Вантажознавство. Навчальний посібник

– майнінг-тімбер (mining timber) – шахтні (рудничні) підпірки, пропси довжиною 3 4,8 м (10 16 футів) і товщиною у верхньому зрізі 7,5 см (3 дюйми);

– баланси (pulpwood) – круглий ліс (сировина) для виготовлення целюлози й деревної маси, довжиною 1,0 3,0 м (3,3 9,8 футів) і товщиною у верхньому зрізі 8 24 см ( 4 10 дюймів). По виду окорковання баланси підрозділяються на: чистого окорковання, тобто з повним видаленням кори, лубу й комбінованого шару; грубого окорковання, при якому кора видаляється повністю, а луб'яний шар залишається у вигляді окремих ділянок смуг;

–тичини, жердини (thin pole), коли (stake) – круглий ліс невеликої товщини й різної довжини;

–дрова (holes або holz) – призначені для палива обрізки й некондиційні лісоматеріали.

Припуск – це обов'язкове збільшення до номінальних розмірів сортименту, яке компенсує зменшення розмірів за рахунок усихання або наступної обробки (оторцовки, стругання) та забезпечує одержання стандартних розмірів. Лісоматеріали хвойних і листяних порід, що не підлягають поперечній обробці, повинні мати наступні

припуски по довжині: для розпилювання й стругання 3 6 см, для лущення 2 3 см. Лісоматеріали хвойних і листяних порід, що підлягають поперечній обробці, повинні мати припуск по довжині 3 см на кожний цурок (piece of log). Лісоматеріали хвойних порід, що використовуються в круглому виді, повинні мати припуск по довжині до 6 см, а листяних порід від 1 до 3 см.

Допуск – це відхилення від номінальних розмірів сортименту в більшу або меншу сторону, що викликане неточною роботою верстатів і інструментів та яке допускається відповідним стандартом. Для круглих лісоматеріалів хвойних і листяних порід установлені наступні допуски: для тих, які підлягають поперечній обробці ±2 см, для балансів, що постачають в опецьках (цурках), теж ±2 см.

4.5 Пиломатеріали

Пиломатеріали являють собою сортимент, який отриманий поздовжнім розпилом круглих лісоматеріалів. Пиломатеріали розділяють:

120

–за призначенням: загального призначення, оздоблювальні, специфіковані. Оздоблювальні пиломатеріали використовуються для надання виробу належного зовнішнього вигляду. До специфікованого відносяться пиломатеріали спеціального призначення – для експорту, авто-, судно-, авіакомпанії-, вагоно-, сільгоспмашинобудування;

–за напрямком розпилу: радіального й тангенціального (по дотичній);

–залежно від того, з якої частини колоди випиляні дошки: серцевинні, центральні й бічні;

–за способом обробки: чисто обрізні – пропиляні всі чотири сторони; напівобрізні; необрізані – пропиляні тільки пласті, обапіл (рос. горбыль). Верхній і нижній пропили (поздовжні широкі сторони) називаються пласть. Ширину необрізаних пиломатеріалів визначають як половину суми ширини двох пластей, які визначені посередині їхньої довжини, з округленням результату до 10 мм.

–за товщиною: товсті від 50 до 100 мм, середні від 25 до 44, тонкі від 16 до 22, багети від 16 до 75;

–за шириною: широкі від 150 до 300, вузькі від 100 до 140, багети від 38 до 75 мм;

–за формою в розрізі: пластини, четвертини, обапіл, дошки, бруси й бруски (рис. 30). Пластини – дві симетричні частини колоди, четвертини – дві симетричні частини пластини.

Рис. 30 Пиломатеріали: а – пластини; б – четвертини; в – обапіл;

г– дошка необрізана; д -– дошка напівобрізна; е – дошка обрізна;

ж– брус чотирьохкантний; с – брус чистообрізний

Дошка має товщину до 100 мм та ширину більш подвійної тов-

121

щини; брусок – товщину до 100 мм й ширину не більш подвійної товщини; брус – товщину й ширину 100 мм і більше.

Обапіл – пиломатеріал, отриманий з боку колоди, підрозділяється на горбильний та дощатий.

–обапіл горбильний (рос. горбыль) – зрізана зовнішня (бокова) частина колоди, тобто пилопродукція, яка отримана з бокової частини колоди та маюча одну пропилену, а другу непропилену поверхню

–обапіл дощатий – пилопродукція, яка отримана з бокової (зовнішньої) частини колоди та маюча одну сторону дошки пропилену повністю, а другу – частково, но не менше половини довжини.

Основні види та назви пиломатеріалів, призначених на експорт, наведені на рис. 31.

Рис. 31. Види пиломатеріалів: а – дошка обрізна; б – дошка з тупим обзолом; в – дошка з гострим обзолом; г – дошка необрізана: д – брус чотирьохкантний; е – брус трьохкантний: ж – брусок двокантний: з – брусок двокантний; н – шпала обрізна: к– шпала необрізана: л – пластина; м – обапіл

Експортні пиломатеріали (в основному дошки) залежно від співвідношення розмірів (довжини, товщини, ширини) і способу обробки діляться на наступні найменування:

– эндси (ends) – дошки, обрізки дільсів, батенсів і бордсів довжиною 1,5 2 м (менш 9 футів);

122

–для вузькоколійної залізниці – трьох типів, залежно від розмі-

рів у розрізі (перетині);

–для метрополітену – тільки обрізні;

–стрілочні (перевідні) бруси типів: 0, I, II, III, IV, залежно від товщини й ширини; для вузькоколійних і для залізниць широкої колії.

Пиляні та тесані шпали і бруси при експорті підрозділяються

на:

(102 107 дюймів) і перетином 15,2 25,4 см ( 6 10 дюймів) і 11,4 22,9 см ( 4,5 9 дюймів).

Для підвищення довговічності шпал їх просочують різними антисептичними препаратами (кам'яновугільне, сланцеве просочувальне масла), які надають їм водовідштовхувальні властивості.

4.6 Вироби з деревини

До виробів з деревини відносяться: ящикові комплекти, клепка для бочок, паркет, деревоволокнисті та деревостружкові плити, фанера, збірні будинки.

За способом виготовлення до колотих лісоматеріалів відносять паркет, бондарну клепку, тарні пиломатеріали, покрівельні плитки.

Ящикові комплекти являють собою набір дощечок різних розмірів залежно від типу, розмірів і призначення ящиків. Перевозяться у зв'язуванні, пачками, розсипом. При транспортуванні потрібне обережне відношення, їх необхідно оберігати від забруднення й підмокання.

Клепка (бочкова, бондарна) – виготовляється з різних порід дерева у вигляді плоских (або ввігнутих) дощечок довжиною 43 115 см, шириною 5 14 см і товщиною 17 36 мм. Вона йде на виготовлення бочок. Повинна мати встановлену ДСТ або контрактом вологість (звичайно до 22%). Пред'являється до перевезення звичайно у зв'язуванні (пачках), скріплених дротом або стрічкою (металевою або синтетичною), Незручний для розміщення вантаж (особливо ввігнуті). Схильна до деформації в результаті неправильного укладання, що робить її непридатною для використання за призначенням.

124

Вимагає дбайливого поводження й укладання.

Паркет виготовляється, як правило, із твердих порід деревини й ділиться на такі види: мистецький, набірний, щитовий та паркетні дошки:

– мистецький паркет – дерев'яні стругані планки різної форми й розмірів товщиною 15 мм із профільованими крайками та торцями. Планки виготовляють із дерева твердих порід. Плитки паркету впаковують у малогабаритні ( 400 300 250 мм) обв'язані пачки масою

20кг;

–набірний (мозаїчний) паркет – щитки зі складених у певному порядку паркетних планок наклеєних лицьовою поверхнею на щільний папір. Після складання їх шліфують і покривають лаком;

–щитовий паркет – основа виготовлена з дошок і брусків на які наклеюють паркетні планки. Планки підбирають по кольору дерева, текстурі й створюють різноманітні малюнки покриття;

–паркетна дошка – основа виготовлена з дошок і брусків з пазами на крайках, на неї наклеюють лицьове покриття з паркетних планок або квадратів шпона.

Фанера (plywood) – листовий матеріал (деревна плита), виготовлена склеюванням трьох або більше (від 3 до 13) листів шпона із взаємно перпендикулярним розташуванням волокон у суміжних шарах. Фанеру розрізняють залежно від:

–водостійкості й типу речовини, що її склеює: підвищеної, середньої й обмеженої водостійкості; склеєну бакелітовою плівкою підвищеної водостійкості й водостійку бакелітову фанеру;

–якості дерева й обробки шпона;

–виду покриття декоративної фанери: із прозорим і непрозорим покриттям який імітує коштовні породи дерева; звичайної й підвищеної водостійкості.

Шпон виготовляють лущенням (різанням дерева в площині паралельній напрямку волокон) або струганням. Лущення подібно розмотуванню рулону паперу. Стругану фанеру виготовляють із твердих і коштовних порід з гарною текстурою (малюнком на поверхні розрізу) і використовують із декоративною метою.

Іноді клеєну фанеру з лущену шпону називають диктом. Дерево-шарові пластики – листовий матеріал з лущеного шпо-

ну склеєного синтетичними смолами при термічній обробці під тиском. Їх випускають для виготовлення: дейдвудних корабельних підшипників; як конструкційний і антифрикційний матеріал; конструкційних і електроізоляційних деталей електротехнічного призначен-

125

ня; антифрикційних деталей, які не мають потреби в змащенні; деталей машин текстильної промисловості та ін.

Деревоволокнисті плити (ДВП) (hardboards) – листовий матері-

ал отриманий гарячим пресуванням целюлозних волокон деревини та інших рослинних волокон (очерет, солома, комиш та ін.). Головна вимога – співвідношення довжини волокна до його діаметра не мен-

ше 30:1.

Існують різні способи виготовлення ДВП: мокрий, мокросухий, напівсухий і сухий:

–при мокрому способі плити виготовляють сушінням або гарячим пресуванням деревоволокнистого килима (ДВК), для транспортування й формування якого застосовується вода;

–при мокро-сухому способі піддають гарячому пресуванню підсушені до абсолютно сухого стану ДВК, які були сформовані мокрим способом;

–при напівсухому способі виготовлення плит ДВК вологістю до 20% піддають гарячому пресуванню;

–при сухому способі виготовлення піддають гарячому пресу-

Після пресування над ДВП здійснюють процес кондиціювання для вирівнювання температури, вологості й ослаблення внутрішнього напруження.

Потім ДВП просочують спеціальними розчинами для поліпшення їхньої якості та покривають із одного або по обидва боки листовим матеріалом (процес зміцнення, облицювання або ламінування).

Залежно від щільності, міцності, призначення та способу виготовлення ДВП розрізняють:

приміщень;

– тверді ( 0,85 0,95 т/м3) – для внутрішнього облицювання приміщень;

– надтверді (більше 0,95 т/м3) – для покриття підлог.

Тверді ДВП можуть мати лакофарбове покриття. Залежно від зовнішнього вигляду лицьового лакофарбового покриття їх випускають типів: А – з декоративним друкованим малюнком, Б – одноколірними. Лицьова поверхня буває глянсовою або матовою.

Деревостружкові плити (ДСП) (chipboards) – листовий матері-

126

ал, який отриманий гарячим (плоским або екструзійним) пресуванням деревних часточок (здрібненого дерева), переважно стружки, змішаних з невеликою кількістю синтетичного зв’язуючого, з додаванням, якщо необхідно, спеціальних добавок.

ДСП розрізняють:

–за способом пресування: плоского пресування: середньої ваги одношарові, важкі одношарові, середньої ваги тришарові, важкі тришарові; екструзійного: середньої ваги, суцільні, важкі суцільні, легкі багатошпаринні;

–за структурою: одне-, трьох-, п'яти- і багатошарові суцільні або порожні;

–за щільністю: малої щільності – до 0,5 т/м3; середньої щіль-

– за видом поверхні: шліфовані, не шліфовані, облицьовані й не облицьовані.

Окрему групу представляють ДСП із посилюючими елементами (армовані плити).

ДСП можуть мати підвищений опір дії води, вогню, грибків, бактерій і комах.

Столярні ДСП за своєю конструкцією розділяють на типи: Нр-з склеєних між собою рейок деревини, Бр-з склеєних у блок-дошок.

ДВП, ДСП, МДФ (MDF – Medium Density Fiberboard), фанера та ін. – гігроскопічні, в основному поглинають вологу з навколишнього середовища при підвищеній відносності вологості навколишнього повітря. Можуть бути уражені мікроорганізмами, діяльність яких активізується з підвищенням температури та відносної вологості. Піддані механічним ушкодженням. Пилоємні, можуть: бути забруднені при контакті з маслами та іншими рідинами; мати незначний запах. Погіршують свою якість при коливаннях відносної вологості трюмного та складського повітря, зволоженні й, особливо, контакті з водою.

Збірні будинки складаються з комплекту деталей (дерев'яних щитів або брусів, столярних виробів, прирізних деталей погонажних заготівель), а також комплектуючих матеріалів (цвяхів, шурупів, приладів для вікон і дверей, пічних приладів і ін.). Комплектуючі матеріали можуть відвантажуватися окремо від комплекту деталей будинку.

Деталі та матеріали будинків повинні бути міцно впаковані відправником: ферми, бруси, дошки, прирізні деталі, заготівлі, віконні

127

плетіння, фанера, деревоволокнисті плити та ін. – у пачки, пакети; цвяхи, шурупи, прилади віконні й дверні, скоб’яні виробу та ін. – у ящики. Всі вантажні місця повинні мати відповідне маркування.

Деталі будинків і комплектуючих матеріалів приймаються до перевезення й видаються одержувачеві за рахунком кількості вантажних місць відповідно до маркування.

4.7 Технологічна тріска

Тріска технологічна по своїх властивостях докорінно відрізняється від інших лісових вантажів. Вона використовується як сировина з деревних відходів, використовуваних для виробництва деревних плит і продукції лісохімічного, целюлозно-паперового та гідролізного виробництв.

Технологічну тріску сортують на групи А, В (хвойні породи: ялина, ялиця, сосна) групу С (листяні породи: береза, осика, тополя, бук, вільха, клен).

Тріска утворюється в результаті дроблення кускових відходів при лісозаготівлях і лісопилянні (сучків, обаполів, відрізків дошок та ін.), довжина елемента тріски 20 60 мм, у середньому 15 25 мм, товщина (ширина) – 5 мм.

Тріска за структурою й формою окремих часток є однорідним сипучим матеріалом і відносяться до категорії навалочних вантажів. Для технологічної тріски враховуються такі показники, як сипкість, злежуваність, змерзаємість, зведеньутворення, насипна маса.

Насипна маса залежить від ступеня здрібнювання та вологості вантажу. Зі збільшенням вологості насипна маса збільшується. Сипкість вантажу, навпаки, зменшується з підвищенням вологості. Злежуваність характеризує здатність технологічної тріски ущільнюватися в процесі транспортування й зберігання. При негативних температурах повітря технологічна тріска схильна до змерзаємості, ступінь змерзаємості підвищується зі збільшенням вологості вантажу. Тріска, що перебуває в нерухомому стані, змерзається при температурі –5°С, під час перевезення у вагонах – при температурі −1 −2 °С. Зведеньутворення є наслідком злежуваності й змерзаємості вантажу. Ця властивість проявляється при розвантаженні тріски із критих бункерних галерей і при розвантаженні піввагонів через люки на днищі.

Деякі партії тріски можуть бути піддані окислюванню, що веде

128

до зниження вмісту кисню в атмосфері вантажного приміщення, а вміст вуглекислого газу – підвищується. Технологічна тріска схильна до самозаймання при підвищеній вологості й контакті з маслами або нафтопродуктами. Тріска усмоктує до 60% вологи по масі.

metric tan) – відношення маси одиниці об'єму абсолютно сухої тріски

Крім технологічної тріски як сировина використовується пневий осмол, кірка й деревна сировина.

Пневий осмол – ядрова частина зрілого пня й корінь хвойних порід, які використовуються як сировина в каніфольноекстрактивному й смоло-скипидарному виробництві.

Кірка для виробництва дубильних екстрактів враховують по масі при відносній вологості 16%. Вербова і ялинова кора спресовується в тюки, а кора модрини постачається в непресованому виді.

На кожний тюк навішують бирку із вказівкою назви кори, маси, найменування постачальника й сортності.

Сировину деревну для виробництва дубильних екстрактів заготовляють із дубу й каштана у вигляді полін, пнів, корінь, відходів лісозаготівель, лісопиляння й деревообробки. Розрізняють суху сировину (з відносною вологістю до 30%) і вологу (вище 30%). Стружки й тирсу можна поставляти у вигляді брикетів без застосування зв'я- зувальних речовин.

Не допускається запобіжна замазка або побілка торців сировини. У процесі перевезення сировину оберігають від забруднення землею, глиною, піском або смолою.

4.8 Маркування лісу

Середньо- і великомірні круглі лісоматеріали (діаметр більше 14 см), довжиною більше 2 м, маркують при розкритті хлистів водостійкою фарбою або спеціальною крейдою. Маркування містить букви й цифри (арабські або римські) і позначають сортимент, сорт і товщину (рис. 32). Буква вказує на призначення сортаменту:

М – для щогл кораблів, паль, гідротехнічних споруджень і елементів мостів, виготовлення плавучих засобів;

П – пиловочник;

129