Організація портових операцій. Конспект лекцій

40

судна або автомашини для відправлення їх на очисні спорудження.

Для вологої дезінфекції трюмів і палуби використовують розчин хлорного вапна зі вмістом 2 – 3% активного хлору; 5% розчин хлораміну; 3 – 4% розчин їдкого натру; 2 % розчин формальдегіду. Витрата дезінфікуючого препарату 0,5 л/м2, експозиція 30 хв.

Аерозольну дезінфекцію проводять при температурі повітря в трюмах не нижче 12°С та відносної вологості не менш 50%. Розчини подаються за допомогою установки ТАН. Для дезінфекції використовують наступні засоби: 38 – 40% розчин формальдегіду при витраті 40 мл/м3, експозиція 1 година. Для нейтралізації формальдегіду використовують аерозоль нашатирного спирту в половинній дозі до дезінфектанту.

Судна, що підлягають ветеринарно-санітарній обробці по III категорії піддають очищенню й промиванню, потім дезінфікують. Перед механічним очищенням внутрішні стіни, підлогу разом із гноєм і забрудненнями зрошують дезінфікуючим розчином. Малоцінні предмети встаткування, інвентарю спалюють. Через 30 хв. транспортний засіб ретельно промивають гарячою водою, потім дезінфікують.

Для вологої дезінфекції суден по III категорії використовують: 6% розчин формальдегіду; 15% розчин однохлористого йоду; 10 % розчин надоцтової кислоти; 12% розчин хлораміну. Для кращого змочування оброблюваних поверхонь до робочих розчинів додають 0,1 – 0,2% поверхнево-активної речовини (ПАР). Нанесення дворазове по 0,25 л/м2. Експозиція після другого нанесення 3 години.

Аерозольну дезінфекцію трюмів суден проводять 38 – 40% формаліном з розрахунку 55 мл/м3; експозиція – 3 години. Для створення аерозолів використовують насадки типу ТАН.

У зимовий час, у разі замерзання дезінфікуючого розчину, який наносять на поверхні транспортних засобів й ін. об'єктів, необхідно, щоб під час дезінфекції, температура оброблюваних поверхонь була вище 0°С. Для цього треба:

промивання проводити гарячої (не нижче 80°С) водою при закритих люках і дверях;

дезінфекцію проводити відразу слідом за промиванням гарячими дезінфікуючими розчинами при температурі їх на виході розпилювача не нижче 50°С, крім розчину хлорного вапна, температура якого повинна бути не вище 25°С. Перед дезінфекцією до розчинів дезінфікуючих препаратів додають поварену сіль у кількості 10 – 15%.

7.2.4 Протицвілева обробка транспортних засобів

Транспортні засоби (ізотермічні вагони, контейнери й ін.), у яких було виявлене м'ясо або ін. вантажі, які уражені цвіллю, або зіпсовані залишки м'ясних продуктів (м'ясна крихта й ін.), після очищення та промивання дезінфікують розчинами гіпохлору, гіпохлориту кальцію, що містять 5% активного хлору, або 4% (по діючій речовині (ДР)) глутарового альдегіду з розрахунку 1 л/м2. Через 1 годину після дезінфекції транспортні засоби вдруге промивають гарячою водою й просушують.

41

Трюми суден у тих випадках, якщо м'ясо й ін. продукти при розвантаженні виявилися ураженими цвіллю, після їхнього очищення та промивання дезінфікують проясненим розчином хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, або 2% розчином формальдегіду. Через 1 годину після цього приміщення промивають гарячою водою (60 – 70°С), а потім просушують і провітрюють.

Для протицвілевої обробки застосовують також препарат комплекцид, що містить 1,5% ДР і 0,2 ПАР. Норма витрати 1 л/м2, експозиція 1 година. Після закінчення експозиції проводять промивання гарячою водою й провітрювання.

Можлива комплексна обробка транспортних засобів від бактерій і цвілі. Для одночасної дезінфекції транспортного засобу по II категорії, дезодо-

рації й протицвілевій обробки застосовується препарат комплекцид зі вмістом 3 % формальдегіду. Витрата препарату 1 л/м2, експозиція 1 година.

Для одночасної дезінфекції транспортного засобу по III категорії, дезодорації й протицвілевій обробки застосовується препарат комплекцид зі вмістом 3,5 % формальдегіду. Витрата препарату 1,5 л/м2 (нанесення дробове (поетапне)

– 1 л/м2, через 30 хв., витрата 0,5 л/м2). Експозиція 1 година після другого нанесення. Після нейтралізації водяним розчином аміаку транспортний засіб промивають гарячою водою, провітрюють.

Контроль якості ветеринарно-санітарної обробки транспортних засобів здійснюють за допомогою бактеріологічного й хімічного методу контролю.

7.3 Дезодорація

Дезодорація – знищення дурних запахів, що утворяться в результаті гнильного розкладання мікробами органічних субстратів і вантажів або виділення специфічних запахів вантажами внаслідок їхніх властивостей.

Дезодорація – (від лат. «des» – проти й «odoratio» – запах), штучне усунення або маскування газоподібних речовин, які неприємно пахнуть, що утворюються в результаті різних причин.

У першу чергу дезодорацію проводять для усунення причини небажаного запаху. У процесі такої роботи здійснюється ретельна обробка будь-яких поверхонь.

Дезодорація повинна здійснюватися на професійному рівні, оскільки необхідно виконати цілий комплекс заходів:

обстежити приміщення, яке має бути обробленим; установити причину виникнення запаху; вибрати необхідні засоби й методи обробки;

потім здійснюється сама дезодорація, відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.

Боротьба з неприємними запахами може вестися у двох напрямках: маскування й повне знищення.

Для повного знищення неприємного запаху необхідно виявити й усунути причину його появи. Такими причинами можуть бути надлишкова вологість, гниття органічних субстратів, утримання свійських тварина, виконання ремонтних робіт з використанням лаків і фарб які різко пахнуть, наявність вантажів що сильно пахнуть й ін.

42

У ряді випадків необхідне проведення дезінфекції, спрямованої на знищення мікроорганізмів, що стали причиною дурних ароматів.

Для проведення дезодорації спеціальні препарати наносяться на поверхні шляхом протирання, розпилення, генерування холодного туману. У ряді випадків використовуються інші методи, які визначені фахівцем компанії після огляду об'єкта.

Дезодорація найбільш часто здійснюватися після перевезення тварин і проведення дезінфекції.

Ізотермічні вагони й ін. транспортні засоби, що мають сторонній запах, піддаються промиванню гарячою водою (60 – 70°С) з додаванням 1 – 5% кальцинованої соди за допомогою щіток або зрошенню розчином гіпохлору або гіпохлориту кальцію зі вмістом 5% активного хлору з розрахунку 1 л/м2 дворазово з інтервалом 30 хв. і експозицією після другого нанесення 1 година, потім поверхні промивають гарячою водою й просушують.

Застосовують також препарат комплекцид у 3% концентрації, норма витрати 1 л/м2. Експозиція 1 година, температура розчину 60°С.

Приміщення судна, що має сторонній запах промивають гарячим (60 – 70°С) 1 % розчином їдкого натру за допомогою швабр і щіток, зрошують проясненим розчином хлорної вапна, що містить 0,5% активного хлору й додатково 1,5 – 2% розчином формальдегіду з наступною нейтралізацією його 1 – 1,5% розчином нашатирного спирту. Потім приміщення промивають гарячою водою, просушують і провітрюють.

Кращим способом дезодорації є проведення заходів, які перешкоджають появі дурних запахів: дотримання чистоти в приміщеннях, своєчасне видалення покидьків (залишків), сміття, продуктів життєдіяльності тварин, достатня вентиляція, дотримання правил особистої гігієни. Якщо загальносанітарні заходи не приводять до зникнення запаху й поліпшенню якості повітря, прибігають до хімічних і фізичних методів дезодорації.

Для дезодорації повітря в приміщеннях суспільного користування й харчових підприємств до подаваного повітря додають озон (О3), який окисляє летучі органічні речовини, що володіють дурним запахом. Концентрація його не повинна перевищувати 0,05 – 0,10 мг на 1 м3 повітря приміщень, тому що більша кількість викликає токсичні явища.

7.4Дератизація

7.4.1Заходи щодо дератизації

Дератизація здійснюється операторами СЕС із метою знищення гризунів (пацюків, мишей й ін.) шляхом обкурювання (газації) приміщень отруйними хімічними речовинами: сірчистим газом, хлорпікрином, бромистим метилом, препаратами синильної кислоти й ін. Судно для газації швартується до спеціального причалу в порту. Приміщення, які підлягають газової дератизації, герметизують заклеюванням всіх щілин і отворів. Харчові продукти надійно герметизують або виносять із судна. Особи, які призначені для виконання допоміжних робіт, інструктуються по техніці безпеки, інші члени екіпажу сходять на

43

берег. Поблизу судна на березі виставляється вахта, яка стежить, щоб ніхто не піднявся на борт судна.

У випадку виявлення гризунів судно піддається дератизації, незалежно від наявності документів про звільнення від її.

Для попередження переходу пацюків із судна на берег й назад на суднах необхідно вживати наступі заходи:

швартовні троси повинні бути захищені стандартними металевими протищурячими щитками на весь період стоянки судна в порту;

у нічний час, при відсутності ЗРР, трапи повинні бути підняті над прича-

лом;

при роботі в нічний час трапи повинні бути яскраво освітлені; сітки, що попереджують падіння у воду вантажу, по закінченні ЗРР по-

винні негайно вбиратися (зніматися або високо підніматися), а у випадку користування ними в нічний час, повинні бути яскраво освітлені.

Дератизація, як система заходів, які усувають шкідливий вплив гризунів, включає:

суцільне періодичне обстеження об'єктів для виявлення гризунів, оцінки їхньої чисельності й границь поселень;

проведення санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, санітарноекологічних заходів;

винищування або від відстрашування (лякання) гризунів у границях ділянок перебування гризунів на об'єктах;

облік ефективності виконаних робіт.

Виконання дератизаційних заходів здійснюється за узгодженням із судном на підставі договорів, оформлених у писемній формі, а за епідеміологічними показниками – на підставі постанов, приписів і висновків посадових осіб, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, а також розпоряджень державної влади України.

7.4.2 Видовий склад гризунів

Із всіх синантропних гризунів, що приносять відчутну шкоду людині, найбільше широко поширені в умовах України пацюка, миші й полівки.

Синантропні тварини – тварини, існування яких тісно пов'язане з людиною й з населеними пунктами.

З мишевідних гризунів найнебезпечніший сірий пацюк і будинкова миша. Сірий пацюк відноситься до нічних тварин, удень він перебуває у своєму гнізді, а вночі добуває їжу. Гнізда пацюки влаштовують у захаращеному підпіллі, підвалах, горищах, між обшиванням подвійних стін і в норах. У літню пору вони можуть залишати свої гнізда й переселятися в поле. Пацюки добре стрибають у висоту (до 70 см) і легко піднімаються по негладким стрімчастим поверхням і канатам. Тільки гладкі оштукатурені стіни недоступні для них. Пацюк живе 3 – 3,5 роки й дає приплід до 80 – 100 щурят на рік. Харчуються пацюки майже всіма продуктами, але віддають перевагу чорному хлібу, вареній

ковбасі, копченому салу, м'ясному фаршу, сметані й сиру.

Будинкова миша за способом життя й плідності не відрізняється від сіро-

44

го пацюка. На відміну від пацюка вона легше попадає в пастки і йде на всілякі приманки.

Гризуни поїдають продукти, забруднюють їх, поширюють кліщів і комах, а також переносять збудників заразних захворювань.

Синантропні гризуни є постійним осередком і джерелом виникнення цілого ряду інфекційних та інвазійних захворювань. Тільки серед тварин пацюка можуть поширювати більше 45 інфекційних хвороб. У цілому ж гризуни переносять близько 200 різних збудників захворювань, якими хворіють людина й тварини. Це туляремія, лептопироз, сальмонельоз, кліщовий енцефаліт, кулихоманка, ящур, ботулізм, чума, сказ, сибірська виразка, токсоплазмоз, листериоз і ряд інших інфекцій.

Гризуни крім вантажу псують: тару, брезент, трубопроводи, шланги, спецодяг, підривають (підкопують) фундаменти будинків, перегризають електрокабелі, свинцеві труби.

Медичне значення гризунів також пов'язане з інтрузивним (турбуючим), алергійним і травматичним впливами. Щорічно реєструється значне число укусів сірими пацюками людей.

7.4.3 Обстеження та оцінка санітарного стану об'єкта

Обстеження об'єктів, територій і транспортних засобів на наявність, стан чисельності й розподіл гризунів є обов'язковою умовою, яка визначає тактику та методику боротьби із гризунами й що дозволяє оцінювати ефективність виконаних дератизаційних обробок.

Всіх гризунів зібраних на об'єкті або території відправляють для дослідження в бактеріологічну лабораторію центрів гігієни й епідеміології, протичумних станцій, інших акредитованих організацій. Звірків поміщають у полотняні мішки із зав'язками. При етикетуванні матеріалу вказують: час, адресу, місце вилову, число знарядь лову, види й кількість гризунів. Відзначають також координати відповідальної організації.

Якщо чомусь не можна відправити виловлених гризунів на бактеріологічне дослідження, їх занурюють у дезінфекційний розчин і видаляють разом з іншими відходами. На найбільш значимих об'єктах: житлових, дитячих, лікувальних, харчових, водопостачання й інших об'єктів комунального й побутового обслуговування населення, митних терміналах, залізничних станціях, вокзалах, аеропортах, річкових і морських портах, суднах водного й повітряного транспорту й ін. обстеження на наявність гризунів здійснюють не менш 1 рази на місяць.

Кількість сховищ, а також кількість, якість і доступність кормів – носить назву ємності середовища перебування, є основним фактором, що лімітує чисельність гризунів. Під ємністю середовища перебування мається на увазі не весь його обсяг, а лише доступний і придатний для пересування, гніздування й годівлі. Якщо тварини живуть у великому обсязі, але мають можливість використовувати лише його частину (корисну ємність), то їхнє середовище перебування складає ця частина.

Варто розрізняти постійну ємність середовища перебування гризунів, яку

45

утворюють порожнечі в підлозі, стінах, опорах що підтримують і над стелею, які є частиною конструкції будівель, і тимчасову – щілини й руйнування, що є результатом недоброякісного будівництва або зношування в процесі експлуатації споруджень. До тимчасової ємності середовища перебування гризунів варто відносити порожню й заповнену тару, продукцію, сировину й сміття, які заповнюють приміщення будівель та територію порту.

Досягнення успіху в боротьбі із гризунами неможливо без проведення профілактичних заходів (санітарно-технічних, санітарно-гігієнічних, санітарноекологічних), які повинні здійснюватися силами екіпажу судна, робітниками порту або підрядних організацій.

Санітарно-технічний стан об'єкта має на увазі умови, які забезпечують рівень захисту від проникнення, проживання й розмноження гризунів. До нього відносять оснащення транспортних засобів, будівель, приміщень і споруджень пристроями, конструкціями й механізмами, що запобігають проникнення й розселення гризунів.

Санітарно-гігієнічний стан визначає ступінь благоустрою, чистоти, комфортності (включаючи мікрокліматичні умови) транспортних засобів, будов і приміщень для проживання й трудової діяльності людини, що виключають перебування гризунів.

Санітарно-екологічний стан об'єкта характеризує умови, що запобігають тривалому перебування гризунів, у тому числі позбавлення їх надійних укриттів, місць для гніздобудування, живлення (харчування) й розмноження.

Організації, які здійснюють дератизацію, складають перелік необхідних робіт для об'єктів, що обслуговуються по договору. Санітарні заходи планують із урахуванням можливостей транспортних засобів, підприємств, організацій, установ що обслуговуються та погоджуються строки їхнього виконання. У випадку відмови замовника від виконання пропозицій і приписів (вказівок), організація яка здійснює дератизацію не несе відповідальності за якість роботи на даній ділянці.

7.4.4 Загальна характеристика методів винищення гризунів

Для боротьби із гризунами використовують різні методи. Всі вони можуть застосовуватися при наявності засобів, які пройшли державну реєстрацію у встановленому порядку.

Фізичний метод боротьби із гризунами містить у собі ряд способів: механічний, електричний, акустичний.

Механічний спосіб розділяють на прийоми:

застосування пристроїв і матеріалів для живого ловлення (верші, дугові капкани, клейові площадки й ін.);

застосування вбиваючих пристроїв (типу пасток Геро, гільйотин та ін.). Механічні засоби використовують переважно на харчових, дитячих і лі-

кувальних підприємствах як більше безпечні в порівнянні з хімічними. Електричний спосіб включає застосування вбиваючих пристроїв. Хімічний метод є основним при боротьбі із гризунами та підрозділяється

на способи:

46

використання інгаляційних родентицидів; використання кишкових родентицидів, підрозділяється на прийоми (з

приманкою і без приманки).

Для проведення дератизаційних робіт застосовуються родентициди гострої або кумулятивної дії. Останні діляться на антикоагулянти першого й другого поколінь.

Родентициди можна розділити за способом проникнення в організм на кишкові та фуміганти.

Кишкові – через травний тракт. Родентицидні приманки й покриття на основі етилфенацину, дифацинону, зоокумарину, трифенацину, тетрафенацину, бромадиолону, бродифакуму.

Фуміганти – через дихальні шляхи. Використовуються при газації на об'- єктах зберігання зерна, фуражу, при обробці рухомого складу повітряного, водного, залізничного транспорту (фосфін, метилбромид й ін.). Більшість використовуваних газів важче повітря, тому вони легко проникають у місця, які заселені гризунами.

Для визначення ефективності боротьби із гризунами порівнюють результати обліку до й після винищувальних заходів тим самим методом при однакових обсягах обліку.

Показник ефективності винищувальних робіт на об'єктах транспорту (авіаційного, залізничного, автомобільного, водного) визначається як відсоток площі, яка звільнена від гризунів у даному місяці.

7.4.5 Дератизація на транспорті

При виявленні гризунів у рухомому складі ці вагони підлягають обов'язковому відчепленню в пунктах формування потягів. Забороняється проїзд у них з пунктів обороту. Включення вагона до складу потягу можливо тільки після звільнення від гризунів.

Серед рухомого складу найбільш піддані заселенню гризунами, в основному будинковими мишами, і вимагають захисту від них товарні вагони для перевезення худоби, сільськогосподарський продукції й фуражу. При транспортуванні сільськогосподарської техніки можуть пасивно мігрувати й гризуни.

Для захисту засобів перевезення і вантажів від заселення й пошкодження їх гризунами всі випадки виявлення в них звірків фіксують та вживають необхідні заходи для їхнього знищення.

Заходи щодо дератизації здійснюються за спеціальними комплексними планами у місцях облаштування перевалочних баз і скупчення вантажів, у великих транспортних вузлах (морських, річкових, залізничних, автомобільних), де сходяться різні види транспортних засобів.

Відповідно до СанПіН 1.2.1077-01 газація (фумігація) вагонів повинна проводитися або в дезангарах (дезінфекційних ангарах), або на відкритих площадках.

Проведення дератизації на морських суднах здійснюється відповідно до СанПіН, нормативних документів які діють для морських суден і для суден внутрішнього плавання, а також вимог МК МПНВ.

47

Заходи щодо дератизації на морських суднах здійснюють, в основному, у пунктах стоянки під час відсутності пасажирів і основної частини екіпажу. При необхідності проведення дератизації при знаходженні судна в плаванні (рейсі) допускається застосовувати препарати, які дозволені для використання в житлових приміщеннях, лікувальних і харчових установах. В умовах хитавиці, коли розкладка дрібнодисперсної приманки небажана або утруднена, застосовують брикетовані приманки з фіксацією їх усередині контрольно-винищувальних контейнерів (КВК).

Можливості проникнення гризунів на судна надзвичайно великі. У період завантажно-розвантажувальних операцій у порту гризуни попадають на судно самостійно по сходнях, швартовим і трапам. При стоянці лагом гризуни переходять із сусідніх заселених ними суден. При цьому водний транспорт найбільше часто заселяє чорний пацюк. У період ремонту на судно проникають сірі пацюки із суміжної території.

У сухих приміщеннях надбудов пацюки охоче заселяють хлібопекарні, продовольчі склади, камбуз. На рефрижераторних суднах пацюка живуть у тих же місцях, а також морозильних трюмах. Під час перевезення фруктів тут частіше зустрічаються будинкові миші.

На суховантажних суднах пацюки зустрічаються значно рідше та мешкають у вантажних трюмах, пральні, підшкіперській, під кожухами комунікацій, у бухтах канатів. На суховантажних суднах нової конструкції продовольчі комори часто заселяють миші.

Як правило, місця гніздування пацюків і мишей нечисленні та розташовані в самих незручні для обстеження й тому рідко відвідуваних людьми місцях (наприклад, у пінопластовій ізоляції холодильних камер, за розподільними щитами електросистем, у місцях зберігання встаткування та інвентарю й т. п.). Поблизу подібних місць доцільна установка КВК, наповнених гніздовим матеріалом (клоччям, ганчір'ям, ватою та ін.), імпрегнированим родентицидним дустом. Гризуни охоче селяться в них і гинуть. Одночасно туди поміщають приманку, що довго зберігається, без діючої речовини для залучення звірків (сухарну крихту або вівсянку, змішані з рослинним маслом і цукром).

КВК розміщають на суднах не тільки на рівні підлоги, але й вище, з урахуванням того, що гризуни, особливо чорні пацюки, використовують багато елементів конструкції судна для своїх переміщень і перебування усередині них.

Для дератизації в трюмній частині застосовують хімічні родентициди, клейкі покриття й засоби лову гризунів. При проведенні дератизації в кабінах, кубриках, на харчоблоках, у цехах по переробці харчових продуктів, використовують засоби, які дозволені для застосування в житлових приміщеннях і на харчових підприємствах відповідно.

При зниженні чисельності гризунів імовірність контакту звірків із засобами дератизації знижується. У зв'язку із цим доцільно збільшення кількості КВК і порцій родентицидної приманки в місцях розкладки. Повне поїдання приманки гризунами більш ніж у половині точок розкладки свідчить про те, що порції приманки занадто малі, й їх необхідно збільшити в 1,5 – 2,0 рази. Подальше таке ж інтенсивне поїдання родентицидних приманок протягом 5 – 7 і бі-

48

льше днів свідчить про необхідність використання приманок з антикоагулянтами другого покоління (бромадиолоном, бродифакумом).

У приміщеннях суден не дозволяється використання прийоми обпилювання дустами, у тому числі дрантя й тампонів, через високий ризик забруднення поверхні приміщень.

Застосування родентицидного покриття можливо тільки у вигляді шару на спеціальних підкладках з ламінованого паперу або водостійкого картону. Оброблені підкладки розміщають усередині КВК. На поверхню обробленої підкладки поміщають пахучу приманку без отрути: шматочки смаженого хліба, сала, ковбаси, сиру, краплю рослинного масла.

Оброблені родентицидною пастою підкладки покривають тонким шаром неотруєного зерна, вдавлюючи його в пасту, і розміщають у місцях перебування пацюків і мишей без додаткових пристроїв, але з обов'язковою реєстрацією й наступним вилученням через 4 – 5 діб після розкладки. Забороняється змазувати родентицидною пастою поверхні підлоги, стін, труб, технічних деталей і інших предметів.

Для знищення будинкових мишей ефективна розкладка клейових пасток із приманкою без отрути в центрі листа.

Огляд цих пасток виконують 1 раз у добу, заміняють клейові пастки з пійманими гризунами, а також забруднені пастки – на нові.

При дератизації приміщень морських суден методом газації з використанням бромистого мітила необхідно дотримувати вимог техніки безпеки. Газація здійснюється в тих приміщеннях, де може бути забезпечена їхня повна герметизація. Всі члени команди під час газації працюють у протигазах з фільтруючими коробками відповідних марок (СанПіН 1.2.1077-01).

7.5Фумігація

7.5.1Транзитна фумігація суден

Транзитна фумігація на судні – знезаражування вантажу в трюмах судна без виведення його з експлуатації, яка проходить протягом рейсу й становить від 5 діб й більше залежно від глибини трюмів і методу обробки.

Фумігація судна в транзиті повинна проводитися тільки на розсуд капітана судна. Це ясно повинні розуміти судновласники, фрахтувальники й всі інші зацікавлені сторони при розгляді питання про транспортування вантажу, який може бути заражений. Багато факторів повинні враховуватися при виборі методів фумігації. Капітан повинен знати вимоги правил держави судновласника щодо питання фумігації в транзиті. Цей процес повинен бути погоджений з адміністрацією порту завантаження.

Процес здійснюється двома способами:

фумігація судна, при якій обробка вантажу відбувається в герметичному приміщенні під час рейсу й у якому перед відплиттям не здійснювалася дегазація;

фумігація судна в порту завантаження, коли дегазація здійснювалася до відходу судна, але при цьому сертифікат чистоти для вантажних приміщень не

49

може бути виданий через залишковий газ і того, що вантажні приміщення були знову закриті перед відплиттям.

Фумігація (газація) – найефективніший метод боротьби з будь-якими шкідниками (комахами, паукообразними, гризунами й ін.) у герметичних умовах. Застосовується для обробки як харчових продуктів і сировини, нехарчових матеріалів та інших подкарантинных матеріалів.

Обробці також підлягають порожні сховища (камери для фумігації, склади, цехи, силоси елеваторів, морські контейнери, автофургони, трюми суден, хопери залізничних вагонів й ін.).

Всі роботи з фумігації повинні проводитися силами сертифікованих фахівців, які мають відповідні дозволи й досвід у проведенні даних робіт.

Головна відмінність фумігації від всіх інших видів знезаражування полягає в тому, що фумігант впливає як газ і проникає не тільки у відкритий простір приміщень, але й у глиб товарів і матеріалів які складовані. Це перевершує всі інші види знезаражування – вологу обробку, обкурювання – при яких вплив отрут досягається частками рідини або твердої речовини які у завісі. Отрути у вигляді аерозолів або диму не в змозі навіть на невеликі відстані проникати в оброблюваний матеріал, тому що їхні частки відкладаються (осідають) на зовнішній поверхні. Фумігант же як газ дифундує окремими молекулами й проникає у матеріал який фумігують на більшу глибину. Цими властивостями фуміганта й досягається майже 100% ефективність знищення всього живого що перебуває в оброблюваних приміщеннях, при дотриманні технології проведення робіт з фумігації.

7.5.2 Підготовчі роботи

Компанія з фумігації завчасно одержує заявку на виконання робіт та інформацію від агентських фірм про передбачуваний час прибуття й завантаження судна із вказівкою країни, куди йде вантаж і кількість тонн.

Судна морського та річкового флоту, на яких передбачається знезаражування вантажу препаратами на основі фосфіну, повинні відповідати наступним вимогам, які контролюються фахівцями фумзагону (загону щодо фумігації):

мати механічну систему відкриття й закриття трюмних кришок; мати примусову вентиляцію житлових, робочих і службових приміщень;

система вентиляції трюмів не повинна проходити через робочі, службові й житлові приміщення судна.

Інспекція трюмів для визначення готовності судна до фумігації рекомендується проводити до початку його завантаження, коли трюми ще порожні. Інспекція трюмів судна повинна містити в собі наступне:

перевірку герметичності кришок трюмів вентиляційних люків та інших закриттів;

перевірку конструкцій й систем, таких як кофердами, трубопроводи, тунелі, л’яла, протипожежні системи, електропроводка й т. п., через які газ може проникнути в інші приміщення;

з особливою увагою проводити огляд трюмів, які проходять під надбудовою судна або мають загальне перебирання з житловими приміщеннями, упев-