрібно (залишок не більше 2 % від вантажопідйомності судна). Операція з позначенням 7 поширюється тільки на судна; для резервуарів застосовується операція 6.

**Примітки.

1.Судна під налив нафтопродуктів після зливу тваринних і рослинних жирів повинні готуватися по операції 1.

2.При підготовці суден по операціях 1 – 5 необхідно підготувати суднові трубопроводи відповідно до п. 7.

3.У випадку багаторазового, послідовного наливу одного нафтопродукту на залишки інших необхідно у всіх пунктах наливу, за винятком першого, перед наливом перевіряти стандартність суміші нафтопродукту,