Організація портових операцій. МВ до практичних занять

10

понується розрахувати необхідну кількість суден допоміжного флоту для певних видів робіт, які можуть виникати в порту, зокрема: лоцманська проводка, заведення і виведення суден, перешвартування, відкачка л’яльних вод.

Порядок виконання роботи. У табл. 1 та табл. 2 наведено вихідні дані для виконання практичної роботи у відповідності з варіантом.

Таблиця 1

Потрібна кількість суден кожного типу залежно від виконуваних робіт,

11

де – обсяг роботи суден даного i-го типу на місяць найбільшого завантаження, судно-год.;

–бюджет робочого часу за місяць, прийнятий рівним 625 год.;

–коефіцієнт використання бюджету робочого часу, прийнятий рівним

0,65.

Таблиця 2. Зайнятість буксирів на маневрових операціях.

Розрахунок портових буксирів-кантувачів виконується в такий спосіб. Для початку варто визначити обсяг роботи портових буксирів-кантувачів

на місяць найбільшої роботи на маневрових операціях. Дана величина визначається як сума потреби в буксирах даного типу для кожної із груп транспортних суден по наступній формулі

де – розрахункова кількість заходів суден j-й групи, для обслуговування яких використовуються буксири i-го типу;

–зайнятість буксира i-го типу на операції «введення в порт і швартування» із судами j-й групи;

–те ж саме на операції «відшвартування й виведення з порту».

12

Відповідно до розрахунку зайнятості буксирів, що здійснюється за «РД 31.31.37-78 Норми зайнятості буксирів на маневрових операціях» для обслуговування суден дедвейтом від 150 тис. т до 70 тис. т включно повинне бути задіяне не менш 4-х буксирів сумарною потужністю від 11600 к. с. до 8400 к. с. При цьому їхня загальна зайнятість на маневрових і швартовних операціях складе 308 годин на місяць максимальної роботи.

Для обслуговування суден дедвейтом 50 – 40 тис. т необхідно 3 буксири сумарною потужністю не менш 5800 к. с. Їхня загальна зайнятість на маневрових і швартовних операціях складе 44 години на місяць максимальної роботи.

Для обслуговування суден дедвейтом від 25 тис. т до 3 тис. т необхідно 2 буксири сумарною потужністю від 3600 к. с. до 1200 к. с. відповідно. Їхня загальна зайнятість на маневрових і швартовних операціях складе 212 годин на місяць максимальної роботи.

Розрахунок необхідної кількості лоцманських катерів виконується в такий спосіб.

Для початку варто визначити обсяг робіт лоцманських катерів, на місяць найбільшої роботи з наступної формули

де – кількість лоцманських проводок на місяць найбільшого завантаження;

– відстань від місця стоянки до пункту приймання (висадження) лоцманів, прийнято рівним 2,0 милі;

–швидкість ходу лоцманського катера прийнята рівної 4 вузлам;

–тривалість висадження (зняття) лоцмана, приймається 0,5 години.

Кількість лоцманських проводок суден у порт , приймається рівним кількості суднозаходів у порт, необхідне кількість лоцманських катерів визначається по формулі (1).

Розрахунок кількості катерів для заведення швартових кінців, виконується в такий спосіб.

Для початку варто визначити обсяг робіт катерів на місяць найбільшої роботи на допоміжних операціях. Дана величина визначається по наступній формулі:

(4)

де – розрахункова кількість заходів суден j-й групи;

–зайнятість катерів на одну операцію, катеро-год.;

–кількість перестановок, що доводяться на один судно-захід.

Вихідні дані для розрахунку кількості катерів для заведення швартових кінців наведені в табл. 1 і табл. 3. Нижче в таблиці наведені вихідні дані для визначення обсягу робіт катерів.

Відповідно до вимог РД 31.31.37-78, додаток 30, п.22 у проекті для комплексів, що обслуговують судна IV – VIII груп, число катерів для заведення швартовних кінців варто приймати не менш двох. Необхідна кількість катерів

13

для заведення швартовних кінців визначається по формулі (1). Таблиця 3. Зайнятість катерів.

14

Продовження табл. 3

Розрахунок кількості збирачів л’яльних вод, виконується в такий спосіб. Для того щоб визначити кількість збирачів, варто спочатку визначити обсяг робіт збирачів на місяць найбільшої роботи. Дана величина визначається по

наступній формулі

де – обсяг л’яльних вод, що підлягають здачі із транспортних суден на суд- но-збирач на місяць максимальної роботи, т;

– продуктивність судна-збирача за годину циклу безперервної робо-

ти, т/год.

Завантаження судна-збирача визначається по наступній формулі

де – число транспортних суден, що здають л’яльні води за один цикл роботи судна-збирача;

–партія л’яльной води на судні, т;

–вантажопідйомність судна-збирача з л’яльних вод дорівнює 210 т.

Тривалість циклу операції складання л’яльних вод, містить у собі ряд параметрів і визначається по наступній формулі

де – відстань від пункту здачі л’яльних вод до суден, що обслуговуються, прийнято рівним 0,5 миль;

–середня відстань між транспортними судами, що здають л’яльні води, прийнято рівним 0,2 милі;

,– експлуатаційна швидкість ходу, дорівнює відповідно 6 і 5 вуз-

лам;

–час допоміжних операцій у пункті здачі л’яльних вод, дорівнює 1,7

год.;

–те ж, у кожного транспортного судна, дорівнює 2,5 год.;

–норма зливу л’яльних вод у пункті здачі, дорівнює 100 т/год.;

15

– середньозважена норма приймання л’яльних вод із транспортних суден, прийнята рівної 50 т/год.

Необхідна кількість суден-збирачів л’яльних вод визначається по формулі

(1).

У проекті прийняте одне судно-збирач пр. 15824Д з ємністю цистерни для л’яльних вод 210 т.

Норма добового накопичення л’яльних вод прийнята по ОСТ-5.5064-83, час нагромадження від 3,5 до 7 діб (вимоги про заборону скидання забруднених нафтопродуктами вод навіть через сепараційне встаткування у внутрішні моря з обліком часу стоянки під вантажними операціями).

Вихідні дані для розрахунку кількості суден-збирачів наведені в табл. 1 і табл. 4.

Таблиця 4.

16

Продовження табл. 4

17

Продовження табл. 5

рування, дорівнює 125 т/год., – середня партія бункерного палива, становить 1000 т. У розрахунках прийнятий самохідний бункерувальник проекту 585

18

вантажопідйомністю 1500 т. Розрахунок необхідної кількості суденбункерувальників здійснюється по формулі (1).

Практична робота № 3. Організація швартовних операцій

Мета роботи. Ознайомлення з методикою організації швартовних операцій для забезпечення стоянки судна у причалу.

Загальні вказівки. Швартовний пристрій на судні, служить для забезпечення надійної стоянки судна у пірса або біля іншого плавучого спорудження (судна, бочки, дебаркадера й ін.).

Кріплять, як правило судно встановлюване бортом до стінки, за допомогою канатів, називаних швартовами.

Для кріплення швартовів на причалах є тумби, на які надівається огон (петля) швартовного троса. Інший його кінець кріпиться вісімкою на кнехті. Крім кнехтів, до швартовного пристрою на судні відносяться швартовні клюзи, кіпові планки, роульси, в'юшки для зберігання сталевих тросів, швартовні лебідки, брашпилі, шпилі й інші пристрої: викидки, кранці, стопори.

Раніше як швартови застосовували тільки рослинні манільські, сизальські, прядив'яні або сталеві троси. Останнім часом з'явилися більше легкі, міцні й довговічні швартови з волокон капрону, нейлону, поліпропілену й інших синтетичних матеріалів.

Швартовний пристрій повинен бути міцно скріплений з набором корпуса й повинен забезпечувати надійне закріплення судна при стоянці, схоронність канатів і безпеку виконання робіт, зв'язаних зі швартуванням.

Загальні швартовні троси (рис. 1) подають із носового й кормового країв судна в певних напрямках, що виключає переміщення судна уздовж причалу й відхід від нього. Залежно від цих напрямків швартови й одержали свої назви. Троси, які подані з носового й кормового країв, утримують судно від переміщення уздовж причалу й називаються відповідно носовим 1 і кормовим 2 поздовжніми. Трос, напрямок якого протилежний його поздовжньому кінцю, називається шпрінгом. Носовий 3 і кормовий 4 шпрінги використовують для тих же цілей, що й поздовжні. Троси, подані по напрямку, перпендикулярному причалу, називаються носовим 5 і кормовим 6 притискними. Вони перешкоджають відходу судна від причалу при віджимному вітрі.

Клюзи – пристрої, через які пропускають швартовні троси із судна. Вони являють собою сталеві (чавунні) виливки з отворами круглої або овальної форми, що облямовують такі ж отвори у фальшборті судна. Робоча поверхня клюзів має плавні закруглення, які виключають різкі перегини швартовних тросів.

Число швартовів, що подаються для закріплення судна у причалу, залежить від розмірів судна (його водотоннажності й парусності) і умов стоянки. Мінімальне число швартовів, за допомогою яких можна закріпити судно в причалу, включає 2 швартови з носа судна й 2 з корми. Мінімального числа швартовів достатньо для стоянки невеликого судна при сприятливих погодних умовах. Слід зазначити, що саме при заведенні двох пар швартовів щонайкраще досягаються рівномірний розподіл навантаження на швартови, збалансованість швартовної системи та її саморегулювання в умовах змінних навантажень.

19

Рис. 1. Схема швартування судна до причалу

Швартови повинні забезпечувати надійну стоянку судна у причалу при впливі на нього вітру й течії. Чим крупніше судно, тим більше навантаження сприймають швартови. У великотоннажного судна навантаження на швартови при свіжому (сильному) вітрі досягає декількох сотень кілоньютонів, а при вітрі силою 10 – 11 балів може бути більше 1000 кН. Воно збільшується ще на кілька сотень кілоньютонів у випадку, якщо біля причалу діє течія. Природно, що такі навантаження неможливо компенсувати збільшенням тільки міцністю швартовів, доводиться прибігати й до збільшення їхнього числа.

Однак при заведенні значного числа швартовів дуже важко забезпечити рівномірність їхнього навантаження. Це пояснюється в цьому випадку тим, що, по-перше, практично неможливо домогтися їхнього однакового обтягування, по-друге, при додаванні навантаження, через різну довжину, швартови одержать різне подовження – швартови з більшою відносною жорсткістю, сприймаючи найбільшу частину навантаження, виявляться самими напруженими. При такій схемі заведення швартовів їхню міцність варто розраховувати, уводячи коефіцієнт нерівномірності навантаження, що приведе до завищеної товщини тросів і необґрунтованому збільшенню їхньої сумарної міцності. При необхідності подачі декількох швартовів в одному напрямку більше ефективне заведення так званих здвоєних швартовів, тобто кріплення швартовів «дуплетом». Для правильного розподілу навантаження на швартовні кнехти огон швартових надягають якнайнижче на найближчу до клюза тумбу кнехта, заводять швартовий серединою за швартову тумбу (без накладання шлагів), а потім накладають його вісімками на швартовні кнехти, починаючи із задньої тумби.

При виборі місць кріплення швартовів варто враховувати, що відносні зусилля, які сприймані швартовами, залежать від їхнього напрямку щодо судна й причалу, тобто від горизонтальних і вертикальних кутів, які швартови складають із діаметральною площиною (ДП) судна й обрієм. Особливо несприятливо впливає на експлуатацію швартовів більша різниця по висоті точок їхнього закріплення на судні й причалі.

Так, при видимому куті нахилу швартова до обрію в 50 – 60 його сила, що тримає, зменшується приблизно в 2 рази. Тому не рекомендується, щоб цей кут перевищував 55°. На суднах з високим бортом швартовні пристрої доцільно розташовувати на більше низьких палубах або в спеціальних швартовних нішах. Горизонтальні кути між ДП судна й напрямком швартова повинні перебувати в межах 20 – 50°.