Розробка технологічної карти перевантаження вантажу. МВ до курсової роботи

41

даного вантажу проводиться в трьох аспектах: поліпшення якості процесу ЗРР;

економічна доцільність технології яка рекомендується; відповідність рівню ринку.

Поліпшення якості ЗРР виявляється зіставленням експлуатаційних показників проектної технології з їхніми значеннями в базовій (див. п. 2). Порівняльна оцінка показників приводиться у двох виразах: абсолютному – як різниця, і відносному – у долі від значення показника базової технології. За результатами можуть бути побудовані порівняльні діаграми й проведена аналіз стану.

Економічна доцільність підтверджується зниженням витрат ресурсів і коштів на перевалку заданого вантажопотоку в проектній у порівнянні з існуючою (базовою) технологією. Синтезуючим показником витрат є собівартість перевантаження вантажу. Оціночний показник має два різновиди:

економічний ефект Е, як різниця експлуатаційних витрат у проектному SП і

Адаптація до рівня ринку підтверджується відповідністю проектної тарифної ставки за перевалку однієї тонни вантажу fП ринковому значенню fР відповідно до умови

Значення П приймається рівним 0,6, але значення показника може знижуватися для забезпечення умови.

У КР розглядаються тільки два перших аспекти.

10.2. Розрахунок питомої собівартості

Собівартість кількісна виміряється сумою грошових витрат порту на перевалку вантажу з одного виду транспорту на інший і обчислюється по формулі

9

S = Si . (10.5) i=1

де S1 – основна й додаткова заробітна плата портових робітників, розпорядчого персоналу й допоміжних робітників з відрахуваннями на соціальне страхування, грн.;

S2 – витрати на амортизацію й поточний ремонт ПТО й ТО;

S3 – витрати на амортизацію й поточний ремонт портових інженерних споруджень, грн.;

42

S4 – вартість витраченої електроенергії, грн.; S5 – вартість витраченого палива, грн.;

S6 – вартість витрачених обтиральних і мастильних матеріалів, грн.;

S7 – витрати на малоцінний інвентар та який швидко зношується , грн.;

S8 – адміністративно-управлінські й загально-експлуатаційні витрати, грн.; S9 – інші витрати, грн.

Основна й додаткова заробітна плата портових робітників, розпорядчого

КС – коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату, які пов'язані із соціальним страхуванням, КС = 1,22;

КДОД – коефіцієнт, що враховує величину додаткової заробітної плати (оплата відпусток, часу виконання державних і суспільних обов'язків, виплата вихідної допомога й ін.), КДОД = 1,2;

SВ – заробітна плата портових робітників, зайнятих на ЗРР, грн.;

SОБСЛ – заробітна плата робітників, зайнятих технічним обслуговуванням,

грн.;

SРД – заробітна плата розпорядчого й допоміжного персоналу, грн.

де КБР – коефіцієнт, що враховує доплати за керівництво бригадою, КБР = 1,02; ККЛ – середній коефіцієнт доплат за класність бригади; КН – коефіцієнт, що враховує доплати за роботу в нічний час, КН = 0,048;

КСВ – коефіцієнт, що враховує доплати за роботу у святкові дні, КПР = 0,03; СВД – годинна тарифна ставка при виробництві ЗРР (відрядна),

грн./люд. год., СВД = 5,25 у.о./люд. год.; СДОП – годинна тарифна ставка для нарахування доплат (погодинна),

грн./люд. год., СДОП = 3,48 у.о./люд. год.; ТВ – трудомісткість переробки вантажу, люд. год.

Всі вартісні показники в КР, які приводяться в умовних одиницях (у.о.) – доларах США ($US), потрібно перевести в гривні.

Для одержання гривень – у.о. ($US) переводяться за курсом НБУ й обов'язково вказуються в КР у гривнях у відповідних місцях.

У записці також вказується який курс $US НБУ обраний для переведення в гривні (один раз, при першому переведенні).

ТВ = QВ (КТР/РПТХЧ nП + (1 – КТР)/РСТХЧ nС + (1 – КТР)/РС-ВТХЧ nС-В, (10.8)

де nП, nС, nС-В – кількість робітників у складі однієї ТЛ при роботі по прямому, складському й «склад-вагон» варіантам (див. табл. 8.4);

РС-ВТХЧ – технологічна продуктивність крана по варіанту «судно-вагон» або навпаки, т/год.

Середній коефіцієнт доплат за класність бригади (ККЛ), розраховується по

де n1, n2, n3, n4 – кількість робітників I, II, III, IV класів. При визначенні класу робітників можна користуватися наступними положеннями:

робочі які здійснюють стропування й відстропку вантажів, ручне формування й розформування «підйому», допоміжні роботи й т.п. мають IV клас;

сигнальник – III клас;

робітники керуючими МММ – II клас; кранівник і бригадир – I клас.

Загальна кількість робітників у бригаді (n1 + n2 + n3 + n4) визначається з на-

де NТЛ – розрахункове число ТЛ на обробці судна, од.;

К – допустиме число ТЛ на обробці судна – верхня межа концентрації, од.

ТН – період навігації, діб. У КР ТН = 365 діб.;

Ni – сумарна кількість машин i-го типу, використовуваних при перевантаженні, од.;

ti – час, затрачуваний на технічне обслуговування однієї машини i-ой групи, год. (Додаток 8).

Сумарна кількість машин i-го типу визначається з наступного вираження

– коефіцієнт, що враховує витрати на заробітну плату розпорядчого й до-

де d – мінімальна відстань між суднами, приймається рівним: 10, 15, 20 і 25 м, при

де SЕМ – витрати на електроенергію, що витрачається електричними машинами циклічної дії, які живляться від електромережі, грн.;

SЕЗ – вартість електроенергії яка витрачається навантажувачами, що працюють на акумуляторних батареях, грн.;

SЕО – вартість електроенергії, що витрачається на освітлення, грн.

Вартість електроенергії яка витрачається машинами циклічної дії (кранами) визначається по формулі

SЕМ = 1,02 О Е ЦА , (Ni TФi) + KПО ЦЗ / (24 ТН) , (Ni TФi), (10.30)

де 1,02 – коефіцієнт, що враховує роботу двигунів при випробуванні;О – коефіцієнт одночасної роботи електродвигунів (для генеральних ванта-

жів – 0,4; для навалочних – 0,6);Е – коефіцієнт використання потужності двигунів, Е = 0,75;

ЦА – вартість 1 кВт год. активної енергії, грн., ЦА = 0,1383 у.о.; ЦЗ – вартість 1 кВт заявленої енергії, грн./рік, ЦЗ = 3,8724 у.о./рік;

Ni – сумарна потужність електродвигунів машини i-ro типу кВт (Додаток 9); KПО – коефіцієнт попиту (для однієї ТЛ – KПО = 0,3; для більшого числа ТЛ –

KПО = 0,27);

TФi – кількість машино-годин, відпрацьованих машинами i-ro типу. Конкретне значення О і KПО вибирається студентом самостійно й вказуєть-

ся в записці.

де PПi, PСi, PС-Вi – технічна продуктивність машини i-ro типу по прямому («судновагон»), складському («судно-склад») і «склад-вагон» варіантам, т/год.

Вартість електроенергії яка витрачається навантажувачами на акумулятор-

де 1,2 – коефіцієнт, що враховує співвідношення між часом зарядки батареї й часом її нормальної розрядки;

NЗi – потужність зарядного пристрою для навантажувачів i-ro типу (Додаток

11).

Вартість енергії яка витрачається на освітлення визначається по формулі

SЕО = SЕОВФ + SЕОСК, (10.33)

де SЕОВФ – вартість енергії, що витрачається на освітлення ВФ, грн.;

46

SЕОСК – вартість енергії, що витрачається на освітлення складу, грн.;

де NПВФ – питома потужність освітлювальних приладів на відповідному ВФ, кВт/м2 (Додаток 12);

ВПР – ширина причального ВФ, яка освітлюється, м;

tНІЧ – середня тривалість темного часу на добу, год., tНІЧ = 10 год.

Значення ВПР визначається по рис. 8.8 або 8.9, як відстань від урізання води (кромки причалу) до складу. При цьому треба враховувати, що судно і його вантажні приміщення, як правило, освітлюють судновими засобами.

де 1,15 – коефіцієнт, що враховує роботу двигунів при випробуванні; ЦТ – вартість 1 кг дизельного палива або бензину, грн./кг. Вартість палива

визначається на бензозаправній станції на момент виконання розрахунків. Якщо вартість палива дана в грн./л (на заправці), то вона переводиться в грн./кг із урахуванням щільності. У КР щільність бензину 0,728 т/м3, дизельного палива – 0,864 т/м3. Обране значення ЦТ обов'язково вказується в записці;

Ni – сумарна потужність двигунів машини i-ro типу, кВт (Додаток 9);i – питома витрата палива машини i-ro типу, кг/кВт год. (Додаток 13); Qi – кількість вантажу, яка перевантажується машинами i-ro типу, т; Pi – технічна продуктивність машин i-ro типу, т/год.;

Г – коефіцієнт вантажопотоку, що враховує частку (частину) вантажопотоку яка переробляється відповідним типом машини.

Для вагонних і складських машин (навантажувачів) Г = 1.

Для трюмних машин Г визначається об’ємом підпалубних просторів суд-

Якщо витрат на паливо немає (не використовуються машини які його витрачають), то формула (10.37) і пояснення до неї в записці не приводяться, а значення S5 у розрахунках не враховується, тобто S5 = 0.

Вартість витрат на обтиральні й мастильні матеріали розраховуються по

Витрати на зношування малоцінного інвентарю та який швидко зношується, пристроїв і експлуатаційних матеріалів визначається з вираження

48

При розрахунку в базовому варіанті кількість ТЛ і характеристики портових інженерних споруджень приймається такими ж, як у проектному варіанті, а состав (склад) і продуктивність ТЛ визначаються з базової РТК.

УКР приводяться необхідні для розрахунку показники за базовою технологією – технічна (Р) і технологічна (РТХЧ) продуктивність, т/год.

Увипадку відсутності інформації про типи ПТО, застосовуваних у базовій технології (див. п. 2), вони приймаються аналогічними проектної.

Після цього розраховується економічний ефект (Е) по формулі (10.1) і економічна ефективність (ЕП) по формулі (10.2).

11. Висновки

Приводиться перелік організаційно-технічних заходів, які необхідно провести в порту, для впровадження проектної СМ й технології ЗРР; скільки необхідно побудувати причалів, складів у їхні характеристики; яке ПТО й ВЗП необхідно придбати порту; яка кількість робітників необхідна для виконання ЗРР й ін.

Дається оцінка пропонованим заходам щодо вдосконалювання технології по ступені поліпшення виробничо-економічних показників у порівнянні з існуючий і загальний висновки за результатами економічної ефективності й доцільності реалізації пропонованої технології, відповідності її рівню ринку.

Приводиться коротке порівняння розроблених СМ й відповідних їм технологічних процесів ЗРР (базового й проектного), що дозволяє встановити розходження запропонованих рішень. Дається якісний аналіз показників і порівняння базового й проектного варіантів.

Також робляться висновки, які відбивають наявність у результаті впровадження нової технології наступних якісних і кількісних показників:

підвищення продуктивності ПП і ріст інтенсивності обробки транспортних засобів;

скорочення числа зайнятих у ПП портових робітниках, пов'язаний із цим ріст їхнього вироблення й зниження питомої трудомісткості робіт;

підвищення рівня комплексної механізації ЗРР; поліпшення умов, спрямованих на оздоровлення й полегшення фізичної

праці робітників, підвищення безпеки при виконанні ЗРР; обґрунтування умов, що знижують (або повністю усувають) шкідливий

вплив на навколишнє середовище працюючих машин, пилоподібних й інших вантажів, що приносять шкоду, і т.п.;

поліпшення умов по забезпеченню схоронності вантажів й ін.

Вимоги до графічного матеріалу

Графічна частина виконується за допомогою креслярських інструментів (засобами комп'ютерної графіки) на листі формату А1 (594 841 мм) – ватмані й відображає основні етапи КР.

49

На лист виносяться основні результати розрахунків, наведених у записці – проектна РТК перевантаження вантажу (технологічні показники, технічні засоби, рисунки й опис технологічного процесу). Лист розбивається горизонтальною й вертикальною лініями на 4 (чотири) рівних сектори в які, з дотриманням всіх необхідних відступів, і приводитися РТК.

Лист РТК заповнюється в строгій відповідності з [37].

Список літератури

1. Алексеев Е. П. Перевозка и хранение фруктов. – М.: Транспорт, 1974. – 80

с.

2.Ананьина В. З., Сенько Г.А., Вороненко В.П., Кучер Л.И. Проектирование технологии перевалки груза в морском порту. Методические указания к курсовому проекту. Одесса: ОНМУ, 2005. – 49 с.

3.Атлас вагонов. www.kazrail.com/atlas/

4.Белинская Л. Н., Сенько Г. А. Грузоведение и складское дело на морском транспорте: Учеб. для мореход. училищ. – 2–е изд., перераб. и доп. – М.: Транс-

порт, 1990. – 383 с.

5.Вайнсон А. А., Андреев А. Ф. Крановые грузозахватные устройства: Справочник. – М.: Машиностроение, 1982. – 304 с..

6.Ветренко Л.Д., Ананьина В.З., Степанец А.В. Организация и технология перегрузочных процессов в морских портах. – М.: Транспорт, 1989. – 270 с.

7Вільковский Є.К., Кедьман І.І., Бакуліч О.О. Вантажознавство (вантажі, правила перевезень, рухомий склад) – 2-е вид., перероблене і доповнене. – Львів: „Інтелект-Захід”, 2007, - 496 с.

8Гаврилов М. Н. Транспортные характеристики грузов: Справочное руководство. Мортехинформреклама. Морской транспорт., 1994. – 193 с.

9Горелов П.П. Транспортные свойства и характеристики грузов: Справочник сюрвейера – С. – П.: ЗАО «ЦНИИМФ», 1999.

10Грузоведение, сохранность и крепление грузов / А.А. Смехов, А.Д. Малов, А.М. Островский и др. /Под. ред. А.А. Смехова. – М.: Транспорт, 1987. – 239 с.

11.Грузозахватные устройства: Справочник / Козлов Ю. Т., Обермейстер

A. M. и др. – М.: Транспорт, 1980. – 223 с. http://www.boa.filoso.info/fantastika/ gruzozahvatnye-ustroystva-spravochnik-kozlov

12.Джежер Е. В., Ярмолович Р. П. Транспортные характеристики грузов: Учебн. пособие. – О.: Фенікс, 2007 – 272 с.

13.Ерофеев Н. И. и др. Комплексная механизация портовых перегрузочных работ. – М.: Транспорт, 1977. – 288 с.

14.Коган Л. А. и др. Контейнерная транспортная система. – 2-е изд., перераб. и доп. – М: Транспорт, 1991. – 254 с.

15.Козирєв В. К. Вантажоведення: Підручник. – Вид. 2-е, випр. і доп. – О.: Фенікс; М.: Рконсульт, 2005. – 360 с.