Організація портових операцій. Конспект лекцій

30

Судно видає постачальникові ПММ доручення, що забезпечує виконання їм зобов'язань за договором бункерування, а саме:

представляти інтереси судна при відборі представницьких проб бункерного палива;

робити оформлення бункерної накладної, за встановленим судном формою, що підтверджує факт видачі нафтопродуктів постачальником ПММ на судно яке бункерують.

При бункеруванні іноземних суден доручення на завантаження бункерного палива повинне бути оформлене відповідно до вимог митного законодавства.

Постачальник ПММ, не пізніше 1 (одного) дня з дати одержання заявки судна, повинен підтвердити можливість виконання заявки або відмовитися від її виконання.

Відповідно до вимог «Інструкції про порядок надходження, зберігання, відпустки й обліку нафти та нафтопродуктів на нафтобазах, наливних пунктах і автозаправних станціях» він:

здійснює приймання нафтопродуктів для судна із припортового термінала, плавсховища, танкера-перевізника на танкер-бункерувальник;

забезпечує схоронність (збереження) якості й кількості нафтопродуктів, прийнятих із припортового термінала, плавсховища, танкера-перевізника й відвантажених з танкера-бункерувальника.

Кількість нафтопродуктів, відвантажених на танкер-бункерувальник, визначається за результатами вимірів відправника вантажу.

Постачальник ПММ повинен видавати нафтопродукти, що відповідають діючої ДСТ, ТУ й ISO 8217:2010 з танкера-бункерувальника в бункерні танки судна яке бункерують, а також у кількості, зазначеній у заявці на бункерування судна.

ПММ, які надходять (постачаються) на судна, повинні:

відповідати по якості міжнародному й національному нормативним актам і приписам заводів-виготовлювачів устаткування або рекомендаціям судновласника;

мати паспорти або сертифікати, видані уповноваженими на це органами, у яких вказуються їх марка й основні фізико-хімічні характеристики.

Якщо інше не передбачено приписами заводів-виготовлювачів устаткування або рекомендаціями судновласника, у паспортах або сертифікатах повинні бути зазначені наступні фізико-хімічні характеристики:

для палива: щільність при 20°С; в'язкість при 50/80°С; температура спалаху; температура застигання; механічні домішки; вміст води; вміст сірки; зольність; коксівність;

для мастил: кінематична в'язкість при 40/100°С; щільність при 15°С; температура спалаху; температура застигання; лужне число або рН.

Від кожної партії палива й мастил, прийнятого на судно, повинна бути відібрана проба, яка зберігається на судні протягом усього строку використання кожної партії ПММ.

При наявності ознак, що викликають сумнів в якості палива або мастила при їхньому прийманні, зберіганні або використанні, старший механік повинен

31

направити відібрану пробу в лабораторію, зазначену або рекомендовану судновласником для контрольного аналізу, за результатами якого приймається рішення про можливість їхнього використання або пред'явлення претензій постачальникові.

Він робить оформлення товаросупроводжувальних документів на нафтопродукти, а саме: бункерну накладну, що підтверджує факт видачі нафтопродуктів з танкера-бункерувальника на судно яке бункерують, акти вимірів вантажних танків танкера-бункерувальника до й після завантаження нафтопродуктів із припортового термінала, плавсховища, танкера-перевізника на танкербункерувальник, акти вимірів вантажних танків судна-бункерувальника до й після видачі нафтопродуктів на судно яке бункерують.

Фактичні втрати бункерного палива, виявлені з урахуванням погрішності вимірів при його прийманні, доставці до борта судна яке бункерують й відпустці, у межах «Норм природних втрат нафти й нафтопродуктів при прийманні, зберіганні, відпустці й транспортуванні», відносяться на судно. Наднормативні втрати відносяться на постачальника ПММ.

Постачальник ПММ здійснює послуги цілодобово у вихідні й святкові дні включно, у строки, зазначені в заявці судна.

6.6 Підготовка до процесу бункерування ПММ

Всю відповідальність за виконання на судні комплексу заходів щодо запобігання забруднення моря в процесі бункерування несе капітан судна.

Старший механік відповідає за організацію й проведення на судні операцій бункерування, операцій з паливом, мастилами і водами які мають в складі нафту, виконання заходів щодо запобігання забруднення моря нафтою, дії підлеглих осіб. Звичайно відповідальною особою при операціях з паливом призначається третій механік, при операціях з мастилами – другий механік, при операціях з водами які мають в складі нафту – вахтовий механік.

Треба, по можливості, не допускати змішування різних партій палива, розміщаючи все наявне на борту паливо в можливо меншу кількість танків або завантажуючи нову партію бункера в порожні танки або, принаймні, у танки зі зниженою кількістю палива.

Фізико-хімічні властивості палива та мастил, застосовувані в суднових енергетичних устаткуванні (СЕУ), повинні відповідати вимогам інструкцій щодо експлуатації, забезпечувати надійну й ефективну їхню роботу з оптимальними показниками, установленими технічними умовами (ТУ) дизелів, котлоагрегатів і механізмів. При виборі інтенсивності подачі палива варто враховувати в'язкість і температуру прийнятого палива, кількість одночасно відкритих для приймання танків, температуру зовнішнього повітря й забортної води.

Приймання палива, здача л’яльних вод – здійснюватися тільки закритим способом. Патрубки трубопроводів системи приймання палива й здачі вод які мають в складі нафту повинні бути оснащені стандартними з'єднаннями з відмітним (помітним) написом. Застосування для бункерування несправних пристроїв категорично забороняється. Для забезпечення сумісності вихідних патрубків із фланцями міжнародного зразка допускається застосування перехідних муфт.

32

Якщо бункерування відбувається у причалу, то варто регулярно перевіряти, щоб швартови були добре натягнуті й імовірність руху судна була зведена до мінімуму. Коли здійснюється бункерування з баржі, повинні бути початі ті ж запобіжні заходи для швартових баржі.

Операції по передачі судну бункерного палива наливом судномбункерувальником здійснюються при наступних умовах:

бункерувальник надійно ошвартований; бункеровочні шланги перебувають у робочому стані; шпігати вантажної палуби надійно закриті;

не використовувані трубопроводи для подачі бункера надійно заглушені; бункеровочні шланги мають відповідну опору; бункеровочні шланги мають достатню рухливість;

забезпечено постійну герметизацію бункеровочного з'єднання; з’єднувальні фланці бункеровочного трубопроводу надійно затягнуті на

всі болти; під з'єднанням бункеровочного трубопроводу встановлена ємність на ви-

падок переливу; забезпечено зв'язок із судном, що бункерує.

6.7Проведення операції бункерування ПММ

Упочатковий період бункерування подача палива (мастил) повинна бути мінімальною для того, щоб можна було припинити приймання при виявленні несправності. Тільки переконавшись, що паливо (мастила) надходить у цистерни, які намічені для заповнення, а також у відсутності протікання у з'єднаннях шлангів, можна збільшувати подачу до номінального значення.

При досягненні номінальної продуктивності бункерування необхідно переконатися, що тиск на вході в судновий трубопровід (а отже, тиск у шлангах) не перевищує робочого тиску.

Під час приймання палива (мастил), здачі вод які мають в складі нафту, постійно здійснювати контроль за заповненням цистерн. Перед закінченням заповнення, повинен бути поданий сигнал на бункеровочну станцію про зниження подачі, а потім й її припиненні. Ємності не повинні заповнюватися більш ніж на 95 % їхнього об’єму.

Клапани на прийомних трубопроводах судна не можна закривати доти, поки не буде припинена подача палива (мастил) з бункеровочної станції. Особа яка відповідальна за бункерування повинна особисто переконатися в припиненні подачі.

Варто регулярно контролювати рівні бункера в танках, щоб забезпечити обумовлену з баржею швидкість бункерування. Коли з баржі надходить інформація, що подача палива закінчена, відповідальний за бункерування механік повинен переконатися, що бункерування у відповідний танк припинилася.

Після закінчення заповнення й перекриття клапанів (через 10 – 15 хв.) варто перевірити рівень палива (мастил) у цистерні. Підвищення рівня означає, що в цистерну продовжує надходити паливо (мастила), тому необхідно вжити відповідних заходів для запобігання переливу палива.

33

Після закінчення приймання палива (мастил), здійснюються контрольні виміри в цистернах палива (мастил).

Необхідно закрити й осушити шланги та клапани на прийманні палива (мастил), осушити піддони або обгороджені ємності під прийомними патрубками бункеровочних магістралей, від’єднати шланги.

По закінченні бункерування фланці необхідно роз'єднати й заглушити на всі болти, як на прийомному трубопроводі, так і на шлангу. Ці роботи треба робити над піддонами. Всі паливні лінії й прийомні клапани повинні бути закриті. Вимірювальні пристрої танків повинні бути закриті в останню чергу.

Перекачування вод які мають в складі нафту повинне здійснюватися закритим способом. Підготовка й проведення операції по перекачуванню вод які мають в складі нафту необхідно робити відповідно до вищевказаних рекомендацій з підготовці та проведенню нафтових операцій.

7 Спеціальні види обробки приміщень і вантажів

Основні види обробки вантажних приміщень: дезінфекція – знищення мікроорганізмів; дезінсекція – знищення комах й їхніх зародків; дератизація – знищення гризунів;

фумігація – обкурювання приміщень і вантажів отрутними газами або па-

рами;

дезодорація – усунення стійких запахів; дегазація – видалення шкідливих газів і пилу.

Розглянемо кожний з видів обробки більш докладно.

7.1Дезінсекція

7.1.1Комахи-шкідники. Поняття дезінсекції

Дезінсекція – це знищення комах і проведення ще цілого комплексу профілактичних заходів, спрямованих на зниження й ліквідацію інфекційних і паразитарних захворювань.

Псування продовольчих вантажів при зберіганні можуть викликати комірні шкідники: кліщі, жуки, метелики й двокрилі (мухи).

Кліщі. Це дуже дрібні (менш 1 мм) паукообразні шкідники. Із численних видів кліщів на складах найчастіше зустрічаються борошняний, подовжений й волосатий кліщі.

Кліщі пошкоджують борошно, крупу, сухі фрукти, цукерки, шоколад, чай. Вони забруднюють вантажі своїми виділеннями й при масовому розмноженні придають їм специфічний неприємний запах.

Найбільш сприятливі умови для кліщів: температура від 18 до 24°С, вологість вантажів вище 13%. При температурі нижче 10°С уповільнюється розвиток кліщів, а близько 0°С вони переходять у стан заціпеніння. Температури близькі до –5°С сприяють досить швидкому вимиранню кліщів.

Жуки. У порівнянні із кліщами вони більшого розміру. Самки жуків відкладають яйця на поверхні вантажів і тари або в спеціально приготовлені ними

34

ямки. З яєчок розвиваються червоподібні личинки. Жуки, і особливо їхні личинки, поїдаючи вантажі, забруднюють їх своїми виділеннями й трупами. Найбільш поширені наступні види жуків: великий і малий борошняний хрущак, суринамський борошноїд, комірний і рисовий довгоносики, шинковий шкіроїд, прикидавець-крадій (рос. притворяшка-вор), хлібний точильник, горохова зернівка.

Метелики. Багато видів метеликів є шкідниками бакалійних і кондитерських товарів. Метелики розмножуються таким же шляхом, як і жуки. Личинки метеликів називаються гусеницями, які більше рухливі, ніж личинки жуків. Основну шкоду приносять не самі метелики, а їхньої гусениці, які поїдають продукти, склеюють їх павутиною й забруднюють своїми виділеннями.

Найнебезпечніші комірна (хлібна) моль, млинова, какаова (зернова) і південна огнівки.

Двокрилі, або мухи. Із цього ряду комах найнебезпечнішим шкідником є сирна муха – невелика комаха блискучо-чорного кольору майже вдвічі меншого розміру, ніж звичайна муха.

Вона пошкоджує головним чином солоні рибні товари, упаковані в ящики. Шкоду приносить не сама муха, а її личинка, називана стрибунцем (здатна підстрибувати у висоту до 0,5 м). Яйця сирна муха відкладає в зябрах, зябрових кришках, у порожнині рота, западинах очей і плавцях риби. Через два – чотири дні з яєчок виходять безногі личинки мутно-білого кольору, які проникають у черевну порожнину риби й руйнують м'яза уздовж хребта. Личинка сирної мухи пошкоджують й сир. Вона живе 11 – 15 діб й досягає довжини 8 – 9 мм. Сирна муха й молоді личинки не виносять низьких температур, у той час як доросла личинка переносить температуру до –3°С. Муха гине при температурі нижче 5°С, що використовують як основний засіб боротьби з нею.

Комахи можуть проникнути в склад і на судно разом із зараженим вантажем або тарою. Вантажі, заражені кліщами й комахами, приймати заборонено. Якщо товар упакований у тару, то перевірку починають із огляду тари, звертаючи особливу увагу на шви в мішків і щілини ящиків. Для визначення ступеня зараження шкідниками відбирають середній зразок і посилають його в лабораторію на аналіз.

Для правильного й раціонального планування заходів щодо знищення комах необхідно знати місця розмноження (рос. выплода) й концентрації членистоногих на різних стадіях їхнього розвитку, динаміку їхньої чисельності, вплив регулюючих факторів (природних та антропогенних), механізм дії окремих груп інсектицидних препаратів і можливість виникнення стійких популяцій, швидкість відновлення чисельності популяцій різних видів комах після впливу на них й багато чого іншого.

Дезінсекція містить у собі комплекс заходів боротьби, спрямованих не тільки на знищення, але й на попередження появи комах-шкідників.

Епідеміологічна та епізоотологічна спрямованість заходів щодо знищення комах визначає доцільність виділення осередкової й профілактичної дезінсекції.

Осередкова дезінсекція, у свою чергу, підрозділяється на поточну дезін-

35

секцію й заключну дезінсекцію.

Поточна осередкова дезінсекція передбачає винищування переносників як на самому джерелі, так і в його оточенні.

Також розрізняють дезінсекцію медичну, ветеринарну, сільськогосподар-

ську.

Розмаїтість біологічних особливостей окремих видів комах, а також умов їхнього існування вимагає застосування найрізноманітніших способів боротьби з ними. Залежно від природи використовуваних реагентів розрізняють три методи дезінсекції:

фізичний; хімічний; біологічний.

7.1.2 Методи дезінсекції

Фізичний метод дезінсекції здійснюється шляхом використання механічних засобів і дії високих температур.

З механічних засобів слід зазначити звичайні прийоми, які використовують при прибиранні приміщень і окремих предметів (пилосос, витрушування, вибивання й ін.), застосування різних пасток, липкого паперу, сіток на вікнах та дверях. Механічні засоби дезінсекції мають другорядне значення як за ефективності, так і за об'єктом їхнього застосування й можуть розглядатися тільки як доповнення до хімічних способів.

Вплив високих температур. Як відомо, температура тіла комах, які практично не володіють здатністю до терморегуляції, залежить від температури навколишнього середовища. Кожний вид комах має свій певний температурний оптимум, який є найбільш сприятливим для його життєдіяльності. Зміна температури вище або нижче оптимальної позначається на процесах обміну речовин. Під дією високих температур в організмі комах відбуваються різкі необоротні зміни (насамперед згортання білків), що приводять їх до загибелі.

В якості дезінсекційних агентів використовуються вогонь, гаряча вода, сухе гаряче повітря, вологе гаряче повітря, водяна пара.

Хімічний метод дезінсекції. Всі хімічні речовини, які застосовують для боротьби з комахами, носять загальну назву – інсектициди. Крім того, існує група хімічних речовин, що забезпечують відстрашування (лякання) комах – репеленти. Як і всякі отрути, інсектициди при попаданні в організм викликають порушення його діяльності. Ступінь порушення життєдіяльності за інших рівних умов залежить від кількості отрути, що проникли в організм. Вона може викликати тимчасові порушення функцій організму з наступним частковим або повним відновленням їх або смерть.

Токсична дія інсектицидів на комах може проявлятися при ряді умов:

1.Інсектицид повинен розчинитися в організмі комах. Виконання цієї умови визначається хімічним складом препарату та біологічними особливостями комах (особливості обміну речовин, функціональні особливості й будова окремих органів і тканин).

2.Інсектицид повинен потрапити в організм комахи. Це може бути забез-

36

печено використанням різних форм інсектицидів (рідке, тверде, газоподібне) і застосуванням різних способів введення їх в організм комахи.

3.Повинна бути забезпечена певна експозиція, тому що потрібен час, поперше, для розчинення отрути в організмі комах і, по-друге, для тих хімічних реакцій, які протікають між інсектицидом і живими тканинами. Швидкість цих процесів також залежить від біологічних особливостей організмів комах.

4.Дія інсектицидів забезпечується тільки при певних температурах. Токсичний вплив того самого інсектициду на різні види комах при однаковому температурному режимі буде різним.

5.Немаловажною властивістю є тривалість залишкової дії хімічної речовини, тобто здатність її довгостроково зберігатися на обробленій поверхні.

Залежно від шляхів і способів проникнення інсектицидів в організм комах

імеханізму їхньої дії, вони діляться на три групи: контактні, кишкові й дихальні (фуміганти). Деякі інсектициди можуть одночасно діяти як контактні і як фуміганти.

До біологічних засобів дезінсекції відносяться природні вороги й паразити комах, інгібітори розвитку, речовини з генетичним типом впливу, аналоги природних гормонів комах.

Дезінсекція проводиться відповідно до вимог санітарних норм і правил (СанПіН).

7.1.3 Особливості проведення дезінсекції на суднах

На морських суднах і суднах внутрішнього плавання дезінсекція здійснюється відповідно до СанПіН, нормативно-методичних документів для морських суден і суден внутрішнього плавання й вимогами Міжнародного кодексу морських перевезень небезпечних вантажів (МК МПНВ). Дезінсекцію на суднах здійснюють, в основному, у пунктах стоянки, під час відсутності пасажирів і основної частини екіпажу. Дезінсекція трюмних приміщень проводиться хімічними й механічними засобами.

При дезінсекції приміщень морських суден методом газації необхідно дотримувати вимог техніки безпеки. Газація проводиться в тих приміщеннях, де може бути забезпечена повна їхня герметичність.

Адміністрація судна проводить дезінсекційні заходи самотужки при наявності відповідних умов або на договірній основі – силами спеціалізованих організацій, які займаються дезінфекційною діяльністю.

Для забезпечення безпеки персоналу й створення умов для якісного виконання робіт адміністрація судна, на якому проводяться дезінсекційні роботи, зобов'язана:

призначити із числа екіпажу особу, яка відповідальна за проведення дезінсекційних робіт;

переконатися в справності сходів, підлог, освітлення, вентиляції; виключити можливість ураження осіб, що проводять дезінсекційні робо-

ти, електричним струмом, парою й виникнення інших випадків виробничого травматизму, пов'язаного з неблагополучним санітарно-технічним станом об'є- кта та режимом його експлуатації;

37

забезпечити доступ осіб, що проводять дезінсекцію, в усі без винятку приміщення судна, а також до стін, кутам і технічним введенням, для чого варто звільнити постійні проходи шириною не менш 70 см уздовж стін, між штабелями харчових продуктів та інших вантажів. Якщо це неможливо, то забезпечити доступ в усі такі приміщення до їхнього завантаження (але не рідше одного разу у два місяці);

організувати проведення санітарного дня або вологого прибирання всіх приміщень, що підлягають дезінсекції, напередодні її проведення, із цих приміщень винести продукти, посуд й ін., при неможливості видалити – щільно закрити всі харчові продукти й посуд, виключити присутність в оброблюваних приміщеннях осіб, що не мають відносини до дезінсекції.

Обробленими приміщеннями не можна користуватися до їхнього прибирання, яке проводять не раніше, ніж через 8 – 12 годин після дезінсекції й не пізніше, ніж за три година до використання об'єкта за призначенням. Засоби, що володіють летючістю, видаляють із оброблених поверхонь через 3 – 4 години після їхнього застосування.

Після обробки приміщення варто прибирати при включеної приточновитяжної вентиляції. Тривалість провітрювання встановлюється відповідно до інструкції по застосуванню препарату. При прибиранні, препарат який використовувався видаляють вологим способом дрантям, за допомогою пилососа, а потім миють всі поверхні із содою й милом.

У місцях, де немає небезпеки потрапляння препарату в їжу (за плінтусами, трубами, дверними коробками й т. п.), прибирають тільки після закінчення строків його дії. У приміщеннях під час прибирання не повинні перебувати особи, що не мають до неї відносини.

7.1.4 Порядок проведення дезінсекції

Робота на об'єкті по проведенню дезінсекційних заходів включає: попереднє санітарно-епідеміологічне обстеження з метою визначення на-

явності комах та їхніх видів, виявлення місць їхньої локалізації; контрольні обстеження з метою своєчасної реєстрації фактів наявності

комах, відновлення їхньої чисельності й ступеня заселеності ними приміщень; вибір методу боротьби з комахами й розробку тактики обробки; виконання інженерно-технічних і санітарно-гігієнічних дезінсекційних

заходів.

Обстеження й проведення дезінсекційних заходів здійснюються спеціально призначеним працівником об'єкта або організацією, яка здійснює діяльність по проведенню дезінсекції. Перед проведенням дезінсекції інформують адміністрацію об'єкта про дату й час її проведення, застосовуваних препаратах і запобіжних заходах, а також сповіщають співробітників об'єкта про проведення дезінсекції.

Показником ефективності дезінсекційних заходів є зміна чисельності комах, виражена у відсотках. Об'єкт вважають звільненим від комах, якщо вони відсутні у всіх його приміщеннях.

38

7.2Дезінфекція

7.2.1Особливості мікробіологічного фактора

Серед факторів, що впливають на схоронність вантажів при морському транспортуванні, особливе місце займає мікробіологічний, котрий характеризується сукупним впливом різних мікроорганізмів. Харчові продукти, текстиль і більшість матеріалів органічного походження – найбільш підходящі об'єкти для існування мікроорганізмів, якщо вміст вологи в них перевищує певний мінімум. Мікробіологічні процеси, які розвиваються при цьому, часто призводять до великомасштабних втрат: втраті первісних якостей, пошкодженням та псуванню вантажів, а іноді створюють реальну погрозу безпеки судна.

Особливість «мікробного» фактора в порівнянні з хімічними і фізичними впливами середовища полягає в тому, що мікроорганізми не тільки заносяться у вантажі ззовні, але й самі можуть у них розвиватися. З одного зародка мікроба, що потрапив у вантаж, можуть утворитися мільйони, які здатні нанести вантажу непоправну шкода.

У вантажах можуть існувати й розвиватися мікроорганізми різних видів: бактерії, дріжджі, цвілеві грибки (цвіль), актиноміцети.

Кожний вид мікроорганізмів розмножується, розвивається й живе тільки в певних, підходячих для нього умовах: при певній температурі, вологості, вмісті кисню. Існують мінімальні, оптимальні й максимальні значення параметрів середовища, які визначають різні ступені життєздатності мікроорганізмів. При «виході» параметрів за граничні значення мікроби продовжують жити, але їхній розвиток і розмноження припиняється; в оптимальних умовах спостерігається бурхливий ріст і розвиток мікроорганізмів.

Найбільше часто під час морського перевезення вантажі уражаються цвіллю. Це обумовлено наступними особливостями:

цвіль здатна розвиватися при незначному вмісті вологи у вантажі та може заподіювати пошкодження навіть «сухим» матеріалам, що зберігаються в умовах підвищеної вологості;

цвіль здатна рости в більш кислому середовищі, ніж бактерії й дріжджі; вона краще пручається антисептикам і різним запобіжним заходам. Більшість видів цвілі утворять дрібні спори у величезних кількостях, які

перебувають у постійному русі в атмосфері так, що будь-який незакритий матеріал піддається зараженню.

Загальні для всіх видів цвілі умови життєдіяльності – наявність відповідних живильних речовин, температура що підходить, достатній вміст кисню.

7.2.2 Проведення дезінфекції

Дезінфекція трюмів та інших приміщень, у яких перебували санітарнонебезпечні вантажі (тварини, шкіри, вовна, щетина, кістки й ін.), проводиться після їхнього розвантаження силами й засобами берегової санітарноветеринарної служби.

З метою забезпечення доброякісною водою судновий медичний працівник зобов'язаний систематично контролювати стан цистерн зберігання питної

39

води, а також установок обробки води, якщо вони є. При підвищенні кольоровості води або зниженні її прозорості (збільшенні мутності) судновий медик при заході в порт зобов'язаний сповістити про це СЕС, яка визначає причини погіршення якості води й дає припис капітанові судна по усуненню виявлених дефектів (цементування, нанесення антикорозійних покриттів й ін.).

Дезінфекція також передбачає знищення хвороботворних мікробів й інших носіїв інфекцій.

Залежно від характеру перевезених вантажів й їхньої ветеринарносанітарної оцінки транспортні засоби обробляють по одній із трьох категорій: першій, другій або третій.

Дезінфекцію морських та річкових суден по II і III категоріях проводять на дезпромпунктах (дезінфекційно-промивних пунктах), а ветсанобробку (вете- ринарно-санітарну обробку) по I категорії – дозволяється проводити в місцях розвантаження тваринницьких вантажів з дозволу й під контролем органів, що здійснюють ветеринарний і санітарний нагляд на річковому транспорті й у морських портах.

Судна після розвантаження тварин й ін. тваринницьких вантажів, що підлягають дезінфекції по II і III категоріях, з усім устаткуванням, гноєм, залишками кормів закривають, пломбують під контролем працівника держветнагляду (державного ветеринарного нагляду), що видає призначення встановленої форми із вказівкою категорії ветсанобробки. Підготовку судна до проведення дезінфекції відповідно до виданого ветлікарем дезпромпункту припису (вказівки) забезпечує капітан судна.

Передбачений порядок дезінфекції по категоріях стосується також причалів, завантажно-розвантажувального інвентарю, техніки й ін. пристроїв. Підготовка до дезінфекції цих об'єктів покладається на начальника вантажного району порту (термінала).

7.2.3 Ветеринарно-санітарна обробка водного транспорту

Судна (морські та річкові), які підлягають ветеринарно-санітарній обробці по I категорії, очищають від гною, сміття й ін. забруднень, а потім промивають. Промивання палуби, трюмів й ін. поверхонь здійснюють гарячої не нижче 60°С водою із застосуванням палубних щіток і швабр, тиск води не менш 2 атм. Промивання проводять до просвітління стікаючої води.

Для промивання морських рефрижераторних суден після перевезення м'я- са можна використовувати морську воду, підігріту до 95 – 98°С з інтервалом в 1 годину у вигляді струменя, що б'є, під тиском 20 атм. з відстані 20 см від поверхні яка промивається; витрати води 10 л/м2.

Судна, що підлягають ветеринарно-санітарній обробці по II категорії, піддають механічному очищенню, промиванню й дезінфекції. Дезінфекція повинна проводитися у карантинного причалу. Трюми й палуби дезінфікують зрошенням поверхонь розчинами дезінфікуючих препаратів (вологий метод) або створюючи аерозолі дезінфікуючих препаратів.

Температура робочих розчинів повинна бути не нижче +20 – 25°С. Промивні води після обробки суден по II категорії підлягають збору в спеціальні